Ухвала

від 27.04.2015 по справі 820/15920/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2015 р.Справа № 820/15920/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бартош Н.С. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2014р. по справі № 820/15920/14

за позовом ОСОБА_1

до Державної фіскальної служби України , Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області , Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та зобов'язання виконати певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

09.09.2014 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач-1), Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач-2), в якому просить, після уточнення,

визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової служби України №20-0 від 05.08.2014 року про звільнення позивача з займаної посади першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області Державної податкової служби, згідно пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, у зв'язку з реорганізацією, зміною структури та штатного розпису;

зобов'язати відповідача - правонаступника Міністерство доходів і зборів України та Державної податкової служби України поновити позивача на посаді першого заступника начальника відповідача-2 з 6 серпня 2014 року;

зобов'язати відповідача-1 - правонаступника Державної податкової служби у Харківській області, провести всі необхідні дії з виконання вимог Кодексу законів про працю України та нормативних актів стосовно поновлення позивача на посаді першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області Державної податкової служби;

зобов'язати відповідача-1 вирішити питання подальшого проходження публічної служби позивачем на посадах службовців з дотриманням вимог статей 40,49-2 КЗпП України;

визнати рівноцінним посаду заступника начальниа Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області Державної податкової служби України та посаду першого заступника відповідача;

зобов'язати відповідача-1,як правонаступника Державної податкової служби в Харківській області запропонувати посаду позивачу першого заступника начальника відповідача-2 ;

зобов'язати відповідача-2 нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу; визнати недійсним запис №31 в трудовій книжці позивача, а саме - запис про звільнення з займаної посади у зв'язку з реорганізацією Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області Державної податкової служби України згідно п.1 ст.40 КЗпП України;

зобов'язати відповідача-2 як правонаступника Державного податкової інспекції у Богодухівському районі Державної податкової служби України у Харківській області видати позивачу належним чином оформлений дублікат трудової книжки та внести запис про поновлення на попередній посаді;

зобов'язати відповідача видати наказ про нову дату звільнення позивача з посади першого заступника відповідача-2 та надати позивачу завірену належним чином його копію;

зобов'язати відповідачів подати у встановлений строк звіти про виконання судового рішення;

у зв'язку з припиненням юридичних осіб Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Державного податкової служби України шляхом реорганізації з визначенням правонаступника відповідача- -2 вирішити питання щодо встановлення порядку та способу виконання постанови суду в частині поновлення позивача;

стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 38835.30 грн.;

стягнути з відповідача-2 на користь позивача заробітну плату за час затримки розрахунку про звільнені за період з 05.08.2014 року по 01.12.2014 року у розмірі 18083,52 грн. та компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 818,28 грн.

Постановою Харківського адміністративного суду від 08.12.2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2014 року скасувати та прийняти нову постанову якою задовольнити позов.

Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач проходив службу в податкових органах з 1999 року.

Наказом Державної податкової служби України від 16.03.2012 р. № 672-о позивача призначено на посаду першого заступника начальника ДПІ у Богодухівському районі.

Указом Президента України від 24.12.2012 р. № 726/2012 "Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" утворено Міністерство доходів і зборів України шляхом реорганізації Державної митної служби України та Державної податкової служби України.

Указом Президента України від 18.03.2013 р. № 141/2013 "Про Міністерство доходів і зборів України" затверджено Положення про дане міністерство та зазначено, що Міністерство доходів і зборів України є правонаступником Державної податкової служби України та Державної митної служби України, що реорганізуються.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р. № 229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" ДПІ у Богодухівському районі ДПС та ДПІ у Краснокутському районі ДПС реорганізовано шляхом приєднання до Богодухівської ОДПІ Головного управління Міндоходів, яка утворюється.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.05.2014 року №1277-о «Про поновлення ОСОБА_1» позивача поновлено на посаді першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області Державної податкової служби.

05.08.2014 року наказом Державної податкової служби України №20-0 від 05.08.2014 року позивача звільнено 5 серпня 2014 року позивача з посади першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області Державної податкової служби у зв»язку з реорганізацією ДПС у Харківській області, зміною структури та штатного розпису, п.1 ст.40 КЗпП України, з виплатою середньомісячної заробітної плати.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов до висновку те, що позивача звільнено відповідно до правил Кодексу законів про працю України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 36 КЗпП у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

За правилами статей 42, 492 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, яке при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації надається, зокрема, працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

В силу частини першої статті 43 КЗпП розірвання трудового договору з цієї підстави може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Пункт 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» каже, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

В підтвердження своїх доводів про проведення реорганізації Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківській області представником відповідачів до суду надані копії штатних розписів відповідача-2, Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківській області, та Богодухвської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, копії наказів про реорганізацію Державної податкової служби у Харківській області, та затвердження структури відповідача-2.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведені вище докази свідчать про проведення реорганізації Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області.

Позивач в своїй апеляційній скарзі не заперечує проти даної обставини.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач був попереджений про наступне вивільнення - 05.06.2014 року, про що є відмітка та йому запропоновано вакантні посади в територіальних органах Міндоходів у Харківській області, а саме:

заступника начальника - начальника Борівського відділення Ізюмської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області;

заступника начальника - начальника Краснокутського відділення Богодухівського ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області;

заступника начальника - начальника Краснокрадської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області;

заступника начальника - начальника Сахновщанського відділення Красноградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області;

заступника начальника Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області;

заступника начальника Лозівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області;

заступника начальника ДПІ Індустріальної ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

У відповідності до наданої до суду апеляційної інстанції довідки відповідача-2 від 21.04.2015 року №1032/10/20-04-04-25 станом на 5 червня 2014 року в даній установі були наявні лише дві вакантні посади, а саме: заступник начальника - начальник Краснокутського відділення та водій адміністративно-господарського відділу.

Наведені вище обставини, свідчать на думку, колегії суддів про те, що відповідачем -2 були дотримані передбачена КЗпП України процедура звільнення позивача з займаної посади.

Доводи апеляційної скарги про пропонування позивачу посад в установах, які знаходяться в інших ніж він мешкає місцевостях не спростовують висновків суду.

Відповідачами в письмових поясненнях запропонований перелік посад обумовлюється наявністю на час здійснення попередження тільки таких вільних керівних посад як і відповідача-1 так у відповідача-2.

Виходячи із викладеного, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про необгрутованність позову про скасування рішення про звільнення позивача та поновлення його на роботі.

З приводу частини позовних вимог про стягнення з відповідача-2 на користь позивача заробітної плати за час затримки розрахунку про звільнені за період з 05.08.2014 року по 01.12.2014 року у розмірі 18083,52 грн. та компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 818,28 грн. та стягнення матеріальної шкоди, то колегія суддів зазначає таке.

На підставі ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

На підставі ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Надані до суду апеляційної інстанції довідки свідчать про те, що заробітна плата позивачу за період часу з 13 травня 2014 року по 05.08.2014 року не нараховувалась та не виплачувалась.

Позивач отримав кошти, які були присуджені відповідно до судового рішення по справі №820/8681/13-а платіжними дорученнями №391,392.393.394 від 11.11.2014 року.

Позовні вимоги про стягнення неотриманої заробітної плати за вказаний період часу позивачем не висувались.

За таких обставин, колегія суддів вважає необґрунтованими вимоги позивача стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Крім цього, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про неправильне застосування до даного спору судом першої інстанції приписів Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», оскільки позивач просить про компенсацію що не нарахованої заробітної плати, що суперечить приписам даного Закону.

Правилами КЗпП України передбачено право позивача на отримання відшкодування моральної шкоди лише за умови порушення його трудових прав.

Оскільки судом був зроблений висновок про відсутність порушення трудового права позивача, тому й право на таке відшкодування відсутнє.

Колегія суддів вважає хибними твердження апеляційної скарги про те, що позивача не було поновлено на роботі на виконання судового рішення, за таких підстав.

Абзацем 1 пункту 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» стосовно до правил статті 24 КЗпП України рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом наказу про це.

Згідно з приписами ч.1, ч.2, статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі п.2.10 наказу №58 від 29.07.1993 року "Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників" у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.

У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за N таким-то недійсний". Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.

У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі". При зміні формулювання причини звільнення пишеться: "Запис за Nтаким-то є недійсним" звільнений... і зазначається нове формулювання.

У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення.

При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається "Дублікат" трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.

До суду надана копія наказу Міністерства доходів і зборів України від 13 травня 2014 року №1277-о, яким позивача поновлено на посаді першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області Державної податкової служби на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2013 року у справі №820/8681/13-а.

За таких підстав, колегія суддів вважає необґрунтованими вимоги позивача про зобов'язання Головне управління Міндоходів у Харківській області - правонаступника Державної податкової служби у Харківській області, провести всі необхідні дії з виконання вимог Кодексу законів про працю України та нормативних актів стосовно поновлення позивача на посаді першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області Державної податкової служби.

Представником позивача не заперечувалось та підтверджено наданими до справи письмовими поясненнями відповідачів про те, що позивач не надавав до відповідної служби кадрової роботи відповідачів свою трудову книжку, та заяви про видачу дублікату трудової книжки.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення частини позовних вимог про зобов»язання вчинити дії по визнанню недійсним запис №31 в трудовій книжці позивача, а саме - запис про звільнення з займаної посади у зв'язку з реорганізацією Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області Державної податкової служби України згідно п.1 ст.40 КЗпП України та зобов'язання відповідача-2 як правонаступника Державного податкової інспекції у Богодухівському районі Державної податкової служби України у Харківській області видати позивача належним чином оформлений дублікат трудової книжки та внести запис про поновлення на попередній посаді, оскільки суд не може вирішувати правовідносини, які фактично не відбулись у часі.

В своїй апеляцій скарзі позивач не спростовує дані висновки суду.

З приводу частини позовних вимог про зобов'язання відповідача-1 вирішити питання подальшого проходження публічної служби позивачем на посадах службовців з дотриманням вимог статей 40,49-2 КЗпП України; визнання рівноцінним посаду заступника Державної податкової інспекції у Богодухівському районі Харківської області Державної податкової служби України та посаду першого заступника начальника відповідача-2, то колегія суддів зазначає про те, що суд не можу вирішувати спори які не існують у часі, та не регулює правовідносини на майбутнє.

Щодо частини позовних вимог про зобов'язання відповідача-1, як правонаступника Державної податкової служби в Харківській області запропонувати посаду позивачу першого заступника начальника відповідача-2 зобов'язати видати наказ про нову дату звільнення позивача з посади першого заступника начальника відповідача-2 та надати позивачу завірену належним чином його копію, то колегія суддів вважає потрібним зазначити таке.

Абзацом 3 п.10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №7 від 20.05.2013 року зазначено, що суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Колегія суддів, вважає, що питання запропонування позивачу посади входить до виключних повноважень відповідача, тому не може перебирати на себе повноваження іншого органу.

Таким чином, колегія суддів вважає що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2014р. по справі № 820/15920/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О. Судді Бартош Н.С. Мельнікова Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 30.04.2015 р.