Постанова

від 01.04.2015 по справі п/811/39/15

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2015 року cправа № П/811/39/15

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Експрес-Хелп» доКіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 21.11.2014 року №0000102204 та №0000092204,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Експрес-Хелп» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 21.11.2014 року №0000102204 та №0000092204.

В обґрунтуванні своєї позиції позивач зазначає, що відомості, які містяться в Акті перевірки є суперечливими, оскільки позивачем виконані всі вимоги, передбачені податковим законодавством, а господарські операції з ПП «Топ-Тех», ТОВ «Арго-Груп» та ТОВ «Лайт Люкс ЛТД» були реальними.

Крім того, як зазначає позивач, акт перевірки ґрунтується на висновках актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача та начебто нездійснення контрагентами спірних операцій. Проте, позивач вважає, що у нього наявні первинні документи та податкові накладні, що є підставою для формування спірних сум податкових вигод.

Враховуючи наведене у сукупності позивач вважає оспорюванні рішення протиправними та необґрунтованими, просить їх скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги адміністративного позову, просив суд задовольнити його в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач не погоджуючись з позовом надав суду заперечення в яких зазначає, що податковим органом правомірно винесено податкові повідомлення-рішення, оскільки Приватним підприємством «Експрес-Хелп» неправомірно включено до податкового кредиту суми ПДВ сплачені контрагентам з тих підстав, що правочини, вчинені за участю позивача та його контрагентів не спрямовані на реальне виконання умов договорів, первинні документи не мають юридичної сили та доказовості у зв'язку з тим, що діяльність контрагентів-постачальників була спрямована на надання податкових вигод та проведення безтоварних операцій, вважає оскаржувані рішення законним та обґрунтованим, зазначає, що підстав для задоволення позову не має.

Відповідно до усної ухвали занесеної до журналу судового засідання подальший розгляд справи проведено в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані документи і матеріали відповідно до положень ст. 86 КАС України, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що Приватне підприємство «Експрес-Хелп» зареєстроване 30.08.1996 року Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради та є платником податку на (т.1, а.с.19-20).

Основним видом економічної діяльності позивача є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (т.1, а.с.19, зворот).

На підставі наказу Кіровоградської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 21.10.2014 року №2063 посадовою особою податкового органу проведено позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Експрес-Хелп» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ПП «Топ-Тех» за липень 2014 року, ТОВ «Агро-Груп» за травень, червень 2014 року, ТОВ «Лайт Люкс ЛТД» за березень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт №77/11-23-22-04/23222239 від 29.10.2014 року (т.1, а.с.25-74), в якому зафіксовано наступні порушення:

- п. 185.1, п.187.1 та п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України (далі - ПК України) внаслідок чого підприємством завищено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 187038,00 грн.;

- п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 857036,00 грн.

На підставі акту перевірки Кіровоградською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000092204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 680123,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 453415,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 226708,00 грн. (т.1, а.с.21);

- №0000102204, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 216583,00 грн.

Як встановлено під час розгляду справи, Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція дійшла висновку про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Топ-Тех», ТОВ «Арго-Груп» та ТОВ «Лайт Люкс ЛТД», оскільки при проведенні перевірки податковим органом зроблений висновок, що правочини вчинені за участю позивача та зазначених контрагентів не спрямовані на реальне виконання умов договорів, первинні документи не мають юридичної сили та доказовості у зв'язку з тим, що діяльність контрагентів-постачальників була спрямована на надання податкових вигод та проведення безтоварних операцій

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, суд зазначає, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Проте, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції .

Зазначена правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 2 червня 2011 року .

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд дійшов висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд вважає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів, робіт, послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на додану вартість за рахунок податкового кредиту.

До складу податкового кредиту можуть бути віднесені тільки ті суми податку на додану вартість, які сплачені (нараховані) в зв'язку з придбанням товарів, послуг чи основних фондів, призначених для використання в межах господарської діяльності платника податку.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що між Приватним підприємством «Експрес-Хелп» (покупець) та Приватне підприємство «Топ-Тех» (продавець) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №15-07/1 від 15.07.2014 року, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві нафтопродукти (мазут паливний 100 зольний низько сірчистий) (т.1, а.с.82-84).

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору позивач надав до суду копію видаткової накладної, податкової накладної та акту прийому-передачі нафтопродуктів (т.1, а.с.85-87).

В підтвердження подальшої реалізації придбаного мазуту позивач надав копії контракту, акту, митну декларацію та податкову накладну (т.1, а.с.92-100).

Відповідно до пп.3.2 п.2 договору №15-07/1 від 15.07.2014 року, умови поставки товару залізничним або автомобільним транспортом: EXW резервуари ТОВ «Трансбункер-Южний» в МТП «Южний», м. Южний, вул. Берегова, 3 (ІНКОТЕРМС 2010).

Відповідно до пп.4.2 п.4 договору №15-07/1 від 15.07.2014 року, приймання товару за кількістю здійснюється на підставі даних, що вказані у виданих вантажоотримувачем товаросупроводжувальних документах (залізнична транспортна накладна) відповідно до чинного законодавства.

В судових засіданнях у позивача неодноразово витребовувались товарно-транспортні накладні на транспортування придбаного товару. В свою чергу, позивачем не надано товарно-транспортних накладних на транспортування мазуту з вказаного вище місця транспортування, в зв'язку з чим неможливо встановити, коли та за яких обставин відбувся перехід права власності на товар за договором.

Оплату за придбаний мазут по договору №15-07/1 від 15.07.2014 року позивач підтверджує доданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень №1482 від 21 серпня 2014 року та №1194 від 20.08.2014 року тоді як станом на 17.07.2014 року позивач вже розпорядився начебто придбаним товаром.

Також судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арго Груп» (продавець) та Приватним підприємством «Експрес-Хелп» (покупець) укладено договір купівлі-продажу №2/Т від 24.03.2014 року відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець приймає та оплачує Товар, в асортименті, кількості, комплектності і за цінами, зазначеними або у накладній та/або рахунку-фактурі, та/або акті приймання-передачі, що є невід'ємною частиною договору (т.1, а.с.101).

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем суду надано копії видаткових та податкових накладних (т.1, а.с.109-123, 127-139, 143-144, 166-167, 194-195).

Також на підтвердження виконання договору №2/Т від 24.03.2014 року позивачам до матеріалів справи долучено копії актів приймання-передачі від 30.06.2014 та 31.05.2014 року відповідно до яких ТОВ «Арго Груп» передало ПП «Експрес-Хелп» у власність металеві та поліпропіленові вироби ідентифікувати які взагалі неможливо (т.1, а.с.209-210).

Відповідно пп.3.5 п.3 до договору купівлі-продажу №2/Т від 24.03.2014 року поставка товару здійснюється по місту Одеса силами та засобами і за кошти продавця з дотриманням міжнародних правил тлумачення комерційних термінів «Інкотермс» у редакції 2000 року. Конкретні умови постачання і місце поставки товару зазначаються в замовленні Покупця (т.1, а.с.101).

В судових засіданнях у позивача неодноразово витребовувались докази перевезення та використання придбаного у ТОВ «Арго Груп» товару проте, позивачем не надано замовлень та товарно-транспортних накладних на транспортування товару в зв'язку з чим неможливо встановити, коли та за яких обставин відбувся перехід права власності на товар за договором.

Відповідно до пп.3.1 п.3 до договору купівлі-продажу №2/Т від 24.03.2014 року, покупець зобов'язується зробити оплату вартості партії товару визначеної в накладній або рахунку-фактурі на рахунок Продавця на умовах поетапної оплати.

На підтвердження оплати за придбаний товар по договору купівлі-продажу №2/Т від 24.03.2014 року позивачем до матеріалів справи надано копії договору №3/04-2 від 02.04.2014 року укладений між ТОВ «Арго Груп» (покупець) та ПП «Експрес-Хелп», податкових та видаткових накладних (т.1, а.с.106-108, 145-160, 196-203).

Будь яких додаткових угод до договору купівлі-продажу №2/Т від 24.03.2014 року які б підтверджували існування домовленостей щодо обміну товарами позивачем до суду подано не було.

На підтвердження формування податку на додану вартість позивачем до матеріалів справи також долучено копії видаткових та податкових накладних на виконання договору №05/09-1 від 05.09.2013 року укладеного начебто між ТОВ «Лайт Люкс ЛТД» та ПП «Експрес-Хелп» якого до матеріалів справи долучено так і не було.

З копій видаткових накладних вбачається, що ТОВ «Лайт Люкс ЛТД» передало у власність ПП «Експрес-Хелп» товар (двері; закладні деталі; фіксат: «конус», «стойка», «звездочка»; ванночки) походження, перевезення, набуття права власності встановити якого неможливо та жодними первинними документами позивачем не підтверджені.

Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що під поставкою (транспортуванням) розуміються будь-які операції, які передбачають передачу прав власності на такі товари (тобто коли має місце операція з відчуження майна з переходом права володіння користування та розпорядження).

Тобто поставка - це матеріально-технічне постачання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання та їх подальша реалізація з метою отримання економічно-вигідного зиску та отримання прибутку.

Вищий адміністративний суд України в своєму листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011р. зазначив: «Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Також, Верховним Судом України у справі № 21-737во09 (постанова від 08.09.2009 року) зазначено: «здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суду слід звернути увагу і дати належну оцінку доводам ДПІ щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, оскільки таке може свідчити і про нездійснення самих господарських операцій».

З даного приводу слід також наголосити на положеннях Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568) (далі - Наказ № 363).

Так, пунктами 1 та 11.3 Наказу №363 встановлено, що дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається, а також Дорожній лист - це документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Згідно п. 8.23 Наказу № 363, Замовник зобов'язаний забезпечити контроль за дотриманням законодавства про охорону праці та норм по техніці безпеки при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт і несе повну відповідальність за всі наслідки невиконання ним цих законодавчих актів.

Відповідно до п. 8.25 Наказу №363, час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється з моменту, коли водій подав подорожній лист в пункті вантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р., встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної та подорожнього листа, затверджені спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 р. № 488/346 і введені в дію з 01.01.1996 р.

Вказаний Наказ є чинним на час розгляду даної справи та був чинним під час здійснення зазначених господарських операцій.

Відповідно до Наказу №488/346 встановлено, що застосування затверджених даним наказом форм первинних документів є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності, а саме:

- подорожній лист вантажного автомобіля, ф. № 2;

- подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні", ф. №1 (міжнародна);

- товарно-транспортна накладна, ф. № 1-ТН;

- талон замовника, ф. № 1-ТЗ.

Вантаж, не оформлений ТТН, не приймається до перевезення (п. 47 Статуту автотранспорту). Про факт надання автотранспортних послуг свідчать товарно-транспортні документи, дорожні листи вантажного автомобіля, що підтверджують рух вантажу від пункту відправлення до пункту призначення (передання вантажу одержувачу).

Відповідно п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. а № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (пункт 11.5 Правил). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7). В ТТН вказується дата, марка та номер автомобіля, номер подорожнього листа, назва автопідприємства, ПІП водія, вид перевезень, назва «Замовника», «Вантажовідправника», «Вантажоодержувача», адресу пункту навантаження та пункту розвантаження.

В графі «Відомості про вантаж» обов'язково вказується назва продукції, товару (вантажу), одиниця виміру, кількість, ціна, сума, кількість їздок, заїздів, підписи водія-експедитора та вантажоодержувача.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що використання товарно-транспортної накладної при здійсненні автомобільних перевезень є обов'язковим. Відсутність чи неправильне оформлення ТТН має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому).

В той же час, позивачем ні під час перевірки, ні до матеріалів справи не були надані належним чином оформлені за встановленим законодавством зразком (типовою формою) товарно-транспортні накладні на підтвердження реальності надання послуг з поставки товару наведеними вище контрагентами (або іншим контрагентом у разі укладення окремого договору із перевізником-субпідрядником), а відповідно позивачем не було допустимими доказами по справі доведено товарності (фактичності здійснення) таких господарських операцій із вказаним контрагентом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. № 207 «Про затвердження переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», передбачено, що для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення обов'язковим для водія юридичної особи необхідним є дорожній лист з відмітками про проведення медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Також, згідно спільного Наказу Міністерства транспорту та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346 (далі - Наказ від 29 грудня 1995 року № 488/346) «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», п. 1 передбачено, що типовою формою первинного обліку роботи вантажного автомобіля, є зокрема «Подорожній лист вантажного автомобіля», ф. № 2.

Крім того, на підтвердження формування податку на додану вартість позивачем до матеріалів справи долучено договори №1/У від 01.04.214 року укладеного з ТОВ «Арго Груп» (виконавець) відповідно до якого виконавець виконує на об'єктах Замовника роботи по знезараженню зерна та складських приміщень (т.1, а.с.104-105), а також, №10/09 від 10.09.2013 року укладеного з ТОВ «Лайт Люкс ЛТД» (Виконавець) відповідно до якого Виконавець виконує на об'єкті Замовника фумігацію, дезінфекцію, дератизацію (а.с.217-218).

На підтвердження виконання вищезазначених договорів позивачем суду надано копії актів здачі-прийняття робіт та податкових накладних (т.1, а.с.168-193, 233, 245).

З актів здачі-прийняття робіт вбачається, що ТОВ «Лайт Люкс ЛТД» та ТОВ «Арго Груп» виконали фумігацію зерна, дезінсекцію складів, елеватора, млина на: ДП «Чортоківський КХП»; ПрАТ «Рівне-Борошно»; ТОВ «Агро-Класік»; ДП «Стрійський КХП №1»; ТОВ «Хліб Жмеринщини»; ФГ Моніч Р.В.; ТОВ фірма «ОНИСС»; ПрАТ «Таганча»; СТОВ Агрофірма «Вікторія»; ТОВ АСТІ «Знаменский елеватор»; Приватно-орендному підприємстві «Вікторія»; Приватно-орендному підприємстві «Лан»; ТОВ «Круп'яний»; ФГ «Покровське»; ПрАТ «Семенівське ХПП».

Так, позивачем не надано доказів, а матеріалами справи не встановлено причетність позивача до підприємств на яких виконувались роботи.

На підтвердження оплати за вищевказаними договорами позивачем до матеріалів справи долучено копії договорів, видаткових та податкових накладних які вказують на те, що позивач розраховувався з контрагентами харчовими, будівельними та побутовими товарами походження яких ідентифікувати не можливо.

Також, неможливо встановити їх переміщення та набуття права власності як позивачем, так і його контрагентами.

Більш того, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності ПП «Експрес-Хелп» є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Таким чином, укладені договори купівлі-продажу та виконання робіт не відповідає статутній діяльності ПП «Експрес-Хелп» .

Суд критично оцінює надані позивачем первинні документи, та у сукупності з доказами, наданими відповідачем приходить до висновку про факт нереальності вчинення господарських операцій за участю позивача та його контрагентами.

При цьому, суд зазначає, що за відсутності факту придбання товару/послуг, а також доказів, що такі товари/послуги призначені для використання у господарській діяльності позивача відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність висновків відповідача щодо відсутності об'єкту оподаткування податком на додану вартість по вищевикладених операціях.

Враховуючи наведене, позовні вимоги в щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 21.11.2014 року №0000102204 та №0000092204, судом визнаються необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

У ході розгляду справи суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому з відповідача необхідно стягнути решту суми судового збору.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено 37,5% суми судового збору, що становить 1827,00 грн., таким чином, позивач має сплатити 62,5% недоплаченої суми, що становить 3045,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.69, 70, 71, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Приватному підприємству «Експрес-Хелп» - відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «Експрес-Хелп» (код за ЄДРПОУ 23222239) на користь Державного бюджету України (на розрахунковий рахунок: 31210206784002, отримувач коштів: УК у м.Кіровогр./м.Кіровоград/ 22030001; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Кіровоградській області, МФО: 823016; Код ЄДРПОУ: 38037409; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Призначення платежу: судовий збір за позовом Приватного підприємства «Експрес-Хелп», Кіровоградський окружний адміністративний суд) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3045 (три тисячі сорок п'ять) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Жук