Ухвала

від 16.04.2015 по справі 826/345/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/345/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

16 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дешко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України та Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «МВВ ПОСТАЧ» до Державної фіскальної служби України, третя особа - Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій щодо відмови у реєстрації податкових накладних, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач засобами електронного зв'язку направив відповідачу податкові накладні для проведення їх реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Однак, відповідачем було відмовлено в проведені реєстрації податкових накладних з тих підстав, що місцезнаходження юридичної особи продавця товарів/послуг, вказане у документі не відповідає інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, можливо відсутній договір, для платника податків заборонений прийом документів по електронній пошті.

Не погоджуючись із таким рішенням податкового органу позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, в якому просив суд зобов'язати відповідача прийняти та зареєструвати надіслані ним податкові накладні.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, мотивуючи свою позицію наступним.

Так, спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити, зокрема, місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відмовити у прийнятті для реєстрації наданих платником податку податкових накладних можливо лише в разі, якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно п. 201.1 ст. 201 та/або п. 192.1 ст. 192 ПК України. У такому разі протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді в текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин такого неприйняття.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Зокрема, згідно з п. 201.1. ПК України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити, зокрема, місцезнаходження юридичної особи - продавця.

У той же час, відповідно до пункту 201.10 ПК України - якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В даному випадку таких обставин не встановлено. Як зазначено вище та визнається сторонами, в день надіслання позивачем податкових накладних, відповідачем було сформовано та направлено позивачу квитанції із зазначенням, що документ не прийнято.

У взаємозв'язку із наведеним слід зазначити, що механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній до Єдиного реєстру податкових накладних платників податку на додану вартість - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі, визначено Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим Постановою КМ України № 1246 від 29.12.2010 (далі - Порядок).

Так, пунктом 8 вказаного Порядку зазначено, що для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис Державної податкової служби, підлягає шифруванню та надсилається продавцеві засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в Державній податковій службі.

У свою чергу, пунктом 9 Порядку встановлено, що причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: (1) наявність помилок; (2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; (3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами.

При цьому, згідно з пунктом 10 Порядку датою та часом подання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі Державній податковій службі є дата та час, зазначені у квитанції про їх прийняття (підтвердження реєстрації) або неприйняття.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що у прийнятті податкової накладної може бути відмовлено: якщо вона сформована з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 ПК України, у разі наявності помилок, за наявності факту реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами. Відповідно, документ не може бути прийнято у разі відсутності договору про визнання електронних документів.

В даному випадку (п/н. № 74 від 27.11.2014 р. доставлена до ДФСУ 08.12.2014 р.) відмовлено у реєстрації податкової накладної у зв'язку з тим, що місцезнаходження юридичної особи продавця товарів/послуг, вказане у документів не відповідає інформації ЄДР.

Відповідно до пункту 45.2. ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з ч. 1 ст. 16 та ч.1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості щодо юридичної особи, внесені до ЄДР, є достовірними, у т.ч. для відповідача, і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відомостями з ЄДР підтверджується, що місцезнаходженням позивача визначено адресу: 01011, м. Київ, вулиця Деревообробна, будинок 4, офіс 303, відомості щодо чого є достовірними в силу закону. Під час розгляду справи ДПІ не надано доказів внесення до ЄДР змін відносно місцезнаходження позивача або ж не підтвердження відомостей в ЄДР. Напроти, в ЄДР містяться відомості від 07.08.2014 р., від 18.09.2014 р., від 07.11.2014 р., від 30.12.2014 р. про підтвердження відомостей щодо підприємства.

Саме ці відомості щодо місцезнаходження позивача наявні в усіх вищезгаданих податкових накладних, у зв'язку з чим відмова у реєстрації п/н. № 74 від 27.11.2014 р. (доставлена до ДФСУ 08.12.2014 р.) в ЄРПН є протиправною, що було вірно зазначено судом першої інстанції.

При цьому, наведені вище податкові накладні містять всі передбачені пунктом 201.1. ПК України обов'язкові реквізити.

Що стосується наданої ДПІ довідки за ф. додатку № 2 «Про встановлення місцезнаходження платника податків», слід зазначити, що вказана довідка не супроводжується документами з яких би вбачався фактичний вихід за зареєстрованим місцезнаходженням платника (рапорти, пояснення, службові записки). Більш того, складання цієї довідки не призвело до внесення в ЄДР інформації щодо не підтвердження відомостей про позивача.

Що стосується інших випадків відмови у реєстрації податкових накладних, то, як вбачається із надісланих позивачу квитанцій, у прийнятті вказаних п/н. відмовлено у зв'язку з тим, що, на думку апелянта, відсутній договір про визнання електронних документів (договір від 18.11.2014 р. про визнання електронних документів було розірвано).

Разом з тим слід зазначити, що 10.12.2014 р. ДПІ сформовано на адресу позивача лист № 61699/10 «Про розірвання договору», в якому зазначається, що оскільки в результаті здійснення заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи, місцезнаходження ПП «МВВ ПОСТАЧ» за податковою адресою не встановлено, порушено істотні умови договору від 18.11.2014 р. у зв'язку з чим зобов'язання сторін припиняються, а податкова звітність, подана засобами електронного зв'язку вважається неприйнятою. Вказаний лист надіслано 11.12.2014 р. та отримано позивачем 17.12.2014 р.

Між тим, пунктом 4. Розділу 6 договору передбачено, що орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку в разі зміни платником місця реєстрації. Між тим, в даному випадку позивачем не здійснювалась зміна місця його реєстрації.

Оскільки інше не передбачено договором, то, виходячи з системного аналізу положень ст. 188 ГК України («Порядок зміни та розірвання господарських договорів»), ст. 525 ЦК України («Недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання»), ст. 611 ЦК України («Правові наслідки порушення зобов'язання»), ст. 615 ЦК України («Одностороння відмова від зобов'язання»), ст. 651 ЦК України («Підстави для зміни або розірвання договору»), 653 ЦК України («Правові наслідки зміни або розірвання договору»), які за аналогією застосовуються до регулювання відносин сторін за вищезгаданим адміністративним договором, слід дійти висновку, що одностороннє розірвання договору означає односторонню волю сторони угоди, яка має право на вчинення таких дій, що у свою чергу зумовлює необхідність та обов'язок управленої сторони повідомити іншу сторони про розірвання договору. У зв'язку з наведеним моментом розірвання договору про визнання електронних документів є момент доведення до іншої сторони волевиявлення управленої на односторонні дії сторони.

В даному випадку повідомлення ДПІ про розірвання договору отримано позивачем 17.12.2014 р., що підтверджується відомостями УДППЗ «Укрпошта», тобто після дати формування, направлення та доставки до ДФСУ податкових накладних: п/н. № 74 від 27.11.2014 р. (доставлена до ДФСУ 08.12.2014 р.), № 96 від 28.11.2014 р. (доставлена до ДФСУ 10.12.2014 р.), № 97 від 28.11.2014 р. (доставлена до ДФСУ 10.12.2014 р.), № 98 від 28.11.2014 р. (доставлена до ДФСУ 10.12.2014 р.), № 99 від 28.11.2014 р. (доставлена до ДФСУ 10.12.2014 р.) для їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, а відтак надіслані до цієї дати зазначені податкові накладні підлягали реєстрації в ЄРПН на загальних підставах.

Оскільки інших обставин, які б зумовлювали відмову у реєстрації податкових накладних, не встановлено, суд приходить до висновку про протиправність відмови у реєстрації вищезазначених податкових накладних.

Що стосується податкової накладної № 12 від 10.11.2014 р. (доставлено до ДФСУ 17.11.2014 р.), слід зазначити, що на дату формування та доставки вказаної податкової накладної до ДФСУ (Міндоходів) був відсутній договір між позивачем та ДПІ договорів про визнання електронних документів. Як вже зазначалося, договір про визнання електронних документів датований 18.11.2014 р., а у липні 2014 року, як вбачається з вище вищезазначеного, договір не був укладений.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для прийняття та реєстрації вказаної податкової накладної в ЄРПН внаслідок відсутності на дату надходження до відповідача договору про визнання електронних документів.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи та вірно застосував законодавство, що регулює ці правовідносини. Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Тому, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України та Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2015 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.