Постанова

від 29.04.2015 по справі 904/559/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2015 року Справа № 904/559/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І. (доповідача),

Владимиренко С.В.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Приватного акціонерного товариства

"Технологічна аграрна компанія

об'єднана"

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської

області від 12.02.2015 року

та постанову Дніпропетровського апеляційного

господарського суду від 12.03.2015 року

у справі № 904/559/15

господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Публічного акціонерного товариства

"Перший український міжнародний банк"

до відповідачів 1. Приватного акціонерного товариства

"Технологічна аграрна компанія

об'єднана"

2. Товариства з обмеженою

відповідальністю "Агро-топ"

за участю третьої особи, яка не

заявляє самостійних вимог на

предмет спору на стороні

позивача Товариства з обмеженою

відповідальністю "Ламед-Консалтинг"

про стягнення коштів та звернення стягнення

на заставлене майно

за участю представників:

позивача - Земляної І.О.

відповідачів - 1) не з"явились

2) не з"явились

третьої особи - не з"явились

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Технологічна аграрна компанія об'єднана" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-топ", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ламед-Консалтинг" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1173-КД від 11.04.2013 року у розмірі 16 975 891,56 доларів США та 7 137 116,13 грн. шляхом звернення стягнення на заставлене майно, що належить на праві власності Приватному акціонерному товариству "Технологічна аграрна компанія об'єднана" та є предметом застави, а також шляхом звернення стягнення на майнові права за договором застави майнових прав № 2095-ЗМП від 25.07.2014 року, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Топ".

Також позивач звернувся до суду із заявою про вжиття заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту в межах суми позову на заставлене майно, що належить ПАТ "Технологічна аграрна компанія об'єднана" та просив передати позивачу на відповідальне зберігання предмет застави на період до його реалізації та доручити проведення виконавчих дій на примусове виконання ухвали про забезпечення позову Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2015 року (суддя Золотарьова Я.С.), залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від (судді: Парусніков Ю.Б., Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.), заяву ПАТ "Перший український міжнародний банк" про забезпечення позову задоволено повністю; вжито заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на заставлене майно, що належить на праві власності ПАТ "Технологічна аграрна компанія об'єднана" та є предметом застави:

- за договором застави рухомого майна № 1205-ЗРМ від 15.04.2013 року, укладеним між ПАТ "Технологічна аграрна компанія об'єднана" та ПАТ "Перший український міжнарожний банк" у кількості 52 одиниці згідно переліку, викладеного в ухвалі суду першої інстанції;

- за договором застави транспортних засобів № 1300-ЗРМ від 03.06.2013 року, укладеним між ПАТ "Технологічна аграрна компанія об'єднана" та ПАТ "Перший український міжнародний банк" у кількості 8 одиниць згідно переліку, викладеного в ухвалі суду першої інстанції;

- за договором застави № 2079-ЗМУ (майбутнього урожаю) від 14.07.2014 року, укладеним між ПАТ "Технологічна аграрна компанія об'єднана" та ПАТ "Перший український міжнародний банк", в межах заявленої позивачем суми заборгованості у розмірі 16 975 891,56 доларів США та 7 137 116,13 грн.;

- передано майно, на яке накладено арешт, на відповідальне зберігання ПАТ "Перший український міжнародний банк";

- виконання ухвали про забезпечення позову доручено Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою місцевого та постановою апеляційного господарських судів, ПАТ "Технологічна аграрна компанія об'єднана" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування, у зв"язку з порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Водночас, до початку розгляду скарги по суті, позивачем подано відмову від касаційної скарги.

Дослідивши мотиви поданої заяви про відмову від касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України на підставі ч. 6 ст. 22, ч. 2 ст. 111-6 ГПК України не знайшла підстав для її задоволення, прийнявши до уваги той факт, що такі дії можуть спричинити порушення прав та охоронюваних законом інтересів суб"єктів господарювання.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, заява ПАТ "Перший український міжнародний банк" про вжиття заходів до забезпечення позову мотивована невиконанням позичальником (відповідачем - 1) належним чином своїх зобов'язань за кредитним договором щодо погашення кредиту.

Водночас, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, відповідачем-1 (позичальником) передано позивачу (заставодержателю) в заставу рухоме майно відповідно до договорів застави: рухомого майна № 1205-ЗРМ від 15.04.2013; транспортних засобів № 1300-ЗТЗ від 03.06.2013; застави майбутнього урожаю № 2079-ЗМУ від 14.07.2014.

Відповідач-2 за договором застави майнових прав № 2095-ЗМП від 25.07.2014 року передав позивачу право вимоги за договором поставки № 2006 від 20.06.2014 року.

Зазначеними договорами застави передбачено, що у випадку невиконання/неналежного виконання або порушення умов вищевказаних договорів застави та/або основного зобов'язання заставодержатель вправі задовольнити свої вимоги з вартості предметів застави.

Враховуючи порушення позичальником умов кредитного договору, позивач вимагає задовольнити його вимоги за рахунок заставного майна, а саме: 31.10.2014 року позивачем на адресу відповідача-1 направлено повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання з вимогою усунути порушення, а в разі невиконання даної вимоги - попереджено про застосування заходів щодо звернення стягнення на предмет застави. При цьому, позивач вважає, що відповідач-1 може вживати заходів щодо приховання або реалізації належного йому майна з метою ухилення від виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про звернення стягнення на заставлене майно у випадку задоволення позову.

Також позивач послався на невиконання відповідачем - 1 умов пункту 10.3.5. кредитного договору, згідно якого позичальник зобов'язався повідомляти банк письмово про зміну свого місцезнаходження, організаційно-правової форми, внесення будь-яких змін до установчих документів та/або реєстраційних документів позичальника.

Разом з тим, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 28.10.2014 року відповідач-1 змінив своє місцезнаходження і протягом 3-х банківських днів (з моменту зміни місцезнаходження) не повідомив банк, що може свідчити про наміри відповідача-1 приховати своє місцезнаходження і іншу інформацію, яка може мати значення для виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за кредитним договором.

Крім того, в договорі застави майбутнього урожаю № 2079-ЗМУ від 14.07.2014 сторони домовились про те, що заставодавець не має права без згоди заставодержателя змінювати місцезнаходження предмета застави, передавати предмет застави на зберігання третім особам. Право застави, передбачене договором, поширюється на предмет застави разом з усіма існуючими та майбутніми майновими й іншими правами, що відносяться до предмета застави. Предметом застави за вказаним договором є майбутній урожай кукурудзи 98,9 ц/га, за період збору урожаю вересень - грудень 2014 року, загальною кількістю 118168,48 тон.

Також позивач послався на відсутність в Державній інспекції сільського господарства України, станом на 12.12.2014 року, інформації щодо зареєстрованих складських документів на зерно, що належить ПАТ "Технологічна аграрна компанія об'єднана", що свідчить про відсутність заставленого майна - урожаю зерна за місцезнаходженням, погодженим умовами договору застави, а відтак, про невиконання відповідачем-1 обов'язків заставодавця, та викликає сумніви у належному зберіганні урожаю зерна останнім. Неналежне зберігання зерна може призвести до погіршення його якості, внаслідок чого зменшується його вартість, що, в подальшому, може ускладнити чи унеможливити його продаж за прийнятою ціною для задоволення вимог позивача.

Водночас, за інформацією Державної інспекції сільського господарства України від 15.12.2014 року в період з 01.06.2014 року по 15.12.2014 року відбувся рух зерна (кукурудзи), зокрема, 30.10.2014 року та 04.11.2014 року у кількості 10 000 т, що свідчить про факт реалізації відповідачем-1 заставного майна після укладення договору застави.

Також позивач вказав про здійснення відповідачем-1 дій щодо відчуження корпоративних прав (згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), що зменшує розмір належних позивачу активів в статутних капіталах наступних товариств:

- ТОВ "Ліберс" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд.82, офіс 256, код ЄДРПОУ 38392711) у розмірі 5 501 200 грн., що становить 100 % статутного капіталу ТОВ "Ліберс";

- ТОВ "Альтус Істейт" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд.106-Б, код ЄДРПОУ 38887590) у розмірі 6 299 010 грн., що становить 99,9 % статутного капіталу ТОВ "Альтус Істейт";

- ТОВ "Манорс" (12643, Житомирська область, Брусилівський район, село Скочище, станція Скочище, код ЄДРПОУ 38096250) у розмірі 1 199,88 грн., що становить 99,9 % статутного капіталу ТОВ "Манорс".

Крім того, позивач послався на збільшення заборгованості відповідача-1 перед третіми особами, про що свідчить наявність спорів у господарському суді м. Києва у справах: № 910/25493/14, 910/27841/14, 910/24359/14, 910/25236/14, 910/27459/14, 910/29549/14, 910/29548/14 на загальну суму 144 581 294,23 грн., в яких відповідачем є ПАТ "Технологічна аграрна компанія об'єднана".

Ухвала місцевого й постанова апеляційного господарських судів мотивована невиконанням відповідачами 1 та 2 зобов'язань за кредитним договором та договором застави майнових прав, а тому заходи до забезпечення позову (накладення арешту на майно, що належить відповідачу-1, згідно переліку, визначеного в процесуальних документах суду) застосовані господарським судом, як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Статями 66, 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються предмета спору.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 86 цього ж Кодексу ухвала господарського суду має містити мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство.

З оскаржуваних судових ухвали та постанови не вбачається порушення судами норм Господарського процесуального кодексу України в частині забезпечення позову щодо накладення арешту на заставлене майно, що належить на праві власності ПАТ "Технологічна аграрна компанія об'єднана" та є предметом застави згідно договорів № 1205-ЗРМ від 15.04.2013 року, № 1300-ЗРМ від 03.06.2013 року, № 2079-ЗМУ від 14.07.2014 року, а також передачу цього майна, на яке накладено арешт, на відповідальне зберігання ПАТ "Перший український міжнародний банк".

Суди попередніх інстанцій в межах своїх повноважень перевірили доводи заявника про забезпечення позову, знайшли їх підставними і навели переконливі обґрунтування своїх рішень, оскільки вжиття заходів до забезпечення позову необхідне позивачу для охорони його матеріально-правових інтересів і створення можливості виконання рішення у справі, оскільки існує загроза щодо порушення відповідачем-1 прав позивача на отримання коштів.

Враховуючи специфіку вжитих заходів до забезпечення позову, значну суму боргу та необхідності проведення значного обсягу дій з примусового виконання даного судового акта, місцевим господарським судом, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, доручено проведення виконавчих дій на примусове виконання заходів, які вжиті судом ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2015 р. у даній справі, відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

За приписами ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу". За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, або у разі виконання зведеного виконавчого провадження у встановленому Міністерством юстиції України порядку можуть утворюватися виконавчі групи, до складу яких включаються державні виконавці одного або кількох органів державної виконавчої служби. Постановою директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України або начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, Головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі на керівника групи можуть покладатися права і повноваження у виконавчому провадженні, встановлені цим Законом, для начальників відділів примусового виконання рішень та заступників начальників районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції - начальників відділів державної виконавчої служби.

Згідно п. 3.5.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, проведення державним виконавцем виконавчих дій на території органу ДВС, який підпорядкований іншому регіональному органу ДВС, здійснюється за погодженням з ДВС України.

Відповідно до 3.5.3 Інструкції підвідомчість виконавчих проваджень відділам примусового виконання рішень ДВС України та регіональних органів ДВС визначається згідно зі статтею 21 Закону.

Виконавчі провадження, що перебувають на виконанні в територіальних органах ДВС, можуть передаватися до відділів примусового виконання рішень ДВС України та регіональних органів ДВС в установленому розділом VI цієї Інструкції порядку.

Виконання судових ухвал про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти чи інше майно боржника на суми, визначені у пункті 2 частини першої та пункті 2 частини другої статті 21 Закону, здійснюється територіальними органами ДВС.

Відповідно до п. 5.1 Інструкції за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, або у разі виконання зведеного виконавчого провадження при органах ДВС за відповідною постановою можуть утворюватися виконавчі групи, до складу яких входять державні виконавці одного або кількох органів ДВС.

Пунктом 5.2 вказаної Інструкції визначено обставини, що ускладнюють виконання рішення, зокрема, наявність майна боржника на території різних адміністративно-територіальних одиниць та якщо виконавчі провадження відносно солідарних боржників відкрито в різних органах ДВС.

Згідно п. 5.4 згаданої Інструкції виконавча група може бути утворена за рішенням Голови ДВС України - при будь-якому органі ДВС з числа державних виконавців будь-якого органу ДВС.

З огляду на наведене доводи скаржника про обов'язковість доручення виконання ухвали про забезпечення позову відділу державної виконавчої служби, зокрема, Деснянського району міста Києва, правильно відхилені судами попередніх інстанцій з огляду на покладення обов'язку з виконання рішень, сума зобов'язання за якими становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентна сума в іноземній валюті, законом, як актом вищої юридичної сили, на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за приписами п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження". Одночасно колегія суддів відзначає, що, як вбачається з реквізитів майна відповідача, щодо якого застосовані заходи забезпечення позову, в т. ч. рахунків в різних банківських установах, здійснення виконавчих дій за ухвалою суду має здійснюватись на території кількох різних адміністративно-територіальних одиниць.

Беручи до уваги заявлені позовні вимоги, суд касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого й апеляційного господарських судів про те, що розмір заборгованості за кредитним договором є значним, наведені заявником обставини дають підстави зробити достатньо обґрунтоване припущення, що майно та грошові кошти в межах суми заявлених позовних вимог, які належать відповідачу - 1, можуть зникнути або їх кількість може зменшитись на момент виконання рішення, що, у свою чергу, може утруднити виконання рішення суду у даній справі в разі задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача - 1 заборгованості.

Доводи скаржника про незаконну передачу майна, на яке накладено арешт, на відповідальне зберігання позивачу з врахуванням можливості припущення його схову чи реалізації відповідачем - 1, а також той факт, що зникнення, втрата або пошкодження заставного майна призведе до наслідків, які можуть перешкодити виконанню рішенню суду у майбутньому, правомірно спростовано судами попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в ч. 8 ст. 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачу.

Якщо опис і арешт майна здійснюються на виконання рішення про забезпечення позову, державний виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику. Іншій особі майно на зберігання може бути передано лише у випадку відсутності боржника чи його відмови від прийняття майна на зберігання, а також у випадку, якщо судовим рішенням визначено іншу особу, якій необхідно передати майно на зберігання (п. 4.2.3. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5).

Відтак, передача майна на відповідальне зберігання не є самостійним заходом забезпечення позову, а є частиною процедури накладення арешту на майно, яку вправі визначити господарський суд в якості порядку виконання судового рішення про забезпечення позову.

Відтак, вжиті судом заходи щодо забезпечення позову відповідають вимогам ст.ст. 66, 67 ГПК України і стосуються предмету судового спору, а тому господарський суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, правомірно, у межах наданих йому повноважень, постановив ухвалу про вжиття заходів до забезпечення позову. Підстав для скасування судових актів, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111 5 - 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Технологічна аграрна компанія об'єднана" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.03.2015 року у справі № 904/559/15 залишити без змін.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська СуддіН.І. Мележик С.В. Владимиренко