Ухвала

від 02.07.2015 по справі 754/11780/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/7706/2015 Головуючий у 1-й інстанції - Галась І.А.

Доповідач Рубан С.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2015 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Поліщук Н.В., Білич І.М.

при секретарі Гарматюк О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазінвестконсалт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кольчуга-Київ», ОСОБА_2 про стягнення моральної та матеріальної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 22 квітня 2015 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Енергогазінвестконсалт», ТОВ «Кольчуга-Київ», ОСОБА_2 про стягнення моральної та матеріальної шкоди - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу.

Представник відповідача ТОВ «Кольчуга-Київ» проти апеляційної скарги заперечив.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди від 19.02.2015 року) стягнути солідарно з відповідачів матеріальну шкоди в розмірі 2203 гривні 84 коп.; стягнути солідарно з відповідачів 100000 гривень моральної шкоди, яка була завдана позивачу неправомірними діями відповідачів.

В обґрунтування зазначив, що 28 березня 2013 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва у справі №754/4982/13-ц було відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «Кольчуга-Київ» до ОСОБА_1 про стягнення коштів під головуванням судді Дубініна В.І., в позовній заяві було вказано, що 11 березня 2013 року за договором про відступлення прав вимоги первісний кредитор ТОВ «Енергогазінвестконсалт» та ОСОБА_2 переуступили ТОВ «Кольчука-Київ» право вимоги відносно ОСОБА_1 на підставі документа від 14.10.2010 року. Позивач зазначає, що відповідач 2 - ТОВ «Кольчука-Київ» безпідставно звернувся до суду з позовною заявою, а також здійснив безпідставне нарахування штрафних санкцій. Такі незаконні та безпідставні дії призвели до того, що сума позову ТОВ «Кульчега-Київ» до позивача склала майже 50 мільйонів гривень і позивач змушений був усіма можливими способами захищати свої порушені права. Позивачем було оскаржено ухвалу про відкриття провадження у справі від 28.03.2013 року та сплачено державне мито у розмірі 114,71 гривень. В подальшому в процесі розгляду справи відповідач №2 подав два клопотання про забезпечення позову про накладення арешту на корпоративні права часток в статутному капіталі де позивач був одним із засновників, та на всі земельні ділянки, які були у власності позивача. Деснянським районним судом м. Києва були задоволені дані клопотання ТОВ «Кольчуга-Київ» ухвалами від 30.08.2013 року та від 27.09.2013 року. Позивач скористався своїм правом на апеляційне оскарження та оскаржив вищевказані ухвали суду, в зв'язку із чим ним було сплачено державне мито 114,71 гривень за оскарження ухвали про накладення арешту на корпоративні права та 114,71 гривень за оскарження ухвали про накладення арешту на земельні ділянки. Також в процесі розгляду справи позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 243,60 гривень за подання зустрічного позову про визнання недійсним частини договору про відступлення права вимоги від 11.03.2013 року. Позивач зазначає, що судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні зустрічного позову та задоволено позовні вимоги ТОВ «Кольчуга-Київ», стягнуто з позивача вищезазначену суму коштів.

Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 оскаржив рішення суду в апеляційному порядку та сплатив судовий збір у розмірі 1720,5 гривень за розгляд апеляційної скарги. Також позивач сплатив судовий збір у розмірі 15 гривень за отримання диску із звукозаписом судового засідання та поніс витрати на поштову кореспонденцію для направлення документів до суду та сторонам в розмірі 9,5 гривень. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 05.02.2014 року у справі №22- ц/796/586/2014 апеляційна скарга позивача була задоволена. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 18.06.2014 року у справі №6-10241ск14 у задоволенні касаційної скарги відповідача ТОВ «Кольчуга-Київ» було відмовлено та залишено без змін рішення апеляційного суду м. Києва. Таким чином, позивач зазначає, що суди касаційної та апеляційної інстанцій підтвердили, що відповідач ТОВ «Кольчуга-Київ» неправомірно звернувся до суду з позовом до позивача з вимогами про стягнення коштів, чим завдав останньому матеріальних та моральних збитків. Збитки позивача полягають у витратах, які були ним понесені для відновлення порушеного права, а саме оплати державного мита та поштових витрат на загальну суму 2203 гривень 84 коп.

Також позивач зазнав моральних збитків від неправомірних дій відповідача, які полягають у наступному: щоденні думки про наслідки психотравмуючої події, негативні переживання та спогади, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні судового процесу, психологічний дискомфорт, тимчасова відірваність від активного соціального життя, порушення сну, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, приниження гідності. Крім того, позивач зазначає, що через постійні хвилювання та переживання у нього погіршився стан здоров'я, супроводжує постійний головний біль, внаслідок чого за останній період він декілька разів був винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, в зв'язку із чим він оцінює завдану йому моральну шкоду в розмірі 100000 гривень. Позивач зазначає, що вина відповідачів доведена рішеннями Апеляційного суду м. Києва від 05.02.2014 року у справі № 22-ц/796/586/2014 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.06.2014 року у справі № 6-10241ск14. Зважаючи на розмір позовних вимог ТОВ «Кольчуга-Київ» (майже 50 мільйоні гривень), даний неправомірний позов поставив під загрозу бізнес діяльність позивача, яка була напрацьована на протязі всього життя позивача, на момент звернення до суду частина партнерів відмовилась від запланованих бізнес проектів ще на стадії відкриття провадження у справі. Позивач визначив у якості співвідповідачів також ОСОБА_2 та ТОВ «Енергогазінвестконсалт», оскільки останні переуступили на користь ТОВ «Кольчуга-Київ» по договору від 11.03.2014 року право вимоги на боргові зобов'язання, які відсутні, а також уповноважили відповідача ТОВ «Кольчуга-Київ» діяти від їхнього імені у якості нового кредитора, тому позивач вважає, що понесені ним збитки є результатом спільних дій всіх трьох відповідачів, та стягнення збитків повинно бути солідарне з кожного з трьох відповідачів.

Судом встановлено, що ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Дубініна В.І. від 28.03.2013 року відкрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кольчуга-Київ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу. (а.с.12).

11.04.2013 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва про відкриття провадження у справі №2/754/2508/13 від 28.03.2013 року та згідно квитанції № 821140001 від 11 квітня 2013 року сплатив судовий збір у розмірі 114,71 гривень.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2013 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 28 березня 2013 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кольчуга-Київ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, апеляційна скарга ОСОБА_1 була залишена без розгляду, апеляційне провадження за вищевказаною скаргою закрито.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 30.08.2013 року, за заявою ТОВ «Кольчуга-Київ» про забезпечення позову у справі за позовом ТОВ «Кольчуга-Київ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, було накладено арешт на всі земельні ділянки, а саме: земельну ділянку розміром 20га, яка знаходиться в АДРЕСА_2; земельна ділянка розміром 2 га, АДРЕСА_3; 16 земельних ділянок, АДРЕСА_4; земельну ділянку розміром 10га, АДРЕСА_5; земельна ділянка розміром 3,58 га, АДРЕСА_5, які належать ОСОБА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1, зареєстрованого: АДРЕСА_1; заборонено ОСОБА_1 до закінчення розгляду справи , про стягнення з нього 49077775 грн. вчиняти дії по відчуженню належних йому земельних ділянок в АДРЕСА_5.

23.09.2013 року через Деснянський районний суд м. Києва ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва про накладення арешту на майно від 30.08.2013 року, в якій він просив суд скасувати вказану ухвалу. В зв'язку із поданням апеляційної скарги ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 114,71 грн. відповідно до квитанції № 822030011 від 20 вересня 2013 року, проте дана квитанція не була розцінена як належний доказ сплати судового збору, оскільки судовий збір було сплачено за реквізитами Деснянського районного суду м. Києва та ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23 жовтня 2013 року апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 30 серпня 2013 року була залишена без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги. На виконання вищевказаної ухвали ОСОБА_1 згідно квитанції № 820540011 від 05 листопада 2013 року було сплачено судовий збір у розмірі 114,71 грн.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28 листопада 2013 року апеляційна скарга ОСОБА_1 була відхилена, а ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 30 серпня 2013 року залишено без змін.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 27.09.2013 року по вищевказаній справі за заявою ТОВ «Кольчуга-Київ» було накладено заборону ОСОБА_1, на відчуження корпоративних прав, якими він володіє згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, на час розгляду справи; накладено арешт на корпоративні права, які належать ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, а саме: 1) частку у статутному капіталі ТОВ «Будінвест», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 32017371, місцезнаходження: 30070, Хмельницька обл., Славутський район, село Улашанївка, вул. Ульянових, буд. 2, статутний капітал 16500,00 грн., сформований 31.07.2003, розмір частки ОСОБА_1 - 9075.00 грн.; 2) частка у статутному капіталі ТОВ «Оріон 1508», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 35568077, місцезнаходження: 73011, Херсонська обл., м. Херсон, Суворовський район, вул. Молодіжна, 76, статутний капітал 1 202 000,00 грн., сформований 27.11.2008 pоку, розмір частки ОСОБА_1 - 601 000.00 грн.; 3) частку у статутному капіталі ТОВ «Тех-Сініко», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 33391472, місцезнаходження: 73009, Херсонська обл., м. Херсон, Комсомольський район, вул. Нафтовиків, буд. 52-А, статутний капітал 26 200,00 грн., сформований 10.02.2006 pоку, розмір частки ОСОБА_1 -26 200,00 грн.; 4) частку у статутному капіталі ТОВ «Турінвест 1966», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 35870280, місцезнаходження: 73009, Херсонська обл., м. Херсон, Суворовський район, вул. Молодіжна, буд. 76, статутний капітал 9 500,00 грн., сформований 26.05.2008 pоку, розмір частки ОСОБА_1 - 4750,00 грн.; 5) частку у статутному капіталі ТОВ «Платан», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31026097, місцезнаходження: 03150, м. Київ, Печерський район, вул. Тверська 6, статутний капітал 9 000,00 грн., сформований 29.06.2001 pоку, розмір частки ОСОБА_1 - 2250,00 грн.; 6) частку у статутному капіталі ТОВ «Зізіфус», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31104913, місцезнаходження: 97053, Автономна Республіка Крим, Красногвардійський район, село Ленінське, вул. Леніна, буд. 4, статутний капітал 11 800,00 грн. розмір частки ОСОБА_1 - 3 894.00 грн., або 33%; 7) частку у статутному капіталі ТОВ «Газбуд-Еруп», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 36346878, місцезнаходження: 02232, м. Київ, Деснянський район, вул.Радунська, буд. 26, кв. 64, статутний капітал 1 060 500,00 грн., сформований 17.02.2010 pоку, розмір частки ОСОБА_1 - 1 060 500,00 грн.; 8) частку у статутному капіталі ТОВ «Енергогазінвестсоюз», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 30725645, місцезнаходження: 03022, м. Київ, Голосіївський район, вул. Амурська, буд. 8, статутний капітал 27 420,00 грн., розмір частки ОСОБА_1 - 13 710,00 грн.; 9) частку у статутному капіталі ТОВ «М-Спецтранс», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 37353179, місцезнаходження: 73000, Херсонська обл., м. Херсон, Суворовський район, вул. Молодіжна, буд. 76, статутний капітал 1 150,00 грн., розмір частки ОСОБА_1 - 1 150,00 грн.; 10) частку у статутному капіталі ТОВ «М-Профі», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 38044259, місце знаходження: 73000, Херсонська обл., м. Херсон, Суворовський район, вул. Фрунзе, 24, статутний капітал 100 грн., розмір частки ОСОБА_1 - 100грн.; які належать ОСОБА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1, зареєстрованого: АДРЕСА_1. Заборонено ОСОБА_1 до закінчення розгляду справи , про стягнення з нього 49077775грн. вчиняти дії по відчуженню належних йому корпоративних прав.

09.09.2013 року ОСОБА_1 до Деснянського районного суду м. Києва було подано зустрічну позовну заяву до ТОВ «Кольчуга-Київ» про визнання недійним пункту 1.3 договору уступки права вимоги та сплачено судовий збір у розмірі 114,71 гривень відповідно квитанції «ПриватБанку» від 07.09.2013 року.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва у цивільній справі за позовом ТОВ «Кольчуга-Київ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу та за зустрічним позовом про визнання недійсним пункту 1.3 Договору уступки права вимоги, встановлено, що позивач за зустрічною позовною заявою та його представник до закінчення розгляду справи покинули судове засідання, не надавши суду заяви про розгляд справи за їх відсутності та зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Кольчуга-Київ» про визнання недійсним п.1.3 Договору уступки права вимоги було залишено без розгляду.

08.10.2013 року рішенням Деснянського районного суду м. Києва було стягнуто з ОСОБА_1 борг у розмірі 49077775 грн. та судовий збір - 3441 грн., а всього 49812016 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кольчуга-Київ».

За подання апеляційної скарги на вищевказане рішення суду ОСОБА_1 квитанцією «ПриватБанку» від 11.10.2013 року було сплачено судовий збір у розмірі 1720 грн.

За подання апеляційної скарги на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва про накладення арешту на відчуження корпоративних прав від 27.09.2013 року ОСОБА_1 по квитанції «ПриватБанку» від 18.10.2013 року було сплачено судовий збір у розмірі 114,71 гривень.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 лютого 2014 року апеляційна скарга ОСОБА_1 була задоволена, ухвала Деснянського районного суду м. Києва від 27 вересня 2013 року скасована та постановлена нова, якою у задоволенні заяви ТОВ «Кольчуга-Київ» про забезпечення позову у справі за позовом ТОВ «Кольчуга-Київ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 05 лютого 2014 року апеляційна скарга ОСОБА_1 була задоволена, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2013 року скасовано та ухвалено нове наступного змісту: «У задоволенні позову ТОВ «Кольчуга-Київ» до ОСОБА_1 про стягнення бору - відмовити».

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2014 року касаційну скаргу ТОВ «Кольчуга-Київ» було відхилено, рішення апеляційного суду м. Києва від 05 лютого 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року заяву представника ТОВ «Кольчуга-Київ» - Мариїнського О.В. по перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду м. Києва від 05 лютого 2014 року було відхилено. Рішення Апеляційного суду м. Києва від 05 лютого 2014 року за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2013р. у справі за позовом ТОВ «Кольчуга-Київ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу було залишено без змін.

Постановою Верховного суду України від 12 листопада 2014 року у задоволенні заяви ТОВ «Кольчуга-Київ» про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2014р. було відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24 лютого 2015 року було відмовлено у задоволенні заяви представника ТОВ «Кольчуга- Київ» - Мариїнського О.В. про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду м. Києва від 05 лютого 2014 року у справі за ТОВ «Кольчуга-Київ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 08 квітня 2015 року заяву ТОВ «Кольчуга-Київ» про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду м. Києва від 05 лютого 2014 року у цивільній справі за позовом ТОВ «Кольчуга-Київ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу залишено без задоволення.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: 2) витрати на правову допомогу; 3) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; 4) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 5) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; 6) витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Згідно ст. 1 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-УІ судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів; у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.

Статтею 4 зазначеного закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» згідно із главою 8 розділу І ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Визначені ЦПК види судових витрат є вичерпними, тому на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, не може покладатися обов'язок нести інші витрати, не передбачені законодавством. Склад судових витрат по окремим його видам не є вичерпним. Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується виключно ЦПК. Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися як збитки.

Подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об'єктом справляння судового збору. За подання додаткових заяв, у яких збільшується розмір позовних вимог, недоплачена сума судового збору також підлягає сплаті. Розміри ставок судового збору визначаються з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, а не на день подання первісного процесуального документа (наприклад, позовної заяви, заяви про видачу судового наказу, заяви в порядку окремого провадження), що відповідає вимогам частини третьої статті 2 ЦПК. Це стосується, зокрема, випадків подання заяв про забезпечення позову, доказів, апеляційних, касаційних скарг.

Законом передбачено сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги на рішення суду з урахуванням оспорюваної суми (підпункти 8, 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI). При цьому оспорюваною є та сума, із стягненням якої не погоджується особа, що подає скаргу; ця сума може співпадати з ціною позову (якщо рішення оскаржується в повному обсязі) або не співпадати (якщо рішення оскаржується в певній частині майнових вимог).

У разі якщо в апеляційному або в касаційному порядку оскаржується судове рішення, яке прийнято за наслідками розгляду первісного і зустрічного позовів, то якщо заявник не згоден із таким рішенням у частині розгляду вимог за обома зазначеними позовами, судовий збір має сплачуватися ним так само з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів.

У разі оскарження рішення суду лише в частині відшкодування чи розподілу судових витрат, що не пов'язано з позовними вимогами і не стосується суті спору, сторона не повинна оплачувати за таку скаргу судовий збір.

Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат згідно з правилами, передбаченими статтею 88 ЦПК.

У разі, якщо з певних причин у цих випадках суд вищої інстанції не змінив рішення суду в частині розподілу судових витрат, це питання вирішується цим судом на підставі статті 220 ЦПК або судом першої інстанції, який розглянув справу, за заявою заінтересованої особи.

Якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в частині першій статті 293 ЦПК, або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу, передбачену у пункті 2 частини першої статті 324 ЦПК, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду справи згідно із загальними правилами статті 88 ЦПК.

Якщо суд не прийняв рішення щодо розподілу судових витрат або, наприклад, про повернення судового збору з Державного бюджету України, то за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також із власної ініціативи суд на підставі статті 220 ЦПК має право ухвалити додаткове рішення у справі, яким вирішити відповідне питання.

Проте, якщо під час розгляду справи докази на підтвердження понесених судових витрат суду не надавалися, то додаткове рішення щодо розподілу цих судових витрат ухвалюватися не може і в задоволенні такої заяви має бути відмовлено.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Виходячи з того, що порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується виключно ЦПК, зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 22 ЦК України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися як збитки, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в позовних вимогах про солідарне стягнення з відповідачів матеріальної шкоди.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Протягом судового розгляду позивачем не було надано суду доказів відповідно до приписів статей 58-59 ЦПК України заподіяння йому незаконними діями відповідачів моральної шкоди, а звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 не є завданням йому моральної шкоди виходячи з норм Закону.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши обставини справи, докази наявні у справі, колегія суддів дійшла висновку, що судом вірно встановлено правовідносини сторін та вірно застосовано правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин.

Доводи апеляційної скарги повторюють доводи позовної заяви, які були предметом розгляду суду першої інстанції та не являються підставою для скасування рішення суду.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.

Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст.303,304,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий

Судді