Ухвала

від 22.09.2015 по справі 814/3517/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/3517/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна А. П.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

за участю: особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2014року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.11.2014 р. №0002731702.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що висновки контролюючого органу при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, стосовно порушення позивачем податкового законодавства, відсутності господарської операції між ним та його контрагентом-постачальником не відповідають дійсності.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року позовні вимоги задоволено, суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 10.11.2014 р. №0002731702.

Не погоджуючись з постановою суду, представником ДПІ подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права, а тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 14 жовтня 2014 року по 17 жовтня 2014 року посадовою особою ДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП з питань взаємовідносин з ТОВ "ЮТЕК" (код ЄДРПОУ 31388007) за квітень, травень, липень, серпень, вересень 2012 року.

За результатами перевірки було складено акт №2613/14-04-17-02-00/НОМЕР_1 від 21.10.2014р. за висновками якого встановлено порушення позивачем: п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 12840 грн., у т.ч. за квітень 2012 року - 775 грн., за травень 2012 року - 3669 грн., за липень 2012 року - 700 грн., за серпень 2012 року - 4214 грн., за вересень 2012 року - 3482 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем було винесено, оскаржуване у даній справі, податкове повідомлення-рішення від 10.11.2014 р. №0002731702, яким ФОП збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 19260 грн., у т.ч. 12840 грн. за основним платежем таза штрафними (фінансовими) санкціями 6420 грн.

При проведені перевірки контролюючим органом було використано акт Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва від 31.05.2013 р. №427/22-225/3138800 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "ЮТЕК" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період лютий-травень 2012 року, липень-вересень 2012 року". На підставі зазначеного акту контролюючий орган дійшов до висновку про безтоварний характер правочинів.

Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з неправомірність позиції ДПІ щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій, оскільки ФОП ОСОБА_1 в повній мірі документально підтверджено реальність виконання господарських операцій з ТОВ "ЮТЕК".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання послуг - це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно положень абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу.

Судом першої інстанції було досліджено наступні докази щодо реальності правочинів між позивачем та контрагентом ТОВ "ЮТЕК", а саме: між позивачем (Покупець) та ТОВ "ЮТЕК" (Постачальник) було укладено Договір поставки від 02.04.2012 року №38, згідно якого позивач придбав у ТОВ "ЮТЕК", стальні канати різного діаметру та інші товари на загальну суму - 77040 грн., у тому числі ПДВ - 12840 грн.

На виконання вищевказаного договору ТОВ "ЮТЕК" були виписані: податкові накладні від 10.08.2012 р. №16, від 06.08.2012 р. №РН-14, від 05.09.2012 р. №РН-18, від 10.09.2012 р. №РН-29, 02.04.2012 р. №РН-3, від 16.05.2012 р. №РН-6, від 03.05.2012 р. РН-4, від 16.07.2012 р. №РН-12; видаткові накладні від 10.08.2012 р. №РН-13, від 06.08.2012 р. №РН-14, від 05.09.2012р. РН-18, від 10.09.2012 р. №РН-29, від 02.04.2012 р. РН-3, від 16.05.2012 р. №РН-6, від 03.05.2012 р. №РН-4, від 16.07.2012 р. №РН-12.

Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі згідно банківських виписок та платіжних доручень.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Здійснюючи свою господарську діяльність, позивач, використовуючи придбані сталеві канати, виготовив металеві вироби (канатні стропи) та реалізував їх покупцям за видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

На момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, контрагент-постачальник ТОВ "ЮТЕК" був платником податку на додану вартість, яке зареєстровано відповідно до положень статті 183 Податкового кодексу України.

Отже, на підставі наданих копій первинних документів ФОП довів реальність здійснення господарської операції з контрагентом.

Суд першої інстанції правомірно відхилив посилання ДПІ на ненадання при проведенні перевірки документів, що підтверджують право ФОП на податковий кредит, сформованого за рахунок взаємовідносин з ТОВ "ЮТЕК", оскільки запит ДПІ від 17.07.2014 р. №5128/Ф/14-04-17-02-16 було отримано платником податків вже після проведення перевірки, а саме 21.10.2014 р., що унеможливило надати запитувані документи.

Щодо посилання в апеляційній скарзі ДПІ на акт Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва від 31.05.2013 р. №427/22-225/3138800 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "ЮТЕК" про підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період лютий-травень 2012 року, липень-вересень 2012 року", то згідно з пунктом 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України № 236 від 22 квітня 2011 року, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

З наведеного слідує, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, а у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово-господарських відносин суб'єктів господарювання.

Підсумовуючи все викладене, колегія суддів погоджується, що позивач правомірно включив до податкового кредиту у перевіреному ДПІ періоді податок на додану вартість за господарськими операціями з ПП "ЮТЕК" на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів (які містили усі необхідні реквізити та відповідали вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), виданих належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість, з урахуванням того, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, а у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово-господарських відносин суб'єктів господарювання.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та є тотожними запереченням до адміністративного позову, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.

Згідно приписів частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також, пунктом 1 частини 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки судом першої інстанції встановлено невідповідність законодавству винесеного податкового повідомлення-рішення від 10.11.2014 р. №0002731702, вимоги щодо скасування останнього були обґрунтовано задоволені.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.М.Милосердний

Судді: А.І.Бітов

І.Г.Ступакова