33/272-09
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
01.07.09р.
Справа № 33/272-09
За позовом Дочірнього підприємства "Рейдер-Запоріжжя", м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб", м. Нікополь
про стягнення 25 455 грн. 50 коп.
Суддя Рудовська І.А.
Представники:
Від позивача: Донець Т.В., довіреність за вих.. № 08/1 від 30.06.2009 року, Скрипкіна В.В., довіреність за вих.. № 08 від 30.06.2009 року
Від відповідача: Шепотін В.С., довіреність № 62 від 30.06.2009 року
СУТЬ СПОРУ:
Дочірнє підприємство "Рейдер-Запоріжжя" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" про стягнення 20 718 грн. 60 коп. - основної заборгованості по договору поставки № 418 від 14.02.2008 року, 2 479 грн. 42 коп. –пені, 1 947 грн. 55 коп. –втрат від інфляції, 309 грн. 93 коп. –3% річних і витрат по справі.
Представник позивача в судовому засіданні 01.07.2009 надав доповнення до позовної заяви, в якому просить стягнути 20 718 грн. 60 коп. - основної заборгованості по договору поставки № 418 від 14.02.2008 року, 2 479 грн. 42 коп. –пені, 2 237 грн. 61 коп. –втрат від інфляції, 418 грн. 91 коп. –3% річних і витрат по справі.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, поставка товару на суму 20 718 грн. 60 коп. здійснювалась не за договором поставки, а згідно видаткової накладної, також відповідачем зазначено, що рахунок-фактуру ним отримано не було.
У судовому засіданні 01.07.2009 р. за згодою представників позивача та відповідача оголошена вступна та резолютивна частина судового рішення згідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, відповідача, оцінивши докази в сукупності, суд,
ВСТАНОВИВ:
14 лютого 2008 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки № 418 (далі –Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобов'язується передати товар у власність покупцеві, а останній повинен прийняти та оплатити товар, асортимент, кількість, якісні показники та ціна якого вказані в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Відповідно до пункту 3.2. Договору поставка товару здійснюється узгодженими партіями в кількості та в строки, які вказані в заявках.
Відповідно до пункту 3.4. Договору моментом поставки товару та моментом переходу права власності на товар від постачальника до покупця є момент підписання товарної накладної.
Відповідно до пункту 5.1. Договору розрахунки за товару здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування коштів покупцем на розрахунковий рахунок постачальника на наступних умовах: 100% вартості партії товару перераховується на протязі 7-ми банківських дні з моменту поставки товару.
На виконання умов зазначеного Договору позивач поставив відповідачу товар на суму 20 718 грн. 60 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000415 від 13.10.2008 року, рахунком-фактурою № СФ-0000235 від 13.10.2008 року та довіреністю на отримання ТМЦ серії ЯПА № 689122/1066 від 13.10.2008 року (а.с. 20-23).
Таким чином, позивач в повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо поставки товару, що підтверджується підписами уповноважених представників сторін та печатками сторін на видатковій накладній № РН-0000415 від 13.10.2008 року.
Відповідач свої зобов'язання за Договором в частині оплати товару не виконав.
23.03.2009 р. позивачем на адресу відповідача надіслана претензія з вимогою погасити існуючу заборгованість (а.с. 24-25).
У своїй відповіді ( вих. № 07/660 від 09.04.2009 р.) на претензію відповідач, посилаючись на те, що претензія не відповідає вимогам, передбаченим ст. 6 ГПК України, зазначив, що вона є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню (а.с. 26).
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.
Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
На момент розгляду справи основна заборгованість відповідача складає 20 718 грн. 60 коп., докази погашення якої в матеріалах справи відсутні, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Водночас, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.
Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 7.3. Договору у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення. Розмір пені становить 2479 грн. 42 коп. і підлягає до стягнення з відповідача.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, що складає 2 237 грн. 61 коп. –інфляційних витрат, 3 % річних складають –418 грн. 91 коп. та підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, позовні вимоги з урахуванням доповнення до позовної заяви підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню в сумі 20 718 грн. 60 коп. - основної заборгованості по договору поставки № 418 від 14.02.2008 року, 2 479 грн. 42 коп. –пені, 2 237 грн. 61 коп. –втрат від інфляції, 418 грн. 91 коп. –3% річних.
Позивачем у судовому засіданні на підставі ст. 33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як підставу своїх позовних вимог.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 2 ст. 46 ГПК України в разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита оплачується чи стягується згідно з новою ціною позову. Оскільки позивачем доказів сплати державного мита до доповнення до позовної заяви не надано, суд вважає за необхідне стягнути з Дочірнього підприємства "Рейдер-Запоріжжя" в доход державного бюджету суму недоплаченого державного мита в розмірі 4 грн. 00 коп.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі стягуються з відповідача.
Керуючись ст.ст. 47, 33, 46, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву з урахуванням доповнення задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" (53201, м. Нікополь, пр. Трубників, 56, МФО 305749, код ЄДРПОУ 35537363) на користь дочірнього підприємства "Рейдер-Запоріжжя" (69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 1, МФО 351005 код ЄДРПОУ 34500924) 20 718 (двадцять тисяч сімсот вісімнадцять) грн. 60 коп. - основної заборгованості, 2 479 (дві тисячі чотириста сімдесят дев'ять) грн. 42 коп. –пені, 2 237 (дві тисячі двісті тридцять сім) грн. 61 коп. –інфляційних втрат, 418 (чотириста вісімнадцять) грн. 91 коп. –3% річних, 258 (двісті п'ятдесят вісім) грн. 55 коп. –державного мита, 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Стягнути з дочірнього підприємства "Рейдер-Запоріжжя" (69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 1, МФО 351005 код ЄДРПОУ 34500924) в доход державного бюджету в особі управління Державного казначейства в Жовтневому районі м. Дніпропетровська в ГУДКУ в Дніпропетровській обл. (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, р/р 31118095700005, МФО 805012, ЄДРПОУ 24246786) державного мита у розмірі 4 грн. 00 коп.
Видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання).
Суддя І.А. Рудовська
Рішення підписано 31.07.2009 року
Суд | Господарський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 13.08.2009 |
Оприлюднено | 22.08.2009 |
Номер документу | 4389106 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Рудовська І.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні