Постанова

від 21.04.2015 по справі 910/29777/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2015 р. справа№ 910/29777/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю

представників: позивача - Кузнецова О.В., Сокольська О.О.;

відповідача - Яковенко А.О.

розглянувши апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця"

на рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2015 р.

у справі № 910/29777/14 (суддя - Головіна К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві Ай Бі Груп"

до Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця"

про стягнення 362872,80 грн

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ві Ай Бі Груп" (далі - позивач) звернулося з позовом до Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" (далі - відповідач) про стягнення 362872,80 грн основного боргу за договором поставки № ПЗ/НХ-141839/НЮ від 21.08.2014 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.01.2015 р. порушено провадження у справі № 910/29777/14.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.02.2015 р. у справі № 910/29777/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві Ай Бі Груп" до Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Державне територіально-галузеве об`єднання "Південно-Західна залізниця" подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи, а також тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі скаржник зазначає про те, що Державним територіально-галузевим об`єднанням "Південно-Західна залізниця" не було отримано рахунку на оплату товару, а відтак, не настав і строк оплати такого товару.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2015 р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/29777/14 та призначено її до розгляду на 21.04.2015 р.

У поданому до суду відзиві позивач просив апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

21.08.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ві Ай Бі Груп" (постачальник) та Державним територіально-галузевим об`єднанням "Південно-Західна залізниця" (покупець) було укладено договір поставки № № ПЗ/НХ-141839/НЮ, згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов'язався у 2014 році поставити та передати у власність покупцю товар відповідно до специфікації № 1, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити даний товар.

Відповідно до п. 3.1 договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації № 1. Сума договору становить 362872,80 грн (п. 3.4 договору та специфікація № 1).

Згідно з п. п. 4.2, 4.3 укладеного правочину покупець здійснює оплату поставленого товару на підставі виставлених рахунків протягом 15 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної. До рахунку додається видаткова накладна.

Строк дії вказаного договору встановлено з дати його підписання сторонами і до 31.12.2014 р. (п. 12.1).

Як вбачається з матеріалів даної справи, на виконання умов договору позивачем було здійснено поставку обумовленого товару на суму 362872,80 грн, що підтверджується видатковою накладною № 30 від 02.10.2014 р. та довіреністю представника відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей № 287 від 02.10.2014 р.

Разом з тим, за висновками суду першої інстанції, відповідачем зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконано.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як було зазначено вище, згідно видаткової накладної № 30 від 02.10.2014 р., яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками підприємств, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 362872,80 грн. Однак, доказів оплати вказаного товару покупцем не надано.

У поданій апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що Державним територіально-галузевим об`єднанням "Південно-Західна залізниця" не було отримано рахунку-фактури на оплату передбаченого договором товару, а відтак, не настав і строк оплати вказаного товару. Однак, з такими доводами апеляційний суд не може погодитися з огляду на наступне.

Пунктами 4.2 та 4.3 укладеного договору поставки передбачено, що покупець здійснює оплату поставленого товару на підставі виставлених рахунків протягом 15 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної. До рахунку додається видаткова накладна.

Тобто, згідно вказаних договірних умов, моментом отримання товару по договору № ПЗ/НХ-141839/НЮ є саме підписання видаткової накладної. Сама ж накладна є додатком до рахунку на оплату товару. Крім того, у вказаній накладній зазначено, що покупець, підписуючи видаткову накладну, дає згоду на отримання повного пакету документів, передбаченого договором, у тому числі рахунку на оплату № 30 від 02.10.2014 р.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обгрунтований висновок стосовно того, що наявна в матеріалах справи видаткова накладна № 30 від 02.10.2014 р., яка підписана представником відповідача за довіреністю, є належним та допустимим доказом надання згоди відповідача і на отримання повного пакету товаросупровідних документів, у тому числі і рахунку на оплату.

До того ж, рахунок на оплату товару є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, а відтак, наявність або відсутність такого рахунку не звільняє відповідача від обов'язку оплатити поставлений товар. Разом з тим, здійснення господарської операції по поставці товару та факт його передачі знаходить своє відображення саме у підписаній сторонами видатковій накладній, а момент виникнення обов`язку відповідача оплатити такий товар пов`язується виключно з моментом підписання накладної. Вказані обставини і були обумовлені сторонами у п. 4.2 договору поставки від 21.08.2014 р.

Таким чином, колегія суддів наголошує на тому, що в даному випадку визначальним для оплати є саме факт поставки товару, а тому відсутність рахунку не є перешкодою для такої оплати зважаючи на зазначення вартості товару у договорі та накладній.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно задоволення позовних вимог у даній справі та стягнення з відповідача 362872,80 грн заборгованості за поставлений та неоплачений товар згідно умов договору поставки № ПЗ/НХ-141839/НЮ від 21.08.2014 р.

Отже, місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення про задоволення позовних вимог було правильно застосовано норми законодавства та достовірно досліджено наявні обставини справи у їх сукупності.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Ві Ай Бі Груп" належними та допустимими доказами доведено факт існування заборгованості за договором поставки № ПЗ/НХ-141839/НЮ від 21.08.2014 р., що, в свою чергу, відповідачем не спростовано.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2015 р.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2015 р. у справі № 910/29777/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/29777/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран