Постанова

від 29.04.2015 по справі 815/1775/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/1775/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2015 року м. Одеса

12:03

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.;

за участі:

секретаря судового засідання - Філімоненка А.О.;

представника позивача - Кохан Г.Л. (довіреність від 13.01.2015 року);

представника відповідача - Бєлоусова С.А. (довіреність від 30.01.2015 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркадія-Сіті» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.02.2015 року № 0000192202, -

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 13.02.2015 року № 0000192202.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

В період з 19.11.2014 року по 25.11.2014 року співробітники Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області провели позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркадія-Сіті» з питань дотримання вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з ПП «СРК Будмарин» за період з 01.10.2013 року по 31.05.2014 року та з 01.07.2014 року по 30.09.2014 року.

За результатами цієї перевірки 02.12.2014 року відповідач склав акт № 4566/22-02/, яким встановлені порушення позивачем:

- п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.7, абз. «е» п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, рядок 24 декларації суми податку на додану вартість за період з 01.10.2013 року по 31.05.2014 року, з 01.07.2014 року по 30.09.2014 року на суму 7551469,00 грн.

На підставі цього акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення:

- від 13.02.2015 року № 0000192202, яким позивачеві за порушення п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 7551470,00 грн.

Позивач не погоджується з податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області та вважає його протиправним, винесеним з порушенням норм чинного законодавства та такими, що належить до скасування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві (т.1 а.с.4-9).

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову (т.1 а.с.71-74).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аркадія-Сіті» зареєстроване та перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області як платник податків 25.08.2011 року за № 135949 (т.1 а.с.53).

На підставі направлення від 18.11.2014 року № 702 та Наказу від 18.11.2014 року № 748-п співробітники Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області провели позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з ПП «СРК Будмарин» за період з 01.10.2013 року по 31.05.2014 року та з 01.07.2014 року по 30.09.2014 року.

За результатами цієї перевірки 02.12.2014 року відповідач склав акт № 4566/22-02/ «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркадія-Сіті», код ЄДРПОУ 37812482, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «СРК Будмарин» код за ЄДРПОУ 37680590 за період з 01.10.2013 року - 31.05.2014 року, з 01.07.2014 року - 30.09.2014 року» (т.1 а.с.12-35).

В акті перевірки встановлені наступні порушення з боку позивача:

- п.198.3, п.198.6 ст.198; п.201.7, абз. «е» п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, рядок 24 декларації суми податку на додану вартість за періоди з 01.10.2013 року по 31.05.2014 року, з 01.07.2014 року по 30.09.2014 року на суму 7551469,00 грн.

Такі висновки відповідача обґрунтовані тим, що у позивача відсутні належним чином складені та оформлені первинні документи, а також згідно акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 23.09.2014 року № 5208/15-53-22-05/37680590 «Про результати планової виїзної перевірки ПП «СРК Будмарин», код за ЄДРПОУ 37680590 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 02.06.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 02.06.2011 року по 31.12.2013 року», що свідчить про наявність ознак фіктивності та відсутності фактів реального здійснення господарських операцій.

За наслідками перевірки позивача податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення:

- від 13.02.2015 року № 0000192202, яким позивачеві за порушення п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 7551470,00 грн. (т.1 а.с.11).

Суд вважає, що вказані висновки про наявність зазначених порушень податкового законодавства позивачем є необґрунтованими.

Так, впродовж судового розгляду справи суд встановив, що в періоді, який перевірявся, одним із контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркадія-Сіті» було ПП «СРК Будмарин».

ТОВ «Аркадія-Сіті» (замовник) та ПП «СРК Будмарин» (підрядник) уклали договір підряду на установку огорожі від 16.10.2013 року за яким підрядник зобов'язаний встановити огорожу земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Одеса, пляж Аркадія, 1, а замовник зобов'язаний прийняти огорожу та оплатити підряднику вартість її установки у порядку, передбаченому розділом 13 даного договору (т.1 а.с.79-82).

Згідно з п.13.1 розділу 13 зазначеного договору оплата робіт здійснюється відповідно графіку фінансування. У відповідності до п.13.2 даного договору замовник щомісячно здійснює проміжні платежі за виконані роботи на основі актів форми КБ-2 та КБ-3, підписаних уповноваженими представниками сторін. Акт виконаних робіт готує підрядник і передає для підписання уповноваженому представнику замовника в строк не пізніше першого числа місяця, наступного за звітним. Уповноважений представник замовника протягом трьох робочих днів перевіряє реальність акта і підписує його в частині фактично виконаних об'ємів робіт.

На виконання умов зазначеного договору позивач здійснив оплату робіт, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, що свідчить про реальність здійснення господарської операції (т.1 а.с.86-94).

Також, ТОВ «Аркадія-Сіті» (замовник) та ПП «СРК Будмарин» (підрядник) уклали договір підряду на виконання робіт № 1/18-12 від 18.12.2013 року (т.1 а.с.95-96).

Відповідно до п.1.1 розділу 1 цього договору підрядник зобов'язується виконати роботи по реконструкції з відновленням покриття Аркадіївської алеї за адресою: м. Одеса, пляж «Аркадія».

Згідно з п.4.1 розділу 4 договору оплата за виконані роботи здійснюється замовником відповідно графіка фінансування на підставі актів прийому-передачі виконаних робіт і наданих підрядником довідок форми КБ-2, КБ-3.

На виконання умов даного договору позивач здійснив оплату за виконані роботи, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, що свідчить про реальність здійснення господарської операції (т.1 а.с.101-250, т.2 а.с.1-111).

Крім того, 08.01.2014 року ТОВ «Аркадія-Сіті» (замовник) та ПП «СРК Будмарин» (підрядник) уклали договір підряду на виконання робіт № 08/01/14-лук (т.2 а.с.112-113).

Відповідно до п.1.1 розділу 1 зазначеного договору замовник доручає, а підрядник зобов'язаний виконати роботи з демонтажу існуючої будівлі сімейно-оздоровчого комплексу, який розташовано на ділянці площею 0,5117 га за адресою: м. Одеса, пляж «Аркадія».

Згідно з п.4.1 розділу 4 договору оплата за виконані роботи здійснюється замовником відповідно графіка фінансування на підставі актів прийому-передачі виконаних робіт і наданих підрядником довідок форми: КБ-2, КБ-3.

На виконання умов зазначеного договору позивач здійснив оплату за виконані роботи, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, що свідчить про реальність здійснення господарської операції (т.2 а.с.124-166).

Суд критично ставиться до доводів відповідача, що позивач не має належним чином оформлених первинних документів, в зв'язку з чим неможливо встановити право позивача на віднесення до складу валових витрат вартість придбаних робіт у ПП «СРК Будмарин».

З огляду на те, що за договорами, укладеними позивачем з ПП «СРК Будмарин», позивач придбав роботи, суд робить висновок, що вказані господарські операції реально пов'язані з його господарською діяльністю.

Іншими словами, на думку суду, придбання робіт позивачем за вищезазначеними договорами повністю узгоджується, є логічним та відповідає тому виду діяльності, яким займається підприємство позивача.

Також, суд встановив, що за отримання зазначених вище робіт позивач з ПП «СРК Будмарин» розрахувався, тобто сторони договору зазнали змін майнового стану. Дані факти підтверджується податковими накладними, які були включені позивачем у податкову звітність з ПДВ у періоді, що перевірявся, а також копіями відповідних документів про оплату підряднику вартості виконаних робіт, які є в матеріалах справи.

На підставі викладених обставин, суд вважає, що витрати за договорами укладеним з зазначеними вище контрагентами позивач правомірно включив до складу витрат.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України: «Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)».

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2. ст.138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 цієї статті витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

З сукупного аналізу вказаних норм законів суд робить висновок, що до складу валових можуть бути віднесені будь-які витрати, здійснені (нараховані) як компенсація за отримані платником товари (послуги), пов'язані з його господарською діяльністю.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що вказаний контрагент виконував роботи за дорученням позивача, а позивач в свою чергу здійснював оплату за ці роботи, що підтверджується матеріалами справи.

Крім цього, з огляду на матеріали справи, за наслідками цих господарських операцій вказаний контрагент видав податкові накладні, які були включені ним у податкову звітність з ПДВ у періоді, що перевірявся.

Також суд звертає увагу, що згідно з пп.180.1.1 п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Крім того, суд встановив, що позивач та його контрагент ПП «СРК Будмарин» на момент здійснення вказаних господарських операцій були платниками ПДВ.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, відповідно до зазначених правових норм, з моменту отримання позивачем зазначених податкових накладних від контрагента у позивача виникло право на віднесення ПДВ по операціях з цим контрагентом до складу свого податкового кредиту з ПДВ.

Відповідно п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Також, згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до ПК) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з абз. «е» п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках, крім іншого, такі обов'язкові реквізити: опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг.

Крім того, суд не приймає до уваги використання відповідачем при перевірці ТОВ «Аркадія-Сіті» акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 23.09.2014 року № 5208/15-53-22-05/37680590 «Про результати планової виїзної перевірки ПП «СРК Будмарин», код за ЄДРПОУ 37680590 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 02.06.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 02.06.2011 року по 31.12.2013 року» з наступних підстав.

Суд встановив, що Одеський окружний адміністративний суд своєю постановою від 16.12.2014 року по адміністративній справі № 815/6850/15 визнав протиправними дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області по формуванню висновків в акті перевірки від 23.09.2014 року № 5208/15-53-22-05/37680590. Одеський апеляційний адміністративний суд своєю ухвалою від 19.02.2015 року вказану постанову залишив без змін.

Крім того, факт виконання вказаним контрагентом позивача передбачених укладеними договорами послуг підтверджується наданими до суду первинними документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Більше того, позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Таким чином, суд вважає, що позивач не порушував податкове законодавство.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 року в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Крім того, така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України».

Так, у п.37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови».

Відповідно до п.38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Під час судового розгляду представник відповідача не надав доказів, які б вказували про безпосереднє відношення позивача до зловживань у системі відшкодування ПДВ.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд встановив, що відповідач всупереч нормам Податкового кодексу України безпідставно прийняв податкове повідомлення-рішення.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України: «Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідно місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його службова або посадова особа».

Відповідно до пп.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас п.19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, орган Державної казначейської служби України зобов'язаний стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В даному випадку стягнення судових витрат необхідно провести шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000192202 від 13.02.2015 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркадія-Сіті» (код ЄДРПОУ 37812482) суму сплаченого судового збору в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім),20 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст.185, 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складений 29 квітня 2015 року.

Суддя М.М. Кравченко