Ухвала

від 23.03.2015 по справі 2270/4863/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.03.2015р. м. Київ К/9991/91475/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.05.2011

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011

у справі № 2270/4863/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-Будівельний сервіс «Пріорітет»

до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.05.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011, позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Хмельницькому від 02.03.2011 № 0001092301/383 та № 0001082301/384. Судові витрати в сумі 3,40 грн. відшкодовано за рахунок Державного бюджету України.

ДПІ у м.Хмельницькому подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішення від 02.03.2011 № 0001082301/0 податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 55295 грн. основного платежу та в сумі 13824 грн. штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки документальної позапланової перевірки за період з 01.10.2008 по 30.06.2010, викладені в акті від 17.02.2011 № 1048/23-5/34971620, про порушення вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 02.03.2011 № 0001092301/383 податкового зобов'язання з податку на додану вартість - про порушення вимог п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За висновками перевірки порушення наведених норм законів полягало у неправомірному віднесенні позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту витрати та податок на додану вартість відповідно за операціями з придбання товару (проволоки ВР-Ід. 4.0 мм та 5.0 мм на суму 293735 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 48955,91 грн.) в ТОВ «Укртехнометиз» за договором від 07.05.2009 № 07/05/09, реальність яких поставлена відповідачем під сумнів з огляду на те, що згідно з даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ «Укртехнометиз» не знаходиться за юридичною адресою, у зв'язку з чим неможливо провести його перевірку, а також немає основних фондів та має 1 працівника.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Для надання правової оцінки формуванню платником податку на прибуток валових витрат, а платником податку на додану вартість податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94 ВР та п.п. 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, якими регламентувався порядок визначення валових витрат та податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин та якого платник податків (покупець) зобов'язаний був дотримуватися.

За умови реального здійснення платником податку господарських операцій з поставки товару, які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вказаних вище вимог законів при формуванні валових витрат та податкового кредиту, останній не може бути позбавлений такого права.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що факт реального вчинення господарських операцій та використання в господарській діяльності підтверджено первинними, розрахунковими та іншими документами (податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, довіреностями на тримання товару, прибутковими ордерами на оприбуткування товару на склад), обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, та які оцінені судами як такі, що відповідають дійсності.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та оподаткування і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит за вчинені порушення продавцем чи порушення правил ведення господарської діяльності.

Зважаючи на викладене, діючи у межах перегляду справи судом касаційної інстанції, визначених у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції касаційну скаргу залишає без задоволення.

Керуючись ст. ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.05.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун