Рішення

від 23.04.2015 по справі 906/189/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "23" квітня 2015 р. Справа № 906/189/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Йосипишин Р.В., довіреність №764 від 25.12.2014 р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Путиловицьке" (Житомирська обл., Лугинський р-н, с.Путиловичі)

про стягнення 20742065,75 грн.

Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (м. Київ) звернулося до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Путиловицьке" (Житомирська обл., Лугинський р-н, с.Путиловичі) про стягнення 20742065,75 грн., з яких 12690000,00грн. основного боргу - сплаченої суми попередньої оплати відповідно до умов договору поставки зерна майбутнього врожаю від 07.05.2014р. №77-К; 2284200,00грн. пені, 3807000,00 грн. штрафу та 1960865,75 грн. 24% річних, нарахованих відповідно до умов договору.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 11.02.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №906/189/15, розгляд справи призначено на 10.03.2015р.

Зважаючи на неявку представника відповідача, для надання відповідачу можливості реалізувати принцип змагальності, забезпечення участі в судовому засіданні, враховуючи також необхідність подання додаткових доказів, ухвалою господарського суду Житомирської області від 10.03.2015р. розгляд справи відкладено на 07.04.2015р. та зобов'язано сторони надати суду відповідні докази.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити. Представник пояснив, що у позивача на даний час немає змоги подати для огляду оригінали документів на виконання вимог ухвали суду у зв'язку з тим, що на підставі ухвали Богунського районного суду м.Житомира від 04.11.2014р. оригінали документів вилучені у позивача, що підтверджується поданою до справи копією протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 03.12.2014р. Представник позивача подав клопотання (вх.№02-44/340/15 від 07.04.2015р.) про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду спору у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України у зв'язку з необхідністю виконання вимог ухвали суду від 10.03.2015р. по справі №906/189/15 у частині надання оригіналів документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідач свого представника в засідання суду 07.04.2015р. не направив, про причини неявки в суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи товариство повідомлялося судом своєчасно та належним чином.

З огляду на неявку представника відповідача, розглянувши клопотання представника позивача, для надання відповідачу можливості реалізувати принцип змагальності, забезпечення участі в судовому засіданні, враховуючи також необхідність подання додаткових доказів, господарський суд ухвалою від 07.04.2015р. відклав розгляд справи на 23.04.2015р., продовживши встановлений строк розгляду справи на 15 днів відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України за обґрунтованим клопотанням позивача.

Представник позивача в засіданні суду підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просить позов задовольнити. Представник подав до справи довідку про стан заборгованості (вх.№5307/15) з додатком - карткою рахунку 374 (контрагент Путиловицьке". Крім того, на виконання вимог ухвали суду позивачем надано суду ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 04.11.2014р. по справі №295/17233/14-к, на підставі якої у позивача було вилучено оригінали документів (оригінал оглянуто судом, належним чином засвідчену копію долучено до матеріалів справи).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

При цьому, щодо нез'явлення в засідання суду представника відповідача, господарський суд приймає до уваги наступне.

20.04.2015р. до господарського суду повернулась неврученою ухвала від 07.04.2015р., яка направлялась відповідачу, з відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

Зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за електронним запитом суду (а.с.87) вбачається, що станом на 10.03.2015р., місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Путиловицьке": 11333, Житомирська область, Лугинський район, с.Путиловичі.

Саме за вказаною адресою місцезнаходження юридичної особи відповідача судом надсилались процесуальні документи по справі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Згідно з ч.2 ст.17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, у тому числі її місцезнаходження.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Відповідно до ч.4 ст.18 вказаного Закону, саме відомості, що містяться у Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи, або її відокремленого підрозділу, фізичної особи - підприємця під час провадження ними господарської діяльності.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Як зазначено у пункті 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.

Відповідно до абз.1 п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом також враховується, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, а також з врахуванням того, що строк розгляду позовної заяви, з урахуванням продовження строку відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України, майже сплинув (позовна заява надійшла до суду 09.02.2015р.), а відповідно до ст.77 ГПК України відкладення розгляду справи можливе в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу), господарський суд Житомирської області визнає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення присутнього представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

07.05.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Путиловицьке" (постачальник) укладено договір поставки зерна майбутнього врожаю №77-К (а.с.13-22).

Відповідно до п.1.1 договору постачальник у визначений сторонами строк (термін) поставляє покупцю наступну сільськогосподарську продукцію українського походження (надалі "товар"): найменування товару - зерно кукурудзи 3 класу; одиниця виміру товару - метрична тонна; кількість товару - 12690,000 (дванадцять тисяч шістсот дев'яносто тон); а покупець зобов'язується прийняти товар (поставлений насипом) та оплатити його.

Згідно з п.1.2 договору термін поставки: до 01 листопада 2014 року включно.

Поставка відповідної партії товару вважається здійсненою в момент підписання між покупцем та постачальником акту приймання-передачі відповідної партії товару на умовах поставки передбачених цим договором (п.1.2.1. договору).

Згідно з п.1.3 договору умови поставки: ЕХШ - ДПЗКУ, ПАТ (філія Черняхівський елеватор) адреса: 12301, вул.Індустріальна, буд,42, смт.Черняхів, Житомирська обл. (згідно Інкотермс 2010), якщо інший сертифікований зерновий склад (зерносховище) не вказаний(е) у листі покупця, що направлений на адресу для листування постачальника.

Відповідно до п.3.1 договору попередня оплата товару здійснюється із розрахунку ціни одиниці виміру товару (станом на момент укладення договору), яка складає 1000,00 грн. за одиницю виміру товару.

Згідно з п.3.1.1 договору узгоджено, що сума попередньої оплати за товар становить 12690000 (дванадцять мільйонів шістсот дев'яносто тисяч гривень 00 коп.) із ПДВ.

Відповідно до п.4.1 договору покупець зобов'язується перерахувати кошти і (попередня оплата товару), передбачені п.3.1.1 цього договору.

У відповідності до п.4.1.1 договору постачальник доручає покупцю сплатити грошову суму, яку покупець утримує із коштів, які належні до виплати постачальнику у відповідності до п.4.1 цього договору, у розмірі, зазначеному в договорі комплексного (мультиризикового) страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур, що є невід'ємною частиною цього договору, як страховий платіж. Грошові кошти, визначені п.4.1.1 договору вважаються сплаченими покупцем на користь постачальника з моменту оплати покупцем за постачальника страхового платежу за договором комплексного страхування.

Згідно з п.4.2 договору остаточний розрахунок (за мінусом суми попередньої оплати за товар, що визначена п.3.1.1. договору) за поставлений покупцю товар (у кількості, яка не може бути більшою, ніж це визначено п.1.1. договору), здійснюється покупцем (на підставі рахунку-фактури постачальника) протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання покупцем усіх документів (належним чином оформлених), передбачених у п.п.2.3., 2.4 цього договору, із розрахунку ціни за одиницю виміру товару з ПДВ (грн.), що визначена на підставі п.3.2. договору.

На виконання п.5.5 договору між Товариством з обмеженою відповідальністю "Путиловицьке" (страхувальник) та Приватним акціонерним товариством "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" (страховик) було укладено договір комплексного страхування посівів майбутнього врожаю сільськогосподарських культур від 07.05.2014р. №3298681 (а.с.26-45).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач здійснив передоплату у сумі 12690000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням від 10.06.2014р. №239 про перерахування 12245344,33грн. на рахунок відповідача та платіжним дорученням від 10.06.2014р. №238 про перерахування Приватному акціонерному товариству "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" 444655,67грн. (а.с.54-55).

Покупець виконав зобов'язання, які взяв на себе за договором поставки; в свою чергу, постачальник зобов'язань з поставки позивачу обумовленого договором товару, зокрема, на сплачену суму попередньої оплати не виконав.

В пункті 5.4. договору поставки сторони передбачили, що у разі невиконання постачальником своїх зобов'язань, або за наявності очевидних підстав вважати, що останній не виконає своїх зобов'язань у встановлений термін (строк) або виконає їх неналежним чином (у т.ч. з підстав, у настанні яких відсутня вина постачальника), покупець має право зупинити виконання своїх зобов'язань, відмовитися від їх виконання частково або в повному обсязі, при цьому постачальник зобов'язаний повернути покупцю (на підставі письмової вимоги) всі кошти перераховані на користь постачальника на виконання умов цього договору, у т.ч. суму грошових коштів, що визначена згідно п.4.1.1. договору (попередня оплата), та проценти у розмірі 24% річних за період з дня одержання попередньої оплати від покупця до дня її повернення останньому. Сторони погодили, що достатнім доказом наявності обставин, що визначені попереднім реченням, є лист-вимога покупця.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання з передачі товару на суму 12690000,00грн., які були перераховані позивачем в якості попередньої оплати, останній звертався до ТОВ "Путиловицьке" з листом-вимогою за вих.№130-2/12/360 від 26.01.2015р., яким вимагав перерахувати на поточний рахунок ПАТ "ДПЗКУ" суму сплаченої попередньої оплати, проценти, пеню та штраф, нараховані у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором.

Оскільки відповідач не повернув суму сплачених йому коштів як попередню оплату за товар, що не був поставлений, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі. Вирішуючи даний спір, суд приймає до уваги вищевикладені встановлені обставини справи, а також, наступне.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до статті 629 цього ж кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст.538 Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Також, згідно ч.ч.6 і 7 ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У даному випадку, з наявних у справі документів вбачається, що у зв'язку з непоставкою відповідачем товару позивач фактично відмовився від прийняття виконання зобов'язання відповідача щодо передачі обумовленого договором товару та вимагав повернути суму сплаченої попередньої оплати, на яку не було поставлено товар та яка не була повернута відповідачу.

Відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений договором строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Тобто обов'язковою передумовою виникнення у покупця права вимагати повернення суми попередньої оплати є одержання продавцем суми попередньої оплати товару та відсутність подальшої передачі товару у встановлений договором строк.

Враховуючи викладене, оскільки відповідачем не повернуто сплачену в якості попередньої оплати суму коштів, на яку не поставлено товар, та яка станом на день розгляду справи становить 12690000,00 грн. основного боргу, що не спростовано відповідачем, позовні вимоги, заявлені у даній справі, в частині стягнення з відповідача 12690000,00 грн. є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи, а відтак, такими, що підлягають задоволенню господарським судом.

Згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки зерна майбутнього врожаю від 07.05.2014р. №77-К.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Відповідно до ч.1 - ч.3 ст.231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У даному випадку, умовами пункту 6.3 договору сторони передбачили, що у разі невиконання/неналежного виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,2% від суми, що визначена п.3.1.1. цього договору, за кожен день прострочення зобов'язання, за прострочення зобов'язання щодо поставки товару понад 15 днів, постачальник, окрім пені, сплачує також, штраф у розмірі 30% від суми, що зазначена в п.3.1.1 цього договору.

Слід зазначити також, що чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (постанова Верховного Суду України від 27.04.2012р. у справі №06/5026/1052/2011).

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011р. №42/252, від 09.04.2012р. №20/246-08.

З огляду на прострочення відповідачем виконання зобов'язання з поставки товару у визначений п.1.2. договору строк, перевіривши здійснені позивачем нарахування пені і штрафу (а.с.7) та встановивши його арифметичну правильність і відповідність обставинам справи, господарський суд визнає законними та обґрунтованими вимоги позовної заяви в частині стягнення з відповідача 2284200,00 грн. пені та 3807000,00 грн. штрафу.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1960865,75грн. процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 24% річних. З приводу даної вимоги суд враховує таке.

Стаття 536 Цивільного кодексу України встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір процентів встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як уже зазначалось, в договорі поставки зерна майбутнього врожаю №77-К від 07.05.2014р. (п.5.4 договору), сторонами встановлено обов'язок постачальника сплачувати проценти у розмірі 24% річних за період з дня одержання попередньої оплати від покупця до дня її повернення останньому.

Таким чином, договором передбачено розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, що нараховуються на суму коштів, сплачених в якості попередньої оплати в разі невиконання постачальником своїх зобов'язань.

Згідно розрахунку позивача (а.с.7), правильність якого перевірена судом, стягненню з відповідача підлягають проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 1960865,75грн. Позовні вимоги в цій частині є законними та обгрунтованими та підлягають задоволенню господарським судом.

Відповідач позов за підставою та предметом не оспорив, доказів сплати боргу та/або інших доказів на спростування позовних вимог суду не надав. При цьому позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Таким чином, позов задовольняється судом у повному обсязі.

У відповідності до вимог ст.49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Путиловицьке" (11333, Житомирська обл., Лугинський район, с.Путиловичі, ідентифікаційний код 03378242) на користь Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м.Київ, вул.Саксаганського, буд.1, ідентифікаційний код 37243279):

- 12690000,00 грн. основного боргу;

- 2284200,00 грн. пені;

- 3807000,00 грн. штрафу;

- 1960865,75 грн. 24% річних;

- 73080,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 28.04.15

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (з наказом, згідно заяви)

3 - відповідачу (реком.)