Ухвала

від 29.04.2015 по справі 813/709/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2015 року Справа № 876/3901/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Качмара В.Я., Кушнерика М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перком-Інвест" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перком-Інвест" до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

28 січня 2014 року позивач - ТОВ «Перком-Інвест» звернувся в суд з позовом до відповідача - ДПІ у Франківському районі м.Львова, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 31 грудня 2013 року № 0001042210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 31101,25 грн, в тому числі 24881 грн - основний платіж та 6220,25 грн - штрафні (фінансові) санкції та № 0001032210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7537,50 грн, в тому числі 6030 грн - основний платіж та 1507,50 грн - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що жодних підстав щодо визначення відносин між позивачем та контрагентами такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків не має, оскільки первинні документи ТОВ «Перком-Інвест» повністю відповідають вимогам, встановленим ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та містять усю необхідну інформацію, яка підтверджує фактичне надання (отримання) послуг та їх зв'язок з веденням господарської діяльності підприємства. Домовленості про надання послуг спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки пов'язані з організацією та веденням господарської діяльності підприємства. Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті неправомірно. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, а також клопотання про закриття провадження у зв'язку з примиренням сторін, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи в їхній відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, клопотання про закриття провадження у справі та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану постанову необхідно визнати нечинною, а провадження у справі - закрити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 06 по 14 листопада 2013 року ДПІ у Франківському районі м. Львова провела позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Перком-Інвест» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 01 жовтня 2013 року на виконання постанови СУ ГУМВС України у Львівській області від 10 вересня 2013 року, якою встановлено порушення п.138.1, п.138.4, п.138.6, п.138.8, пп.138.10.2, пп.138.10.3, пп.138.10.4 п.138.10 ст.138 ПК України, в результаті чого завищене від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 року на загальну суму 74920,00 грн. та занижено податок на прибуток на загальну суму 24881,00 грн, в т.ч. за 1 кв.2012 року в сумі 3934,00 грн., за 3 кв. 2012 року в сумі 9807,00 грн., за 4 кв.2012 року в сумі 11140,00 грн; п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 6030 грн, в тому числі за листопад 2012 року в сумі 6030 грн.

За результатами перевірки складено Акт № 330/22-10/35501138 від 21 листопада 2013 року.

31 грудня 2013 року на підставі вказаного акта ДПІ у Франківському районі прийняла податкові повідомлення - рішення № 0001042210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 31101,25 грн, в тому числі 24881 грн. - за основним платежем та 6220,25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0001032210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7537,50 грн., в тому числі 6030 грн за основним платежем та 1507,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з безпідставності включення ТОВ «Перком-Інвест» до складу податкового кредиту та валових витрат коштів по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ТОВ ЮК «Домінанта» та ПП «Хелянтус Трейд», оскільки не підтверджено використання таких послуг у господарській діяльності позивача, а тому донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток є правомірним.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, виходячи з наступного.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК Українит витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 ПК України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 ПК України).

П.44.1 ст.44 ПК України визначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

На підтвердження господарських операцій з ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ТОВ ЮК «Домінанта» та ПП «Хелянтус Трейд» в обґрунтування підстав віднесення до податкового кредиту позивачем надано договір № ТР02/2012-1 (з додатком) від 01 лютого 2012 року про надання консультаційних послуг у галузі інформаційних технологій, укладений між ТОВ «Перком-Інвест» та ФОП ОСОБА_1; акт здачі-приймання робіт № ТР02/2012-1; договір № К007/2012-1 (з додатком) від 02 липня 2012 року про надання послуг та супровід у галузі інформаційних технологій, укладений між ТОВ «Перком-Інвест» та ФОП ОСОБА_2; акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № К001/2012-3/01, № К011/2011-1/02 та № К007/2012-1/01 (а.с 17-19); договір № 1602-11 від 16 листопада 2012 року про надання послуг з проведення рекламної кампанії укладений між ПП «Хелянтус Трейд» та ТОВ «Перком-Інвест»; акт № ОУ-2224/11 приймання-передачі виконаних послуг від 30 листопада 2012 року (а.с. 23-24); договір № 15/06/12 про надання юридичних послуг, укладений між ТОВ ЮК «Домінанта» та ТОВ «Перком-Інвест»; акти про надання юридичних послуг від 31 липня 2012 року, 31 серпня 2012 року, 30 вересня 2012 року, 31 жовтня 2012 року, 30 листопада 2012 року та 31 грудня 2013 року; звіт про консультування з питань інформатизації відповідно до договору № ТР02/2012-1 від 01 лютого 2012 року про надання консультаційних послуг у галузі інформаційних технологій, укладеного між ТОВ «Перком-Інвест» та ФОП ОСОБА_1; договір оперативної оренди приміщення №1 від 09 грудня 2011 року, акт приймання-передачі до вказаного договору та договір № 1 про внесення змін та доповнень до вищевказного договору; договір суборенди № 121012 від 12 жовтня 2012 року та акт приймання-передачі майна до відповідно до вказаного договору.

Чинне податкове законодавство не встановлює конкретного переліку первинних документів, складенням яких має оформлюватися господарська операція, та не визначає ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі, разом з тим, умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити однозначний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту.

Як вбачається з матеріалів справи, представлені позивачем первинні документи не можуть у достатній мірі свідчити про реальність задекларованих господарських операцій. Зокрема, акти здачі-прийняття робіт не містять детального опису виконаних робіт. Вказані акти мають знеособлений характер та не містять конкретної інформації про надані виконавцями послуги (інформаційно-консультаційні послуги, юридичні послуги, послуги з проведення рекламної кампанії), а тому не можуть бути належним доказом факту здійснення відповідних господарських операцій.

Таким чином, представлені позивачем первинні документи складені з метою приховування безтоварних операцій, що оформлялися з метою мінімізації податкових зобов'язань. Така направленість не може бути розцінена як самостійна ділова мета, а тому формування податкового кредиту від операцій з ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ТОВ ЮК «Домінанта» та ПП «Хелянтус Трейд» здійснені поза межами господарської діяльності, та не можуть відображатися в податковому обліку.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про не встановлення факту реальності виконання робіт та надання послуг за вказаним договором, що є визначальним критерієм у вирішенні даного спору.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомленнь-рішеннь та відсутність підстав для його скасування.

Разом з тим, у процесі судового розгляду справи ТОВ «Перком-Інвест» подано у ДПІ у Франківському районі м.Львова заяву про намір досягнення податкового компромісу на підставі п.7 п.п.92 р.XX ПК України (вх..№5349/10 від 03.04.2015 р.).

Відповідно до ст.194 КАС України позивач може відмовитись від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду. У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» від 25 грудня 2014 року № 63-VIII, визначено особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу.

Відповідно до Підрозділу 9-2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Як вбачається з рішення ДПІ у Франківському районі м.Львова від 15 квітня 2015 року № 6689-13-05-22-02-10 про погодження застосування податкового компромісу, ТОВ «Перком-Інвест» на виконання п.8 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України сплачено в бюджет 1545,55 грн податку на додану вартість та податку на прибуток.

Враховуючи виконання ТОВ «Перком-Інвест» вимог п.8 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України щодо сплати 5% від загальної суми заниження податкового зобов'язання, ДПІ у Франківському районі м.Львова прийнято рішення про досягнення податкового компромісу.

Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

У разі досягнення податкового компромісу перевірки щодо податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за уточненими операціями у наступних періодах за зазначеними податками контролюючими органами не проводяться.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» від 25 грудня 2014 року № 63-VIII розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 11-2такого змісту: Підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України";

Відповідно до п. 3 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо сторони досягли примирення.

Згідно з ч.2 ст.203 КАС України, якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження в справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження в справі.

Враховуючи те, що постанова Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2014 року у справі № 813/709/14 є законною та обгрунтованою, колегія суддів, вирішуючи питання про правові наслідки досягнення сторонами у справі примирення, дійшла висновку про наявність підстав для визнання оскаржуваної постанови нечинною та закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст.157, 160, 197, 203, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перком-Інвест" залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2014 року у справі № 813/709/14 визнати нечинною, а провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перком-Інвест" до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення - закрити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді: В.Я. Качмар

М.П. Кушнерик