Ухвала

від 23.03.2015 по справі 2а-13410/10/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.03.2015р. м. Київ К/9991/95907/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011

у справі № 2а-13410/10/2070

за позовом Приватного підприємства «Віта-Сервіс-Н»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011, адміністративний позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова від 22.09.2010 № 0000501800/0, від 22.09.2010 № 0000491800/0 та від 15.10.2010 № 0000501800/1. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 03,40 грн.

ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Підставою для визначення позивачу за податковими повідомленням-рішенням відповідача від 22.09.2010 № 0000501800/0 та складеним за результатами оскарження податковим повідомленням-рішенням від 15.10.2010 № 0000501800/1 податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 20742 грн. основного платежу та в сумі 10371 грн. штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки документальної невиїзної перевірки за період з 01.07.2008 по 30.09.2008, викладені в акті від 03.09.2010 № 9000/1800/33119387, про порушення вимог п. 1.32 ст. 1, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 0000491800/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16594,00 грн. основного платежу та в сумі 8297 грн. штрафних (фінансових) санкцій - про порушення вимог п.п. 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За висновками перевірки порушення наведених норм законів полягало у неправомірному віднесенні позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту витрати та податок на додану вартість відповідно за операціями з поставки підрядних робіт ТОВ «ПБК Вертикаль» за договором від 10.10.2005 № 10/10-05 та додатковою угодою від 04.03.2008 № 6, укладених у зв'язку з виконанням контракту від 17.09.2004 з постійним представництвом «Нокіа Сісенс Тієтоліікенне Ой» в Україні та угоди про надання послуг від 12.07.2007 з ТОВ «Нортел Україна ЛТД».

Між позивачем та ТОВ «ПБК «Вертикаль» 29.07.2008 укладено додатки від 10.10.2005 № 10/10-05: протокол узгодження вартості, замовлення на монтажні роботи згідно з переліком цін на роботи та найменуванням і місцезнаходженням об'єктів, обов'язками підрядника.

Відповідачем поставлена під сумнів реальність вчинених господарських операцій з огляду на те, що ТОВ «ПБК «Вертикаль» не знаходиться за юридичною адресою, про що складено акт від 26.08.2009 № 1/32948799, не мало на балансі основних засобів та обладнання для виконання ремонтно-будівельних робіт, не задекларувало за 11 місяців 2008 року податок на прибуток.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Для надання правової оцінки формуванню платником податку на прибуток валових витрат, а платником податку на додану вартість податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94 ВР та п.п. 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, якими регламентувався порядок визначення валових витрат та податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин та якого платник податків (покупець) зобов'язаний був дотримуватися.

За умови реального здійснення платником податку господарських операцій з поставки послуг (робіт), які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вказаних вище вимог законів при формуванні валових витрат та податкового кредиту, останній не може бути позбавлений такого права.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що факт реального вчинення господарських операцій та використання в господарській діяльності підтверджено первинними, розрахунковими та іншими документами (актом прийому виконаних робіт, податковою накладною, довідкою про вартість підрядних робіт та витратах, платіжним дорученням), обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та які оцінені судами як такі, що відповідають дійсності. Придбані позивачем послуги (роботи) в подальшому поставлені Постійному представництву «Нокіа Сісенс Тієтоліікенне Ой» в Україні та ТОВ «Нортел Україна ЛТД».

Платник податків (покупець) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та оподаткування і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит за вчинені порушення продавцем, в т.ч. порушення правил ведення господарської діяльності.

Суд касаційної інстанції вважає, що суди повно встановили обставини у справі та правильно застосували норми матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини при формуванні платником податків валових витрат та податкового кредиту.

Зважаючи на викладене, діючи у межах перегляду справи судом касаційної інстанції, визначених у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції касаційну скаргу залишає без задоволення.

Керуючись ст. ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун