Ухвала

від 27.04.2015 по справі 816/173/15-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2015 р.Справа № 816/173/15-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Перцової Т.С. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представника позивача - Рубан І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.02.2015р. по справі № 816/173/15-а

за позовом Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

до Приватного підприємства "Продмаркет"

про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі,

ВСТАНОВИЛА:

Миргородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - позивач, Миргородська ОДПІ) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного підприємства "Продмаркет" (далі по тексту - відповідач, ПП "Продмаркет") в якому просила надати дозвіл на погашення суми податкового боргу в розмірі 28 404 грн 95 коп. за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.02.2015 року по справі №816/173/15-а у задоволенні адміністративного позову Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області до Приватного підприємства "Продмаркет" про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі відмовлено.

Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при винесенні постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить суд постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.02.2015 року по справі №816/173/15-а скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Миргородської ОДПІ задовольнити.

В апеляційній скарзі, а також його представник у судовому засіданні зазначив, що за відповідачем рахується податковий борг зі сплати податку на додану вартість загалом в розмірі 28 404 грн 95 коп. Вказав на те, що Миргородською ОДПІ вживалися заходи щодо погашення податкового боргу ПП "Продмаркет" шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків в установах банків. Звертає увагу на недостатність коштів ПП "Продмаркет" для погашення податкового боргу. З викладених підстав вважає вимоги про надання дозволу на погашення суми податкового боргу в розмірі 28 404 грн 95 коп. за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі такими, що підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції таким, що підлягає скасуванню.

У надісланих додаткових поясненнях до апеляційної скарги зазначив, що виставлення Миргородською ОДПІ інкасових доручень на виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2014 року по справі№816/3601/14 є безперспективним заходом (який в свою чергу буде тільки затримувати погашення податкового боргу та надходження коштів до державного бюджету) до моменту закриття виконавчого провадження №36067890 по виконанню виконавчого листа 2а-1670/6709/12 від 27.12.2012 р., в межах якого накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках ПП «Продмаркет».

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на наведену норму, враховуючи, що відповідач по справі належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представника відповідача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду, що ПП "Продмаркет" у встановленому законодавством порядку зареєстровано як юридичну особу, код ЄДРПОУ 30131794 (а.с. 9-10).

На особовому рахунку відповідача містяться відомості про податковий борг зі сплати податку на додану вартість в розмірі 28 404 грн. 95 коп. (в т.ч., 27 667 грн. - недоїмка зі сплати податку, 737 грн. 95 коп. - пеня) (а.с. 11-13).

Миргородською ОДПІ сформовано та 21.06.2012 надіслано платнику податків податкову вимогу від 19.06.2012 №51 про сплату узгодженої суми грошового зобов'язання в розмірі 1463 грн. 31 коп. (а.с. 17). Податкову вимогу відповідачем отримано 04.07.2012, що підтверджено залученою до матеріалів справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №3760002976426 (а.с. 17 - зворот).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2014 у справі №816/3601/14 стягнуто з ПП "Продмаркет" кошти з розрахункових рахунків за податковим боргом з податку на додану вартість в розмірі 29 687 грн. 43 коп. (а.с. 19-20).

Податковим керуючим проведено опис майна ПП "Продмаркет" у податкову заставу, про що складено акт від 16.08.2012 №38/56 (а.с. 32).

Податкову заставу 22.08.2012 зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень, що підтверджено копією витягу з реєстру від 25.04.2013 (а.с. 26-27).

Інкасові доручення позивачем не виставлялись з огляду на накладення арешту на розрахункові рахунки ПП "Продмаркет" на підставі постанови державного виконавця ВДВС Миргородського МРУЮ від 03.10.2013 ВП №36067890.

Стверджуючи про неможливість погашення податкового боргу відповідача за рахунок коштів на розрахункових рахунках останнього у банках, позивач звернувся до суду з даним позовом про надання дозволу на погашення суми податкового боргу в розмірі 28 404 грн. 95 коп. за рахунок майна відповідача, що перебуває в податковій заставі.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не виконано вимогу щодо стягнення податкового боргу платника податків за рахунок коштів, розміщених на розрахункових рахунках такого платника у банках, оскільки інкасові доручення ним не оформлялись та до банків не надсилались. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення податкового боргу за рахунок майна ПП "Продмаркет".

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання/підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України/.

У відповідності до 87.1, 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 88 Податкового Кодексу України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом (підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Пунктом 89.2 ст.89 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Із наведеного вбачається, що податковий орган може поширити податкову заставу на будь-яке майно платника податків, крім передбачених випадків, а також на майно, яке платник податків набуде у майбутньому.

При цьому встановлено обмеження, згідно якого податкова застава поширюється на майно, балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків.

Пункт 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України передбачає, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 вказаної статті визначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Положення пункту 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України передбачають, що орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

Проаналізувавши зміст наведеної правової норми, яка регулює порядок надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, колегія суддів приходить до висновку, що вказані дії можуть бути проведені лише за умови дотримання податковим органом послідовності виконання вимог п.п.95.1, п.95.2, п.95.3 статті 95 Податкового кодексу України, а саме: право на звернення до суду про надання дозволу на погашення всієї суми заборгованості може бути реалізовано податковим органом за наявності прийняття заходів щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, та лише у разі їх недостатності , погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які його обслуговують, здійснюється за рішенням суду, яке направляється для виконання органам держаної податкової служби.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий борг відповідача зі сплати податку на додану вартість складає 28 404 грн. 95 коп., що підтверджується довідкою-розрахунком №54 від 13.01.2015 року.

Разом з тим, Миргородської ОДПІ а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів відсутності чи недостатності коштів на рахунках ПП «Продмаркет» для погашення заборгованості.

Пунктом 12.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої Постановою Національного банку України від 21.01.2004 №22, визначено, що органом стягнення (стягувачем) податкового боргу, простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) відповідно до статті 41 Податкового кодексу України та статті 17 Бюджетного кодексу України є органи державної податкової служби.

Стягувач ініціює стягнення коштів у випадках, визначених пунктом 12.1 цієї глави, з рахунків платників податків / суб'єктів господарювання на підставі рішення суду (пункт 12.2 Інструкції).

Стягувач для стягнення коштів оформляє не менше ніж у трьох примірниках інкасове доручення (розпорядження) за формою, наведеною в додатку 24 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції (пункт 12.4 Інструкції).

Інкасове доручення (розпорядження) - розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача (органу державної податкової служби) до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача /пункт 1 Інструкції/.

Банк платника приймає до виконання інкасове доручення (розпорядження) стягувача незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку платника (пункт 12.6 Інструкції).

Якщо інкасові доручення (розпорядження) надійшли до банку протягом операційного часу, але на час надходження на рахунку платника немає коштів або їх недостатньо, то банк виконує ці інкасові доручення (розпорядження) з урахуванням сум, що надійдуть на рахунок платника протягом операційного часу (поточні надходження). Якщо для виконання цих інкасових доручень (розпоряджень) недостатньо коштів (з урахуванням поточних надходжень), то вони виконуються частково відповідно до пункту 12.9 цієї глави.

Якщо на рахунку платника коштів немає і протягом операційного часу кошти на його рахунок не надходили, то після закінчення операційного часу ці інкасові доручення (розпорядження) повертаються без виконання згідно з пунктом 12.11 цієї глави (пункт 12.7 Інструкції).

Банк у разі недостатності коштів на рахунку платника виконує інкасове доручення (розпорядження) у межах залишку коштів (пункт 12.9 Інструкції).

Банк платника в разі відмови виконати інкасове доручення (розпорядження), оформлене стягувачем, у день його надходження має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої інкасове доручення (розпорядження) не може бути виконано, та/або главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено), зазначити дату повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку) і не пізніше наступного робочого дня надіслати (рекомендованим або цінним листом) / передати це інкасове доручення (розпорядження) стягувачу, від якого воно надійшло (пункт 12.11 Інструкції).

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів вказує на те, що з метою виконання судового рішення про стягнення коштів з розрахункових рахунків платника податків на суму податкового боргу контролюючий орган зобов'язаний оформити та подати до банків, у яких відкрито розрахункові рахунки таким платником, інкасові доручення про списання коштів в рахунок погашення податкового боргу.

У разі недостатності чи відсутності коштів на розрахункових рахунках платника, банк вказує про це на інкасовому дорученні та повертає його органу стягнення.

Таке інкасове доручення в розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належним доказом відсутності на розрахункових рахунках платника податків грошових коштів та після його отримання у контролюючого органу виникне право на звернення до суду з позовом про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Однак, колегія суддів вказує на те, що інкасові доручення Миргородською ОДПІ не оформлялись та до банків не надсилались.

Так, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не виконано вимогу щодо стягнення податкового боргу платника податків за рахунок коштів, розміщених на розрахункових рахунках такого платника у банках.

Посилання податкового органу на те, що на розрахункові рахунки ПП "Продмаркет" державним виконавцем накладено арешт, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на розрахункові рахунки ПП "Продмаркет" накладено арешт на підставі постанови державного виконавця ВДВС Миргородського МРУЮ від 03.10.2013 ВП №36067890, згідно якої накладено арешт на кошти, що містяться на усіх рахунках ПП "Продмаркет" в ПАТ "Радикал Банк" (МФО 319111), АТ "Златобанк" (МФО 380612), ПАТ "Укрбізнесбанк" (МФО 334969), ПАТ "Креді Агріколь Банк" (МФО 300614), Полт. ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк" (МФО 331401), ПОД АТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Полтава (МФО 331605), АТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ (МФО 380805), ПАТ КБ "Надра" (МФО 331809), ПАТ "Укрсоцбанк" (МФО 300023) в межах суми в розмірі 53 071 грн 26 коп. (а.с. 18).

Так, колегія суддів зауважує, що арешт коштів на розрахункових рахунках відповідача у банках накладено в межах суми стягнення за виконавчим провадженням №36067890, що становить 53 071 грн. 26 коп., а не на всі наявні на рахунках кошти, у зв`язку з чим, вказані твердження позивача колегія суддів вважає хибними.

На виконання приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем не подано жодних доказів недостатності грошових коштів на розрахункових рахунках ПП "Продмаркет" у банках для погашення податкового боргу в сумі 28 404 грн 95 коп.

Отже, до матеріалів справи не надано доказів здійснення встановлених Податковим Кодексом України заходів, які дають податковому органу право на стягнення податкового боргу шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що звертаючись з позовом про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна відповідача Миргородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області не надала належних доказів на підтвердження здійснення заходів щодо погашення новоствореного податкового боргу відповідача шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, у зв`язку з чим, вимога щодо стягнення податкового боргу в розмірі 28 404 грн. 95 коп. за рахунок майна ПП «Продмаркет», що перебуває у податковій заставі, є передчасною.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.02.2015р. по справі № 816/173/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П. Судді Перцова Т.С. Калитка О.М. Повний текст ухвали виготовлений 30.04.2015 р.