Ухвала

від 28.04.2015 по справі 826/20194/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/20194/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

28 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивача представника відповідачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Приходько К.М. Амірової Ю.В. Перепелюка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня «Україна-реставрація» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 лютого 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня «Україна-реставрація» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня «Україна-реставрація» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.11.2014 № 008212202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 лютого 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 21.10.2014 по 27.10.2014 Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Майстерня «Україна-реставрація» (код ЄДРПОУ 35962266) з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «СМ-Софт» (код ЄДРПОУ 31938753) за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог пп. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 148 206 грн. в тому числі по періодах: липень 2014 року - 148 206 грн.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено Акт перевірки від 03.11.2014 № 6399/26-56-22-02-10/35962266 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.11.2014 № 0008212202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 148 206,00 грн. за основним платежем та в розмірі 37 052,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано всіх первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської діяльності.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року (далі по тексту - ПК України).

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 ПК України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно пункту 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Вивченням матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що між позивачем, як підрядником, та ТОВ «Смс-Софт», як субпідрядником, 20 червня 2014 року укладено договір № 20/06/14СП, за умовами якого субпідрядник зобов'язався на свій ризик, із власних матеріалів та/або матеріалів підрядника власними та/або залученими силами, за дорученням підрядника виконати у встановлений строк ремонтні роботи на об'єкті підрядника.

На виконання умов договору № 20/06/14СП сторонами підписано акт приймання виконаних будівельних робіт від 31 липня 2014 року № 2 та ТОВ «Смс-Софт» виписано позивачу податкові накладні від 15 липня 2014 року № 25, від 18 липня 2014 року № 32, від 24 липня 2014 року № 43.

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Смс-Софт» проводились у безготівковій формі згідно з платіжними дорученнями: від 01 липня 2014 року № 124 на суму 248 027,00 грн. (у тому числі ПДВ у розмірі 41 337,83 грн.); від 15 липня 2014 року № 130 на суму 90 000,00 грн. (у тому числі ПДВ у розмірі 15 000,00 грн.); від 18 липня 2014 року № 132 на суму 100 000,00 грн. (у тому числі ПДВ у розмірі 16 666,67 грн.); від 18 липня 2014 року № 133 на суму 100 000,00 грн. (у тому числі ПДВ у розмірі 16 666,67 грн.); від 18 липня 2014 року № 134 на суму 95 000,00 грн. (у тому числі ПДВ у розмірі 15 833,33 грн.); від 24 липня 2014 року № 136 на суму 100 000,00 грн. (у тому числі ПДВ у розмірі 16 666,67 грн.).

Крім того, 27 червня 2014 року між позивачем, як підрядником, та ТОВ «Смс-Софт», як субпідрядником, укладено договір № 27/06/14СП, за умовами якого субпідрядник зобов'язався на свій ризик, із власних матеріалів та/або матеріалів підрядника власними та/або залученими силами, за дорученням підрядника виконати у встановлений строк ремонтні роботи на об'єкті підрядника.

На виконання умов договору № 27/06/14СП сторонами підписано акт приймання виконаних будівельних робіт від 31 липня 2014 року б/н та ТОВ «Смс-Софт» виписано позивачу податкові накладні від 08 липня 2014 року № 12 та від 24 липня 2014 року № 44.

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Смс-Софт» здійснювались у безготівковій формі відповідно до платіжних доручень: від 08 липня 2014 року № 127 на суму 264 233,00 грн. (у тому числі ПДВ у розмірі 44 038,83 грн.); від 24 липня 2014 року № 137 на суму 140 000,00 грн. (у тому числі ПДВ у розмірі 23 333,33 грн.).

Аналізуючи додані до справи матеріали, колегією суддів вбачається, що в Акті № 1 приймання виконаних будівельних робіт до договору № 206/14 від 27.06.2014 відсутні дата прийняття підрядником робіт, в наданих відомостях ресурсів відсутні основні реквізити Акту прийняття, додатком до якого долучається дана відомість, Крім цього, зазначена відомість не підписана, що свідчить про її недостовірність.

В період оформлення господарських операцій за участю позивача та ТОВ «Смс-Софт», у вказаному товаристві працювало 3 особи. У ТОВ «Смс-Софт» відсутнє підтвердження наявності у штаті або за сумісництвом чи на умовах підряду трудових ресурсів. Не надано доказів залучення працівників до виконання будівельних робіт. При цьому, виходячи з обсягу виконаних дій, передбачених договорами, трьох працівників недостатньо для виконання господарських операцій.

При цьому, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду робіт (послуг) та в сукупності підтверджують їх фактичне (реальне) виконання.

Внаслідок відсутності у контрагента відповідних ресурсів, неможливості виконання ним господарських операцій, за такими операціями оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання платником податків - ТОВ «Смс-Софт», обумовлених операцій, чим створювалася видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Складені за такими операціями первинні документи, у тому числі податкові накладні, внаслідок «безтоварності» операцій, є юридично дефектними та не створюють правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод, що, відповідно, зумовлює висновок про відсутність у позивача підстав для формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Смс-Софт».

Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що до ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області отримано акт від 30.09.2014 № 629/20-33-22-04-07/31938753 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Смс-Софт» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за травень, липень 2014 року, їх реальності та повноти відображення в обліку, відповідно до якого встановлено наступне.

Згідно аналізу реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлено придбання ТОВ «Смс-Софт» у постачальників за період, що підлягає зустрічній звірці таких товарів як м'ясо свинини б/к окіст, четвертини курей морожених, сукня жіноча бавовна, футболки чоловічі, дитячі тощо, в той час, як на адресу покупців у періоді, що перевіряється були реалізовані такі послуги: реконструкція ДП № 1. Благоустрій ПАТ «АМК», гідроструйну очистку металевих та цегляних поверхонь, розмальовка емаллю в 2 шари, гасіння, рекультивація та озеленення породного відвалу № 1 ГОФ «Вахрушевська», гасіння та переформування породного відвалу СП «Шахта ім. Н.П. Баракова», виготовлення металоконструкцій, ККЦ тощо.

При цьому, підприємством не надано документів щодо залишків, які знаходяться на товарному балансі на початок періоду, що підлягав зустрічній звірці.

За нормами ПК України, право платника податку на формування податкового кредиту не залежить від виконання податкового обов'язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать про обізнаність платника податку щодо протиправної діяльності його контрагента, що полягає в незаконній мінімізації податкових зобов'язань, зокрема у створенні штучних підстав для збільшення податкового кредиту, або у разі коли платник діяв без належної обачності стосовно вибору свого контрагента при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, підстави для формування податкового кредиту за податковими накладними, виписаними таким контрагентом, відсутні.

Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що платник податку повинен бути розумним та обачним при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентноспроможну особу на ринку відповідних товарів чи послуг, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників.

Одними із належних рівнів обачності є: відсутність інформації про фактичне місцезнаходження контрагента, а також про місцезнаходження складських (виробничих та/або торгових) приміщень, відсутність інформації про спосіб отримання відомостей про контрагента, відсутність реклами в ЗМІ, рекомендації партнерів або інших осіб, сайту контрагента, тощо).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що фінансово-господарська діяльність контрагента позивача здійснювалась ними поза межами правового поля, а укладені ними правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, а тому недійсність договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Смс-Софт» не потребують доведення в силу їх нікчемності.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, на відповідача як суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.

На думку колегії суддів, відповідачем були надані до суду всі належні та допустимі докази правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 20.11.2014 № 008212202, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня «Україна-реставрація» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 лютого 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 30.04.2015

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.