Постанова

від 24.04.2015 по справі 813/1306/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2015 року № 813/1306/15

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сидор Н.Т.,

за участю секретаря судового засідання Бегей О.Р.,

представника позивача Вертас М.М.,

представник відповідача не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Бірюза" до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень суб'єкта владних повноважень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бірюза» звернулось до суду з позовом до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, в котрому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить суд :

- визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 19.02.2015 року ВП № 44545743 про стягнення з боржника виконавчого збору;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Германчука Р.В. від 27.02.2015 року ВП № 46703839 про відкриття виконавчого провадження;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Германчука Р.В. від 17.03.2015 року ВП № 46703839 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Германчука Р.В. від 26.03.2015 року ВП № 46703839 про арешт коштів боржника.

Вимоги позивача обґрунтовані протиправністю винесення постанови про стягнення з нього виконавчого збору в процесі виконання судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, з тих причин, що підставою для стягнення виконавчого збору є вчинення виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду, в той час як у даній справі мало місце добровільне виконання позивачем рішення, відповідно жодних дій державним виконавцем вчинено не було. А відтак, вважає, що скасуванню й підлягають постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та постанова про арешт коштів боржника, оскільки такі прийняті на підставі постанови про стягнення виконавчого збору. З наведених причин просить суд позов задовольнити повністю.

Відповідач в судове засідання не прибув, належним чином повідомлявся про дату час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив. Однак в попередніх судових засіданнях надав суду для долучення до матеріалів справи копії матеріалів спірних виконавчих проваджень, просив в задоволенні позову відмовити.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступні обставини.

На підставі наказу Господарського суду Львівської області №2/229 від 24.12.2010 року про стягнення з ПП «Бірюза» на користь ПАТ «УкрСиббанк» 3645914 грн заборгованості по кредиту, 325747,75 грн заборгованості по сплаті процентів, 392766,15 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, 16255,70 грн пені за несвоєчасну сплату процентів, 5000 грн неустойки, 22853,10 грн державного мита та 211,50 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, відповідачем 01.09.2014 року відкрито виконавче провадження №44545743 та надано боржнику строк для добровільного виконання рішення до 08.09.2014 року.

01.09.2014 року постановою відповідача №44545743 накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження в межах суми боргу у сукупному розмірі 4408748,20 грн.

У зв'язку з отриманням позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження 05.09.2014 року, він 08.09.2014 року звернувся до відповідача про продовження строку для добровільного виконання рішення, та за наслідками розгляду котрого відповідач 10.09.2014 року постановою відклав провадження виконавчих дій до 19.09.2014 року.

20.10.2014 року відповідач наклав арешт на кошти позивача.

16.02.2015 року стягувач ПАТ «УкрСиббанк» у виконавчому провадженні №44545743 подав відповідачу заяву про повернення виконавчого документу без виконання.

19.02.2015 року відповідачем постановою на підставі заяви стягувача повернуто виконавчий документ без виконання, та цього ж дня з причин не виконання боржником у строк наданий державним виконавцем, а саме до 19.09.2014 року рішення суду, відповідач виніс постанову про стягнення з позивача виконавчого збору.

27.02.2015 року на підставі постанови відповідача від 19.02.2015 року №44545743 про стягнення з боржника виконавчого збору, відповідачем постановою №46703839 відкрито виконавче провадження по стягненню з позивача виконавчого збору у розмірі 440874,82 грн.

Також у виконавчому провадженні №46703839 по стягненню з позивача виконавчого збору 17.03.2015 року накладено арешт на майно та оголошено заборону на його відчуження, а також 26.03.2015 року державним виконавцем постановою накладено арешт на кошти позивача, що знаходяться в установах банків.

Позивач, не погодившись з постановою про стягнення з боржника виконавчого збору, постановою про відкриття провадження по стягненню з нього виконавчого збору, постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, постановою про арешт коштів боржника, звернувся до суду з означеним позовом.

Як вбачається зі змісту заявленого позову, підставою такого, а відтак і предметом дослідження зокрема є правомірність прийняття постанови про стягнення з позивача виконавчого збору.

Так, при вирішенні спору суд виходив з наступного.

Як вбачається з постанови державного виконавця від 19.02.2015 року №№46703839 про стягнення з боржника виконавчого збору, підставою прийняття такої було не виконання боржником рішення суду у строк наданий державним виконавцем, а саме у строк до 19.09.2014 року.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає, згідно преамбули, Закон України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999 року у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 606-XIV).

Відповідно до ст. 1 Закону № 606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Так згідно, ч. 1 ст. 28 Закону № 606-XIV (в редакції Закону на час винесення спірної постанови) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

У відповідності до ч. 2 ст. 25 Закону № 606-XIV, у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

За приписами наведених норм виконавчий збір стягується за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Як видно з постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.09.2014 року №44545743 боржнику строк для добровільного виконання рішення суду надано до 08.09.2014 року, однак постановою від 10.09.2014 року про відкладення провадження виконавчих дій, відповідачем за заявою позивача строк самостійного виконання рішення продовжено до 19.09.2014 року.

19.02.2015 року відповідач постановою на підставі заяви стягувача повернув виконавчий документ без виконання.

Відповідно до ст. 32 Закону № 606-XIV заходами примусового виконання рішення є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що відповідач не мав правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору за наявності лише підстави невиконання позивачем рішення у строк наданий для добровільного виконання, адже виконавчий документ був повернутий стягувачу за його заявою без виконання, та позаяк заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду відповідачем вжито не було, та вжиття таких не підтверджується матеріалами справи, а відтак постанову про стягнення з боржника виконавчого збору слід визнати протиправною та скасувати.

Зазначена позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", зокрема визначено, що витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Крім того, згідно постанови Верховного Суду України від 28.01.2015 року у справі № 924/205/13-г за позовом комунального підприємства Нетішинської міської ради "Торговий центр"висвітлена наступна позиція Верховного Суду України.

Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в цьому випадку не вчинялися.

Правова позиція Верховного Суду України у відповідності до вимог ч. 2 ст. 161 КАС України та ст. 244-2 КАС України враховується судом при застосуванні вищенаведених норм законодавства.

Враховуючи викладені положення та обставини, у суду також наявні підстави для задоволення похідних від основної позовної вимоги про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження по стягненню з позивача виконавчого збору та постанов про накладення арешту на майно та оголошення заборони на його відчуження, а також постанови про накладення арешту на кошти позивача, адже дані рішенні прийняті, як встановлено судом, на підставі визнаної протиправної постанови про стягнення з позивача виконавчого збору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, зважаючи на докази матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими що підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України на користь позивача слід присудити понесений ним судовий збір.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 19.02.2015 року ВП № 44545743 про стягнення з боржника виконавчого збору.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Германчука Р.В. від 27.02.2015 року ВП № 46703839 про відкриття виконавчого провадження.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Германчука Р.В. від 17.03.2015 року ВП № 46703839 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Германчука Р.В. від 26.03.2015 року ВП № 46703839 про арешт коштів боржника.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Бірюза" (79017, м. Львів, вул. Зелена, будинок 44, код ЄДРПОУ 13795679) судові витрати у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.)

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 29.04.2015 року.

Суддя Сидор Н.Т.