Ухвала

від 09.04.2015 по справі 2а-4361/10/2570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2015 року м. Київ К/9991/8840/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.09.2010, додаткову постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 у справі № 2а-4361/10/2570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівські інсталяційні системи"

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Підприємством до суду заявлений позов про скасування податкових повідомлень - рішень від 19.02.2010 №0001012320/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 30 036,00 грн., (у т.ч. за основним платежем 20 024,00 грн., за штрафними санкціями 10 012,00 грн.), № 0001022320/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 21 078,00 грн., (у т.ч. за основним платежем 14 052,00 грн., за штрафними санкціями 7 026,00 грн.), від 22.02.2010 № 0000741720/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму - 15,95 грн. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.02.2010 №0001062323 на суму 364,23 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.09.2010 та додатковою постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.10.2010, залишених без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду, позовні вимоги задоволено частково. Податкове повідомлення-рішення від 19.02.2010 №0001022320/0 скасовано в повному обсязі, податкове повідомлення-рішення від 19.02.2010 № 0001012320/0 скасовано в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 17 566,25 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 8 783,12 грн.

Судові рішення в частині задоволених позовних вимог обґрунтовано тим, що позивачем цілком правомірно віднесено витрати на валові та сформовано податковий кредит з огляду на наявність у платника податку (позивача у справі) належним чином оформлених первинних документів та реальність здійснення господарських операцій.

Не погодившись із судовими рішеннями в частині задоволених позовних вимог, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена планова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 21.05.2008 по 30.09.2010, за підсумками якої складено акт від 10.02.2010.

У ході зазначеної перевірки встановлено порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 7.4.1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 3.4 ст. 3, пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4, п.7.1 ст. 7, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 9.10 ст. 9, пп."а" п. 19.2 ст. 19, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", пп.2.6, пп.2.9, пп.2.11 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 №637.

Зокрема висновки фахівців контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість" вмотивовано тим, що фактично господарські операції між позивачем та його контрагентом ТОВ "БФ "ТЕН" не спричинили настання реальних правових наслідків, оскільки згідно вироку Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.07.2009 по справі №1-132/2009 гр. ОСОБА_4 (директора ТОВ "БФ "ТЕН") визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України. Вищезазначене свідчить про порушення позивачем ст. 203, ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, а отже такий правочин не породжує правових наслідків, зокрема, і щодо формування валових витрат та податкового кредиту, в результаті чого позивачем завищено валові витрати підприємства на суму 70 265,00 грн. та податковий кредит з ПДВ на суму 14 052,00 грн.

Зазначені висновки покладені в основу основних мотивів касаційної скарги.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємства" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

А відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" покупець має право відобразити сплачені суми податку у податковому кредиті за умови використання отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно з пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

А за змістом положень пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже, всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені саме для і в межах провадження господарської діяльності, а не з іншими цілями, та підтверджені відповідними первинними документами. Це однаковою мірою стосується як витрат, пов'язаних із одержанням доходу господарюючого суб'єкту - фізичної особи, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

У ході розгляду справи судами було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судом на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, та іншим обставинам, що спростовують позицію державного податкового органу про недостовірність даних податкового обліку платника податків. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які є підставою для бухгалтерського обліку та податкового обліку, встановлено реальне виконання договорів купівлі - продажу товарно - матеріальних цінностей, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями належно оформлених первинних документів (договори, податкові та видаткові накладні, рахунки, виписки з банківського рахунку, довіреності на отримання матеріальних цінностей).

Доводи відповідача про фіктивність угоди, укладеної між позивачем та його контрагентом, судами попередніх інстанцій правомірно не прийнято до уваги, оскільки за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що є фіктивним, повинен передувати або вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Проте, всупереч вимогам ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем належних та допустимих доказів суду надано не було.

Посилання контролюючого органу на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.07.2009 по справі №1-132/2009, яким гр. ОСОБА_4 (директор контрагента) визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України є необґрунтованими, оскільки вказаним судовим рішенням не було встановлено факту незаконних дій при укладенні договорів з позивачем.

Крім того, платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентом правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни.

З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про порушення позивачем вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість", а висновки податкового органу не узгоджуються з нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та спростовуються належними та допустимими доказами, яким суди надали належний правовий аналіз у їх сукупності.

Отже, в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові відхилити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.09.2010, додаткову постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.10.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 у справі № 2а-4361/10/2570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко