Рішення

від 27.04.2015 по справі 474/1267/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №474/1267/14-ц 27.04.2014 27.04.2015 27.04.2015

Провадження №22-ц/784/845/15

Провадження №22ц/784/845/15 Суддя першої інстанції Фасій В.В.

Категорія 23 Суддя-доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Рішення

Іменем України

27 квітня 2015 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Самчишиної Н.В., Лисенка П.П.,

з секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Виробничо - комерційне підприємство «КАРО» рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 06 лютого 2015 року , ухвалене по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Виробничо - комерційне підприємство «КАРО», відділу Держземагенства у Врадіївському районі Миколаївської області, Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області про визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки та покладення обов'язку вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до Приватного підприємства «Виробниче - комерційне підприємство «КАРО» (далі - ПП «ВКП «КАРО»), відділу Держземагенства у Врадіївському районі Миколаївської області про визнання договору оренди землі недійсним, повернення земельної ділянки та покладення обов'язку вчинити певні дії.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона на підставі державного акту на право приватної власності на землю є власником земельної ділянки, площею 4.29 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Гуляницької сільської ради Врадіївського району Миколаївської області.

Відповідач ПП «ВКП «КАРО» використовує вказану земельну ділянку на підставі договору оренди землі від 02 серпня 2010 року, зареєстрованого у Врадіївському відділі Держкомзему, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22 листопада 2011 року за №482230004000591.

Посилаючись, на те що це володіння є неправомірним, оскільки вона вказаний договір оренди землі не укладала та не підписувала, позивач просила визнати недійсним договір оренди та повернути їй земельну ділянку.

В подальшому позивач уточнила позовні вимоги та також просила скасувати рішення Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області про реєстрацію іншого речового права, зокрема права оренди ПП «ВКП «КАРО» на земельну ділянку та зобов'язати відділ Держземагенства у Врадіївському районі Миколаївської області скасувати державну реєстрацію договору оренди землі, а також стягнути з ПП «ВКП «КАРО» 7 991 грн. 53 коп. в рахунок відшкодування плати за фактичне використання земельної ділянки за період 2012- 2014 років виходячи із розміру 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки.

Ухвалою Врадіївського районного суду Миколаївської області від 12 січня 2015 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено Реєстраційну службу Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області.

Рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 06 лютого 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі.

Визнано недійсним договір оренди землі, площею 4.29 га, що укладений 02 серпня 2010 року між ОСОБА_2 та ПП «ВКП «КАРО», зареєстрований у Врадіївському відділі Держкомзему 22 листопада 2011 року за №482230004000591.

Витребувано у ПП «ВКП «КАРО» та повернуто ОСОБА_2, належну їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 земельну ділянку, площею 4.29 га, кадастровий номер НОМЕР_2, розташовану в межах території Гуляницької сільської ради Врадіївського району Миколаївської області з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Зобов'язано відділ Держземагенства у Врадіївському районі Миколаївської області скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 02 серпня 2010 року, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Врадіївському районі 22 листопада 2011 року за №482230004000591.

Скасовано рішення Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області від 27 березня 2014 року про державну реєстрацію речового права оренди земельної ділянки за суб'єктом - орендарем ПП «ВКП «КАРО» на об'єкт речового права - земельну ділянку площею 4.29 га кадастровий номер НОМЕР_2 розташовану в межах території Гуляницької сільської ради Врадіївського району Миколаївської області з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належну орендодавцю ОСОБА_2

Стягнуто з ПП «ВКП «КАРО» на користь ОСОБА_2 7 991 грн. 53 коп. в рахунок відшкодування плати за фактичне використання земельної ділянки в період з 2012 року по 2014 рік.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат у справі.

ПП ВКП «КАРО» подало на це рішення апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення і неправильне застосування районним судом норм матеріального та процесуального права, просило його скасувати та ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_1, виданого Врадіївською районною державною адміністрацією Миколаївської області 15 червня 2010 року, належить земельна ділянка, площею 4.29 га, яка розташована в межах території Гуляницької сільської ради Врадіївського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.11).

ПП «ВКП «КАРО» володіє та користується вказаною земельною ділянкою на підставі договору оренди землі, укладеного 02 серпня 2010 року з нею (ПП «ВКП «Каро») від імені ОСОБА_2 строком на 10 років.

Договір зареєстрований у Врадіївському відділі Держкомзему 22 листопада 2011 року за №482230004000591 (а.с.14-15).

Задовольняючи позов в частині визнання недійсним договору оренди землі, суд першої інстанції виходив із того, що в установленому порядку здійснено державну реєстрацію спірного договору оренди землі, він є укладеним, а отже є оспорюваним та за рішенням суду може бути визнаний недійсним, зокрема, через відсутність згоди на укладення такого договору.

Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду з огляду на наступне.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Законом України «Про оренду землі» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди земельної ділянки.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За правилами п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

В силу ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року №161-XIV (з наступними змінами та доповненнями).

Згідно з положеннями ст.14 Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається у письмовій формі та відповідно до ст.18 цього Закону набирає чинності після його державної реєстрації.

За змістом ст.ст.93,125 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності; право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно із ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Волевиявлення є важливими чинником, без якого неможливо вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору, установленою ст.627 ЦК України.

Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки.

Частиною 1 ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладений, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Установивши, що спірний договір, який за формою і змістом відповідає вимогам закону, але експертизою підтверджено, що одна із сторін його не підписувала, суд має виходити з того, що такий договір є вчиненим. У цьому випадку п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» про не вчинення договору, чи не укладення не застосовується.

Зазначене вище є підставою для визнання договору недійсним за ст.ст.203,215 ЦК України як підписання договору особою, яка не має на це повноважень та волевиявлення власника, якщо власник у подальшому не схвалив такого правочину.

Таким чином, встановивши, що оспорюваний договір оренди землі від 02 серпня 2010 року, підписаний не ОСОБА_2, що підтверджується почеркознавчою експертизою, зокрема, висновком експертів Київського науково - дослідного інституту судових експертиз від 18 липня 2013 року (а.с.93-98) та вказане відповідачем не спростовано, районний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання договору оренди землі недійсним з підстав ч.3 ст.203, ст.215 ЦК України.

За такого, встановивши, що спірний договір оренди землі в установленому законом порядку пройшов державну реєстрацію, є укладеним, а отже - оспорюваний, але волевиявлення позивача не було направлено на укладення угоди, яку вона не підписувала, суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про визнання недійсним такого договору та повернення земельної ділянки власникові.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач отримувала орендну плату, а тому схвалила договір оренди землі, прийнявши його до виконання, та відповідність даного договору вимогам Закону України «Про оренду землі» є необґрунтованими, оскільки не спростовують висновків суду щодо відсутності волевиявлення позивача на вчинення оспорюваного правочину.

Колегія суддів також погоджується з висновком районного суду в частині стягнення з відповідача ПП «ВКП «КАРО» на користь позивача коштів за фактичне використання землі, оскільки, як встановлено судом, протягом 2012 - 2014 років спірна земельна ділянка перебувала у користуванні ПП «ВКП «КАРО» без достатніх правових підстав, а тому відповідач повинен відшкодувати позивачці збитки, завдані самовільним захопленням її земельної ділянки за 2012-2014 роки, виходячи з положень чинного законодавства.

Зокрема, відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19 червня 2003 року (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

У пунктах 12, 14, 16 постанови Пленумом Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що у випадках самовільного зайняття земельних ділянок чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до ст.ст.211, 212 ЗК України, ст.ст.22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК України особами, що її заподіяли.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині відшкодування позивачу витрат за фактичне використання земельної ділянки.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками районного суду щодо скасування рішення про державну реєстрацію речового права оренди та покладення обов'язку на відділ Держземагенства у Врадіївському районі Миколаївської області скасувати державну реєстрацію договору оренди землі.

Так, задовольняючи позовні вимоги в частині покладення обов'язку на відділ Держземагенства у Врадіївському районі Миколаївської області, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що прийняття рішення про скасування державної реєстрації договору оренди є реєстраційною процедурою, а не цивільно - правовим спором.

До того ж, з 01 січня 2013 року в Україні запроваджено новий порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, за яким до повноважень територіальних органів земельних ресурсів не входить реєстрація прав та їх обтяжень.

Також, ст.125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а ст.126 цього Кодексу встановлюється порядок оформлення речових прав на земельну ділянку відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-IV).

16 березня 2010 року набрав чинності Закон України від 11 лютого 2010 року № 1878-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України», яким статті 18 та 20 Закону України «Про оренду землі» за №161-XIV виключені, а ст.6 доповнена ч.5, згідно з якою право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1878-VІ встановлено, що до 01 січня 2012 року, (9 грудня 2011 року дію вказаної норми продовжено до 01 січня 2013 року), державна реєстрація, зокрема договорів оренди земельних ділянок проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто реєстрацією є запис, фіксація фактів або явищ з метою обліку та надання їм статусу офіційно визнаних актів, внесення до списку або книги обліку.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом, а також на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду про визнання недійсним договору оренди землі є самостійною підставою для скасування запису про державну реєстрацію договорів оренди землі та при отриманні державним реєстратором рішення суду, що набрало законної сили, він зобов'язаний скасувати відповідний запис про державну реєстрацію прав.

Отже, у позивача відсутні підстави звертатись з вимогою про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди. Така вимога може бути підставою для звернення з окремим позовом у разі відмови реєстраційної служби внести зміни про скасування державної реєстрації прав.

Оскільки суд першої інстанції зазначених вимог закону не врахував та задовольнив позовні вимоги в частині скасування рішення Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки та покладення обов'язку на відділ Держземагенства у Врадіївському районі Миколаївської області скасувати державну реєстрацію договору оренди землі, то колегія суддів вважає, що відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням в ній нового рішення про відмову у задоволенні вищеназваних позовних вимог.

В іншій частині рішення суду слід залишити без змін, оскільки суд першої інстанції ухвалив його з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.303,309,316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Виробничо - комерційне підприємство «КАРО» задовольнити частково.

Рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 06 лютого 2015 року в частині вирішення позовних вимог про скасування рішення Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки та покладення обов'язку на відділ Держземагенства у Врадіївському районі Миколаївської області скасувати державну реєстрацію договору оренди землі - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Реєстраційної служби Врадіївського районного управління юстиції Миколаївської області та відділу Держземагенства у Врадіївському районі Миколаївської області про покладення обов'язку вчинити певні дії - відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: