Ухвала

від 17.05.2011 по справі 2а-6105/10/1770

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА

іменем України

"17" травня 2011 р. Справа № 2а-6105/10/1770

номер рядка статистичного звіту 8.2.3

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Майора Г.І.

суддів: Євпак В.В.

ОСОБА_1,

при секретарі Щепанській Т.П. ,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

від відповідачів: не з'явилися,

від прокуратури: ОСОБА_4,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "02" лютого 2011 р. у справі № 2а-6105/10/1770 за позовом ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Л.Д.-Кар" до Державної податкової інспекції у м. Рівне та Головного управління Державного казначейства України у Рівненській області, про визнання дій протиправними, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ,

ВСТАНОВИЛА:

16.10.2007 року ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Л.Д.-Кар" звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне, Відділення державного казначейства у м.Рівне про визнання неправомірної бездіяльності та про зобов'язання здійснити відшкодування податку на додану вартість шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на розрахунковий рахунок ТОВ "Л.Д.-Кар" за період з березня по серпень 2007 року на загальну суму 586 000,00 грн. (а.с.1-3, т.1).

06.11.2007 року позивачем подано клопотання про уточнення позовних вимог, в якому ТОВ "Л.Д.-Кар" просило визнати протиправною бездіяльність ДПІ у м. Рівне по непроведенню в установлений Законом України "Про податок на додану вартість" строк документальних невиїзних (камеральних) перевірок заявлених позивачем в кожній з податкових декларацій даних, а саме за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2007 року; визнати протиправною бездіяльність ДПІ у м. Рівне по ненаданню в установлений Законом України "Про податок на додану вартість" строк Відділенню Державного казначейства у м.Рівне висновків із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету для ТОВ "Л.Д.-Кар" на розрахунковий рахунок за період з березня по серпень 2007 року; стягнути з Державного бюджету України через Відділення Державного казначейства у м.Рівне на користь ТОВ "Л.Д.-Кар" 586000,00 грн. - суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, з якої: 99000,00 грн. за березень 2007 року, 99000,00 грн. за квітень 2007 року, 99000,00 грн. за травень 2007 року, 91000,00 грн. за червень 2007 року, 99000,00 грн. за липень 2007 року та 99000,00 грн. за серпень 2007 року (а.с.108, т.1).

Під час розгляду справи судом першої інстанції було здійснено заміну відповідача 2 - Відділення Державного казначейства у м.Рівне його процесуальним правонаступником та юридичною особою - Головним управлінням Державного казначейства України у Рівненській області. В зв'язку з цим, позивачем уточнено, що всі його вимоги до Відділення Державного казначейства у м.Рівне належить розуміти як вимоги до Головного управління Державного казначейства України у Рівненській області.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 13.06.2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2008 року позов задоволено (а.с.127-136, а.с.247-251, т.1).

В порядку ст.60 КАС України, в справу, з метою захисту інтересів держави, на стадії подання касаційної скарги, вступила прокуратура Рівненської області.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.05.2010 року, касаційні скарги заступника прокурора Рівненської області та ДПІ у м.Рівне були задоволені, рішення судів обох інстанцій скасовано з направленням справи на новий судовий розгляд (а.с.66-69, т.2).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 02.02.2011 року у справі №2а-6105/10/1770 позов задоволено частково.

Присуджено з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Рівненській області на користь ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Л.Д.-Кар" бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 586000,00 грн. (п'ятсот вісімдесят шість тисяч гривень), в тому числі 99000,00 грн. за березень 2007 року, 99000,00 грн. за квітень 2007 року, 99000,00 грн. за травень 2007 року, 91000,00 грн. за червень 2007 року, 99000,00 грн. за липень 2007 року, 99000,00 грн. за серпень 2007 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Присуджено на користь позивача ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Л.Д.-Кар" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 1700 грн. (а.с.48-52, т.3).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ДПІ у м. Рівне звернулося до суду з апеляційною скаргою. в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Зазначає, що основною діяльністю позивача є реалізація кузовів легкових автомобілів імпортованих за кордону, згідно поданих декларацій по податку на додану вартість за період з лютого 2007 року по серпень 2007 року податок на додану вартість нарахований на реалізовані кузові фізичним особам менший за податок на додану вартість, сплачений на митниці, що суперечить п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість".

Вказує, що ціна імпортованого товару з метою обчислення податку на додану вартість регулюється нормами Закону України "Про податок на додану вартість" та митного законодавства та встановлюється у розмірі договірної контрактної вартості, але не менше митної вартості з урахуванням зазначених вище витрат та податків, зборів (обов'язкових платежів), в тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включається в ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування.

Позивач в письмових запереченнях на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги. Вважають, що судом першої інстанції правомірно на підставі всіх наявних в матеріалах справи документів та пояснень встановлено факт наявності надмірної сплати податку позивачем.

Просить постанову Рівненського окружного адміністративного суду залишити без змін. а апеляційну скаргу ДПІ у м. Рівне - без задоволення.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позицію ДПІ у м. Рівне, зазначив, що оскільки факт надмірної сплати позивачем податку на додану вартість до бюджету не встановлено, відсутні і належні правові підстави для бюджетного відшкодування. Просив постанову суду першої інстанції скасувати , а апеляційну скаргу ДПІ у м. Рівне задовольнити.

Відповідачі не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважних представників в засідання суду не направили, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення судової повістки.

Колегія суддів враховуючи те, що сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги та положення частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників відповідача.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, врахувавши думку прокурора, дослідивши правильність застосування місцевим судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з такого.

ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Л.Д.-Кар" у встановлені законодавством терміни подавало до Державної податкової інспекції у м.Рівне податкові декларації з податку на додану вартість в яких задекларувало суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 25.1 декларацій): за березень 2007 року - 99000,00 грн., за квітень 2007 року - 99000,00 грн., за травень 2007 року - 99000,00 грн., за червень 2007 року - 91000,00 грн., за липень 2007 року - 99000,00 грн. та за серпень 2007 року - 99000,00 грн., разом 586000,00 грн. (а.с.1-5,9-10,14-15,19-20,24-25,29-30, том 1).

Із рядків 21 декларацій вбачається, що різниця між сумою податкового зобов'язання кожного звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду має від'ємне значення. Вказані декларації разом із розрахунками суми бюджетного відшкодування та заявами про повернення суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку подано платником податків засобами телекомунікаційного зв'язку на підставі договору №131 від 23.03.2007 року про забезпечення електронного документообігу платника податків з ОСОБА_6 податковою інспекцією засобами телекомунікаційного зв'язку і отримано податковим органом своєчасно, що визнається податковою інспекцією (а.с.6-8,11-13,16-18,21-23,26-28,31-33,52-54 том 1).

Відповідно до пп.7.7.5. п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

25.04.2007 року ДПІ у м.Рівне направило ТОВ "Л.Д.-Кар" запит про надання копій первинних документів за лютий-березень 2007 року, у відповідь на який позивачем надано копії реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, копії вантажно-митних декларацій та копії платіжних документів (а.с.34 том 1).

З 19 по 22 червня 2007 року ДПІ у м.Рівне проведено планову документальну перевірку ТОВ "Л.Д.-Кар" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за березень 2007 року, результати якої оформлені довідкою від 22.06.2007 року, за змістом якої, підтвердити заявлену до бюджетного відшкодування за березень 2007 року суму 99000 грн. не можливо, що пов'язано з тим, що на момент підписання довідки відсутні відповіді на направлені запити до Рівненської митниці (а.с.37-51 том 1).

Листами №7/07 від 19.07.2007 року та №109 від 20.09.2007 року ТОВ "Л.Д.-Кар", надаючи копії реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, копії вантажно-митних декларацій та копії платіжних документів за період з квітня по серпень 2007 року, просило ДПІ у м.Рівне провести невиїзну документальну перевірку по факту виникнення бюджетного відшкодування в дані звітні періоди (а.с.35-36 том 1).

ДПІ у м.Рівне документальних невиїзних перевірок не проводила, натомість намагалася провести позапланову виїзну перевірку з питань дотримання законодавства при визначені суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий-липень 2007 року з 08 по 12 жовтня 2007 року (а.с.76-78 том 1).

Перевірку не проведено у зв'язку з оскарженням ТОВ "Л.Д.-Кар" наказу начальника ДПІ у м.Рівне на проведення перевірки №535 від 05.10.2007 року та постанови Рівненського міського суду від 22.10.2007 року про надання дозволу на проведення перевірки.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що податковий кредит лютого-серпня 2007 року позивач сформував на підставі імпортних операцій в розмірі фактично сплаченого митним органам податку на додану вартість при ввезені та розмитненні кузовів легкових автомобілів, отриманих з Польщі від Agencia Obrotu Towarowego I Uslug Komercyinich Tadeusz Kryszenlk, Chelm, ul.Kinczyka 1/23 та "Intег- Саr" Jаkub Аdam Віеnlas, 22 -100 Chelm, ul. Wirskiego, 12/39.

Так через Рівненську митницю:

- по ВМД №204000003/7/300066 від 01.02.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 30671,29 грн. (а.с.162 том 1),

- по ВМД №204000003/7/300067 від 01.02.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 3166,03 грн. (а.с.163 том 1),

- по ВМД №204000003/7/300080 від 05.02.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 10155,99 грн. (а.с.164 том 1),

- по ВМД №204000003/7/300081 від 05.02.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 5062,19 грн. (а.с.165 том 1),

- по ВМД №204000003/7/300089 від 07.02.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 3561,11 грн. (а.с.166 том 1),

- по ВМД №204000003/7/300099 від 09.02.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 7975,04 грн. (а.с.167 том 1),

- по ВМД №204000003/7/300100 від 09.02.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 8893,12 грн. (а.с.168 том 1),

- по ВМД №204000003/7/300107 від 12.02.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 6118,11 грн. (а.с.169 том 1),

- по ВМД №204000003/7/300141 від 19.02.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 6840,50 грн. (а.с.170 том 1),

- по ВМД №204000003/7/300142 від 19.02.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 15614,46 грн. (а.с.171 том 1),

- по ВМД №204000003/7/300150 від 20.02.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 8270,39 грн. (а.с.172 том 1),

- по ВМД №204000003/7/300178 від 23.02.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 3933,43 грн. (а.с.173 том 1),

- по ВМД №204000003/7/300179 від 23.02.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 10767,94 грн. (а.с.174 том 1),

- по ВМД №204000003/7/300190 від 27.02.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 6436,02 грн. (а.с.175 том 1),

- по ВМД №204000003/7/300198 від 28.02.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 36477,34 грн. (а.с.176 том 1),

- по ВМД №204000003/7/300222 від 06.03.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 9377,66 грн. (а.с.177 том 1),

- по ВМД №204000003/7/300281 від 21.03.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 8294,07 грн. (а.с.180 том 1),

- по ВМД №204000003/7/300338 від 28.03.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 9917,25 грн. (а.с.183 том 1),

- по ВМД №204000003/7/300387 від 12.04.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 7233,38 грн. (а.с.187 том 1),

- по ВМД №204000003/7/300388 від 12.04.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 5839,79 грн. (а.с.188 том 1),

- по ВМД №204000003/7/300401 від 17.04.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 5969,16 грн. (а.с.189 том 1),

- по ВМД №204000003/7/300402 від 17.04.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 6211,90 грн. (а.с.190 том 1),

- по ВМД №204000003/7/300413 від 19.04.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 8516,44 грн. (а.с.191 том 1),

- по ВМД №204000003/7/300454 від 03.05.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 11955,76 грн. (а.с.196 том 1),

- по ВМД №204000003/7/300487 від 11.05.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 700,08 грн. (а.с.197 том 1),

- по ВМД №204000003/7/300489 від 11.05.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 17134,06 грн. (а.с.198 том 1),

- по ВМД №204000003/7/300495 від 15.05.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 3915,50 грн. (а.с.199 том 1),

- по ВМД №204000003/7/300523 від 23.05.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 7782,70 грн. (а.с.202 том 1),

- по ВМД №204000003/7/300541 від 25.05.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 8201,08 грн. (а.с.203 том 1),

- по ВМД №204000003/7/300542 від 25.05.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 5700,83 грн. (а.с.204 том 1),

- по ВМД №204000003/7/300586 від 06.06.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 6726,88 грн. (а.с.206 том 1),

- по ВМД №204000003/7/300600 від 14.06.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 11538,93 грн. (а.с.208 том 1),

- по ВМД №204000003/7/300625 від 26.06.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 17326,35 грн. (а.с.215 том 1),

- по ВМД №204000003/7/300647 від 06.07.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 8366,55 грн. (а.с.216 том 1),

- по ВМД №204000003/7/300685 від 20.07.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 6464,16 грн. (а.с.222 том 1),

- по ВМД №204000003/7/300689 від 20.07.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 3994,19 грн. (а.с.223 том 1),

- по ВМД №204000003/7/300707 від 27.07.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 11593,65 грн. (а.с.226 том 1),

- по ВМД №204000003/7/300757 від 10.08.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 10851,58 грн. (а.с.228 том 1),

- по ВМД №204000003/7/300775 від 16.08.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 12208,22 грн. (а.с.230 том 1).

Разом сума сплаченого позивачем на Рівненську митницю ПДВ - 369763,13 грн.

Через Волинську митницю:

- по ВМД №201000001/7/000792 від 07.03.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 31790,60 грн. (а.с.178-179 том 1),

- по ВМД №201000001/7/000896 від 21.03.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 31947,62 грн. (а.с.181-182 том 1),

- по ВМД №201000001/7/001060 від 30.03.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 24345,72 грн. (а.с.184 том 1),

- по ВМД №201000001/7/001203 від 11.04.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 18902,95 грн. (а.с.185-186 том 1),

- по ВМД №201000001/7/001510 від 27.04.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 21206,79 грн. (а.с.192-193 том 1),

- по ВМД №201000001/7/001560 від 28.04.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 8778,28 грн. (а.с.194-195 том 1),

- по ВМД №201000001/7/001903 від 21.05.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 25750,38 грн. (а.с.200-201 том 1),

- по ВМД №201000001/7/002058 від 05.06.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 13030,63 грн. (а.с.205 том 1),

- по ВМД №201000001/7/002168 від 11.06.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 7392,94 грн. (а.с.207 том 1),

- по ВМД №201000001/7/002249 від 18.06.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 9352,38 грн. (а.с.209-210 том 1),

- по ВМД №201000001/7/002274 від 19.06.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 24031,28 грн. (а.с.211-212 том 1),

- по ВМД №201000001/7/002415 від 26.06.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 16013,48 грн. (а.с.213-214 том 1),

- по ВМД №201000001/7/002537 від 04.07.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 16583,83 грн. (а.с.217 том 1),

- по ВМД №201000001/7/002638 від 11.07.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 39955,38 грн. (а.с.218-219 том 1),

- по ВМД №201000001/7/002796 від 18.07.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 29440,82 грн. (а.с.220 том 1),

- по ВМД №201000001/7/002797 від 18.07.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 15863,14 грн. (а.с.221 том 1),

- по ВМД №201000001/7/002927 від 25.07.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 16433,91 грн. (а.с.224-225 том 1),

- по ВМД №201000001/7/003114 від 08.08.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 14300,06 грн. (а.с.227 том 1),

- по ВМД №201000001/7/003221 від 15.08.2007 року позивачем сплачено ПДВ в сумі 17395,83 грн. (а.с.229 том 1).

Разом сума сплаченого позивачем на Волинську митницю ПДВ - 382516,02 грн.

Загальна сума сплаченого позивачем ПДВ на митниці в період з лютого по серпень 2010 року - 752279,15 грн.

Факт сплати позивачем суми ПДВ стверджується не лише відповідними відмітками в графах 47 та відбитками штампів митних органів про сплату на вантажно-митних деклараціях, а й листами Рівненської та Волинської митниць (а.с.159-161 том 1, а.с.13-15 том 3), а також даними Рівненського відділення Центральної філії ПАТ "Кредобанк" про суми перераховані ТОВ "Л.Д.-Кар" на користь Рівненської та Волинської митниць (а.с.35-38 том 3).

Факт сплати ПДВ при імпортуванні кузовів легкових автомобілів ДПІ у м. Рівне не заперечується, як і не заперечується належність оформлення вантажно-митних декларацій, на яких наявні штампи митного органу про сплату позивачем до бюджету податку на додану вартість при імпортуванні товарів на митну територію України. Не заперечується податковою інспекцією і та обставина, що кузови легкових автомобілів ввозились позивачем в Україну, з метою використання у власній господарській діяльності.

Статтею 185 Митного Кодексу України визначено, що відповідно до мети переміщення товарів через митний кордон України запроваджуються такі види митного режиму: імпорт, реімпорт, експорт, реекспорт, транзит, тимчасове ввезення (вивезення).

Згідно ст.188 МК України, імпорт - це митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь - яких митних обмежень.

У відповідності до ст.189 МК України ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає:

- подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України;

- сплати податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України;

- дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.

З матеріалів справи вбачається, що переміщення товару у всіх випадках було здійснено в митному режимі імпорту і відповідає умовам, визначеним ст.189 МК України.

Відповідно до пп.3.1.2 п.3.1. ст.3 Закону України Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (чинного на час існування відповідних правовідносин), об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту.

Згідно з пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 вказаного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.2.7 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (чинного на час існування відповідних правовідносин), у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

В силу вимог пп.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону, для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Як зазначено в пп.7.4.5 п.7.4 тієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Надані позивачем вантажно-митні декларації оформлені належним чином, а визначені в них суми податку на додану вартість перераховані до бюджету в повному обсязі. А відтак, суми податкового кредиту з податку на додану вартість, визначені позивачем у податкових деклараціях за березень-серпень 2007 року у відповідності до вимогами пп.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (чинного на час існування відповідних правовідносин).

Спір фактично звівся до того, що при ввезенні кузовів до легкових автомобілів на митну територію України позивач здійснював сплату податку на додану вартість виходячи з митної вартості товару, визначеної митним органом відповідно до ст.273 Митного Кодексу України (розрахунок митної вартості здійснювався на підставі наявної у митниці інформації про звичайні ціни на аналогічні транспортні засоби, за якими вони продаються на ринках Європи, яка міститься у довідниках В« EUROTAXВ» , Швейцарія з коригуванням на відсутність окремих складових), відповідно, і податковий кредит позивач формував на підставі ВМД в розмірі фактично сплаченого податку на додану вартість при розмитненні кузовів. В подальшому, здійснюючи діяльність з торгівлі вказаними кузовами легкових автомобілів, податкові зобов'язання позивач формував виходячи з цін на такі кузова, що є вищими від цін придбання з врахуванням сплати обов'язкових платежів при розмитненні, і разом з тим, є значно меншими за митну вартість (а.с.79,80,96-105).

Податковий орган оцінюючи операції з реалізації попередньо імпортованих позивачем кузовів на митній території України, констатував, що позивач реалізував на митній території України кузова за цінами нижчими, ніж були встановлені у вантажно-митних деклараціях при розмитненні даного товару, а тому в порушення п.4.3. та п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, невірно визначив базу оподаткування ПДВ, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ і, як наслідок, до завищення суми бюджетного відшкодування.

Разом з тим, згідно пункту 4.3 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження тощо, стосується лише товарів, які імпортуються на митну територію України. Імперативний характер зазначеної вище норми закону не давав підстав використовувати особливості визначення бази оподаткування поставок товарів, місце яких на митній території України для визначення бази оподаткування операцій платників податків з ввезення товарів у митному режимі імпорту. Однаково це стосувалося і спірної ситуації, коли податковий орган застосував особливості правового регулювання бази оподаткування при імпорті товарів для визначення бази оподаткування операцій з поставки товарів на митній території України.

Об'єктом оподаткування у правовідносинах позивача з реалізації попередньо імпортованих кузовів автомобілів були операції з поставки товарів на території України, тому база оподаткування таких операцій повинна була визначатись за правилами п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, а не за правилами п.4.3 ст.4 цього Закону.

Правомірність формування податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача за період з 01.04.2007 року по 31.12.2007 року була предметом перевірки, що проводилась ДПІ у м.Рівне з 15.04.2008 року по 25.04.2008 року, за результатами якої податковим органом 16.05.2008 року прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення №0001322342/0/23-121, яким ТОВ "Л.Д.-Кар" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 601458,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №000022344/0/23-313 від 16.05.2008 року, яким ТОВ "Л.Д.-Кар" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з квітня по грудень 2007 року у розмірі 785816,75 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені платником податків в судовому порядку. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду у справі №2-а-2842/08 від 13.06.2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2008 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.05.2010 року, вищевказані податкові повідомлення-рішення визнано нечинними (а.с.16-24 том 3).

Судами встановлено правомірність формування позивачем податкового кредиту по операціях з імпорту кузовів легкових автомобілів та відсутність факту завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з 01.04.2007 року по 31.12.2007 року.

В силу вимог ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В силу вимог пп.7.7.1 п.7.1. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (чинного на час існування відповідних правовідносин), сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Порушень позивачем порядку відображення в деклараціях з податку на додану вартість сум від'ємного значення відповідачем не встановлено, наявність первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, підтверджено, як і підтверджено матеріалами справи факт сплати позивачем ПДВ митним органам при ввезені товару в періодах, що передували періоду декларування сум бюджетного відшкодування.

В силу вимог пп.7.7.4. п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (чинного на час існування відповідних правовідносин), платник податків, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

В свою чергу, пп.7.7.5. п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (чинного на час існування відповідних правовідносин), встановлено, що податковий орган протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Відповідно до пп.7.7.7 п.7.7. ст.7 Закону, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Крім того, згідно з п.1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №327 від 10.08.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за №925/11205 та чинного на час існування відповідних правовідносин, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Довідка - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про не встановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, за результатами планової виїзної документальної перевірки ТОВ "Л.Д.-Кар", проведеної ДПІ у м.Рівне з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2007 року, будь-які податкові повідомлення-рішення, які б свідчили про невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, відповідачем не приймалися.

Податковим органом складено довідку, яка не лише за формою, а й за змістом є підтвердженням відсутності будь-яких порушень з боку ТОВ "Л.Д.-Кар" норм податкового законодавства.

Разом з тим, ДПІ у м.Рівне на виконання вимог абз.2 пп.7.7.5 та пп.7.7.6 п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (чинного на час існування відповідних правовідносин), не надала органу державного казначейства висновки про суми відшкодування податку на додану вартість за березень 2007 року, як і не надала висновки за період квітень-серпень 2007 року, охоплений перевіркою, що проводилась ДПІ у м.Рівне з 15.04.2008 року по 25.04.2008 року.

Відповідно до цього та до Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, затвердженого спільним наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України №451/501/132 від 03.08.2004 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.08.2004 року за №971/9570, Головне управління Державного казначейства у Рівненській області не мало правових підстав для відшкодування ТОВ "Л.Д.-Кар" податку на додану вартість, сума якого висновками податкового органу не підтверджена.

Разом з тим, право платника податку фактично порушено не недотриманням податковим органом вимог вищевказаного Порядку, а невиплатою в установлений нормою пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (чинного на час існування відповідних правовідносин) строк сум бюджетного відшкодування. У зв'язку з цим належним способом захисту права платника податку є присудження (стягнення) з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування надмірно сплаченого податку на додану вартість.

Тому вимога позивача про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства у Рівненській області суми бюджетного відшкодування, що нарахована за березень-серпень 2007 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення податку на додану вартість, що декларувалось в попередні періоди, є обґрунтованою, і для повного захисту прав позивача достатнім є присудження цієї суми до стягнення. Судом першої інстанціі зроблено правильний висновок про те, що додатково визнавати протиправною бездіяльність ДПІ у м. Рівне по непроведенню в установлений Законом України "Про податок на додану вартість" строк документальних невиїзних (камеральних) перевірок, заявлених позивачем в кожній з податкових декларацій даних, і бездіяльність по ненаданню в установлений Законом України "Про податок на додану вартість" строк ГУ ДКУ у Рівненській області висновків із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету для ТОВ "Л.Д.-Кар" на розрахунковий рахунок за період з березня по серпень 2007 року не потрібно. Тим більше, що за змістом ст.ст.2,10,11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-XII від 04.12.1990 року, якими покладено на органи державної податкової служби обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, та функції щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість в залежність від проведення податковими органами перевірок.

Судом першої інстанції встановлено достовірність здійснення позивачем господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум, а отже і правомірність формування сум податку до податкового кредиту, а в подальшому і декларування суми бюджетного відшкодування ПДВ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обгрунтованність постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обгрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги ДПІ у м.Рівне відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року у справі №2а-6105/10/1770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Г.І. Майор

судді: В.В. Євпак

ОСОБА_1

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Л.Д.-Кар" вул.Саксаганського, 7, м.Рівне, 33000

3- відповідачу ОСОБА_6 податкова інспекція у м.Рівне вул. Відінська, 8,м.Рівне,33023

4 - відповідачу - Головне управління Державного казначейства України у Рівненській області, вул. С. Петлюри,13, м.Рівне, 33028

5- прокуратурі Рівненської області, м. Рівне, вул. 16 Липня,52, 33028

6- прокуратурі Житомирської області, вул. Травня,11, м.Житомир