Ухвала

від 18.12.2012 по справі 2а-33056/08

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Капинос О.В.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"18" грудня 2012 р. Справа № 2а-33056/08

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Іваненко Т.В.

суддів: Зарудяної Л.О.

ОСОБА_2,

при секретарі Зеліковій О.В. ,

за участю

представників сторін,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 автотранспортне підприємство - 11837" на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "14" серпня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 автотранспортне підприємство - 11837" до ОСОБА_4 об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про визнання неправомірними дій та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції, у якому (з урахуванням поданих змін та уточнень до позовної заяви) просив визнати неправомірними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства дії ОСОБА_4 ОДПІ по формуванню складу перевіряючих, оформлених в направленні від 20.06.2008 року № 1252, а також по продовженні строку перевірки; скасувати прийняті на підставі акту перевірки № 2010/23-01/03116751 від 11 липня 2008 податкові повідомлення-рішення №0001202301/2 від 06 листопада 2008 року (№0001202301/0 від 24 липня 2008 року, № 0001202301/1 від 26 серпня 2008 року), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 10898 та застосовано штрафну (фінансову) санкцію 3269 грн., №0001212301/2 від 06 листопада 2008 року (№0001212301/0 від 24 липня 2008 року, №0001212301/1 від 26 серпня 2008 року) , яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафну (фінансову) санкцію 103935 грн. Позов обґрунтовував тим, що прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень є протиправними, оскільки направлення на проведення планової виїзної документальної перевірки та продовження терміну проведення планової перевірки вчинене з перевищенням повноважень ОДПІ.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.08.2012 р. в задоволенні позовних вимог ТОВ "ОСОБА_4 автотранспортне підприємство - 11837" відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив її скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу" (у редакції, чинній на час перевірки позивача) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Відповідно до статті 11-1 вищевказаного Закону, планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.

Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Судом встановлено, що на підставі направлення № 1090 від 26.05.2008 р. ОСОБА_4 об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено виїзну планову перевірку ВАТ "ОСОБА_4 автотранспортне підприємство-11837" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2008 року, про що було складено акт № 2010/23-01/03116751 від 11 липня 2008 року.

Згідно наказу ОСОБА_4 ОДПІ від 20.06.2008 року № 526 термін проведення перевірки ВАТ "ОСОБА_4 автотранспортне підприємство-11837" продовжено з 23.06.2008 року по 07.07.2008 року, про що виписано нове направлення на перевірку. В новому направленні на перевірку від 20.06.2008 року № 1252 зазначено термін проведення перевірки з 23.06.2008 року по 07.07.2008 року. Направлення на продовження терміну проведення перевірки вручено 20.06.2008 року під розписку головному бухгалтеру ВАТ "ОСОБА_4 АТП-11837" ОСОБА_5

Суд вважає за необхідне зазначити, що у разі недотримання контролюючим органом вимог ст. 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" позивач мав право не допустити посадових осіб податкового органу до проведення перевірки, однак наданим йому правом не скористався, визнавши проведення перевірки правомірним.

За наслідками проведеної перевірки встановлено порушення п.4.1 ст. 4, п. 5.9 ст. 5, пп. 5.2.1 п.5.2, ст. 5, пп. 8.3.2 п. 8.3, пп. 8.4.4 п. 8.4, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2007 рік 10898 грн.; п. 4.2, п. 4.9 ст. 4, пп. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п 7.4.1, п.п. 7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 207870,00 грн.

На підставі акту перевірки та за наслідками оскарження в адміністративному порядку, ОСОБА_4 об'єднаною державною податковою інспекцією були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001202301/2 від 06 листопада 2008 року (№0001202301/0 від 24 липня 2008 року, № 0001202301/1 від 26 серпня 2008 року), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 10898 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію 3269 грн. та №0001212301/2 від 06 листопада 2008 року (№0001212301/0 від 24 липня 2008 року, №0001212301/1 від 26 серпня 2008 року), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 207870 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію 103935 грн.

Відповідно пп. 7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

У періоді реалізації частки у статутному капіталі доходи від реалізації корпоративних прав і витрати на їх придбання фіксуються в окремому ціннопаперовому обліку за пунктом 7.6 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Судом встановлено, що ВАТ "ОСОБА_4 автотранспортне підприємство-11837" здійснено операцію з відчуження частки у статутному капіталі ТОВ "Мережа відпочинку" згідно договору без номеру від 16.05.2008 року Відкритому акціонерному товариству "Інвестиційна енергетична компанія "Інеко" на суму 83000 грн. ВАТ "ОСОБА_4 автотранспортне підприємство -11837" згідно вказаного договору та на підставі акту прийому передачі без номеру від 16.05.2007 року передано частку в статутному фонді ТОВ "Мережа відпочинку" на суму 83000грн. Відкритому акціонерному товариству "Інвестиційна енергетична компанія "Інеко".

ВАТ "ОСОБА_4 автотранспортне підприємство - 11837" згідно договору купівлі-продажу цінних паперів від 15.05.2007 року № Д-81 придбано цінні папери (акції) інших суб'єктів господарювання на суму 82000 грн., зокрема, ВАТ Енергометалконтракт" (код ЄДРПОУ 33302576) на суму 22500 грн., ВАТ "Дніпровський рельсовий завод" (код ЄДРПОУ 33420765) на суму 5500 грн., ВАТ "Генічівський машинобудівний завод" (код ЄДРПОУ 00218354) на суму 54000 грн. Цінні папери (акції), зазначені в договорі купівлі-продажу цінних паперів від 15.05.2007 року №Д-81 були прийняті ВАТ "ОСОБА_4 автотранспортне підприємство -11837" згідно акту прийому-передачі від 12.07.2007 р. від ВАТ "Інвестиційна Енергетична компанія "Інеко" в повному обсязі.

Проте в податковому обліку підприємства не відображений фінансовий результат від операції з реалізації частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа відпочинку" на суму 83000 грн. та придбання акцій інших суб'єктів господарювання на суму 82000 грн.

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

П.п. 5.2.1 п. 5.2 вказаного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Перевіркою встановлено, що позивачем за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р. зайво включено по рядку 01.1. Декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої Наказом ДПА України від 29.03.2003р № 143 (зі змінами внесеними наказом від 12.10.05р № 448) (далі- Декларація) суму валового доходу в розмірі 187148 грн., в тому числі за півріччя 2007 р. - 77621 грн., за 9 місяців 2007 - 82296грн., за 2007 р.- 187148 грн.

Також, занижено суму валового доходу по коду рядка 01.1 Декларації в травні місяці 2007р. на суму списаних фінансових інвестицій за рахунок прибутку 11603,64 грн. та зайво включено по коду рядка 01.1 Декларації за півріччя 2007 року дебіторську заборгованість з минувшими строками позивної давності по рахунку 36, списану за рахунок прибутку в сумі 6176,64 грн.

Разом з тим, перевіркою встановлено, що в порушення п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" за період з 01.04.2007р. по 31.03.2008р. підприємством по коду рядка 04.1. Декларації до валових витрат зайво включено суму ПДВ по отриманих паливно-мастильних матеріалах, запчастинах, шинах отриманих та використаних на автотранспорт, який надавав послуги по перевезенню пасажирів по фіксованих тарифах міського перевезення в звичайному режимі в розмірі 232848 грн., в тому числі: півріччя 2007р. -41455 грн., 2007р.-232848 грн.

Також, на порушення п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в Додатку К1/1 до рядка 01.2 підприємством при розрахунку приросту балансової вартості запасів за період з 01.04.2007р. по 31.03.2008 р. невірно відображено в розрахунок просту (убутку) балансової вартості запасів вартість запасів на початок звітного періоду та невірно відображено запаси, використані не у виробничій діяльності, в результаті чого завищено валові доходи за період з 01.04.2007р. по 31.12.2007 р. на суму 11589 грн.

Крім того, в порушення п.п.8.3.2 п.8.3 пп.8.4.4 п.8.4 ст.8, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" за період з 01.04.2007р. по 31.03.2008р. підприємством по коду рядка 07 Декларації з податку на прибуток зайво включено амортизаційні нарахування -9480 грн.

За рахунок невірного розподілу витрат по поліпшенню основних фондів по групах основних фондів завищено амортизаційні нарахування на 7829,45грн. За рахунок невірно відображеної суми по реалізації основних фондів 2 групи за нормою амортизації 6,25% автобусів вартістю 14092,99 грн. завищена сума амортизаційних відрахувань на 1650,55 грн.

Позивачем не подано належних доказів для спростування вказаних висновків податкового органу. Таким чином, враховуючи вищезазначені порушення податкового законодавства, встановлено заниження податку на прибуток за період з 01.04.2007р. по 31.03.2008р. в сумі 10898 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0001212301/2 від 06 листопада 2008 року (№0001212301/0 від 24 липня 2008 року, №0001212301/1 від 26 серпня 2008 року), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафну (фінансову) санкцію 103935 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Проведеною перевіркою встановлено, що в порушення п. 4.2, п. 4.9 ст. 4, пп. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п 7.4.1, п.п. 7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - ОСОБА_5 про ПДВ), позивач неправомірно користувався пільгою з ПДВ за перевіряємий період, та відповідно не включив до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість із вартості реалізованих послуг по міських перевезеннях пасажирів, внаслідок чого занизив суму ПДВ на 207870,00 грн. Як наслідок, ОСОБА_3 порушено пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", тобто не включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість із вартості (частини вартості) товаро-матеріальних цінностей, придбаних з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, внаслідок чого занижено суму податкового кредиту.

В частині заниження податку на додану вартість в сумі 1640,00 грн. позивач погоджується та повідомлення-рішення не оскаржує.

Відповідно до пп. 5.1.13 п.5.1 ст.5 Закону України "Про податок на додану вартість" звільняються від оподаткування операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

Частиною 3 ст. 35 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах загального користування на договірних умовах з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Відповідно ст. 6 Закону України "Про ціни та ціноутворення" в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Згідно ст.7 вказаного Закону вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Так, відповідно пп.2 п."а" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до власних повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Отже, тарифи на послуги з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в режимі маршрутного таксі підлягають регулюванню органами місцевого самоврядування у разі, якщо вони надаються підприємствами комунальної власності.

Судом встановлено, що позивач надавав послуги з перевезення пасажирів автобусами відповідно до договору від 14.08.2008 року, укладеного з виконавчим комітетом ОСОБА_4 міської ради, на міських маршрутах.

Відповідно до вказаного договору та рішення ОСОБА_4 міськради від 19.07.07 р. № 415 та від 22.05.08 року № 289 виконком ОСОБА_4 міськради (Замовник) погодив в установленому порядку тарифи на перевезення пасажирів. Разом з тим, п. 4.4 договору передбачено, що при зміні ситуації на ринку пасажирських перевезень за погодженням сторін можливе внесення змін та доповнень у вигляді додатків до цього договору.

Відповідно до листа від 30.05.2011 року № 20/1456 виконком ОСОБА_4 міської ради повідомив, що в період 2007-2008 рр. він регулював вартість проїзду пасажирів на міських автобусних маршрутах в межах міста Бердичева шляхом погодження тарифів.

Зокрема, у вказаний період для погодження тарифів на перевезення, автопідприємства та асоціації перевізників офіційно колективно звертались до виконавчого комітету міської ради щодо підвищення вартості проїзду в зв'язку з неспроможністю в подальшому забезпечувати достатню якість та обсяги перевезень відповідно до умов Договорів з відповідним обґрунтуванням.

Таким чином, тарифи на перевезення пасажирів визначаються в договірному порядку за домовленістю сторін, а тому не можуть бути регульованими.

А отже, позивач не мав права користуватися звільненням від оподаткування податком на додану вартість за операції перевезення пасажирів пасажирським транспортом.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено правильність ведення податкового обліку та визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток та податок на додану вартість.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно, судове рішення першої інстанції скасуванню не підлягає, як таке, що прийняте за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 автотранспортне підприємство - 11837" залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "14" серпня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.В. Іваненко

судді: ОСОБА_6

ОСОБА_2

Повний текст cудового рішення виготовлено "21" грудня 2012 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 автотранспортне підприємство- 11837" вул. Чапаєва, 4,м.Бердичів,Житомирська область,13312

3- відповідачу ОСОБА_4 об'єднана державна податкова інспекція Житомирської області Державної податкової служби вул. Б. Хмельницького,24-а,м.Бердичів,Житомирська область,13312