Ухвала

від 11.08.2016 по справі 813/1306/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" серпня 2016 р. м. Київ К/800/44347/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (головує в судовому засіданні),

Ємельянової В.І.,

Олексієнка М.М.,

секретаря судового засідання Ковтонюка С.Д.,

за участю представника позивача - Вертас М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом приватного підприємства «Бірюза» до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними і скасування постанов,

за касаційною скаргою приватного підприємства «Бірюза» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року,

встановив:

У березні 2015 року приватне підприємство «Бірюза» звернулось в суд із позовом до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області і, уточнивши позовні вимоги, просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 19 лютого 2015 року ВП № 44545743 про стягнення з боржника виконавчого збору;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Германчука Р.В. від 27 лютого 2015 року ВП № 46703839 про відкриття виконавчого провадження;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Германчука Р.В. від 17 березня 2015 року ВП № 46703839 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Германчука Р.В. від 26 березня 2015 року ВП № 46703839 про арешт коштів боржника.

Позов мотивовано тим, що постанова про стягнення з приватного підприємства "Бірюза" виконавчого збору в процесі виконання судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки підставою для стягнення виконавчого збору є вчинення виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду, в той час як у даній справі мало місце добровільне виконання позивачем рішення, відповідно жодних дій державним виконавцем вчинено не було. Оскільки, постанови про відкриття виконавчого провадження, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, про арешт коштів боржника прийняті на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, то вони також підлягають скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі приватне підприємство "Бірюза", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Касаційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржувані постанови державного виконавця є протиправними та підлягають скасуванню.

Справа вирішується за відсутності представника відповідача, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

За правилами частини 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами встановлено, що на виконання наказу господарського суду Львівської області №2/229 від 24 грудня 2010 року про стягнення з приватного підприємства «Бірюза» на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 3645914 грн 00 коп - заборгованості по кредиту, 325747 грн 75 коп - заборгованості по сплаті процентів, 392766 грн 15 коп - пені за несвоєчасне повернення кредиту, 16255 грн 70 коп - пені за несвоєчасну сплату процентів, 5000 грн 00 коп - неустойки, 22853 грн 10 коп - державного мита та 211 грн 50 коп- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Германчук Р.В. 01 вересня 2014 року відкрив виконавче провадження № 44545743 та надав боржнику строк для добровільного виконання рішення до 08 вересня 2014 року, про що виніс відповідну постанову.

01 вересня 2014 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Германчук Р.В. виніс постанову № 44545743 про накладення арешту на майно приватного підприємства «Бірюза» та оголошення заборони на його відчуження, в межах суми боргу в сукупному розмірі 4408748 грн 20 коп.

Отримавши 05 вересня 2014 року копію постанови про відкриття виконавчого провадження, позивач 08 вересня 2014 року звернувся до відповідача із заявою про продовження строку для добровільного виконання рішення.

Постановою від 10 вересня 2014 року відповідач відклав провадження виконавчих дій до 19 вересня 2014 року, а постановою від 20 жовтня 2014 року наклав арешт на кошти приватного підприємства «Бірюза».

16 лютого 2015 року, стягувач у виконавчому провадженні № 44545743 - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» подав заяву про повернення виконавчого документу без виконання.

19 лютого 2015 року заступник начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Стасишин А.Р. виніс постанову ВП № 44545743 про повернення стягувачу виконавчого документа, а саме: наказу господарського суду Львівської області №2/229 від 24 грудня 2010 року, а також постанову ВП № 44545743 про стягнення з приватного підприємства «Бірюза» виконавчого збору в сумі 440874 грн 82 коп.

27 лютого 2015 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Германчук Р.В. виніс постанову ВП № 46703839 про відкриття виконавчого провадження по стягненню з приватного підприємства «Бірюза» виконавчого збору у розмірі 440874 грн 82 коп., 17 березня 2015 року постанову ВП №46703839 про арешт майна боржника та оголошення заборону на його відчуження, а 26 березня 2015 року постанову ВП №46703839 про арешт коштів приватного підприємства «Бірюза», що знаходяться в установах банків.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що даний спір є публічно-правовим та вказана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Проте, такі висновки судів не ґрунтуються на законі.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 КАС (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

У частині першій статті 181 цього Кодексу передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державних виконавців) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Отже, якщо закон встановлює інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, юрисдикція адміністративних судів на розгляд спорів зазначеної категорії не поширюється.

За змістом частин четвертої-п'ятої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

За правилами статті 121 2 Господарського процесуального кодексу України суди розглядають у порядку господарського судочинства справи щодо оскарження дії чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

З наведеного нормативного регулювання з огляду на фактичні обставини справи вбачається, що незгода сторони з діями державного виконавця у виконавчому провадженні, відкритому за виконавчим документом, виданим господарським судом, не може бути предметом розгляду за правилами КАС України.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на спори про оскарження сторонами виконавчого провадження дій органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень у господарських справах.

Вказаний висновок щодо застосування наведених норм права викладений у постанові Верховного Суду України від 01 грудня 2015 року (справа № 21-3404а15).

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Згідно з матеріалами виконавчого провадження боржником відповідно до наказу № 2/229, виданого Господарським судом Львівської області 24 грудня 2010 року, є приватне підприємство «Бірюза».

Враховуючи, що позивач є боржником у виконавчому провадженні № 44545743, ним оскаржуються дії та рішення державного виконавця і посадової особи органу державної виконавчої служби при виконанні наказу Господарського суду Львівської області від 24 грудня 2010 року № 2/229, прийнятого відповідно до норм господарського судочинства, то даний спір не відноситься до адміністративної юрисдикції.

За правилами пункту 1 частини першої статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Статтею 228 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій помилково прийняли до свого провадження і розглянули в порядку адміністративного судочинства справу, яка відноситься до юрисдикції господарського суду, а тому ухвалені ними рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі відповідно до пункту 7 частини 1 статті 223 КАС України - закриттю.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу приватного підприємства «Бірюза» задовольнити частково.

Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року і закрити провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: Черпак Ю.К.

Ємельянова В.І.

Олексієнко М.М.