Постанова

від 17.04.2015 по справі п/811/639/15

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2015 року Справа № П/811/639/15

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді - Петренко О.С.

за участю секретаря судового засідання - Таранухи Т.М.

представника позивача - клопотання без участі

відповідача - 1 - Джулай С.В.

представника відповідача -2 - клопотання без участі

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом : ОСОБА_2

до відповідача-1: Державного реєстратора прав на нерухомого майна реєстраційної служби Знам'янського міськрайонного управління юстиції Кіровоградської області Джулай С.В.

до відповідача-2: Головного управління юстиції у Кіровоградській області

про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі-позивач, ОСОБА_2) звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, з урахуванням ухвали суду від 26.03.2015 року (а.с. 36), до державного реєстратора прав на нерухомого майна реєстраційної служби Знам'янського міськрайонного управління юстиції Кіровоградської області Джулай С.В. (далі - відповідач-1) та Головного управління юстиції у Кіровоградській області (далі-відповідач-2) з наступними позовними вимогами:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у реєстрації права оренди земельної ділянки, розташованої під кадастровим номером НОМЕР_1 за адресою - АДРЕСА_1;

2) зобов'язати Державного реєстратора Реєстраційної служби Знам'янського міськрайонного управління юстиції у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Знам'янського міськрайонного управління юстиції у Кіровоградській області про державну реєстрації прав та їх обтяжень, прийняту щодо відмови у реєстрації права оренди земельної ділянки розташованої під кадастровим номером НОМЕР_1 за адресою - АДРЕСА_1.

Позивач вказує, що приймаючи оскаржуване рішення державним реєстратором не встановлено не відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно.

Відповідач-1 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, пославшись на обставини, викладені в письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи.

Відповідачем-2 подано письмові заперечення на позов, вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначається, що відповідь державного реєстратора не можна вважати рішенням, прийнятим суб'єктом владних повноважень з питань реєстрації, а це є відповідь на звернення підготовлена та підписана відповідно до Закону України "Про звернення громадян" - посадовою особою реєстраційної служби, а не державним реєстратором речових прав. До того ж зі змісту позовної заяви не вбачається наявність порушеного права позивача саме Головним управлінням юстиції у Кіровоградській області.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17.04.2015 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що сторонам оголошено в судовому засіданні після проголошення вступної та резолютивної частини постанови з урахуванням вимог ч. 2 ст. 167 КАС України

Заслухавши пояснення відповідача-1, дослідивши у судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності на підставі наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі договору дарування нежитлового приміщення від 13 жовтня 2008 року, серії ВКР №442658, посвідченого приватним нотаріусом Знам'янського міського нотаріального округу Кіровоградської області Грицик Н.М., за реєстраційним номером НОМЕР_2, на праві приватної власності позивач отримала об'єкт нерухомого майна - нежиле приміщення, розташоване за адресою - АДРЕСА_1 (а.с.10-11).

В подальшому позивач виготовила технічний паспорт на будівлю та технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) (а.с.12-15).

03.09.2014 року позивачем отримано в Управлінні Держземагенства у Знам'янському районі витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-35010126962014, яким земельній ділянці під будівництво та обслуговування нежитлового приміщення було присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1 (а.с.16).

20.10.2014 року між позивачем та Знам'янською РДА укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки під кадастровим номером НОМЕР_1, загальною площею 1,08 га, у тому числі під будівлями і спорудами 0,10га, під проходами, проїздами та площадками 0,98 га (а.с.17-20).

Зазначений договір оренди земельної ділянки, разом з заявою про реєстрацію прав та їх обтяжень та додатками до неї документами, подано до реєстраційної служби для проведення державної реєстрації.

Листом від 10.11.2014 року за вих.№952-03-04-6 позивачу роз'яснено неможливість проведення державної реєстрації, в зв'язку з тим, що згідно кадастрового номеру земельна ділянка розташована на території Дмитрівської сільської ради Знам'янського району, а згідно місця розташування - м.Знам'янка, що унеможливлює проведення державної реєстрації прав власності та іншого речового права (права власності та оренди земельної ділянки) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно(а.с.21).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Нормативно-правовим актом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № 1952-IV (надалі - Закон № 1952-IV).

Згідно ч.1 ст.2 цього Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону № 1952-IV, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Частиною 2 ст.3 цього ж Закону встановлено, що держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Приписами п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1952-IV передбачено, що орган державної реєстрації прав, зокрема, проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

При цьому, державний реєстратор має встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав (п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону № 1952-IV).

В судовому засіданні встановлено, що позивач звернулась до реєстраційної служби Знам'янського МУЮ з заявою, складеною у довільній формі, про роз'яснення щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1.

В судовому засіданні, відповідач -1 пояснив, що відповідь реєстраційної служби Знам'янського МУЮ 10.11.2014 року №952-03-04-6 на звернення підготовлено та підписано, відповідно до Закону України "Про звернення громадян", посадовою особою реєстраційної служби - начальником реєстраційної служби - Джулай С.В., а не державним реєстратором речових прав.

Так, вищевказаним листом позивачу надано роз'яснення, в яких зазначено, що подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Згідно наданого витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ -3501269622014 від 03.09.2014 року інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня, право власності на земельну ділянку не зареєстроване.

Відповідно до п.1 ст.173 Цивільного кодексу України визначено, що межа села - це умовна замкнена лінія, що відокремлює територію села від інших територій, тобто територія Дмитрівської сільської ради не може розповсюджуватися на територію м. Знам'янка.

Поряд з цим, ч.1 ст. 79 Земельного кодексу України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. У витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-3501269622014 від 03 вересня 2014 року зазначено, що земельна ділянка розташована одночасно на території Дмитрівської с/р з адресою АДРЕСА_1.

Кадастровий номер земельної ділянки відповідно до статті 16 Закону України "Про державний земельний кадастр" є її ідентифікатором, а відомості щодо зазначеної земельної ділянки відповідно до ст.15 цього ж Закону мають перелік, у тому числі кадастровий номер та її місце розташування. Згідно кадастрового номеру земельна ділянка розташована на території Дмитрівської сільської ради, а згідно місця розташування - м. Знам'янка, що унеможливило проведення державної реєстрації прав власності та іншого речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Даний факт представником позивача під час судового розгляду справи спростовано не було.

Судом також враховано, що для реєстрації речових прав на земельну ділянку необхідна реєстрація земельної ділянки, як об'єкта цивільних прав - державна реєстрація земельної ділянки.

Законом України "Про Державний земельний кадастр" від 07.07.2011 № 3613-УІ статтею 1 передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Таким чином, суд погоджується з позицією відповідача 1 про необхідність позивачеві вирішити питання щодо приведення у відповідність адреси земельної ділянки та адреси нерухомого майна, яке розміщується на ній.

З урахуванням наведеного, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

З аналізу наведених норм вбачається, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Оскільки дії відповідача 1 відповідають приписам чинного законодавства України, здійсненні в межах повноважень і жодним чином не порушують прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, то позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Згідно положень ч.1 ст.2 та ч.3 ст.2 КАС України та ст.6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади, слідує, що суд не може перебирати на себе функцій органу, дії або бездіяльність якого оскаржується.

Положеннями ч.4 ст.9 Закону№ 1952-IV передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Зазначені позовні вимоги з приводу зобов'язання відповідача вчинити певні дії є похідними від першої позовної вимоги, у задоволенні якої судом відмовлено, з огляду на що, позов в цій частині вимог задоволенню не підлягає.

Положеннями частини 1 статті 11 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача не обґрунтовані, а тому є такими, що не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду підпис О.С. Петренко

Згідно з оригіналом