Постанова

від 29.04.2015 по справі 807/32/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2015 року Справа № 876/4326/14

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Затолочного В.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України у Берегівському районі Закарпатської обл. та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Берегівському районі Закарпатської обл. на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.02.2014р. в адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у Берегівському районі Закарпатської обл. до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Берегівському районі Закарпатської обл. про стягнення сум виплачених щомісячної державної адресної допомоги, допомоги на поховання, пенсій у зв'язку з відсутністю особових справ, -

В С Т А Н О В И Л А:

10.01.2014р. позивач Управління Пенсійного фонду України у Берегівському районі Закарпатської обл. звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Берегівському районі Закарпатської обл. на його користь невідшкодовану суму витрат на виплату державної адресної допомоги, витрат на виплату допомоги на поховання та витрати на виплату пенсій у зв'язку з відсутністю особових справ в загальній сумі 427088 грн. 06 коп. (а.с.3-7).

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.02.2014р. заявлений позов задоволено частково, стягнуто з відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Берегівському районі Закарпатської обл. заборгованість у розмірі 3971 грн. 48 коп.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.92-99).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржили сторони.

У своїй апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України у Берегівському районі Закарпатської обл., покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить змінити постанову суду та заявлені позовні вимоги задоволити у повному обсязі (а.с.104-107).

В обгрунтування апеляційних вимог покликається на те, що згідно вимог чинного законодавства відповідач зобов'язаний відшкодовувати пенсійним органам пенсії, сплачені особам, яким призначені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному Фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджено постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.2003р. № 5-4/4; з 01.04.2008р. набрала чинності постанова КМ України № 265 від 26.03.2008р. «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», якою передбачено виплату щомісячної державної адресної допомоги, яка повинна здійснюватися за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

У поданій апеляційній скарзі відповідач Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Берегівському районі Закарпатської обл., який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду та винести нове рішення, яким у задоволенні заявлених позовних вимог відмовити (а.с.116-119).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що за відсутності у відповідача особових справ потерпілих, в останнього не має правових підстав для здійснення відшкодувань Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві; позивачем не надано підтверджуючих документів про факти нещасних випадків на виробництві, при цьому ці факти не були дослідженими.

Окрім цього, позивачем не надано підтвердження причинного зв'язку смерті потерпілих з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом, а тому відсутні правові підстави для відшкодування витрат на поховання.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Берегівському районі Закарпатської обл. підлягає до задоволення, а апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Берегівському районі Закарпатської обл. слід залишити без задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач у встановлені строки не прийняв до відшкодування витрати на щомісячну державну адресну допомогу, відмовився її включити до актів щомісячної звірки витрат особових справ потерпілих, яким виплачені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., на загальну суму 423116 грн. 58 коп.

Відмова відповідача від виконання вищевказаних дій зумовлена тим, що згідно чинного законодавства щомісячна державна адресна допомога до пенсії не підлягає відшкодуванню зі сторони Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на користь Пенсійного Фонду України.

Також відповідач у встановлені строки не прийняв до відшкодування витрати на виплату і доставку пенсій, призначених по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання в загальному розмірі 2443 грн. 48 коп. за періоди 01.01.2011р. - 31.12.2012р., та відмовився їх включити до актів щомісячної звірки витрат особових справ потерпілих, яким виплачені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Також до суми позовних вимог включено 1528 грн. витрат на поховання, виплачених сім'ям померлих.

Відмова відповідача від виконання вищевказаний дій зумовлена тим, що справи потерпілих у відповідача є відсутніми, при цьому не представлено доказів настання нещасних випадків з потерпілими, що не дає правових підстав на відшкодування спірних виплат; позивачем не надано підтвердження причинного зв'язку смерті зазначеної категорії потерпілих з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом.

Частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що до відшкодування в судовому порядку позивачу підлягають лише витрати на виплату і доставку пенсій, призначених по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, в розмірі 2443 грн. 48 коп., допомоги на поховання в сумі 1528 грн., оскільки їх порядок (механізм) відшкодування прямо передбачений чинним законодавством, а виплачена адресна допомога у розмірі 423116 грн. 58 коп. до відшкодування не належить.

Між тим, такі висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

В частині вимог про відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, колегія суддів враховує, що згідно ст.1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до ст.4 Основ в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.

Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (ст.12 Основ).

За пенсійним страхуванням згідно зі ст.25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених п.4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до п.4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

У ч.4 ст.26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до ст.25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Пунктом 2 ст.7 (Прикінцеві положення) Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності з 01.04.2001р., встановлено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01.04.2001р., з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Частиною 2 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» закріплене аналогічне правило - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Сфера дії цього Закону поширюється на таку категорію інвалідів, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій якої виник спір.

За змістом ч.2 ст.2 зазначеного Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Підпунктом «а» ст.27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до п.3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом 3 п.3 розділу XI встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров`я потерпілого.

Як вбачається з абз.7 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених ст.21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.

Відповідно до ст.1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Разом з тим, факт нещасного випадку потерпілого ОСОБА_3 не підтверджена позивачем шляхом представлення акта за формою Н-1, хоча згідно витягу з акту огляду МСЕК причиною його інвалідності вказано трудове каліцтво (а.с.86).

Разом з тим, такий витяг стосується повторного медичного огляду і не може підміняти собою документів про нещасний випадок на виробництві, складення яких передбачає чинне законодавство, а саме акта про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1, або акта розслідування нещасного випадку, що стався, за формою Н-5.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що вказана сума не підлягає до відшкодування зі сторони відповідача, оскільки позивачем не надано обґрунтованих доказів на підтвердження факту трудового каліцтва з потерпілим ОСОБА_3

Стосовно відшкодування витрат з адресної допомоги, передбаченої постановою КМ України № 265 від 26.03.2008р., колегія суддів виходить з того, що Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визначені як об'єкти, які підлягають виплаті застрахованим особам Фондом, так і об'єкти, які підлягають відшкодуванню Фондом у разі виплати таких сум іншими страховиками. До зазначених витрат не належать будь-які додаткові види соціальної допомоги, які не включені до ст.ст.21, 22, 24 вказаного Закону.

Виплата пенсій, відповідно до ст.8 Закону України «Про пенсійне забезпечення» здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, який формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.

Статтею 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

У разі якщо сукупність виплат, зазначених у частині першій цієї статті, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.

Згідно п.2 постанови КМ України № 265 від 26.03.2008р. «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яка виплачується Пенсійним фондом України замість відповідача, призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

До страхових виплат, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», адресна допомога, визначена постановою КМ України № 265 від 26.03.2008р. «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» не включається.

Таким чином, дія вказаної вище постанови КМ України не поширюється на відповідача та на правовідносини між органами Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в частині відшкодування витрат з виплати адресної допомоги, оскільки такі додаткові державні гарантії громадянам передбачені лише Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який визначає обов'язки саме органів Пенсійного фонду України.

Законодавцем розрізняються основи та принципи діяльності органів Пенсійного фонду України та органів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, які перетинаються лише в частині відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання виключно за рахунок сум, що одержані ним від страхувальників.

Згідно п.4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання суми, що підлягають відшкодуванню Фондом - суми, що виплачуються відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме:

сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;

допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;

сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Державна адресна допомога до пенсії, призначена і виплачена управлінням Пенсійного фонду України відповідно до постанови КМ України «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» не є сумою, що підлягає виплаті згідно ст.21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

До основного розміру пенсії адресна допомога не включається, оскільки відповідно до вищевказаної постанови КМ України є додатковою допомогою до пенсії. Отже, щомісячна державна адресна допомога є самостійним видом пенсійних виплат та виплачується пенсіонеру, крім інших видів виплат, у тому числі цільової допомоги на прожиття, з урахуванням приписів зазначеної постанови.

За наведених обставин сума адресної допомоги в розмірі 423116 грн. 58 коп. не підлягає відшкодуванню відповідачем, через що заявлений позов в цій частині є безпідставним.

З приводу відшкодування понесених витрат на поховання колегія суддів вказує на те, що аналіз норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, та Порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затв. постановою КМ України № 826 від 11.07.2001р., затвердженого на виконання ч.8 ст.34 цього Закону, дає підстави вважати, що органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язані відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим пошкодженням здоров'я.

При цьому слід зазначити, що положення п.4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затв. постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.2003р. № 5-4/4, яким зобов'язано Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати Пенсійному Фонду України витрати на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, котра отримувала пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суперечить положенням Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», зокрема ст.21 цього Закону пов'язує виникнення такого обов'язку у відповідача із смертю працівника, а не з отриманням померлим, який не працював, зазначеної вище пенсії.

Оскільки, як убачається з матеріалів справи, доказів на підтвердження причинного зв'язку смерті ОСОБА_4 із одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я пенсійний орган не надав, тому правові підстави для відшкодування понесених витрат на поховання інвалідів у розмірі 1528 грн. за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України є відсутніми.

Щодо можливості звернення до суду із розглядуваним позовом Управління Пенсійного фонду України у Берегівському районі Закарпатської обл. (а не Пенсійного фонду України), а також стосовно правильності обраного способу захисту (відновлення) порушеного права колегія зазначає, що Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затв. постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань № 5-4/4 від 04.03.2003р., не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірок розрахунків розраховане на відсутність спору. У разі незгоди щодо підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції.

Позивач на свій розсуд визначає способи захисту порушеного права, в даному випадку останній просив стягнути з відповідача заборгованість по виплаті і доставці пенсій по інвалідності, на поховання та адресної допомоги; під час розгляду справи позивач вказані вимоги не змінював і не уточнював.

Із урахуванням наведеного, аналізуючи правові норми, якими врегульовані спірні правовідносини, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем обраний вірний спосіб захисту своїх прав.

Твердження про можливість проведення розрахунків за спірними виплатами лише на централізованому рівні, через що позивач і відповідач є неналежними сторонами по справі, є помилковими, оскільки суперечать ст.18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яка передбачає, що робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Відповідно до п.7 Положення про Пенсійний фонд України, затв. Указом Президента України № 384/2011 від 06.04.2011р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Також згідно з п.2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затв. постановою правління Пенсійного фонду України № 8-2 від 30.04.2002р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), серед завдань управління Пенсійного фонду України є, зокрема, такі: здійснення реєстрації та ведення обліку платників єдиного внеску та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, забезпечення надходження єдиного внеску, сум фінансових санкцій страхових внесків та інших платежів до Фонду (п.3); контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску надходження страхових внесків, єдиного внеску та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збір у встановленому порядку відповідної звітності, проведення планових та позапланових перевірок фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності нарахування та сплати страхових внесків, єдиного внеску, призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, цільового використання коштів Фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій (п.5).

Таким чином, судом першої інстанції зроблено хибний висновок про часткову підставність позовних вимог, через що заявлений позов є безпідставним та необгрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Берегівському районі Закарпатської обл. є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заявленого позову, з вищевикладених мотивів.

Також апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України у Берегівському районі Закарпатської обл. не підлягає задоволенню, з наведених підстав.

Керуючись ст.ст.94, 160, 195-197, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Берегівському районі Закарпатської обл. задоволити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.02.2014р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України у Берегівському районі Закарпатської обл. до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Берегівському районі Закарпатської обл. про стягнення сум виплачених щомісячної державної адресної допомоги, допомоги на поховання, пенсій у зв'язку з відсутністю особових справ, - відмовити.

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Берегівському районі Закарпатської обл. залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В.Костів

В.С.Затолочний