Постанова

від 29.04.2015 по справі 826/2049/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 квітня 2015 року 08:20 № 826/2049/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомКомунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЙНО-ОБЛІКОВІ СИСТЕМИ ЛТД" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.09.2014 року № 0004012203 та від 26.11.2014 року № 0004872203,- В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр» з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- від 22.09.2014 року № 0004012203, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств» у розмірі 155 491,00 грн. за основним платежем та на 77 746 грн. за штрафними санкціями;

- від 26.11.2014 року № 0004872203, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 190 471 грн. за основним платежем та на 95 236 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування позову позивачем зазначається, що висновки ДПІ, покладені в основу висновків акту перевірки та, відповідно, оскаржуваних рішень, ґрунтуються на неможливості проведення «по ланцюгу» зустрічної звірки особи, яка є контрагентом третьої особи в рамках їх господарської діяльності, до якої, як зазначає по суті позивач, він не має відношення. У зв'язку з цим ДПІ дійшла висновку про «безтоварність» операцій, проведених між позивачем та його безпосереднім контрагентом. Позивач звертає увагу на те, що ДПІ взагалі не проаналізовано, чи є товари/роботи/послуги, які є предметом поставки між третьою особою та іншою особою (контрагентом третьої особи) такими самими, що і за відносинами між позивачем та третьою особою (безпосереднім контрагентом позивача).

На думку позивача, висновки ДПІ ґрунтуються на припущеннях, не враховують фактичних обставин між позивачем та його безпосереднім контрагентом.

Між тим, як стверджує позивач, спірні операції фактично виконані, що оформлено належними первинними документами, податковими накладними, а відтак, на думку позивача, він мав всі підстави для формування спірних сум податкових вигод, у зв'язку з чим спірні рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник третьої особи у судове засідання 14.04.2015 р. не з'явився, однак через канцелярію суду подано пакет документів, які за висновком третьої особи підтверджують фактичне виконання спірних операцій, а відтак і правомірність формування спірних сум податкових вигод.

У свою чергу, відповідач наполягає на законності та обґрунтованості висновків акту перевірки, вважає спірні рішення правомірними та такими, що не підлягають скасуванню. Відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої є ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр» (код з ЄДР 04013755) з питань правильності дотримання податкового законодавства в частині взаємовідносин, зокрема, з ТОВ "ІНФОРМАЦІЙНО-ОБЛІКОВІ СИСТЕМИ ЛТД" (код з ЄДР 34483265) за період з 01.06.2011 р. по 30.06.2014 р.

За результатами перевірки складено акт від 08.09.2014 р. № 2214/26-53-22-03-21-04013755 (далі - Акт перевірки).

Згідно з Актом перевірки до основних видів діяльності позивача належить оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з цим діяльність.

Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування при в взаємовідносинах з третьою особою, встановлено їх завищення на 818 375 грн.

В контексті наведеного в Акті перевірки зазначається (т. 1, а.с. 23), що між позивачем (покупець) та ТОВ «Інформаційно-облікові системи ЛТД» укладено ряд договорів, а саме:

- на закупівлю послуг, пов'язаних з базами даних (закупівля програмно-апаратного комплексу) від 01.08.2008 р. № 01-08/1 та додаткової угоди до нього. Відповідно до умов цього договору третя особа зобов'язалася поставити позивачу: програмний комплекс (система «Flex Pay»), апаратний комплекс. Комплектація визначена у додатковій угоді від 28.11.2008 р. (т.1., а.с. 69). Згідно з додатковою угодою № 4 від 28.11.2008 р. передбачено продаж позивачу ліцензії на використання виключних прав на програмне забезпечення, роялті вартістю 28,4 млн. грн. з ПДВ. Угодою від 22.01.2010 р. вартість комплексу зменшена до 19,4 млн. грн., у т.ч. вартість апаратного комплексу 5 325 731,96 грн., вартість програмного комплексу 14 074 269,00 грн. з ПДВ. Угодою від 30.04.2010 р. договір викладено у новій редакції, де визначена вищенаведена вартість поставки з урахуванням вартості всіх ліцензій на операційні системи, системи управління базами даних, програмного забезпечення інших виробників. При цьому, на стор. 6 останньої угоди (т.1, а.с. 80) визначено складові поставки апаратного комплексу. Надалі сторонами також укладалися додаткові угоди, де коригували умови поставки. Відповідно до угоди від 30.04.2014 р. договір та додаткові угоди визнано такими, що припинили свою дію з 01.04.2014 р. Обумовлено, що у покупця залишається на праві власності: оплачені ліцензії сторонніх фірм-виробників програмного забезпечення, які використовуються у вищезгаданій системі; фактично впроваджені та оплачені на момент припинення договору модулі програмного комплексу та їх частини; фактично встановлені та оплачені частини апаратного комплексу. Фактично впроваджені, встановлені та оплачені модулі програмного комплексу, а також їх частини апаратного комплексу, а також усі частини апаратного комплексу, що залишаються на праві власності у покупця, зафіксовані у додатку до вказаної угоди (т.1., а.с. 99 - 100).

- на закупівлю послуг з супроводу програмно-апаратного комплексу від 01.08.2010 р. № 01-08/2 (т.1., а.с. 101) та додаткові угоди до договору (т. 1, а.с. 105-113). Крім іншого передбачено у додатковій угоді № 5 від 15.03.2011 р., що місячна вартість наданих послуг, визначається кількістю оброблених особових рахунків, в частині фізичних осіб - платників за ЖКП, та розміром платежів, зарахованих на розподільчий рахунок КП ГІОЦ в частині оплати комунальних послуг орендарями та квартиронаймачами квартир, які використовують їх не за призначенням. Вартість інформаційно-технологічного супроводу одного особового рахунку фізичної особи становить 0,09 грн. без ПДВ. Вартість інформаційно-технологічного супроводу одного особового рахунку орендаря та власника нежитлового приміщення у житловому будинку, власника та квартиронаймача квартир, які використовують їх не за призначенням - 1 % разом з ПДВ від суми грошових коштів , зарахованих на розподільчий рахунок по цьому особовому рахунку, та змінюється в разі внесення змін до розпорядження КМДА або інших нормативно-правових актів. Згідно з додатковою угодою від 30.04.2014 р. дія договору тта додаткових угод припинена. Сторони зазначили, що ними врегульовані всі фінансові та організаційно-технічні питання.

На виконання вказаних договорів оформлено рахунки, податкові накладні, акти виконаних робіт, проведено оплату у період з 15.06.2011 р. по 31.03.2014 р. Так, на сторінках 8 - 11 Акту перевірки (т.1., а.с. 23 - 26) викладено деталізацію вказаних документів із зазначенням відповідних відомостей.

Перевіркою встановлено відсутність заборгованості.

В контексті відносин позивача з його безпосереднім контрагентом ДПІ в Акті перевірки встановлено, що третя особа мала взаємовідносини з ТОВ «Континентмаш» (код з ЄДР 34483265). Вказується у зв'язку з цим, що Бориспільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області здійснено відповідні заходи з метою проведення зустрічної звірки ТОВ «Континентмаш» з питань підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за жовтень 2012 року - лютий 2014 року.

В Акті перевірки зазначено, що зустрічну звірку, за повідомленням ОДПІ, провести неможливо у зв'язку з тим, що ТОВ «Континентмаш», з яким позивач не мав взаємовідносин, за адресою реєстрації, а саме: 8325, Київська обл.., Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Шкільна, 17 не знаходиться. Направлено повідомлення про відсутність товариства за місцезнаходженням. Також, як зазначає ДПІ, було використано отримані від ОУ Броварської ОДПІ пояснення керівника ТОВ «Континентмаш» гр. ОСОБА_1, який повідомив, що не має ніякого відношення до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності на підприємстві.

Крім того, як зазначено в Акті перевірки, Бориспільською ОДПІ складено акт від 31.03.2014 р. № 149/22-1/38337514) про неможливість проведення зустрічної звірки за квітень - червень 2013 р.

Надалі в Акті перевірки також вказується, що Бориспільською ОДПІ отримано листа ОУ Бориспільської ОДПІ від 26.03.2014 р. № 713/7/10-06-07-04 згідно якого місцезнаходження ТОВ «Континентмаш» не встановлено. За вказаною адресою реєстрації знаходиться приватний будинок. Таким чином, як робиться ДПІ висновок, у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ по фінансово-господарським відносинам з ТОВ «Континентмаш» відсутні об'єкти оподаткування ПДВ по операціям з продажу товарів (послуг) до контрагентів-покупців.

Зазначається, що вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру. На підставі вищезазначеного, як також зазначається в Акті перевірки, складено акт від 04.04.2014 р. № 168/22-1/38337514 про неможливість проведення перевірки ТОВ «Континентмаш» щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за жовтень 2012 року - лютий 2014 р., яким не підтверджено взаємовідносини.

Отже, як зазначено на стор. 15 Акту перевірки з урахуванням вищевикладеного та відповідних положень ПК України, позивачем, на думку ДПІ, на порушення п/п. 138.1.1., п. 138.2., п. 128.7., п/п. 139.1.9. ПК України завищено задекларовані показники рядку 04 Декларації «витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування» за 2013 рік всього на суму 818 375 грн.

З урахуванням наведеного встановлено заниження податку на прибуток на 155 491 грн.

Відносно ПДВ на стор. 18 Акту перевірки зазначається, що за період, що підлягає перевірці (з 01.06.2011 р. по 30.06.2014 р.) перевіркою повноти визначення податкового кредиту з питання взаємовідносин за період з 01.05.2013 р. по 31.01.2014 р. встановлено їх завищення на загальну суму 190 471 грн., а саме:травень - 22 508 грн., червень - 19 994 грн., липень 18 874 грн., серпень - 18 612 грн., вересень - 18 610 грн., жовтень - 18 678 грн., листопад - 21 374 грн., грудень 25 025 грн., січень 2014 - 26 796 грн.

В контексті наведеного на стор. 19 - 20 викладено задекларовані позивачем дані, дані перевірки та відхилення.

Як зазначено на стор. 21 Акту перевірки, вказані порушення встановлені на підставі аналізу виконання вищезгаданих угод та на стор. 21 Акту перевірки зазначено у табличному вигляді реквізити договорів, складені первинні документи, видані на їх підставі податкові накладні (т.1., а.с. 36-39).

Надалі в Акті перевірки викладаються наведені вище обставини щодо неможливості проведення зустрічних звірок по ТОВ «Континентмаш», яке не є контрагентом позивача за спірними операціями.

З урахуванням викладеного, ДПІ дійшла висновку, що позивачем занижено ПДВ до сплати у розмірі 190 471 грн. за період з 01.05.2013 р. по 31.01.2014 р.

Між тим, позивачем до ДПІ подано заперечення від 12.09.2014 р. на акт перевірки від 08.09.2014 р.

Згідно із відповіддю ДПІ від 17.09.2014 р. на вищенаведені заперечення висновки акту перевірки залишені без змін.

Надалі, ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.09.2014 р.: № 0004002203 (не є предметом оскарження у даній справі) та 0004012203 (є предметом оскарження у даній справі).

03.10.2014 р. позивачем до ГУ Мндоходів у м. Києві подано скарги на вказані рішення.

Згідно з рішенням від 11.11.2014 р. ГУ Мндоходів у м. Києві № 52/10/26-15-10-05-15 скасовано ППР № 0004002203 в частині основного платежу - 99 295 грн. та в іншій частині залишено без змін. Скасування в частині зазначеного рішення мотивовано тим, що при винесенні рішення допущена арифметична помилка, оскільки згідно з актом перевірки від 08.09.2014 р. № 2214/26-53-22-03-21-04013755 сума заниження ПДВ становить 190 471 грн., а відповідно до ППР від 22.09.2014 р. № 0004002203.

Залишено без змін ППР № 0004012203.

Надалі, замість ППР від 22.09.2014 р. № 0004002203 прийнято ППР від 26.11.2014 року № 0004872203, яке є предметом оскарження у даній справі.

Далі, на підставі вказівки ДФС України від 19.12.2014 р. (т.1., а.с. 156) доручено ГУ ДФС у м. Києві забезпечити проведення ДПІ документальної позапланової перевірки позивача з питань, що стали предметом оскарження до ДФС України.

Згідно з актом ДПІ від 16.01.2015 р. № 42/26-53-22-04-21-04013755 (т.1., а.с. 158) підтверджено висновки попереднього акту перевірки та по суті продубльоване мотивування вказаних висновків, викладене у попередньому акті перевірки.

Згідно з рішенням ДФС України від 19.01.2015 р. залишено без змін податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами перевірки позивача.

Проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України (в редакції на час проведення спірних операцій та формування податкових вигод), а саме:

- п/п. 14.1.36. (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі п/п та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат ), а саме: п/п. 14.1.27. ПК України (щодо визначення терміну «витрати»), п/п. 134.1.1. (щодо об'єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття «собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг»), п/п. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 137.1. (дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг; дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар), п/п. 139.1.3. ПК України (не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; п/п. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження даних обліку) та положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів, зареєстрованих у встановлених випадках в ЄРПН податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку податкового органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в Акті перевірки , що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Доводи, покладені ДПІ в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваних рішень, є доволі гіпотетичними та неприпустимо спрощеними , висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах , з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеними контрагентами та підставою для прийняття спірних рішень.

Так, ДПІ посилається на обставини діяльності ТОВ «Континентмаш», однак акт перевірки не містить та під час розгляду справи ДПІ не наведено будь-яких доказів взаємозв'язку цього підприємства з діяльністю позивача. Акт перевірки не містить аналізу діяльності цього товариства на предмет ідентифікації товарів, робіт послуг, які поставляло це товариство іншим особам. Між тим, враховуючи специфіку операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "ІНФОРМАЦІЙНО-ОБЛІКОВІ СИСТЕМИ ЛТД", останнє заявляє, що виконувало спірні операції самостійно, без залучення інших осіб, що не спростовано під час розгляду справи з боку ДПІ.

Позивачем та третьою особою надано сукупність первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду операцій , які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентами позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод. Натомість, сукупність вказаних матеріальність підтверджує фактичне виконання спірних операцій.

Так, за відносинами з контрагентами фактичне виконання цих операцій підтверджується наявними у справі вищевказаними договорами, додатками, первинними документами, актами, податковими накладними, платіжними документами.

Щодо використання у власній господарській діяльності придбаної продукції та послуг, позивачем, як приклад, надано: договір № 3565 від 18.04.2014 р., укладений з ПАТ «Київенерго» про надання послуг щодо обробляння даних, розміщування інформації на веб-вузлах, щодо програмного застосування та інші послуги щодо забезпечення інформаційно-технологічною інфраструктурою; договір № 3447 від 30.01.2014 р., укладений з ТОВ «Інвестбудгаличина» щодо надання послуг, які передбачають надання та інформаційно-технологічне супроводження програмного забезпечення виконавця на ПК замовника; договір № 2428 від 26.09.2008 р., укладений з Комунальним підприємством по утриманню та експлуатації житлового фонду «Липкижитлосервіс» щодо надання та інформаційно-технологічного супроводження програмного забезпечення виконавця на ПК замовника; договір від 15.07.2014 р. № 3554 з ОСББ «Молодіжний-7» щодо надання та інформаційного супроводження програмного комплексу в частині нарахувань комунальних послуг та інших платежів; договір від 27.08.2013 р. № 3053 з ТОВ «Світ побуту» щодо надання та інформаційно-технологічного супроводження програмного забезпечення виконавця на ПК замовника.

Загалом, як зазначено у поясненнях позивача від 16.04.2015 р. № 02-2064, роботоздатність програмно-апаратного комплексу супроводжувалась третьою особою. При цьому апаратно-програмний комплекс позивач використовує у своїй діяльності з 2008 року у господарських відносинах з понад 700 житлово-комунальними організаціями м. Києва різних форм власності. Наведене не спростовано відповідачем.

Позивачем також додатково надано Технічне завдання на розробку програмно-апаратного комплексу «Flex Pay-Київ», Керівництво програміста системи обробки інформації «Flex Pay-Київ 1.3».

ДПІ в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, не доведено обсягів ресурсів, які були необхідні контрагенту для виконання спірних операцій, але були відсутні.

З урахуванням наведеного та наявних первинних та інших документів, у суду не виникає сумнівів щодо фактичного виконання спірних операцій.

Слід додати, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентами позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них данні відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстровані платниками ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ним податкових накладних є правомірною.

Суд, крім іншого та в контексті наведеного наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, як-то неподання звітності, недекларування податкових зобов'язань, чого в даному випадку і не доведено ДПІ, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагента позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»).

У взаємозв'язку з наведеним суд також зазначає, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентом недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами.

В Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ та які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості висновків акту перевірки та оскаржуваного рішення.

Що стосується посилання на акти про неможливість звірки по контрагентам, слід зазначити, що неможливість звірки свідчить про відсутність у податкового органу відомостей, а отже і про неможливість формування податкової інформації. При неможливості звірки, відповідно, податковим органом не можуть формуватися висновки за аналогією висновків акту перевірки.

В силу вимог п/п. 73.5.3. ПК України та п. 3 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМ України від 27 грудня 2010 р. № 1232, зустрічна звірка може бути ініційована ДПІ, яка здійснює перевірку платника податку (позивача), шляхом надіслання до ДПІ за місцезнаходженням контрагентів платника податків (третіх осіб) відповідного доручення.

Як вбачається із змісту актів про неможливість проведення зустрічних звірок, вони взагалі не стосуються взаємовідносин ТОВ «Континентмаш» з позивачем, а процедура проведення звірки не була ініційована відповідачем по даній справі у зв'язку з проведенням перевірки позивача, як-то передбачено п. 3 Порядку. Наведене вказує на порушення порядку проведення зустрічних звірок та на те, що акти про неможливість звірки складені з порушенням встановлених законодавством правил, що зумовлює застосування до них положень ч. 3 ст. 70 КАС України, відповідно до яких докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене в сукупності , суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірних рішень, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 22.09.2014 року № 0004012203 та від 26.11.2014 року № 0004872203, прийняті ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» (код з ЄДР 04013755; адреса: 02192, м. Київ, вул. Космічна, 12-а) 487,20 грн. на відшкодування судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення від 06.02.2015 р. № 167.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін