Рішення

від 22.04.2015 по справі 754/11780/14-ц

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/175/15

Справа №754/11780/14-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

22.04.2015 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді : Галась І.А.

при секретарі - Фацул М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазінвестконсалт», Товариства з обмеженою відповідальністю "Кольчуга-Київ", ОСОБА_2 про стягнення моральної та матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди від 19.02.2015 року) стягнути солідарно з відповідачів матеріальну шкоди в розмірі 2203 гривні 84 коп.; стягнути солідарно з відповідачів 100000 гривень моральної шкоди, яка була завдана позивачу неправомірними діями відповідачів.

В обґрунтування зазначив, що 28 березня 2013 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва по справі №754/4982/13-ц було відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «Кольчуга-Київ» до ОСОБА_1 про стягнення коштів під головуванням судді Дубініна В.І., в позовній заяві було вказано, що 11 березня 2013 року за договором про відступлення прав вимог первісний кредитор ТОВ «Енергогазінвестконсалт» та ОСОБА_2 переуступили ТОВ «Кольчука-Київ» право вимоги відносно ОСОБА_1 на підставі документа від 14.10.2010 року. Позивач зазначає, що відповідач 2 - ТОВ «Кольчука-Київ» безпідставно звернувся до суду з позовною заявою, а також здійснив безпідставне нарахування штрафних санкцій. Такі незаконні та безпідставні дії призвели до того, що сума позову ТОВ «Кульчега-Київ» до позивача склала майже 50 мільйонів гривень і позивач змушений був усіма можливими способами захищати свої порушені права. Позивачем було оскаржено ухвалу про відкриття провадження у справі від 28.03.2013 року та сплачено державне мито у розмірі 114,71 гривень. В подальшому процесі розгляду справи відповідач №2 подав два клопотання про забезпечення позову про накладення арешту на корпоративні права часток в статутному капіталі де позивач був одним із засновників, та на всі земельні ділянки, які були у власності позивача. Деснянським районним судом м. Києва були задоволені дані клопотання ТОВ «Кольчуга-Київ» ухвалами від 30.08.2013 року та від 27.09.2013 року. Позивач скористався своїм правом на апеляційне оскарження та оскаржив вищевказані ухвали суду, в зв'язку із чим ним було сплачено державне мито: 114,71 гривень за оскарження ухвали про накладення арешту на корпоративні права та 114,71 гривень за оскарження ухвали про накладення арешту на земельні ділянки. Також в процесі розгляду справи позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 243,60 гривень за подання зустрічного позову про визнання недійсним частини договору про відступлення права вимоги від 11.03.2013 року. Позивач зазначає, що судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні зустрічного позову та задоволено позовні вимоги ТОВ «Кольчуга-Київ», стягнуто з позивача вищезазначену суму коштів. Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 оскаржив рішення суду в апеляційному порядку та сплатив судовий збір у розмірі 1720,5 гривень за розгляд апеляційної скарги. Також позивач сплатив судовий збір у розмірі 15 гривень за отримання диску із звукозаписом судового засідання та поніс витрати на поштову кореспонденцію для направлення документів до суду та сторонам в розмірі 9,5 гривень. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 05.02.2014 року по справі №22-ц/796/586/2014 апеляційна скарга позивача була задоволена. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 18.06.2014 року по справі №6-10241ск14 у задоволенні касаційної скарги відповідача ТОВ «Кольчуга-Київ» було відмовлено та залишено без змін рішення апеляційного суду м. Києва. Таким чином, позивач зазначає, що суди касаційної та апеляційної інстанцій підтвердили, що Відповідач №2 неправомірно звернувся до суду з позовом до позивача з вимогами про стягнення коштів, чим завдав останньому матеріальних та моральних збитків. Збитки позивача полягають у витратах, які були ним понесені для відновлення порушеного права, а саме оплати державного мита та поштових витрат на загальну суму 2203 гривень 84 коп.

Також позивач зазнав моральних збитків від неправомірних дій відповідача, які полягають у наступному: щоденні думки про наслідки психотравмуючої події, негативні переживання та спогади, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні судового процесу, психологічний дискомфорт, тимчасова відірваність від активного соціального життя, порушення сну, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, приниження гідності. В момент отримання інформації про відкриття провадження позивач пережив емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості, образи, приниження гідності, тривоги, страху за своє здоров'я та життя на майбутнє існування. Наслідки перенесеної психологічної травми призвели до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін: швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій, невпевненість у собі, тривога з приводу майбутнього. Крім того, позивач зазначає, що через постійні хвилювання та переживання у нього погіршився стан здоров'я, супроводжує постійний головний біль, внаслідок чого за останній період він декілька разів був винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, в зв'язку із чим він оцінює завдану йому моральну шкоду в розмірі 100000 гривень. Позивач зазначає, що вина відповідачів доведена рішеннями Апеляційного суду м. Києва від 05.02.2014 року по справі № 22-ц/796/586/2014 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 18.06.2014 року по справі № 6-10241ск14. Зважаючи на розмір позовних вимог ТОВ «Кольчуга-Київ» (майже 50 мільйоні гривень), даний неправомірний позов поставив під загрозу бізнес діяльність позивача, яка була напрацьована на протязі всього життя позивача, на момент звернення до суду частина партнерів відмовилась від запланованих бізнес проектів ще на стадії відкриття провадження по справі. Позивач визначив у якості співвідповідачів також ОСОБА_2 та ТОВ «Енергогазінвестконсалт», оскільки останні переуступили на користь ТОВ «Кольчуга-Київ» по договору від 11.03.2014р. право вимоги на боргові зобов'язання, які відсутні, а також уповноважили Відповідача 2 діяти від їхнього імені у якості нового кредитора, тому позивач вважає, що понесені ним збитки є результатом спільних дій всіх трьох відповідачів, та стягнення збитків повинно бути солідарне з кожного з трьох відповідачів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд про їх задоволення.

Позивач в судові засідання не з'являвся, пояснень по суті позову не надавав.

Протягом судового розгляду представник відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазінвестконсалт» проти задоволення позовних вимог заперечував, в судове засідання 22.04.2015р. не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про поважність причини неявки не повідомляв.

Протягом судового розгляду представник відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Кольчуга-Київ» проти задоволення позовних вимог заперечував, в судове засідання 22.04.2015р. не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про поважність причини неявки не повідомляв.

Представник відповідача 3 ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала в повному обсязі, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, оглянувши матеріали цивільної справи №2-2508/13 (справа № 754/4982/13-ц) за позовом ТОВ «Кольчуга-Київ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Дубініна В.І. від 28.03.2013 року відкрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кольчуга-Київ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу. (а.с.12)

11.04.2013 р. ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва про відкриття провадження №2/754/2508/13 від 28.03.2013 року та згідно квитанції № 821140001 від 11 квітня 2013 року сплачено судовий збір у розмірі 114,71 гривень.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2013р. за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 28 березня 2013 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кольчуга-Київ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, апеляційна скарга ОСОБА_1 була залишена без розгляду, апеляційне провадження за вищевказаною скаргою закрито.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 30.08.2013р., за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кольчуга-Київ» про забезпечення позову по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кольчуга-Київ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, було накладено арешт на всі земельні ділянки, а саме: земельну ділянку розміром 20га, яка знаходиться в АДРЕСА_2; земельна ділянка розміром 2 га, АДРЕСА_2; 16 земельних ділянок, АДРЕСА_3; земельну ділянку розміром 10га, АДРЕСА_4; земельна ділянка розміром 3,58 га, АДРЕСА_4, які належать ОСОБА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1, зареєстрованого: АДРЕСА_1; заборонено ОСОБА_1 зо закінчення розгляду справи , про стягнення з нього 49077775грн. вчиняти дії по відчуженню належних йому земельних ділянок в Каланчацькому та інших районах Херсонської області.

23.09.2013 року через Деснянський районний суд м. Києва ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва про накладення арешту на майно від 30.08.2013 року, в якій він просив суд скасувати вказану ухвалу. В зв'язку із поданням апеляційної скарги апелянтом було сплачено судовий збір у розмірі 114,71 грн. відповідно до квитанції № 822030011 від 20 вересня 2013 року, проте дана квитанція не була розцінена як належний доказ сплати судового збору, оскільки апелянтом сплачено судовий збір за реквізитами Деснянського районного суду м. Києва та ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23 жовтня 2013 року апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 30 серпня 2013 року була залишена без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги. На виконання вищевказаної ухвали ОСОБА_1 згідно квитанції № 820540011 від 05 листопада 2013 року було сплачено судовий збір у розмірі 114,71 грн.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28 листопада 2013 року апеляційна скарга ОСОБА_1 була відхилена, а ухвала Деснянського районного суду м. Києва від 30 серпня 2013 року залишено без зміни.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 27.09.2013р. по вищевказаній справі за заявою ТОВ «Кольчуга-Київ» було кнкладено заборону ОСОБА_1, на відчуження корпоративних прав, якими він володіє згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, на час розгляду справи; накладено арешт на корпоративні права, які належать ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, а саме: 1) частку у статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БУДІНВЕСТ» (скорочена назва ТЗОВ «БУДІНВЕСТ», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 32017371, місцезнаходження: 30070, Хмельницька обл., Славутський район, село Улашанївка, вул. Ульянових, буд. 2, статутний капітал 16500,00 грн., свормований 31.07.2003 ) , розмір частки ОСОБА_1 - 9075.00 грн.; 2) часткау у статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОРІОН 1508» (скорочена назва ТОВ «ОРІОН 1508», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 35568077, місцезнаходження: 73011, Херсонська обл., м. Херсон, Суворовський район, вул, Молрдіжна, 76, статутний капітал 1 202 000,00 грн., сформований 27.11.2008 р.), розмір частки ОСОБА_1 - 601 000.00 грн.; 3) частку у статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТЕХ-СІНКО» (скорочена назва TOB «ТЕХ-СІНКО», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 33391472, місцезнаходження: 73009, Херсонська обл., м. Херсон, Комсомольський район, вул. Нафтовиків, буд. 52-А, статутний капітал 26 200,00 грн., сформований 10.02.2006 р.), розмір частки ОСОБА_1 -26 200,00 грн.; 4) частку у статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТУРІНВЕСТ 1966» (скорочена назва TOB «ТУРІНВЕСТ 1966», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 35870280, місцезнаходження: 73009, Херсонська обл., м. Херсон, Суворовський район, вул. Молодіжна, буд. 76, статутний капітал 9 500,00 грн., сформований 26.05.2008 р.), розмір частки ОСОБА_1 - 4750,00 грн.; 5) частку у статутному капіталі «ПЛАТАН» (скорочена назва TOB «ПЛАТАН», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31026097, місцезнаходження: 03150, м. Київ, Печерський район, вул. Тверська 6, статутний капітал 9 000,00 грн., сформований 29.06.2001 р.), розмір частки ОСОБА_1 - 2250,00 грн.; 6) частку у статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЗІЗІФУС» (скорочена назва TOB «ЗІЗІФУС», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31104913, місцезнаходження: 97053, Автономна Республіка Крим, Красногвардійський район, село Ленінське, вул. Леніна, буд. 4, статутний капітал 11 800,00 грн.) розмір частки ОСОБА_1 - 3 894.00 грн., або 33%; 7) частку у статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГАЗБУД-ГРУП» (скорочена назва TOB «ГАЗБУД-ГРУП», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 36346878, місцезнаходження: 02232, м. Київ, Деснянський район, вул. Радунська, буд. 26, кв. 64, статутний капітал 1 060 500,00 грн., сформований 17.02.2010 р.), розмір частки ОСОБА_1 - 1 060 500,00 грн.; 8) частку у статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЕНЕРГОГАЗІНВЕСТСОЮЗ» (скорочена назва TOB «ЕНЕРГОГАЗІНВЕСТСОЮЗ», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 30725645, місцезнаходження: 03022, м. Київ, Голосіївський район, вул. Амурська, буд. 8, статутний капітал 27 420,00 грн.), розмір частки ОСОБА_1 - 13 710,00 грн.; 9) частку у статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «М-СПЕЦТРАНС» (скорочена назва TOB «М-СПЕЦТРАНС», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 37353179, місцезнаходження: 73000, Херсонська обл., м. Херсон, Суворовський район, вул.. Молодіжна, буд. 76, статутний капітал 1 150,00 грн.), розмір частки ОСОБА_1 - 1 150,00 грн.; 10) частку у статутному капіталі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «М-ПРОФІ» (скорочена назва TOB «М-ПРОФІ», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 38044259, місце знаходження: 73000, Херсонська обл., м.Херсон, Суворовський райн, вул. Фрунзе, 24, статутний капітал 100грн. ), розмір частки ОСОБА_1 - 100грн.; які належать ОСОБА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1, зареєстрованого: АДРЕСА_1. Заборонено ОСОБА_1 зо закінчення розгляду справи , про стягнення з нього 49077775грн. вчиняти дії по відчуженню належних йому корпоративних прав.

09.09.2013 року ОСОБА_1 до Деснянського районного суду м. Києва було подано зустрічну позовну заяву до ТОВ «Кольчуга-Київ» про визнання недійним пункту 1.3 договору уступки права вимоги та в сплачено судовий збір у розмірі 114,71 гривень відповідно квитанції «ПриватБанку» від 07.09.2013р.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва в цивільній справі за позовом ТОВ «Кольчуга-Київ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу та за зустрічним позовом про визнання недійсним пункту 1.3 Договору уступки права вимоги, встановлено, що позивач за зустрічною позовною заявою та його представник до закінчення розгляду справи покинули судове засідання, не надавши суду заяви про розгляд справи за їх відсутність та зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Кольчуга-Київ» про визнання недійсним п.1.3 Договору уступки права вимоги було залишено без розгляду.

08.10.2013р. рішенням Деснянського районного суду м. Києва було стягнуто з ОСОБА_1 борг у розмірі 49077775 грн. та судовий збір - 3441 грн., а всього 49812016 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кольчуга-Київ».

За подання апеляційної скарги на вищевказане рішення суду ОСОБА_1 квитанцією «ПриватБанку» від 11.10.2013 р. було сплачено судовий збір у розмірі 1720 грн.

За подання апеляційної скарги на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва про накладення арешту на відчуження корпоративних прав від 27.09.2013 року апелянтом - ОСОБА_1 квтинцією «ПриватБанку» від 18.10.2013 року було сплачено судовий збір у розмірі 114,71 гривень.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 лютого 2014 року апеляційна скарга ОСОБА_1 була задоволена, ухвала Деснянського районного суду м. Києва від 27 вересня 2013 року скасована та постановлено нову, якою у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Кольчуга-Київ» про забезпечення позову в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кольчуга-Київ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 05 лютого 2014 року апеляційна скарга ОСОБА_1 була задоволена, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2013 року скасовано та ухвалено нове наступного змісту: «У задоволенні позову Товариства з обмеженою «Кольчуга-Київ» до ОСОБА_1 про стягнення бору - відмовити».

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2014 року касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Кольчуга-Київ» було відхилено, рішення апеляційного суду м. Києва від 05 лютого 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року заяву представника ТОВ «Кольчуга-Київ» - Мариїнського О.В. по перегляд за ново виявленими обставинами рішення Апеляційного суду м. Києва від 05 лютого 2014р. було відхилено. Рішення Апеляційного суду м. Києва від 05 лютого 2014р. за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2013р. у справі за позовом ТОВ «Кольчуга-Київ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу було залишено без змін.

Постановою Верховного суду України від 12 листопада 2014р. у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Кольчуга-Київ» про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2014р. було відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24 лютого 2015р. було відмовлено у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кольчуга-Київ» - Мариїнського О.В. про перегляд у зв'язку з ново виявленими обставинами рішення Апеляційного суду м. Києва від 05 лютого 2014р. в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кольчуга-Київ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 08 квітня 2015р. заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кольчуга-Київ» - Мариїнського О.В. про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду м. Києва від 05 лютого 2014р. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кольчуга-Київ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу залишено без задоволення.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: 2) витрати на правову допомогу; 3) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; 4) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 5) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; 6) витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Згідно ст. 1 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011рю № 3674-VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів; у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.

Статтею 4 зазначеного закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно п.2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільний і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» згідно із главою 8 розділу I ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Визначені ЦПК види судових витрат є вичерпними, тому на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, не може покладатися обов'язок нести інші витрати, не передбачені законодавством. Склад судових витрат по окремим його видам не є вичерпним. Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується виключно ЦПК. Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися як збитки.

Подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об'єктом справляння судового збору. За подання додаткових заяв, у яких збільшується розмір позовних вимог, недоплачена сума судового збору також підлягає сплаті. Розміри ставок судового збору визначаються з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, а не на день подання первісного процесуального документа (наприклад, позовної заяви, заяви про видачу судового наказу, заяви в порядку окремого провадження), що відповідає вимогам частини третьої статті 2 ЦПК. Це стосується, зокрема, випадків подання заяв про забезпечення позову, доказів, апеляційних, касаційних скарг.

Законом передбачено сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги на рішення суду з урахуванням оспорюваної суми (підпункти 8, 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI). При цьому оспорюваною є та сума, зі стягненням якої не погоджується особа, що подає скаргу; ця сума може співпадати з ціною позову (якщо рішення оскаржується в повному обсязі) або не співпадати (якщо рішення оскаржується в певній частині майнових вимог).

У разі якщо в апеляційному або в касаційному порядку оскаржується судове рішення, яке прийнято за наслідками розгляду первісного і зустрічного позовів, то якщо заявник не згоден із таким рішенням у частині розгляду вимог за обома зазначеними позовами, судовий збір має сплачуватися ним так само з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів.

У разі оскарження рішення суду лише в частині відшкодування чи розподілу судових витрат, що не пов'язано з позовними вимогами і не стосується суті спору, сторона не повинна оплачувати за таку скаргу судовий збір.

Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат згідно з правами, передбаченими статтею 88 ЦПК.

У разі якщо з певних причин у цих випадках суд вищої інстанції не змінив рішення суду в частині розподілу судових витрат, це питання вирішується цим судом на підставі статті 220 ЦПК або судом першої інстанції, який розглянув справу, за заявою заінтересованої особи.

Якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в частині першій статті 293 ЦПК, або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу, передбачену у пункті 2 частини першої статті 324 ЦПК, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 88 ЦПК.

Якщо суд не прийняв рішення щодо розподілу судових витрат або, наприклад, про повернення судового збору з Державного бюджету України, то за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також із власної ініціативи суд на підставі статті 220 ЦПК має право ухвалити додаткове рішення у справі, яким вирішити відповідне питання.

Проте якщо під час розгляду справи докази на підтвердження понесених судових витрат суду не надавалися, то додаткове рішення щодо розподілу цих судових витрат ухвалюватися не може і в задоволенні такої заяви має бути відмовлено.

Згідно вимог ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1-4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується виключно ЦПК, зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися як збитки, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення солідарно з відповідачів матеріальної шкоди у розмірі 2203 гривень 84 коп. задоволенню не підлягають за їх безпідставністю та недоведеністю.

Вимога позову про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача моральної шкоди не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності...... Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Протягом судового розгляду позивачем не було надано належних правових доказів завдання йому відповідачами моральної шкоди. А звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 не може вважатися таким.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 15, 50, 88, 196, 212-215 ЦПК України суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогазінвестконсалт", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кольчуга-Київ", ОСОБА_2 про стягнення моральної та матеріальної шкоди залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: