Рішення

від 26.12.2008 по справі 18/185

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/185

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "26" грудня 2008 р.Справа №  18/185

Господарський суд Кіровоградської  області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Горловій М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 18/185

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК-БУД", м. Київ  

до відповідача: Закритого акціонерного товариства "Об'єднання Дніпроенергобудпром", м. Світловодськ Кіровоградської області     

про стягнення  147 546,46 грн.

Представники сторін:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали.

Товариством з обмеженою відповідальністю “ВІК-БУД” в порядку господарського судочинства подано позовну заяву про стягнення із закритого акціонерного товариства “Об'єднання Дніпроенергобудпром” 147 546,47 грн. заборгованості. Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов договору № 07 від 19.01.2007 р. щодо оплати отриманого за накладними товару.

16.10.2008 р. позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути суму основної заборгованості з урахуванням інфляційного збільшення в розмірі 149 464,57 грн., а також три відсотки річних в розмірі  1 323,13 грн. і пеню в розмірі 10 585,03 грн. (т. 1 а.с.113-116).

Заявою від 17.11.2008 р. позивач змінив розмір позовних вимог, здійснивши розрахунок  пені, інфляційних і 3% річних  на суму основного боргу в розмірі 147 546,46 грн.  та просить стягнути 149 464,56 грн. суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 1 306,15 грн. три відсотки річних і 10 449,20 грн. пені, а всього  161 219,91 грн. (т. 2 а.с. 127-129).

В судовому засіданні 25.12.2008 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача позов заперечив.

В судовому засіданні 25.12.2008 р. оголошено перерву до 26.12.2008 р.

В судове засідання 26.12.2008 р. представники сторін не з'явились.

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи і заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

19.01.2007 р. між товариством з обмеженою відповідальністю  “ВІК-БУД” (Продавець) та закритим акціонерним товариством “Об'єднання Дніпроенергобудпром” (Покупець) укладено договір № 07, за умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця товари (пінополістирольні плити само затухаючі – ПСБ-С), а Покупець прийняти і оплатити їх вартість згідно специфікацій (накладних) (т. 1 а.с. 29).

Згідно з розділом 2 договору Продавець постачає товари на склад Покупця, об'єми поставок в кожному випадку визначаються в специфікація (накладних) або в  документах, що супроводжують товар.

У відповідності до розділу 4 договору розрахунки за товар здійснюються Покупцем по безготівковому розрахунку протягом двадцяти банківських днів з дня одержання товару, але не пізніше останнього числа місяця, в якому відбулося  відвантаження Покупцю.

В пункті 6.4. договору встановлено строк дії договору до 31 грудня 2007 року, але не раніше повного виконання сторонами своїх зобов'язань, які виникли під час дії даного договору.  Сторонами погоджено, що дія договору може бути продовжена на рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про бажання його розірвати не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору.

Даний договір укладено в письмовій формі, підписано сторонами та скріплено печатками підприємств.

Стаття 67 Господарського кодексу України встановлює, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.  Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладений між сторонами договір № 07 від 19.01.2007 р. за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 662 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно зі статтями 689, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу; покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.   

Як вбачається з матеріалів справи, товариством з обмеженою відповідальністю “ВІК-БУД” протягом січня 2007 р. - травня 2008 р. передано, а закритим акціонерним товариством “Об'єднання Дніпроенергобудпром” прийнято обумовлений договором № 07 від  19.01.2007 р.  товар - пінопласт ПСБ -С -15   в загальній кількості 12309,05  м. куб. на суму 2 239 975,46 грн.  Передача-прийняття товару здійснено за видатковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи (т. 1 а.с. 42-129, т. 2 а.с. 2-98).          

Особа, яка отримала товар за вказаними накладними, уповноважена на вчинення відповідних дій від імені закритого акціонерного товариства “Об'єднання Дніпроенергобудпром”  згідно  довіреностей (т. 1 а.с. 42-129, т. 2 а.с. 2-98). Наведені в довіреностях переліки цінностей, які належало отримати, відповідають за найменуванням та кількістю облікованого  по накладним товару.

Таке оформлення документів на видачу товарно–матеріальних цінностей не протирічить вимогам Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей затвердженої наказом Міністерства фінансів України за № 99 від 16.05.1996р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. за № 293/1318. Так, згідно пункту 2 даної Інструкції сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.  

Між тим, за повідомленням позивача оплата отриманого товару здійснена відповідачем частково на суму 2092 429 грн. Залишок суми в розмірі 147 546,46 грн. відповідачем на день розгляду справи не сплачено.

14.07.2008 р. позивач звернувся письмово до відповідача з вимогою сплатити  заборгованість в сумі 147 546,47 грн., на що відповідач у відповіді  від 25.07.2008 р.  наявність заборгованості не заперечив, однак просив надати відстрочку платежу та повідомив про проведення службового розслідування і слідства у зв'язку з виникненням недостачі товару у посадової особи підприємства (т. 1 а.с. 31-32).

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вказаним нормам кореспондують приписи статті 193 Господарського кодексу України щодо загальних умов виконання господарських зобов'язань.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).  Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи документи та відсутність доказів належного виконання відповідачем своїх зобов'язань по повній оплаті отриманого згідно накладних товару, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з оплати товару підлягають задоволенню повністю. При цьому, господарський суд враховує, що у заяві від  17.11.2008 р. позивачем заявлено основний борг в розмірі 147 546,46 грн., тобто на  1 коп. менше ніж у первісній вимозі.

Наведені у відзиві відповідача заперечення спростовуються наступним.

В пункті 1.1. договору № 07 від 19.01.2007 р.  сторонами визначено, що  прийняття й оплата вартості товару здійснюється Покупцем згідно специфікацій (накладних), що й було враховано при розрахунку суми позову.

Щодо перевищення  десятиденного строку по довіреностям  № 370899 від 05.07.2007 р. та № 236176 від 31.08.2007 р. (т. 2 а.с., 28, 142) .

Накладні від 18 і 20 липня 2007 р. (т. 2 а.с. 23-24) та від  11, 12, 13 вересня 2007р. (т. 1 а.с. 124-127) містять посилання на довіреності № 236176 від 31.08.2007р. та № 370899 від 05.07.2007 р.

Дані, що відображені у зазначених накладних по найменуванню та кількості товару, а також уповноваженої на отримання товару особи, відповідають даним, облікованим у відповідних довіреностях. Відповідачем здійснювалась часткова оплата товару  та з 2007 року не заперечувався факт його отримання. Натомість, в листі від 25.07.2008 р. за вих. № 580 (т. 1 а.с. 32) відповідач підтвердив наявність заборгованості по оплаті отриманого товару та повідомив про проведення службового розслідування і слідства у зв'язку з виникненням недостачі товару у посадової особи підприємства. Між тим,  порушення кримінальної справи свідчить лише про початок розслідування і ніяких фактів не доводить; вирок з кримінальної справи, який би містив данні, що мають значення для розгляду спору,  в матеріалах справи відсутній.   

Щодо вимог позивача, заявлених у заявах від 16.10.2008 р. і 17.11.2008 р. (т. 2 а.с. 113-116, 127-129),  господарський суд відмічає наступне.

Згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі збільшити розмір позовних вимог.

З наведеної норми слідує, що під збільшенням розміру позовних вимог є збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Отже збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

За даних обставин у господарського суду відсутні правові підстави розглядати у даній справі додатково заявлені позивачем у заявах від 16.10.2008 р. і 17.11.2008 р.  вимоги про стягнення  інфляційних нарахувань, трьох відсотків річних і пені.

У відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладають на відповідача.

Надмірно сплачене позивачем державне мито  в сумі 138,26 грн. підлягає поверненню з державного бюджету з урахуванням вимог пункту 3 частини 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 р. №7-93.

Керуючись статтями 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

                                                 ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити  повністю.

Стягнути із закритого акціонерного товариства "Об'єднання Дніпроенергобудпром" (27552, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Молодіжна, 63, р/р 260063363 в ВАТ "Райффайзен банк Аваль" в м. Світловодськ, МФО 323538, ідентифікаційний код 14276579) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК-БУД" (03067, м. Київ, вул. Гарматна, 8, р/р 2600231467001 в філіалі АБ "Південний" в м. Києві, МФО 320917, ідентифікаційний код 33748890) - заборгованість в сумі 147546,46 грн., а також 1475,47 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У відповідності з п. 3 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 № 7-93 державне мито у сумі 138,26 грн. сплачене надмірно за платіжним дорученням № 955 від 15.10.2008 р., повернути.

Платіжне доручення № 955 від 15.10.2008 року залишається в матеріалах справи.

Довідку видати.

Згідно ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського  суду  набирає  законної сили після закінчення  десятиденного  строку з дня його прийняття.

До набрання рішенням законної сили воно може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду у встановленому законом порядку.  

Суддя