Постанова

від 23.04.2015 по справі 826/2012/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2012/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Міщука М.С.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіма ЛТД Сервіс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіма ЛТД Сервіс" до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Максіма ЛТД Сервіс" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 вересня 2014 року № 0002902201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Максіма ЛТД Сервіс" звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити. При цьому, апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Максіма ЛТД Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Еко-сервіс» за період з 01 березня 2014 року по 31 березня 2014 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 04 вересня 2014 року №2406/26-52-22-01-11/33780468.

Проведеною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Максіма ЛТД Сервіс» п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання із податку на додану вартість на суму 25 873,00 грн.

На підставі Акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 вересня 2014 року №0002902201, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 32 341,00 грн. у тому числі: 25 873,00 грн. - основний платіж, 6 468,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з позовом.

Так, відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не наведено доказів ділової та економічної доцільності господарських взаємовідносин з ТОВ «Еко-сервіс» або неможливості виконання позивачем відповідного обсягу робіт власними силами.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В силу п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.198.6 п. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стали матеріали Акту Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Головного управління Міндоходів про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Еко-сервіс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01 березня 2014 року по 31 березня 2014 року.

Так, з урахуванням даного Акту, відповідач дійшов висновку, що правочин укладений між ТОВ «Максіма ЛТД Сервіс» та ТОВ «Еко-сервіс» є нікчемним, з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та даним контрагентом.

Основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Максіма ЛТД Сервіс», згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за КВЕД, є: «інша діяльність із прибирання будинків і промислових об'єктів».

Судом встановлено, що між ТОВ «Максіма ЛТД Сервіс» (Замовник) та ТОВ «Еко-сервіс» (Виконавець) укладено договір про надання послуг від 03 лютого 2014 року №42, згідно умов якого, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги з прибирання працівниками виконавця на об'єктах замовника, відповідно до переліку робіт за заявкою замовника. Роботи виконуються з матеріалів, інструментами та технічними засобами Виконавця. Обсяг робіт та необхідна кількість працівників узгоджуються Виконавцем і замовником безпосередньо перед виконанням робіт. Вартість наданих послуг за цим договором зазначена у протоколі узгодження договірної ціни (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього договору.

Так, на підтвердження виконання зазначеного договору та руху активів в процесі здійснення господарських операцій, позивачем надано наступні документи, а саме: протокол узгодження договірної ціни; акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 07 березня 2014 року № 96, від 11 березня 2014 року № 97, від 13 березня 2014 року № 98; податкові накладні від 07 березня 2014 року № 96, від 11 березня 2014 року № 97, від 13 березня 2014 року № 98.

Протоколом узгодження договірної ціни, визначено найменування та перелік робіт, обумовлених договором про надання послуг від 03 лютого 2014 року №42, а саме: сухе прибирання підлоги, хімічна мийка підлоги, нанесення захисного полімеру на підлогу, відбілювання плитки на підлозі, мийка внутрішнього скла, мийка зовнішнього скла, хімічна чистка коврових покриттів, послуги додаткового персоналу.

Крім того, на підтвердження проведення розрахунку за договором про надання послуг, позивачем долучено до матеріалів справи платіжне доручення від 16 червня 2014 року № 2630 на суму 175 092 грн. 00 коп., в якому зазначено призначення платежу: оплата за послуги, згідно договору № 42 від 03 лютого 2014 року.

Разом з апеляційною скаргою позивачем надано акт списання № СФ-003 від 30 березня 2014 року, складений ТОВ «Еко-сервіс», який підтверджує списання товарно-матеріальних цінностей у процесі надання даним контрагентом послуг, згідно договору № 42 від 03 лютого 2014 року.

Як вбачається з податкової декларації ТОВ «Еко-сервіс» з податку на додану вартість за березень місяць 2014 року, податкові зобов'язання ТОВ «Еко-сервіс» відповідають сумам задекларованого позивачем податкового кредиту за наслідками здійснення господарських операцій між сторонами, відхилення відсутні.

Колегія суддів дійшла висновку, що наявні в матеріалах справи документи відповідають вимогам первинних документів та містять всі необхідні реквізити, що свідчить про реальність господарських відносин між позивачем та ТОВ «Еко-сервіс».

Таким чином, судом встановлено наявність всіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських відносин із ТОВ «Еко-сервіс» у періоді, що перевірявся, а тому у відповідача відсутні підстави для донарахування позивачу сум податку на додану вартість, згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

При цьому, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

Колегія суддів також зазначає, що відповідачем не надано доказів наявності судових рішень, які б набрали законної сили з приводу незаконних дій посадових осіб як позивача, так і його контрагена.

Аналізуючи обставини справи та норми законодавства, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіма ЛТД Сервіс", оскільки податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві від 19 вересня 2014 року № 0002902201 прийнято неправомірно, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з винесенням нового рішення про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі, спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіма ЛТД Сервіс" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіма ЛТД Сервіс" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві від 19 вересня 2014 року № 0002902201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Максіма ЛТД Сервіс" (код ЄДРПОУ 33780468) судові витрати у розмірі 1096 грн. (одна тисяча дев'яносто шість) гривень 20 копійок.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.

Повний текст постанови виготовлено 28.04.2015 року.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.