Постанова

від 07.04.2015 по справі 814/3517/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

07 квітня 2015 року справа № 814/3517/14

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Єнтіна А.П., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1,54058

доДержавної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Г. Петрової, 2-а, м. Миколаїв,54029

проскасування податкового повідомлення - рішення від 10.11.2014р. № 0002731702, В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі-позивач, ФОП ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі-відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ від 10.11.2014 р. №0002731702, мотивуючи свої вимоги тим, що висновки відповідача при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, стосовно порушення позивачем податкового законодавства, відсутності господарської операції між ним та його контрагентом-постачальником не відповідають дійсності.

Представник позивача надав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача проти позову заперечував, виклавши свої заперечення в письмовому.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Проаналізувавши діюче законодавство, матеріали справи, суд дійшов наступного.

З 14.10.2014 р. по 17.10.2014 р. ДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань взаємовідносин з ТОВ «ЮТЕК» (код ЄДРПОУ 31388007) за квітень, травень, липень, серпень, вересень 2012 року.

За результатами даної перевірки відповідачем складено Акт №2613/14-04-17-02-00/НОМЕР_2 від 21.10.2014р. (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого, перевіркою встановлено порушення позивачем: п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 12840 грн., у т.ч. за квітень 2012 року - 775 грн., за травень 2012 року - 3669 грн., за липень 2012 року - 700 грн., за серпнеь 2012 року - 4214 грн., за вересень 2012 року - 3482 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 10.11.2014 р. №0002731702 яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 19260 грн., у т.ч. за основним платежем - 12840 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 6420 грн.

Висновки податкового органу обґрунтовані тим , що операції між позивачем та ТОВ «ЮТЕК» здійснені без мети настання реальних наслідків, по яких не встановлено їх фактичності та використання у господарській діяльності протягом квітня, травня, липня, серпня, вересня 2012 року, внаслідок чого, позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту 12840 грн.

Як вбачається з акту перевірки висновок відповідача про відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «ЮТЕК» грунтується на наступних обставинах:

- неможливості проведення зустрічної перевірки ТОВ «ЮТЕК» у зв'язку з відсутністю вказаного товариства за своїм місцем знаходження та ненадання до перевірки первинних документів;

- постачальники ТОВ «ЮТЕК» не декларували свої відносини з вказаним товариством, не підтвердження здійснення реальності господарських операцій між ТОВ «ЮТЕК» та його окремими постачальниками;

- у ТОВ «ЮТЕК» відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутній кваліфікований персонал, транспортні засоби, складські приміщення тощо.

Як слідує з акту перевірки, підставою для висновку ДПІ про безтоварний характер правочинів позивача послугували висновки акту перевірки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ДПС від 31.05.2013 р. №427/22-225/3138800 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ЮТЕК» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період лютий-травень 2012 року, липень-вересень 2012 року".

Суд дійшов висновку про неправомірність позиції відповідача щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій, оскільки позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання господарських операцій з ТОВ «ЮТЕК».

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В свою чергу, позивачем надано суду копії первинних документів, які підтверджують реальність господарських операцій позивача та відповідність наданих документів вимогам податкового законодавства.

Так, судом було досліджено наступні докази щодо реальності правочинів між позивачем та контрагентом ТОВ «ЮТЕК», а саме: між позивачем (Покупець) та ТОВ «ЮТЕК» (Постачальник) було укладено Договір поставки від 02.04.2012 року №38, згідно якого позивач придбав у ТОВ «ЮТЕК», стальні канати різного діаметру та інші товари на загальну суму - 77040 грн, у тому числі ПДВ - 12840 грн.

На виконання вищевказаного договору контрагентом позивача ТОВ «ЮТЕК» були виписані:

- податкові накладні від 10.08.2012 р. №16, від 06.08.2012 р. №РН-14, від 05.09.2012 р. №РН-18, від 10.09.2012 р. №РН-29, 02.04.2012 р. №РН-3, від 16.05.2012 р. №РН-6, від 03.05.2012 р. РН-4, від 16.07.2012 р. №РН-12;

- видаткові накладні від 10.08.2012 р. №РН-13, від 06.08.2012 р. №РН-14, від 05.09.2012р. РН-18, від 10.09.2012 р. №РН-29, від 02.04.2012 р. РН-3, від 16.05.2012 р. №РН-6, від 03.05.2012 р. №РН-4, від 16.07.2012 р. №РН-12.

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі згідно банківських виписок та платіжних доручень.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Що стосується твердження відповідача, на те, що ТОВ «ЮТЕК» має стан - припинено, то суд зазначає, що господарські відносини з позивачем були здійснені до припинення ТОВ «ЮТЕК», оскільки свідоцтво платника ПДВ ТОВ «ЮТЕК» було анульоване 15.05.2013 р., в зв'язку з ліквідацією банкрута.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, контрагент-постачальник ТОВ «ЮТЕК» був платником податку на додану вартість, яке зареєстровано відповідно до положень статті 183 Податкового кодексу України.

Отже, суд вважає, що на підставі наданих позивачем копій первинних документів позивач довів суду реальність здійснення господарської операції з контрагентом, тому суд вважає, що встановлений факт здійснення господарської операції.

Крім того, суд не приймає до уваги твердженння відповідача з приводу того, що позивачем на запит ДПІ від 17.07.2014 р. №5128/Ф/14-04-17-02-16 не було надано документів, що підтверджують право позивача на податковий кредит, сформованого за рахунок взаємовідносин з ТОВ «ЮТЕК», так як запит ДПІ було отримано позивачем вже після проведення перевірки, а саме 21.10.2014 р., що унеможливило позивача надати запитувані документи (дане підтверджується Листом позивача з вхідним штампом ДПІ від 02.10.2014 р.).

Суд також зазначає, якщо контрагент або його контрагенти по ланцюгу не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету або викликали сумнів у законності своєї діяльності чи мінімізували свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, однак не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності факту реального вчинення господарської операції та у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Що стосується правомірності віднесення позивачем суми ПДВ отриманого від контрагентів, та віднесення їх до податкового кредиту суд зазначає наступне:

Відповідно до п.198.1 ПК України що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Враховуючи той факт, що у позивача, як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи (їх копії наявні в матеріалах справи), які підтверджують факт здійснення господарських операцій, суд вважає що позивач, в порядку визначеному вказаними нормами, правомірно відніс до податкового кредиту, отриманий ПДВ при придбані товарів у контрагента, та правомірно відніс суми вартості придбаного товару до валових витрат.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасуванню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 10.11.2014 р. №0002731702.

3. Відшкодувати судові витрати в сумі 182,70 грн. з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_2).

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення/отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А. П. Єнтіна