Ухвала

від 10.06.2015 по справі 815/1775/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/1775/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В., судді -Лук'янчук О.В., судді -Градовського Ю.М. при секретарі -Дубині Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аркадія-Сіті» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В березні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Аркадія-Сіті» (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі - відповідач, ДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 13.02.2015 року №0000192202 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2014 року на суму 7551470,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідачем було винесено на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки, які не підтверджені доказами та суперечать фактичним обставинам справи.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24.04.2015 року позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ДПІ подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі направлення від 18.11.2014 року №702 та Наказу від 18.11.2014 року №748-п співробітники Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області провели позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з ПП «СРК Будмарин» за період з 01.10.2013 року по 31.05.2014 року та з 01.07.2014 року по 30.09.2014 року, за результатами якої був складений акт від 02.12.2014 року №4566/22-02/ «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркадія-Сіті», код ЄДРПОУ 37812482, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «СРК Будмарин» код за ЄДРПОУ 37680590 за період з 01.10.2013 року - 31.05.2014 року, з 01.07.2014 року - 30.09.2014 року» (т.1 а.с.12-35) (надалі - акт перевірки).

На підставі акту перевірки ДПІ прийняло податкове повідомлення-рішення від 13.02.2015 року №0000192202 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2014 року на суму 7551470,00 грн..

У висновках акту перевірки ДПІ кваліфікує дії позивача по формуванню податкового кредиту по операціям із ПП «СРК Будмарин» як порушення п.198.3, п.198.6 ст.198; п.201.7, абз.«е» п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, рядок 24 декларації суми податку на додану вартість за періоди з 01.10.2013 року по 31.05.2014 року, з 01.07.2014 року по 30.09.2014 року на суму 7551469,00 грн..

Така позиція податкового органу ґрунтується на тому, що позивач неправомірно сформував податковий кредит по операціям з ПП «СРК Будмарин» щодо виконання будівельних робіт, оскільки, як вважає ДПІ, це підприємство в силу наявних у нього трудових ресурсів не могло виконати для позивача задекларований об'єм робіт без залучення субпідрядників, а діяльність контрагентів-постачальників ПП «СРК Будмарин», ТОВ «Грандстройгефест», ПП «Еко-Строй-Град» та ТОВ «Інтерія ЛТД», згідно інформації, яка міститься в акті ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 23.09.2014 року №5208/15-53-22-05/37680590, має ознаки фіктивності (стор.17-18 акту перевірки).

Будь-яких інших причин чи порушень з боку позивача для невизнання податковим органом податкового кредиту по операціям з ПП «СРК Будмарин» в акті перевірки не наведено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наведені в акті перевірки висновки по операціям позивача з його контрагентом є необґрунтованими, не відповідають реальним обставинам справи, не узгоджуються з положеннями податкового законодавства та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так, суд першої інстанції зазначив, що є небгрунтованим твердження ДПІ про відсутність належним чином оформлених первинних документів, які б підтвердили правомірність формування позивачем податкового кредиту по операціям з ПП «СРК Будмарин», оскільки виконання вказаним контрагентом позивача передбачених укладеними договорами послуг підтверджується наданими до суду первинними документами, що знаходяться в матеріалах справи, а придбання позивачем таких послуг пов'язано з його господарською діяльністю.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Приведені податковим органом доводи неправомірності формування позивачем податкового кредиту по операціям із вказаним контрагентом колегія суддів оцінює з точки зору їх узгодженості з положеннями податкового законодавства та відповідності фактичним обставинам справи, і вважає ці доводи помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до п.14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

За змістом ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, відсутність первинних документів, які підтверджують проведення господарських операцій (платіжні документи, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт тощо) безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за такими операціями до податкового кредиту.

В акті перевірки ДПІ наводить повний перелік всіх наданих позивачем первинних документів по операціям із ПП «СРК Будмарин», та не посилається на невідповідність останніх вимогам законодавства.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що між позивачем (замовник) та ПП «СРК Будмарин» (підрядник) був укладений договір підряду на установку огорожі від 16.10.2013 року за яким підрядник зобов'язаний встановити огорожу земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Одеса, пляж Аркадія, 1, а замовник зобов'язаний прийняти огорожу та оплатити підряднику вартість її установки у порядку, передбаченому розділом 13 даного договору (т.1 а.с.79-82). На виконання умов зазначеного договору позивач здійснив оплату робіт, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами (т.1 а.с.86-94).

Також, ТОВ «Аркадія-Сіті» (замовник) та ПП «СРК Будмарин» (підрядник) уклали договір підряду на виконання робіт №1/18-12 від 18.12.2013 року (т.1 а.с.95-96), відповідно до якого підрядник зобов'язується виконати роботи по реконструкції з відновленням покриття Аркадіївської алеї за адресою: м. Одеса, пляж «Аркадія».

Згідно з п.4.1 розділу 4 договору оплата за виконані роботи здійснюється замовником відповідно графіка фінансування на підставі актів прийому-передачі виконаних робіт і наданих підрядником довідок форми КБ-2, КБ-3.

На виконання умов даного договору позивач здійснив оплату за виконані роботи, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами (т.1 а.с.101-250, т.2 а.с.1-111).

Крім того, 08.01.2014 року ТОВ «Аркадія-Сіті» (замовник) та ПП «СРК Будмарин» (підрядник) уклали договір підряду на виконання робіт №08/01/14-лук (т.2 а.с.112-113), за яким замовник доручає, а підрядник зобов'язаний виконати роботи з демонтажу існуючої будівлі сімейно-оздоровчого комплексу, який розташовано на ділянці площею 0,5117 га за адресою: м. Одеса, пляж «Аркадія». Оплата робіт за цим договором здійснюється замовником відповідно графіка фінансування на підставі актів прийому-передачі виконаних робіт і наданих підрядником довідок форми: КБ-2, КБ-3. Виконання робіт за цим договором та їх оплата позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи документами (т.2 а.с.124-166).

Надані позивачем документи на виконання умов вищевказаних договорів із ПП «СРК Будмарин» згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, які оформлені з дотриманням вимог законодавства та відображають суть господарських операцій позивача з вказаним контрагентом.

Факт того, що ПП «СРК Будмарин» на момент проведення операцій із позивачем мало право на виписку податкових накладних і було зареєстровано як платник податку на додану вартість не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

При вирішенні даного спору колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, податкові накладні, акти виконаних робіт, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, про що вірно було зазначено судом першої інстанції.

В той же час, з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання робіт у ПП «СРК Будмарин» в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення податкового кредиту без фактичного отримання від цього контрагенту товарів та послуг.

Однак у даній справі ДПІ не надало належних доказів на підтвердження факту вчинення представниками позивача незаконних дій щодо проведення фіктивних операцій з вказаним контрагентом.

Викладені в акті перевірки доводи податкового органу про неможливість виконання ПП «СРК Будмарин» будівельних робіт для позивача в силу наявних у нього трудових ресурсів колегія суддів відхиляє як безпідставні.

ДПІ не вказує на те, що господарська діяльність ПП «СРК Будмарин» носить ознаки фіктивності. Навпаки, ДПІ підтверджує можливість виконання цим підприємством будівельних робіт для позивача, але у меншому розмірі, ніж задекларовано позивачем.

В той же час ДПІ виключає можливість залучення ПП «СРК Будмарин» для виконання будівельних робіт додаткових трудових ресурсів на підставі умов підряду, посилаючись на інформацію відносно діяльності контрагентів ПП «СРК Будмарин» -ТОВ «Грандстройгефест», ПП «Еко-Строй-Град», ТОВ «ІнтеріяЛТД», яка міститься в акті ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 23.09.2014 року №5208/15-53-22-05/37680590.

Колегія суддів вважає, що такі доводи податкового органу ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджуються належними доказами.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано послався на те, що судовим рішенням по справі №815/6850/15, яке набрало законної сили, визнані протиправними дії ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області по формуванню висновків в акті перевірки від 23.09.2014 року №5208/15-53-22-05/37680590 «Про результати планової виїзної перевірки ПП «СРК Будмарин» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 02.06.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 02.06.2011 року по 31.12.2013 року».

Колегія суддів також зазначає, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з ПП «СРК Будмарин» та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з ним, висновок ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту по операціям з ПП «СРК Будмарин» є такими, що не підтверджені належними доказами.

Отже, оскільки висновки акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту по операціям із ПП «СРК Будмарин» свого підтвердження не знайшли, тому податкове повідомлення-рішення від 13.02.2015 року №0000192202 року підлягає скасуванню, що також вірно було встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 червня 2015 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: О.В. Лук'янчук Ю.М. Градовський