Ухвала

від 08.04.2015 по справі 2а-10479/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.04.2015р. м. Київ К/9991/28156/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Веденяпіна О.А., Зайцев М.П., при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012

у справі № 2а-10479/11/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Астіка-Буд»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (ДПІ)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 21.02.2011 № 0000122320.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошових зобов'язань із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 08.02.2011 № 55/1-23-20-31351951. Згідно висновків цього акту позивачем порушені норми підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищено податковий кредит на 708818,00 грн. у податковому обліку за лютий, березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, листопад, грудень 2009 року, лютий, березень, квітень 2010 року, сформований за наслідками нікчемного правочину з поставки підрядних робіт від ТОВ «С.Дж.Р.Груп», у результаті чого занижено податок на додану вартість на 708818,00 грн. у податковому обліку за лютий, березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, листопад, грудень 2009 року, лютий, березень, квітень 2010 року.

На підставі акту перевірки ДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 21.02.2011 № 0000122320 про збільшення ТОВ «Астіка-Буд» грошового зобов'язання із податку на додану вартість на 708818,00 грн. за основним платежем та 177205,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що перевірка ТОВ «Астіка-Буд», за результатами якої прийнято зазначене податкове повідомлення-рішення, проведена ДПІ на підставі постанови слідчого СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва Хвостика В.І. від 19.01.2011, прийнятої у кримінальній справі № 69-107, порушеної відносно заступника Голови Держкомрезерву України Сіньковського М.І., заступника директора ДП «Златодар» Криворучка В.М., в.о. голови правління ПАТ «Класикбанк» Нехом'яжа С.О., директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп» Якимця А.В., директора ПП «Ванк» Таранцева В.В., директора ТОВ «Младен-Груп ЛТД» Азізова Р.А. та інших осіб, які причетні до заволодіння державними коштами в особливо великих розмірах та фіктивного підприємництва, за ознаками злочинів, передбачених частиною 5 ст. 191 та частиною 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (ПК) (у редакції до внесення змін законом України від 13.04.2012 № 4652-VI) документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

У разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність (пункт 86.9 ст. 86 ПК в редакції до внесення змін Законом України від 20.11.2012 № 5503-ІV, який вступив у силу з 13 січня 2013 року ).

Системний та буквальний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що матеріали документальної позапланової виїзної перевірки, проведеної на підставі постанови слідчого, можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення лише після винесення судом обвинувального вироку, що набрав законної сили, або винесення рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Враховуючи те, що невиїзна документальна перевірка позивача, за наслідками якої складено акт від 08.02.2011 № 55/1-23-20-31351951, висновки якого стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 21.02.2011 № 0000122320, була проведена на підставі постанови слідчого від 24.01.2011 у кримінальному провадженні, а доказів прийняття судом рішення у кримінальній справі, в провадженні якої призначена перевірка згідно з вказаною постановою, у судовому процесі не надано, це податкове повідомлення-рішення є неправомірним з огляду на його невідповідність нормам пункту 86.9 ст. 86 ПК.

Такий зміст правового регулювання вищевикладених правових норм відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 27.01.2015 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві (правонаступником якої є Міжрегіональне головне управління Міністерства доходів і зборів України - Центральний офіс з обслуговування великих платників), Державної податкової адміністрації України (далі - ДПА), Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень.

Відповідно до частини 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір безвідносно до висновків, якими їх рішення обґрунтовано.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи (частина 2 цієї статті).

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко Судді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев