Постанова

від 29.07.2009 по справі 21/103-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

21/103-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 29 липня 2009 р.                                                                                    № 21/103-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГубенко Н.М.,

суддівБарицької Т.Л.,

Мирошниченка С.В,

розглянувши касаційну скаргу

Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа"

на постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.04.2009

у справі№ 21/103-08

за позовомКомунального підприємства Київської обласної ради "Білоцерківводоканал"

доКомунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа"

простягнення 2 719 933,69 грн.,

в судовому засіданні взяли участь  представники:- позивача Горобченко В.В. (дов. №09-05 выд 04.01.2009);- відповідача Колесник Т.А. (дов. №4 выд 05.01.2009);

У судовому засіданні, яке мало місце 22.07.2009, було оголошено перерву на 29.07.2009 на підставі ст. 77 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 04.02.2009 у справі №21/103-08 (суддя Ярема В.А.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.04.2009 (судді: Агрикова О.В., Мазур Л.М., Жук Г.А.), задоволено позов Комунального підприємства Київської обласної ради "Білоцерківводоканал" (надалі позивач) до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" (надалі відповідач); за рішенням з відповідача стягнуто 2 049 902,52 грн. заборгованості, 70 805, 07 грн. 3% річних, 350 285,94 грн. інфляційних втрат, 200 119,43 грн. пені, 25 500,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою,  в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Підстави касаційної скарги обгрунтовуються порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу відповідача не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути оскаржувані у даній справі судові рішення.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із статтею 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти  докази.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги позивача, встановили такі обставини та виходили із наступного:

- 16.02.2004 року між Київським обласним комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства “Київоблводоканал” (далі –водоканал) та Комунальним підприємством “Білоцерківтепломережа” (далі –споживач) укладений договір № 2999 про надання послуг з водопостачання та водовідведення (далі –договір);

- рішенням Київської обласної ради п'ятого скликання від 02.10.2007 року Комунальне підприємство Київської обласної ради “Білоцерківводоканал” визнано правонаступником Київського обласного комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства “Київоблводоканал”;

- рішенням Білоцерківської міської ради Київської області № 775 від 30.05.2008 року змінено назву комунального підприємства “Білоцерківтепломережа” на комунальне підприємство Білоцерківської міської ради “Білоцерківтепломережа”;

- відповідно до п. 1.1 договору № 2999, укладеного між сторонами,   водоканал зобов'язується надавати споживачеві послуги з водопостачання та водовідведення, а споживач зобов'язується розраховуватися за вищезазначені послуги на умовах, визначених цим договором. Сторони зобов'язуються дотримуватись вимог, правил, норм і стандартів у сфері водопостачання й водовідведення згідно з чинним законодавством;

- пунктом 2 договору встановлено, що вартість наданих послуг з водопостачання та водовідведення визначається за тарифами, затвердженими в установленому порядку; на момент укладення договору тарифи наведені в додатку № 4 до даного договору;

- у разі зміни тарифів, що діяли на час укладення договору, оплата споживачем наданих йому послуг здійснюється за новими тарифами з часу їх введення без зміни інших умов договору;

- позивачем були здійснені розрахунки за нерозподілені об'єми води згідно з тарифами, визначениими додатком № 4 до договору;

- крім того, в додатку № 4 передбачені заплановані об'єми водопостачання та водовідведення. Також ці об'єми передбачені і в балансах водоспоживання КП “Білоцерківводомережа” на 2007 рік та на 2008 рік, копії яких наявні в матеріалах справи;

- проте, відповідно до п. 3.1 договору № 2999, кількість води, що подається водоканалом та використовується споживачем, визначається за показниками водолічильників, опломбованих і зареєстрованих водоканалом. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником водоканалу в присутності представника споживача;

- споживач розраховується за надані послуги в грошовій формі в порядку, встановленому чинним законодавством, у п'ятиденний термін з дня подання водоканалом платіжних документів до банківської установи або безпосередньо споживачеві (п. 4.1 договору). У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг споживач зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня подання водоканалом платіжних документів, направити повноважного представника з обґрунтовуючими актами для врегулювання розрахунків. У випадку невиконання цієї умови рахунки водоканалу вважаються прийнятими до оплати (п. 4.3);

- судами встановлено, що на виконання умов договору позивач, за період з 01.02.2007 року по 14.05.2008 року, передав, а відповідач отримав у точці передачі на межі балансової належності холодну воду загальним обсягом –2860563 м. куб., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами у їх сукупності, зокрема,  наданими відповідачем позивачу показниками водолічильників на теплопунктах за вказаний період, а  також наданими позивачем розрахунками наданих послуг;

- всупереч умовам Договору, зокрема п. 4.1, відповідач повернув позивачу без розгляду і оплати всі платіжні документи, направлені з лютого 2007 року по травень 2008 року включно. Дії на виконання умов п. 4.3 договору, відповідачем вчинені не були;

- повернення рахунків відповідач обґрунтовує тим, що позивач безпідставно нараховує йому кошти за отримані, але не розподілені ним між кінцевими споживачами теплопостачальної організації обсяги води, яку, на думку відповідача, він лише “підігріває”, а також тим, що він є споживачем лише тієї кількості холодної води, яка використовується ним на власні потреби;

- на час звернення позивача до суду, відповідачем не сплачено 2 049 902,52 грн. за послуги надані йому позивачем по водопостачанню та водовідведенню за період з 01.02.2007 року по 14.05.2008 року, які підлягають стягненню в судовому порядку, відповідно до приписів ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України;

- крім того, підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних, інфляційні втрати.

Вищий господарський суд України не погоджується із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 628 ЦК України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Предметом даного спору є стягнення з відповідача заборгованості за договором №2999 про надання послуг з водопостачання та водовідведення, який був укладений між сторонами 16.02.2004, пені, інфляційних та 3% річних.

За змістом ст. 32 ГПК України наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів –фактичних даних, які встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. При цьому, докази у відповідності зі ст. 34 ГПК України, повинні відповідати, вимогам належності та допустимості.

Стаття 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, в силу наведених норм, позивач звертаючись із позовом, повинен за допомогою належних та допустимих доказів довести, що відповідач порушує або неналежним чином виконує умови договору, чим порушуються права позивача, на захист яких ним пред'явлено позов.

Суд, в свою чергу, розглядаючи спір та вирішуючи питання щодо наявності підстав для задоволення позову, зобов'язаний пересвідчить та з'ясувати за допомогою поданих сторонами доказів, що стороною дійсно не виконуються чи порушуються умови договором, та вирішити спір.

Проте, всупереч наведених норм, суди попередніх інстанцій при вирішенні даної справи не дослідили належними чином усіх обставин справи, поданих сторонами доказів, та прийшли до поспішного висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

По-перше, вирішуючи спір, ні суд першої, ні апеляційної інстанцій, не звернули увагу на те, що спірний договір №2999 укладений з протоколом розбіжностей, незважаючи на те, що на останній сторінці вказаного договору міститься напис про це.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи спір в апеляційному порядку, не дав оцінку наданому сторонами в матеріали справи протоколу узгодження розбіжностей, які виникли при укладенні договору №2999, та посилаючись на ті чи інші пункти договору №2999 від 16.02.2004 не звернув уваги, що вони мають редакцію відмінну від викладеної у самому тексті договору, зокрема, стосовно порядку вручення платіжних доручень, встановлення порядку стягнення пені, тощо.

Крім того, задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій не дослідили належними чином чи подавалися позивачем відповідачу в установленому договором порядку платіжні документи, на підставі яких, відповідач був зобов'язаний здійснювати розрахунок з позивачем, оскільки із наявних в матеріалах справи рахунків на оплату лише на деяких міститься відмітка відповідача про їх отримання відповідачем.

При цьому суду необхідно враховувати, що визнання однією із сторін обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги, не є обов'язковим для суду (ст. 43 ГПК України); тобто, у будь-якому випадку, суд при вирішенні справи має керуватися виключно фактами, які підтверджуються належними доказами.

Крім того, суд касаційної інстанції вважає поспішним висновок суду першої інстанції, із яким погодився суд апеляційної інстанції про те, що наявними в матеріалах справи доказами у їх сукупності, зокрема, показниками водолічильників та розрахунками наданих послуг, підтверджуються вимоги позивача про передачу відповідачу у спірний період (з 01.02.2007 по 14.05.2008) 2 860 563 м.куб. води, оскільки наявні в матеріалах справи показники водолічильників не охоплюють увесь спірний період, до того ж, не підписані сторонами за договором, а лише засвідчені печаткою позивача. Стосовно ж розрахунків наданих послуг, на які суди послалися як на доказ надання позивачем відповідачу послуг, то, в силу ст. 34 ГПК України, суди прийшли до поспішного висновку щодо належності такого доказу як розрахунок, оскільки відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України подання розрахунку при майнових спорах, є обов'язком при поданні позову, проте, доведення викладених в ньому даних має відбуватися на загальних засадах за допомогою належних та допустимих доказів.

Отже, наведене вище свідчить про неповне з'ясування обставин справи, у зв'язку із чим і застосування судами до спірних правовідносин тих чи інших норм матеріального права не може вважатися юридично правильним.

В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Однак, місцевий та апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене колегія суддів приходить до висновку, що справа №21/103-08 має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого господарським судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Стосовно зауважень позивача щодо позиції судів при розгляді аналогічних справ, які ґрунтуються на одному договорі №2999, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що визначальним та першочерговим при здійсненні правосуддя є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України прав та законних інтересів юридичних осіб шляхом забезпечення своєчасного і якісного розгляду кожної конкретної справи, який є можливим лише при забезпеченні всім сторонам процесу рівних можливостей щодо надання доказів та доведення своїх вимог і заперечень, належного дослідження поданих сторонами доказів та встановлення дійсних обставин справи, які обґрунтовуються належними доказами.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 –11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" задовольнити частково.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.04.2009 та рішення господарського суду Київської області від 04.02.2009 у справі №21/103-08 скасувати і справу №21/103-08 передати на новий розгляд  до господарського суду Київської області в іншому складі суду.

Головуючий                                                            Н.М. Губенко

Судді:                                                                      Т.Л. Барицька

                                                                                С.В. Мирошниченко