Ухвала

від 29.04.2015 по справі 542/1907/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 542/1907/14-ц Номер провадження 22-ц/786/1032/15Головуючий у 1-й інстанції Івко В. М. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Корнієнка В.І., Абрамова П.С., при секретарі: Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11 лютого 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Агрофірма «Аршиця» Новосанжарського району, третя особа - ОСОБА_3 про припинення договору оренди земельної ділянки та витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2014 року позивач звернувся до Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовом доТОВ «Агрофірма «Аршиця» Новосанжарського району, третя особа - ОСОБА_3 про припинення договору оренди земельної ділянки та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11 лютого 2015 року ОСОБА_2 в позові відмовлено повністю.

З даним рішенням суду не погодився ОСОБА_2 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій прохав скасувати рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11 лютого 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. Апелянт вважає рішення місцевого суду таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також посилається на те, що судом неповно з'ясовані обставини справи, що мають суттєве значення для вирішення даного спору.

Судове засідання проводилось за участі сторін по справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що скарга не підлягає до задоволення за наступних підстав.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України , апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 залишилось спадкове майно, яке складається з приватизованої земельної ділянки площею 4.13 га, яка знаходиться на території Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 31.10.2003 року. За життя ОСОБА_4 уклав із ТОВ «Агрофірма «Аршиця» - договір оренди землі, зареєстрований у Новосанжарському ВО ПРФ ЦДЗК 28.08.2007 року за НОМЕР_2 терміном на 10 років, про що зазначено в п. 3.1 договору.

Спадкоємцями за заповітом померлого ОСОБА_4 є ОСОБА_2 - позивач та ОСОБА_3 - третя особа, які 09.07.2010 року отримали в Новосанжарській райдержнотконторі свідоцтво про право власності на ? частину за кожним, спадкової земельної ділянки, площею 4.13 га, яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та яка була передана ним в оренду ТОВ «Агрофірма Аршиця», згідно зазначеному вище договору оренди землі.

В подальшому позивач та третя особа виготовили державні акти на зазначену земельну ділянку зі збереження її цільового призначення, розміром 2,0650 га за кожним. Третя особа - ОСОБА_3 уклав з відповідачем договір оренди належної йому земельної ділянки, а позивач - ОСОБА_2, в свою чергу, вирішив займатися обробкою належної йому частини спадкової ділянки самостійно і 15.01.2013 року звернувся до відповідача з письмовою заявою про розірвання договору оренди землі, укладеного 28.08.2007 року із ОСОБА_5, на що отримав відмову та звернувся до суду з відповідною позовною заявою.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутні законні підстави для припинення договору оренди землі, за тих обставин, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог.

Крім того, вказував на відсутність підстав для розірвання договору оренди в порядку визначеному Законом України «Про оренду землі», та те, що в даному випадку у зв'язку зі зміною власника земельної ділянки припинення договору оренди не відбувається. Також місцевим судом, зазначено, що обґрунтованими є заперечення відповідача проти позову з підстав пропуску позивачем строків позовної давності.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції в цілому повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Проте, зважаючи на недостатню мотивацію підстав для відхилення доводів позивача зазначених в позовній заяві та наведення у мотивувальній частині рішення зайвих та необґрунтованих мотивів щодо позовної давності, колегія суддів, вважає за необхідне додатково навести відповідні мотиви, не проводячи зміни прийнятого суті рішення.

Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач підставою для припинення договору оренди землі зазначає, що після набуття ним та ОСОБА_3 спільної власності, у порядку спадкування, на земельну ділянку яка належала спадкодавцю ОСОБА_4, ними було проведено поділ даної земельної ділянки в натурі. З моменту набуття позивачем статусу одноосібного власника конкретної земельної ділянки, змінився предмет договору оренди, а тому зобов'язання за договором оренди припинилося у відповідності до положень ст. 607 ЦК України. Дані обставини узгоджуються з положеннями ч.2 ст. 31 Закону України «Про оренду землі», якими передбачено можливість припиняється договору оренди також в інших випадках, передбачених законом. У зв'язку з припиненням зобов'язання за договором оренди відповідач зобов'язанний повернути належну йому земельну ділянку.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Положеннями ст.ст. 599-609 ЦК України врегульовано порядок та умови різних підстав припинення зобов'язання.

Статтею 607 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Зі змісту ст. 607 ЦК України вбачається, що положення цієї статті застосовуються тільки у випадках, коли відповідно до чинного цивільного законодавства за неможливість виконання, що настала, не відповідає жодна із сторін.

Беручи до уваги вищевикладене та обставини справи, факт зміни об'єкта договору оренди у зв'язку з поділом в натурі земельної ділянки співвласниками та набуття права власності кожним із них на відповідну частину, не тягне за собою припинення зобов'язання яке існувало, оскільки: по перше - зобов'язання може виконуватися і в подальшому, після узгодження та внесення змін до договору; по друге - за виникнення даної обставини відповідає позивач, який її створив в порушення умов договору без увідомлення та отримання згоди відповідача.

Оскільки забов'язання за договором оренди між сторонами не припинилося безпідставними є і вимоги про повернення земельної ділянки.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Статтями 31-32 Закону України «Про оренду землі» передбачено підстави та умови припинення договору оренди.

Виходячи зі змісту зазначених норм закону, позивачу за встановлених обставин справи необхідно діяти у відповідності з даними нормами закону, тобто вжити заходів до узгодження змінених умов договору з відповідачем за спільною згодою, чи в судовому порядку, або вирішення питання про припинення договору оренди в аналогічному порядку.

Зважаючи на те, що позивач вказаними положеннями норм закону, не обґрунтовував свої позовні вимоги, та зазначені ним обставини справи, не підлягають врегулюванню даними нормами права, на думку, останнього відбулося припинення зобов'язання, яке унеможливлює виконання його в подальшому, судом першої інстанції, безпідставно надано оцінку та зроблено відповідні мотиви виходячи з положень Закону України «Про оренду землі» в частині наявності чи відсутності підстав для припинення договору оренди, в тому числі шляхом його розірвання.

Оскільки зайві мотиви місцевого суду не впливають на зміст винесеного рішення, колегія суддів, не знаходить дану обставину, як підставу для зміни рішення.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.ч. 3, 4ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Виходячи зі змісту даних процесуальних норм, суд має право відмовити позивачу у позові у зв'язку із спливом строку позовної давності, лише у випадку обґрунтованості заявлених останнім позовних вимог. В разі коли заявлені вимоги позивачем захисту не підлягають, суд не повинен, зазначати як підставу для відмови у позові - сплив строку позовної давності, а виходити з їх безпідставності.

Зважаючи на викладене, оскільки місцевим судом, в основу висновку про відмову у задоволені позову, покладено безпідставність заявлених вимог, а зайві і необґрунтовані мотиви щодо пропуску позивачем строку позовної давності не впливають на зміст винесеного рішення, колегія суддів, не знаходить дану обставину, як підставу для зміни рішення.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені в апеляційній скарзі доводи, які співпадають з доводами позовної заяви, не заслуговують на увагу, є безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11 лютого 2015 року.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити .

Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11 лютого 2015 року - залишити без змін .

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Г.Л. Карпушин