Постанова

від 21.04.2015 по справі 814/3169/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/3169/14

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Жука С.І.

- Семенюка Г.В.

при секретарі - Алексєєвої Н.М

за участю представника апелянта ТОВ «СУДНОВЕРФ «НАВАЛІС» - Глушаниця А.Л.

представника відповідача ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області - Чернявського В.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ««СУДНОВЕРФ «НАВАЛІС» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ««СУДНОВЕРФ «НАВАЛІС» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13.10.2014 року № 0002642205,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Судноверф "Наваліс" (далі - позивач, Товариство) звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.10.2014 р. № 0002642205.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що списання коштів з валютного рахунку без отримання ліцензії Національного банку України здійснено з метою сплати податків. У даному випадку отримання ліцензії не вимагається.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Так судом першої інстанції встановлено, що у вересні 2014 р. ДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання умов індивідуальної ліцензії від 01.06.2013 р. № 90 на розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України за період з 30.04.2014 р. по 01.07.2014 р. За результатами даної перевірки відповідачем складено акт від 29.09.2014 р. № 2325/14-04-22-05/37032085, згідно висновків якого, перевіркою встановлено порушення: 1) абз. д) п. 4 ст. 5 декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет) в частині проведення операції по списанню валютних коштів з валютного рахунку LV58NDEA0000083643578 (євро) в Nordea Bank Finland Plc Latvia branch (Латвія) постійного представництва SIA "SUDOVERF NAVALIS" без отримання ліцензії Національного банку України; 2) п. 1 ст. 9 Декрету та ст. 1 указу Президента України від 18.06.1994 р. № 319/94 "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних коштів, що незаконно знаходяться за її межами" в частині неподання до контролюючого органу декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.07.2014 р. (а. с. 12-18).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 13.10.2014 р. № 0002642205 на суму 51058,35 грн. (а. с. 9).

Основним видом діяльності позивача є будування та ремонт суден (а. с. 22). Для провадження своєї господарської діяльності Товариство має постійне представництво в Латвії (а. с. 33-37). Для розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України ним отримано індивідуальну ліцензію Національного банку України від 01.06.2013 р. № 90 (а. с. 20). Строк дії ліцензії - до 30.04.2014 р.

Перевіркою встановлено, що позивач уклав договір з нерезидентом AO "RIGAS KUGU BUVETAVA" на виконання підрядних робіт по будівництву та ремонту суден на території Латвії. Постійне представництво Товариства в даній країні має відкриті валютні рахунки. Згідно банківської виписки по рахунку LV58NDEA0000083643578 (євро) в Nordea Bank Finland Plc Latvia branch (Латвія) протягом травня 2014 р. (тобто після закінчення строку дії індивідуальної ліцензії) з рахунку списані кошти на суму 3188,70 євро (а. с. 63-65). Станом на 01.07.2014 р. залишок на рахунку становив 292,37 євро.

Таким чином, ДПІ встановлено проведення операцій по списанню валютних коштів без отримання ліцензії Національного банку України, чим порушено абз. д) п. 4 ст. 5 Декрету, згідно якого Індивідуальної ліцензії потребують такі операції як розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України.

Крім того, позивачем порушено п. 1 ст. 9 Декрету, за яким валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Штрафні санкції за вказані в акті перевірки порушення застосовані на підставі п. 2 ст. 16 Декрету, яким встановлено, що до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції) за здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензії Національного банку України згідно з пунктом 4 статті 5 цього Декрету, без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України - штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій.

Штрафні санкції за даним Декретом застосовуються лише Національним банком України та підпорядкованими йому установами.

Відповідно до постанови Верховного суду України по справі № 21-904во10 від 07 лютого 2012 року зазначено, що по справі слід визначитися з питанням щодо компетенції державних органів на застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлених пунктом 2 статті 16 Декрету.

У даній постанові зазначено, що статтею 16 Декрету питання щодо компетентного органу, який має застосовувати санкції за порушення приписів Декрету, вирішено однозначно повноважним органом є Національний банк України.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у зв'язку з тим, що санкції за дійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензій Національного банку України згідно з пунктом 4 статті 5 цього Декрету, без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України застосовані неповноважним органом вбачаються підстави для задоволення адміністративного позову та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КАС України підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Враховуючи, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови, якою задовольнити позовні вимоги позивача.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 202,207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ««СУДНОВЕРФ «НАВАЛІС» - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ««СУДНОВЕРФ «НАВАЛІС» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13.10.2014 року № 0002642205,- скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ««СУДНОВЕРФ «НАВАЛІС» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13.10.2014 року № 0002642205 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 13.10.2014 № 0002642205.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст постанови виготовлено 23 квітня 2015 р.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Жук С.І.

Семенюк Г.В.