Постанова

від 30.04.2015 по справі 815/1278/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/1278/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біла Акація» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.10.2014 р. № 0000942203.

В обґрунтування адміністративного позову позивач (далі - Підприємство) зазначив, що висновки в акті перевірки від 07.10.2014 р. № 5440/15-53-22-3/30495324, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустими доказами, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Зокрема, перевіряючими встановлено порушення позивачем податкового законодавства, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість всього в сумі 267042,39 грн. Позивач зазначає, що формування податкового кредиту здійснювалося за наявності усіх визначальних факторів, висновки про неправомірність включення до податкового кредиту ПДВ коштів, сплачених за взаємовідносинами із контрагентом не підтверджені жодним документом бухгалтерського та податкового обліку, або іншими доказами, які є допустимими у розумінні чинного податкового законодавства та, відповідно, є незаконним. Отже покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення висновки за актом перевірки є необґрунтованими, у зв'язку із чим зазначене податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

До суду з'явився представник позивача, який позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов, додаткового пояснивши, що ним надано всі докази в обґрунтування заявлених позовних вимог, потреби в заслуховуванні свідка чи експерта немає.

Представник відповідача до суду не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Згідно наданих до суду письмових заперечень, відповідач позовні вимоги не визнав, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено в межах правового поля, при наявності порушень позивачем податкового законодавства, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.

Згідно з ч.6 ст.128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 25.05.2014 р. № 002514/214, 002515/215, виданих ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, наказу від 25.09.2014 р. № 2127, співробітниками податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Біла акація» щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «БК «Гефест Альянс» за березень 2014 р., за результатами якої складено акт перевірки від 07.10.2014 р. № 5440/15-53-22-3/30495324.

Перевіркою встановлено порушення чинних на момент виникнення спірних правовідносин п.201.6 ст.201, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість в березні 2014 р. в сумі 267042,39 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.10.2014 р. № 0000942203, яким збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 267042 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 133521 грн. (50%).

Не погодившись із викладеними в акті перевірки висновками ТОВ «Біла акація» надало в порядку адміністративного оскарження заперечення до акту перевірки та скарги не спірне податкове повідомлення-рішення, які були залишені без задоволення, що зумовило позивача звернутись за судовим захистом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення обґрунтованим, а позовні вимоги не підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.

Судом встановлено що 14.06.2013 р. між ТОВ «Біла акація» (Замовник) та ТОВ «БК «Гефест альянс» (Підрядник) укладено договір підряду № 1406/1, відповідно до якого ТОВ «БК «Гефест альянс» взяло на себе зобов'язання виконати комплекс будівельно-монтажних робіт в адміністративній будівлі, розташованій за адресою: м. Київ, вул. Струтинського, 6, а позивач - прийняти та оплатити роботи (п.1.1 Договору).

Згідно п.1.2 Договору обсяг та склад робіт, що доручаються Підряднику до виконання, визначений у Локальному кошторисі - Додаток № 1, який є невід'ємною частиною даного Договору.

Ціну погоджено сторонами у Протоколі погодження договірної ціни - Додаток № 2, що визначається як плата Підряднику за виконання робіт за даним Договором з урахуванням виконання Підрядником всіх обов'язків, що покладаються на нього даним Договором (п.2.1 Договору). Договірна ціна робіт складає 1602254,33 грн., у т.ч. ПДВ 267042,39 грн. (п.2.2 Договору). Вартість будівельних матеріалів, виробів використаних Підрядником в процесі робіт по Договору повинна бути підтверджена первинними документами (п.2.4 Договору).

На виконання вищезазначеного договору ТОВ «БК «Гефест альянс» склало та надало на адресу позивача акт прийомки виконаних будівельних робіт ф.КБ-2в № 13-07-1 за липень 2013 р. (а.с. 66-69), податкову накладу від 16.07.2013 р. на суму 1602254,33 грн., у т.ч. ПДВ в розмірі 267042,39 грн. Розрахунки проведені у безготівковій формі згідно платіжних доручень (а.с. 70, 71, 72).

Згідно податкової звітності ТОВ «Біла Акація», останнім включено суми податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним деклараціям з ПДВ: по постачальнику ТОВ «БК «Гефест альянс» за березень 2014 р. на загальну суму ПДВ 267042,39 грн.

З огляду на акт, перевіркою не підтверджено поставку товарів, виконання робіт та відповідно до п.201.4 ст.201 ПК України податкові зобов'язання з ПДВ не виникли у постачальника ТОВ «БК «Гефест Альянск», не відображено в складі податкових зобов'язань в податкових деклараціях з ПДВ за відповідні періоди звітності обсяг поставки у розмірі 267042,39 грн.

У зв'язку із цим перевіряючі дійшли висновку про відсутність реальності здійснення господарської діяльності ТОВ «БК «Гефест Альянс» з ТОВ «Біла Акація», проведення фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, мають ознаки фіктивності, операції здійснюються через ланцюг посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру та якими не підтверджується реальність здійснення фінансово-господарської діяльності.

Згідно з п.201.6 ст.201 ПК України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п.198.2 ст.198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України).

Предметом доказування у цій справі, який пов'язаний із формуванням сум податкового кредиту з податку на додану вартість, становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту.

На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України (Постанова Верховного Суду України від 1 вересня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 4970766), докази, на які посилається позивач у справі (податкові накладні, акт виконаних робіт), є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справах цієї категорії становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту.

У постанові від 8 вересня 2009 року (додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010 р. № 568/11/13-10) Верховний Суд України зазначив, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Вищий адміністративний суд України неодноразово звертав увагу на те, що порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку (ухвала від 24.04.2014 р. № К/800/29370/13 по справі 2а-15323/12/2670). При цьому суд касаційної інстанції підкреслив, що якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

В основу вищезазначених висновків за актом перевірки від 07.10.2014 р. № 5440/15-53-22-3/30495324 покладена податкова інформація, яка в силу пп.83.1.2 п.83.1 ст.83 ПК України, є підставою для висновків під час проведення перевірок.

Контрагент позивача ТОВ «БК «Гефест Альянс» перебуває на обліку в ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві за адресою: вул. Радистів, 38. Стан платника - 9. Засновник, директор та головний бухгалтер - ОСОБА_1

З огляду на матеріали справи, за результатами перевірки ТОВ «БК «Гефест Альянс» (акт ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БК «Гефест Альянс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р.» № 387/26-52-22-03-14/37312719 від 14.08.2014 р.) не встановлено реального здійснення господарських операцій та встановлено відсутність об'єктів оподаткування при наданні послуг. Перевіркою вказаного платника податків не встановлено фактичне місцезнаходження підприємства, та встановлено відсутність основних засобів, трудових ресурсів та виробничих потужностей тощо.

Відповідно до п.4.3.1 Договору від 14.06.2013 р. № 1406/1 підрядник має право за письмовою згодо з Замовником залучати до виконання робіт субпідрядників.

Враховуючи, що за податковою інформацію ТОВ «БК «Гефест Альянс» не знаходиться за місцезнаходженням підприємства, не має основних засобів, трудових ресурсів та виробничих потужностей тощо, а умовами Договору від 14.06.2013 р. № 1406/1 передбачено право підрядника залучити до виконання робіт субпідрядників лише за письмовою згодою з Замовником, та беручи до уваги відсутність такої письмової згоди ТОВ «Біла Акація», суд дійшов висновку про неналежність наданої позивачем копії акту прийомки виконаних робіт № 13-07-1 за липень 2013 р. від 16.03.2013 р., як доказу, який би безумовно підтверджував факти надання робіт. При цьому належність доказу означає встановлення інформації (фактичних даних), які визначають предмет доказування. Зміст фактичних даних повинен відповідати їх формі, а саме документально підтверджувати певні обставини, на які посилається сторона, тобто мати ознаку допустимості, що виключає суперечливість поєднання змісту та форми доказу. Останній критерій є обов'язковою ознакою для правової придатності доказу та його достовірності, що, в свою чергу, визначає якісну оцінку вже наявного доказу як належного та допустимого, тобто дозволяє перевірити його правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.

Крім того, згідно витягу з постанови про призначення позапланової документальної перевірки в рамках кримінального провадження № 32014100000000036 за ч.3 ст.212, ч.2 ст.205 КК України, у провадженні СУФР ГУ Міндоходів у м. Києві знаходиться вищевказане кримінальне провадження.

Відповідно до акту ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БК «Гефест Альянс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р.» № 387/26-52-22-03-14/37312719 від 14.08.2014 р., допитаний під час досудового слідства в якості свідка батько засновника та директора ТОВ «БК «Гефест Альянс» ОСОБА_2 спростував факт придбання сином ОСОБА_1 ТОВ «БК «Гефест Альянс» та призначення його на посаду директора вказаного підприємства.

В ході досудового слідства було встановлено, що невстановлені особи, використовуючи реквізити ТОВ «БК «Гефест Альянс», яке має ознаки фіктивності, використали їх для складання документів фінансово-господарської діяльності з реально діючими суб'єктами підприємницької діяльності для мінімізації податкових зобов'язань останніх.

Відповідно пояснень засновника та директора ТОВ «БК «Гефест Альянс» ОСОБА_1, факт реєстрації на нього ТОВ БК «Гефест Альянс» йому невідомий, відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства він не мав, жодних бухгалтерських або документів податкової звітності він не підписував.

Згідно відомостей ЄДРПОУ єдиним засновником ТОВ «БК «Гефест Альянс» є ОСОБА_1, який з 26.12.2013 р. є керівником ТОВ «БК «Гефест Альянс».

У свою чергу, договір від 14.06.2013 р. № 1406/1, акт прийомки виконаних будівельних робіт ф.КБ-2в № 13-07-1 за липень 2013 р. (а.с. 66-69), податкова накладна від 16.07.2013 р. на суму 1602254,33 грн., у т.ч. ПДВ в розмірі 267042,39 грн. підписані директором ТОВ БК «Гефест Альянс» ОСОБА_3

Згідно з ст.23 Закону України «Про господарські товариства» управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства.

Посадовими особами органів управління товариства є фізичні особи - голова та члени виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, наділені повноваженнями з управління товариством, якщо утворення такого органу передбачено установчими документами товариства.

Відповідно до ст.62 цього ж Закону у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).

З урахуванням того, що ОСОБА_1 участі в діяльності підприємства не приймав, документи фінансово-господарської діяльності не підписував, розрахунковим рахунком не керував та не розпоряджався, кошти з рахунків не знімав, невстановлені особи, використовуючи реквізити ТОВ БК «Гефест Альянс», від імені його номінального директора (ОСОБА_3.) провадили діяльність, яка полягала у створенні підприємствам-контрагентам умов для умисного ухилення від оплати податків шляхом здійснення безтоварних операцій.

В даному випадку договір від 14.06.2013 р. № 1406/1, акт прийомки виконаних будівельних робіт ф.КБ-2в № 13-07-1 за липень 2013 р. (а.с. 66-69), податкова накладна від 16.07.2013 р. на суму 1602254,33 грн., у т.ч. ПДВ в розмірі 267042,39 грн. характеризуються дефектністю, оскільки підписані особою ОСОБА_3, який зазначений у якості директора ТОВ «БК «Гефест Альянс», та призначений на посаду єдиним учасником ТОВ «БК «Гефест Альянс» ОСОБА_1, який в свою чергу, заперечує свою участь в управління підприємством та вчинення будь-яких підписів.

Вирішуючи спір, суд враховує висновок Верховного Суду України у постанові від 05.03.2012 року (доступ - http://reyestr.court.gov.ua/Review/24068085) про те, що виписані податкові накладні, акти виконаних робіт та інші первинні документи, які створені від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності підприємства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту та віднесення до валових витрат є безпідставним.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.

Доктрина ділової цілі («business purpose doctrine») вперше була застосована у справі Gregory v. Helvering, де Верховний суд США постановив, що будь-яка угода, вчинена із податковими мотивами (tax-motivated transaction) повинна мати ділову мету. Доктрина ділової мети застосовується в межах доктрини економічної сутності («economic substance doctrine»), сутність якої полягає в тому, що суд вправі відмовити платнику у наданні податкової вигоди, якщо операція, що вчиняється не призводить до інших, крім зниження податкового тягаря, змін економічного стану платника («economic position»).

Доктрина знайшла своє відображення і в судовій практиці Європейського Суду (справа Halifax v. Commissioners, Case C-255/02 («Halifax»). До Європейського Суду Справедливості справа була передана судовою установою Великобританії, не впевненою у вірному застосуванні положень Шостої директиви ЄС, що регулювала на той час справляння ПДВ. Суд, розглядаючи справу, прийшов до таких висновків: мотив вчинення угод (в цьому випадку ухилення від оподаткування) не має значення для визначення того, чи є угода «реалізацією товарів і послуг» або «економічною діяльністю» в розумінні Шостої Директиви; Шоста Директива не допускає вирахування вхідного ПДВ, якщо відповідна угода являє собою «недобросовісну практику» («abusive practice»); якщо має місце «недобросовісна практика», угоди переглядаються для її виключення, а ПДВ обраховується відповідно до переглянутого варіанту угод. «Недобросовісна практика» має місце, якщо одночасно виконані дві умови: угоди призводять до одержання податкової вигоди, надання якої суперечить меті податкового законодавства; низкою об'єктивних факторів підтверджується, що істотною метою угод є одержання податкової вигоди.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Однак податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід: з'ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; визначити об'єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв'язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

Вирішуючи спір, суд враховує, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Суд враховує, що презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширеною на реальність господарських операцій. До загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків, відносяться спеціальні судові доктрини.

В листі № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року ВАС України зазначив, що з урахуванням вимог статей 219, 228 Цивільного кодексу України суд повинен виходити з того, що договір, який суперечить публічному порядку, є нікчемним, а отже, не породжує передбачених ним правових наслідків. Визнання такого договору недійсним у суді не вимагається. Тому за наявності відповідних обставин суди повинні в мотивувальній частині судового рішення вказувати на нікчемність відповідних договорів і розглядати податкові наслідки вчинення відповідних дій без урахування наявності цивільно-правового договору. При цьому наявність належним чином оформлених податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Статтею 9 цього Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, які зазначені в цій статті, та в яких, крім іншого, повинно бути зазначено зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такі ж вимоги до первинних документів визначені у п.2.4 Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

В п.2.15 і п.2.16 Положення № 88 зазначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже позивачем не надано первинних документів у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, на підтвердження фактичного отримання послуг від контрагента.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Однак позивачем документально не доведено дотримання вимог, встановлених ч.1, ч. 2, ст. 3 Господарського кодексу України в частині реалізації господарської діяльності, ч.1 ст. 55 Господарського кодексу України, в частині участі в господарських відносинах, реалізуючи господарську компетенцію.

У наказі Держкомстату від 26.12.2005 року № 375 «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2005» (втратив чинність з 01.01.2014 у зв'язку із закінченням строку його дії) дано визначення економічної діяльності як процесу виробництва продукції (товарів та послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вирішуючи спір, суд враховує, що приймати на підтвердження даних податкового обліку можливо лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, суд погоджується із викладеними в акті перевірки від 07.10.2014 р. № 5440/15-53-22-3/30495324 висновками про порушення ТОВ «Біла Акація» п.201.6 ст.201, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість в березні 2014 р. в сумі 267042,39 грн.

При таких обставинах суд вважає, що відповідач відповідно до ч.2 ст.71 КАС України довів правомірність своїх рішень та дій, з приводу який поданий адміністративний позов.

На підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку про те, що при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, пропорційно, своєчасно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Таким чином, за результатами з'ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» з позивача належить стягнути решту суми (90%) судового збору пропорційно до відхиленої частини позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Біла Акація» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біла Акація» (код ЄДРПОУ 30495324) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: УК у м. Одесі/Київський район, код отримувача (код за ЄДРПОУ: 38016923, р/р 31212206784005, ГУДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, МФО 828011, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір в розмірі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири грн. 80 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя

---

І.В. Завальнюк