Постанова

від 13.08.2009 по справі 5020-13/197-7/124-13/226-3/065

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

5020-13/197-7/124-13/226-3/065

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 13 серпня 2009 р.                                                                                    № 5020-13/197-7/124-13/226-3/065  

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:

Кочерової Н.О., - головуючого,

Васищака І.М.,Черкащенка М.М.,

розглянувши матеріали касаційної скаргиТОВ "Торгівельно-промислова фірма "Маргейт"

на постанову

Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.05.2009 року

у справі господарського суду  м. Севастополя

за позовомТОВ "Торгівельно-промислова фірма "Маргейт"

допроТОВ "Опт-Индустрія"стягнення 11 447,81 грн.,

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з"явився,

- відповідача:не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2008 року ТОВ "Торгівельно-промислова фірма "Маргейт" звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ "Опт-Индустрія" про стягнення 8536,41 грн. основного боргу, 1100,13 грн. інфляційних втрат, 274,72 грн. –3% річних та 1536,55 грн. –пені у розмірі 0,5% від остаточної заборгованості за основним боргом за кожний день прострочення платежу.

У листопаді 2008 року ТОВ "Торгівельно-промислова фірма "Маргейт" подало до господарського суду заяву про уточнення позовних вимог та просило суд стягнути з відповідача 8536,41 грн. основного боргу, 1202,58 грн. інфляційних втрат, 298,53 грн. –3% річних та 2987,74 грн. –пені у розмірі 0,5% від остаточної заборгованості за основним боргом за кожний день прострочення платежу (а.с. 63-65 т.1).

У лютому 2009 року ТОВ "Торгівельно-промислова фірма "Маргейт" подало до господарського суду заяву про уточнення позовних вимог та просило суд стягнути з відповідача 8536,41 грн. основного боргу, 1637,94 грн. інфляційних втрат, 363,78 грн. –3% річних та 912,46 грн. –пені в межах суми, що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ (а.с. 136-141 т.1).

Рішенням господарського суду АР Крим від 02.03.2009 року позов задоволено повністю. Стягнуто на користь позивача 8536,41 грн. основного боргу, 1637,94 грн. інфляційних втрат, 363,78 грн. –3% річних, 912,46 грн. –пені та 268,00 грн. судових витрат.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.05.2009 року рішення місцевого господарського суду від 02.03.2009 року скасовано частково. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково в сумі 2234,63 грн., а саме стягнуто на користь позивача 1127,84 грн. інфляційних втрат, 912,46 грн. пені, 194,33 грн. –3 % річних та 341,46 грн. судових витрат. В частині стягнення 9215,56 грн. в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ТОВ "Торгівельно-промислова фірма "Маргейт" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.05.2009 року скасувати, рішення господарського суду АР Крим від 02.03.2009 року з даної справи залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.01.2006 року між ТОВ «Торгівельно-промислова фірма „Маргейт” (постачальник) та ТОВ «Опт-Індустрія” (покупець) було укладено договір поставки № 4.Сев-51/06, відповідно до умов якого, продавець прийняв на себе зобов'язання передати у власність покупця товар (м`ясопродукцію), а покупець –прийняти та оплатити товар у порядку, визначеному договором 20.04.2006 року.

Згідно з п. 5.2.1 договору, оплата за товар на розрахунковий рахунок постачальника здійснюється покупцем шляхом сплати з відстрочкою платежу в чотирнадцять календарних днів з дати передачі партії товару, вказаної в накладній.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до   звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору позивач за видатковими накладними поставив відповідачу товар на загальну суму 70898,44 грн., однак відповідач лише частково розрахувався за поставлений товар, в результаті чого станом на 25.03.2008 року сума заборгованості становила 15243,49 грн., що також підтверджується актом звірки підписаним обома сторонами (а.с.13-39, 40-41 т.1).

Платіжними дорученнями № 2429 від 24.04.2008 року, № 4805 від 11.08.2008 року, № 3027 від 26.05.2008 року з призначенням платежу - оплата за продукти харчування за договором № 4.Сев-51/06 від 01.01.2006 року відповідач перерахував позивачу 15243,49 грн. (а.с. 74-76 т.1).

Відповідно до п. 8.3. договору, за прострочення оплати переданої партії товару або його частини покупець виплачує продавцю пеню у розмірі 0,2% від суми, що не поступила, за кожний день прострочення протягом 30 (тридцяти) календарних днів. У разі невиконання грошових зобов'язань, в строк, за який стягується пеня, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 50 (п'ятдесяти) відсотків від суми залишкової заборгованості основного боргу. Якщо покупець протягом 15 (п'ятнадцяти) днів від дати отримання ним повідомлення про сплату штрафу не погашає заборгованість по основному боргу, стягнення пені продовжується у розмірі 0,5% від залишкової заборгованості основного боргу за кожен день прострочення платежу.

Згідно зі ст. 534 ЦК України, у разі   недостатності   суми  проведеного  платежу  для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач листом №55 від 07.04.2008 року направив відповідачу вимогу про оплату останнім 15243,49 суми заборгованості за отриманий товар по договору (а.с 58 т.2). Вимогою від 15.08.2008 року позивач просив відповідача оплатити 15243,49 грн. суму основного боргу, 1806,21 грн. штрафу, 1127,84 грн. інфляційних втрат та 194,33 грн. –3% річних (42-44 т.1).  

Отже, враховуючи положення статті 534 ЦК України, яке пов"язує застосування черговості до погашення вимог кредитора із самою вимогою кредитора про виконання боржником грошового зобов"язання і враховуючи, що вимога про сплату, як основного боргу, так і штрафних санкцій та інфляційних втрат і 3% річних була направлена позивачем відповідачу 15.08.2008 року, вже після сплати останнім суми 15243,49 грн., що становить суму боргу, тому судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивачем без достатніх правових підстав було зараховано проплату відповідача у послідовності, що визначена ст. 534 ЦК України.

З огляду на зазначене, враховуючи п.8.3 договору, а також те, що остання оплата за отриманий товар була здійснена відповідачем 11.08.2008 року платіжним дорученням № 4805, тому суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних лише в тій частині, які були нараховані позивачем до 11.08.2008 року.

Згідно зі ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, оскаржувана постанова є повною, законною та обґрунтованою, винесеною з дослідженням всіх обставин справи в сукупності, при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для її зміни чи скасування. Доводи касаційної скарги також не спростовують висновків суду покладених в основу судових рішень.   

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.05.2009 року у справі №5020-13/197-7/124-13/226-3/065 залишити без змін.

Головуючий                                                                               Н.О.Кочерова                                     

Судді                                                                                     І.М.Васищак

                                                                                              М.М.Черкащенко