Ухвала

від 30.04.2015 по справі 816/1210/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2015 р.Справа № 816/1210/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" в особі Відділення "Полтавська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ БАНК" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2013 р. по справі №816/1210/13-а

за позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екватор-клуб"

про припинення юридичної особи,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби, звернувся до суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екватор-клуб" про припинення юридичної особи.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідачем податкова звітність до Кременчуцької ОДПІ не подавалась з липня 2009 року, тобто більше одного року, що є підставою для звернення податкової інспекції до суду з позовом про припинення юридичної особи, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2013 року адміністративний позов задоволено.

Припинено юридичну особу - ТОВ "Екватор-клуб".

Не погодившись із судовим рішенням, Публічне акціонерне товариство "ВТБ БАНК" в особі відділення "Полтавська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2013 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що оскільки ТОВ "Екватор-клуб" має значну кредиторську заборгованість перед банком, то припинення юридичної особи можливо виключено через процедуру ліквідації в межах Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2013 року апеляційну скаргу ПАТ "ВТБ БАНК" в особі Відділення "Полтавська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ БАНК" задоволено частково, постанову суду першої інстанції скасовано та залишено позов без розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.03.2015 року касаційну скаргу Кременчуцької ОДПІ задоволено частково, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2013 року скасовано та направлено справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд, колегія суддів касаційної інстанції послалася на те, що висновок суду про порушення позивачем шестимісячного строку звернення до суду з позовом про припинення юридичної особи є помилковим. Також колегією суддів було зазначено, що апеляційному суду слід вирішити питання щодо права ПАТ "ВТБ БАНК" в особі Відділення "Полтавська регіональна дирекція "ПАТ "ВТБ БАНК" на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі.

Представники сторін про розгляд справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ"Екватор-клуб" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 02.08.2004 року (а.с. 23).

Згідно довідки Кременчуцької ОДПІ про взяття на облік платника податків, відповідач є платником податку та перебуває на податковому обліку з 07.06.2004 року за №7137 (а.с.25).

ТОВ "Екватор-клуб" заборгованості по платежах і зборах перед бюджетом не має, що підтверджується довідкою Кременчуцької ОДПІ станом на 12.02.2013 року (а. с. 21).

Згідно довідки Кременчуцької ОДПІ № 4664/10/15 від 16.02.2013 року, відповідач не звітується до ДПІ з липня 2009 року. останній звіт - декларація з податку на прибуток за 1 півріччя 2009року подана підприємством 07.08.2009 року (а.с. 19).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки факт неподання відповідачем податкової звітності є доведеним, тому вказана обставина згідно частини другої ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" є підставою для припинення юридичної особи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 51 Господарського кодексу України, підприємницька діяльність припиняється у тому числі на підставі рішення суду у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно зі ст. 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" від 15.05.2003 року N 755-IV, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

В силу п. п. 20.1.37 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Відповідно до пункту 67.2 статті 67 ПК України, органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо: припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців; відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців; скасування державної реєстрації змін до установчих документів.

Звернення суб'єкта владних повноважень із позовом у передбачених законом випадках мають бути обумовлені необхідністю виконання покладених на них завдань та функцій, а використовувати свої повноваження державні органи можуть лише з метою, з якою це повноваження надано.

Враховуючи викладене, з огляду на положення ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів зазначає, що звернення органів державної податкової служби з позовами, що передбачені, зокрема, нормами пункту 67.2 статті 67 ПК України, повинно кореспондувати із покладеними на податкові органи функціями.

Функції органів державної податкової служби визначені статтею 19-1 ПК України. Так, відповідно до підпункту 19-1.1.1 вищенаведеної статті Кодексу (в редакції, що діяла на час звернення до суду із позовом) визначено, що органи державної податкової служби здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом.

За визначенням пункту 61.1 статті 61 ПК України, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У свою чергу, способи здійснення податкового контролю встановлені статтею 62 ПК України. До таких способів належать: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відтак, здійснення податковими органами повноважень, передбачених нормами пункту 67.2 статті 67 ПК України, повинно бути зумовлено виконанням цими органами функцій щодо податкового контролю.

Враховуючи, що основною метою податкового контролю є забезпечення належного виконання податкових обов'язків щодо визначення та сплати грошових зобов'язань, звернення податкового органу із позовом на підставі норм пункту 67.2 статті 67 ПК України повинно бути спрямоване на запобігання та припинення податкових правопорушень, які пов'язані із неналежним визначенням та сплатою грошових зобов'язань платником податків або невиконанням ним інших податкових обов'язків.

Відповідно до п.п. 16.1.3. п. 16.1. ст. 16, п. 49.18 ст. 49 ПК України, платник податків, зокрема, зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктами 49.1, 49.2 статті 49 ПК України (в редакції, що діяла на час звернення до суду із позовом) передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно із абз. 5 ч. 2 ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (в редакції, що діяла на час звернення до суду із позовом), однією із підстав для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Із положень ст. 20, ст. 21, ст. 67 ПК України випливає, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду з вимогами про припинення юридичної особи не в усіх випадках, визначених ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", а лише в тих випадках, коли звернення до суду із позовом зумовлено необхідністю виконання покладених на них завдань і функцій, а використовувати свої повноваження вони можуть лише з метою, з якою це повноваження надане.

Зазначена правова позиція цілком узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у рішенні від 16.10.2012 р. по справі №21-281а12 за позовом ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька до Управління державної реєстрації Донецької міської ради, державного реєстратора Кагарлицької РДА в Київській області Лавренюк Лесі Петрівни, треті особи - ТОВ "Торговий дім "Агроресурси", Кагарлицька ОДПІ в Київській області, про визнання дій протиправними, визнання запису неправомірним, зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч.2 ст.161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 244-2 КАС України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином колегія вважає, що припинення юридичної особи є одним із заходів, спрямованих на запобігання порушення податкового законодавства або його припинення, а не засобом забезпечення обліку платника податків. Органи державної податкової служби вправі звертатися з вимогою про припинення юридичної особи у разі, якщо підставою позову є неподання таким суб'єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій та інших документів фінансової звітності, згідно із вимогами законодавства.

Враховуючи наведене та беручі до уваги, що під час судового розгляду був підтверджений факт неподання відповідачем більш ніж протягом року податкової звітності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності встановлених законом підстав для винесення рішення про припинення юридичної особи.

Посилання заявника апеляційної скарги, як на підставу відсутності правових підстав для припинення у судовому порядку юридичної особи відповідача, на наявність у підприємства кредиторської заборгованості перед банком, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки діючим законодавством не покладено обов'язку на податковий орган або на суд, при вирішенні питання про припинення юридичної особи на підставі ч.2 ст.38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", перевіряти відсутність у цієї юридичної особи боргу перед іншими контролюючими органами або суб'єктами господарювання.

Крім того, ухвалення судом рішення про припинення юридичної особи не є підставою для внесення запису про припинення юридичної особи без дотримання процедури, визначеної ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію осіб та фізичних осіб - підприємців», що спростовує доводи апеляційної скарги з приводу порушення судом першої інстанції права апелянта на задоволення кредиторських вимог.

З огляду на зазначене, беручі до уваги висновки колегії суддів Вищого адміністративного суду України, які відповідно до п. 5 ст. 227 КАС України є обов'язковими при розгляді справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення дійшов до правомірного висновку про наявність встановлених законом підстав для припинення юридичної особи відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2013 року по справі №816/1210/13-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК" в особі Відділення "Полтавська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ БАНК" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2013р. по справі №816/1210/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П. Судді (підпис) (підпис) Калитка О.М. Калиновський В.А.