Рішення

від 20.04.2015 по справі 760/27642/14-ц

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

760/27642/14-ц

2-722/15

СОЛОМ`ЯНСЬКИЙ районний суд м. КИЄВА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2015 року Солом`янський районний суд м. Києва

в складі судді Кицюк В.С.,

за участю секретаря Грінченко Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технокомплекс і Ко» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку, -

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2014 року позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01 грудня 2013 року по 31 березня 2014 року включно в розмірі 4872,00 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку в розмірі 11092,00 грн., витрати від інфляції в сумі 2634,10 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що він з 01.11.2013 по 31.03.2014 року працював у відповідача на посаді начальника відділу збуту. Проте з 01 грудня 2013 року відповідач перестав виплачувати заробітну плату. На день звільнення відповідач із позивачем розрахунки по заробітній платі не здійснив, тому останній і звернувся із позовом до суду. При визначенні суми, яка підлягає стягненню з відповідача, позивач застосовує Закон України «Про Державний бюджет на 2013 рік» та Закон України «Про Державний бюджет на 2014 рік», відповідно до яких мінімальна заробітна плата складає 1218,00 грн. шляхом множення на 4 місяці прострочки, оскільки довідки про нараховану, але не виплачену заробітну плату із конкретною сумою посадового окладу відповідач не надає.

Також позивач згідно ст.ст. 116, 117 КЗпП України просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки з наступного дня після звільнення по день звернення в суд та інфляційні збитки від загальної суми заборгованості (а.с.1-4)

В судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином відповідно до положень ст. 74 ЦПК України (а.с.18-20, 22-25, 32)

Позивач подав заяву про підтримання позовних вимог в обсязі, викладеному судом вище, зазначив, що проти винесення заочного рішення не заперечує (а.с.34)

20.04.2015 винесена ухвала на підставі ст.224 ЦПК України про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Згідно ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження, 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, 4) яка правова норма підлягає застосування до цих правовідносин.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з 01.11.2013 по 31.03.2014 року працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Технокомплекс і Ко» (далі - ТОВ «Технокомплекс і Ко») на посаді начальника відділу збуту. На підставі наказу №2014-04-ОС від 31.03.2014 року був звільнений з роботи за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України (а.с.6-7)

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частина 1 статті 57 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторони, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Позивач надав суду довідки з Пенсійного фонду України та Державної податкової інспекції в Солом`янському районі м. Києва, з яких вбачається, що позивачу нараховувала сі заробітна плата за період з 01.11.2013 по 31.03.2014 включно (а.с.27-28)

Проте відповідач своїм правом з`явитися в судове засідання і спростувати доводи позивача не скористався, надати інформацію щодо відсутності заборгованості перед позивачем не захотів.

Суд відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України сприяв сторонам у всебічному та повному з`ясування обставин справи, виносив та направляв відповідну ухвалу про витребування доказів у відповідача, проте вимога суду залишилася також проігнорованою з боку відповідача.

Саме відповідач зобов'язаний був надати суду докази виплати позивачу заробітної плати, так як всі документи по її нарахуванню та виплаті зберігаються у відповідача.

Відтак суд вважає з урахуванням положень ч.1 ст.11 ЦПК України, згідно яким суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, доведеними вимоги позивача про стягнення з відповідача на свою користь нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01 грудня 2013 року по 32 березня 2014 року включно в сумі 4872,00 грн., виходячи з того, що мінімальна заробітна плата за кожний місяць в цьому періоді відповідно до Законів України «Про Держаний бюджет на відповідний рік» складала 1218,00 грн.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Матеріали справи не містять доказів того, що заробітна плата була виплачена позивачеві при звільненні. Даний висновок суду ґрунтується на тому, що відповідачем суду не було надано відомості про виплату позивачу заробітної плати, де би містився його підпис в отриманні заробітної плати, або видатковий касовий ордер з підписом позивача.

Згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника чи уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, передбачені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок) і обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці, що передують події, з якою пов`язана виплата.

Судовим розглядом встановлено, що позивача було звільнено в березні 2014 року, відтак суд враховує наданий позивачем розрахунок, згідно якому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 11092,00 грн. (2 місяці, що передують звільненню: січень, лютий - по 1218,00 грн. (2436,00/41кількість робочих днів=59,00 грн. середньоденний заробіток). Кількість днів прострочки: з 01 квітня по 18 грудня 2014 року - 188 днів*59,00)

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по невиплаченій заробітній платі з урахуванням індексу інфляції, то в цій частині у задоволенні позову слід відмовити, оскільки ч.2 ст.625 ЦК України, яка передбачає можливість стягнення з боржника на користь кредитора суми боргу з урахуванням індексу інфляції, не застосовується до трудових правовідносин.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подачу даного позову до суду в сумі 243,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 38, 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 3, 15, 88, 208, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технокомплекс і Ко» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку - задовольнити частково .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технокмплекс і Ко» (ЄДРПОУ 32845969), розташоване за адресою м. Київ, бул. І. Лепсе, 4, на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 4872 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) грн. 00 коп. за період з 01.12.2013 по 31.03.2014 за вирахуванням обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технокмплекс і Ко» (ЄДРПОУ 32845969), розташоване за адресою м. Київ, бул. І. Лепсе, 4, на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, середній заробіток за весь час затримки по виплаті заробітної плати в сумі 11092 (одинадцять тисяч дев`яносто дві) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технокмплекс і Ко» (ЄДРПОУ 32845969), розташоване за адресою м. Київ, бул. І. Лепсе, 4, на користь держави 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп. судового збору.

В іншій частині позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Солом`янський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня отримання копії рішення шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя В.С. Кицюк