Постанова

від 13.07.2006 по справі 12/95-06-2231

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/95-06-2231

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"13" липня 2006 р. Справа № 12/95-06-2231

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Журавльова О.О.,

суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання  Петрова О.С.

за участю представників сторін у судовому засіданні 06.06.2006р.:

від позивача: Маценко О.В. за довіреністю від 22.05.2006р. №01-3072                  

від відповідачів: від ДП „Одеська залізниця” –не з'явився; від   ВАТ „Павлоградвугілля” – Віцингловська О.М. за довіреністю від 30.12.2005р. №1-8/8773   

за участю представників сторін у судовому засіданні 27.06.2006р., 13.07.2006р.:

від позивача: Кабанець Р.І. за довіреністю від 03.01.2006р. №31-20                  

від відповідачів: від ДП „Одеська залізниця” –Шинкаренко Ю.В. за довіреністю від 15.09.2005р. №409;  від   ВАТ „Павлоградвугілля” – не з'явився   

розглянувши  у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу   Відкритого акціонерного товариства „Павлоградвугілля”   

на рішення господарського суду Одеської   області

від  20 квітня 2006  року

у справі №12/95-06-2231

за позовом    Відкритого акціонерного товариства „Західенерго”       

до  відповідачів: 1)Державного підприємства „Одеська залізниця”;

                            2)Відкритого акціонерного товариства ”Павлоградвугілля”                             

про стягнення 1009грн. 16коп., -   

В С Т А Н О В И В:

ВАТ „Західенерго” звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою до ДП Одеської залізниці та ВАТ ”Павлоградвугілля” про стягнення   вартості нестачі вугілля в сумі 1009грн. 16коп.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.04.2006р. у справі №12/95-06-2231 (суддя Юдова В.З.) позов ВАТ „Західенерго”  задоволений.

                 З ВАТ ”Павлоградвугілля” на користь позивача стягнуто 1009грн. 16 коп.  основного боргу,  102грн. державного мита,  118грн. за ІТЗ судового процесу. ДП „Одеська залізниця”  від відповідальності звільнено.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що вантаж на станцію призначення поступив у технічно та комерційно справному вагоні, з рівномірним завантаженням, наявністю скоса від торцевої двері без течі вантажу. Відповідно залізничної накладної, вугілля завантажено механізмами відправника, без ущільнення катком та без застосування захисної плівки. Відправник відповідає за недостачу, якщо навантажує вагон своїми механізмами і відсутні ознаки втрати вантажу при транспортуванні, а тому збитки від недостачі вугілля підлягають стягненню із рахунку відправника п. а ст.111 Статуту залізниць України.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ВАТ ”Павлоградвугілля” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення , яким в позові відмовити повністю.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні за згодою представника позивача та представника Одеської залізниці оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов  висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як правильно встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, 19.01.2006р. у вагоні відкритого типу №66941048  по залізничній накладній №45572910 вантажовідправником –ВАТ „Павлоградвугілля” зі станції відправлення „Ароматна Придніпровська” Дніпропетровської залізниці на адресу Ладижинську ТЕС ВАТ „Західенерго” (станція Ладижин)  було направлено  вугілля марки ДГ 0-100 код 161113 в кількості 69т.

При цьому ВАТ „Павлоградвугілля” здійснило завантаження своїми силами і засобами, про що зазначено у накладній. (а.с.11).

22.01.2006р. на станції призначення вантажу  Ладижин був складений комерційний акт БО №646286/І. У комерційному акті (розділи Г, Д) встановлено, що по письмовій заяві вантажоодержувача була проведена перевірка маси вантажу в вагоні №66941048. По накладній значиться брутто 91000кг., тара 22000кг., нетто 69000кг. При зважуванні на 200тн. електронних  вагах приписаних до Ладижинської ТЕС виявилось брутто 87000кг., нетто 65000кг. Завантаження рівномірне.  Обидві сторони вагону від торцевої двері на ширину 1-2 люка є наявні скоси 1,5м. Слідів втрати немає. Вантаж завантажений на урівні бортів. Поверхня вантажу не ущільнена,  не нанесена захисна плівка.

Оскаржуваним судовим рішенням задоволений позов ВАТ „Західенерго”, з мотивів, наведених в описовій частині постанови.   

                 Дійсно, згідно ст.110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Але, як вище встановлено апеляційним господарським судом, вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника - ВАТ „Павлоградвугілля”,  без ознак втрати під час перевезення.

Більш того, в судовому засіданні представник Одеської залізниці та представник позивача пояснили, що в органах дізнання та досудового слідства відсутня кримінальна справа щодо фактів нестачі вантажу в вагоні №66941048.

          Таким чином матеріалами справи встановлено, що вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі,  без ознак втрати під час перевезення, а тому зафіксовані в комерційному акті наявні скоси над 1-2 люками  не можуть доводити  втрату або доступ до вантажу під час перевезення.

          Оскільки вимогами пункту „а” ст.111 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця звільняється від відповідальності якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення, то апеляційний господарський суд вважає, що підстави для стягнення з Одеської залізниці вартості нестачі вугілля відсутні.

          З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відсутність вини залізниці у нестачі вантажу, а отже і відсутність підстав для стягнення з неї вартості нестачі вантажу.

                Разом з тим, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо вини вантажовідправника –ВАТ „Павлоградвугілля” в нестачі вугілля, з наступних підстав.

                Відповідно до вимог частини 3 статті 32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Разом з тим, положеннями  ч.3 п.5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №542 від 20.08.2001р., з подальшими змінами та доповненнями, встановлено, що при навантаженні вантажів у вагони відкритого типу поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої, а п.6 названих правил встановлено, що з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

          Між тим, як вище встановлено апеляційним господарським судом,  захисне маркування на поверхні вантажу відсутнє, а також поверхня вантажу не ущільнена катком.   

Встановлені обставини свідчать про те, що  вантажовідправник допустив  порушення ч.3 ст.32 Статуту залізниць України щодо підготовки ватажу з урахуванням його схоронності під час транспортування.

Посилання скаржника на те, що позивачем не надані до суду докази оплати поставленого скаржником вугілля не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до п.5.6. укладеного між позивачем і скаржником договору купівлі-продажу від 02.06.2005р. №121/335,  скаржник поставляє позивачу вугілля на суму здійсненої позивачем передоплати на протязі 30 календарних днів з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника, а згідно залізничної накладної №45572910 від 19.01.2006р. скаржником поставлене позивачу вугілля на передплачену позивачем суму.

               Доводи скаржника про те, що 200 тонні електронні тензометричні ваги належать Ладижинській ТЕС, а не Ладижинській залізниці, а тому  невідомо де знаходилися ваги також є недоцільними, оскільки в судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача та представник Одеської залізниці пояснили, що залізниця використала ваги Ладижинської ТЕС для зважування вантажу в вагоні №66941048 тому, що на станції Ладижин відсутні ваги для зважування вантажу.

Щодо посилання скаржника на те, що в комерційному акті відсутня інформація про те, що 200 тонні ваги пройшли відповідну перевірку і вони визнані придатними до експлуатації, а тому не доведено, що виявлена нестача це не результат неправильного показання ваг, то апеляційний господарський суд не приймає їх до уваги, оскільки з копії технічного паспорту ваг, вбачається, що на день перевірки маси вугілля, ваги пройшли держперевірку і були визнані придатними до експлуатації.

Посилання скаржника на те, що в копії накладної №45572910 відсутній календарний штемпель оформлення видачі вантажу, а в комерційному акті відсутній запис про складання комерційного акту, а тому неможливо зробити висновок про дату отримання позивачем вантажу і дату складання комерційного акту на момент видачі вантажу, апеляційним господарським судом відхиляються, оскільки  в комерційному акті наявна дата складання  комерційного акту, саме 22.01.2006р., а з наданого Одеською залізницею в судовому засіданні  Пам'ятки  про користування вагонами (контейнерами) №125 вбачається, що вагон № 66941048 був поданий вантажоодержувачу для розвантаження 22.01.2006р.

З урахуванням викладеного, оскаржуване судове рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга не може бути підставою для його зміни або скасуванню.    

    Керуючись ст.ст.99,101-103,105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -  

П О С Т А Н О В И В:

       Рішення господарського суду Одеської області  від 20 квітня 2006 року  у справі №12/95-06-2231  залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Павлоградвугілля” -  без задоволення.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у     касаційному порядку.  

Головуючий суддяО.О. Журавльов

Судді

В.М. Тофан

М.В. Михайлов