Постанова

від 20.04.2015 по справі 802/463/15-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 квітня 2015 р. Справа № 802/463/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Комара П.А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Мошняги В. І.

представника позивача: Волошенюк О.В.,

представника відповідача: Нестерук І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства "АВІС"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства "АВІС" із позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 24.10.2014 року № 0008782203, видане на підставі акту позапланової невиїзної перевірки №2620/22-03/13304871 від 03.10.2014 року, протиправне, винесене з порушенням вимог чинного законодавства та таке, що підлягає скасуванню. Позивач вказує на те, що висловлені відповідачем в акті перевірки припущення щодо нікчемності укладених із контрагентами правочинів, не відповідають дійсності.

На переконання позивача, у нього наявні усі підтверджуючі реальність господарських операцій документи, які вимагає чинне законодавство. Крім того, правочини, укладені із контрагентами, є чинними та відповідають вимогам Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, додатково надав письмові докази в підтвердження зайнятої правової позиції та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи. Додатково пояснив, що встановлені перевіркою порушення діючого законодавства в дійсності мали місце. Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому, на його думку, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, судом встановлено наступне.

На підставі направлення від 15.09.2014 року за №2412/22, виданого Вінницькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області, головним державним ревізор-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області Литвин Іриною Анатоліївною, керуючись ст. 20, на підставі пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області від 10.02.2014 року №2606 проведена позапланова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства "АВІС" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з фермерським, господарством "Скутельник А.О." (код ЄДРПОУ 34276610) за вересень 2013р. - жовтень 2013р., TOB "Суми-Агротранс" (код ЄДРПОУ 38602356) за листопад 2013р., ФГ "Бабін О.П." (код ЄДРПОУ 31870690) за листопад 2013р.; TOB "Проміновації" (код ЄДРПОУ 37627055) за травень 2014р.; ДП "ТД "Пальміра" (код ЄДРПОУ 25422297) за лютий, квітень 2013р.; TOB "Ятек-Україна" (код ЄДРПОУ 36830961) за вересень, грудень 2013р.; TOB "Біопрот" (код ЄДРПОУ 38080359) за вересень 2013р.; ПП "ОККО-Бізнес" (код ЄДРПОУ 37278249) за квітень-травень 2014р.

За результатами вищезазначеної перевірки був складений Акт від 03.10.2014 року № 2620/22-03/13304871.

У висновках Акту перевірки Відповідач зазначив, що перевіркою встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198,3. п. 198.6 ст. 198; п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджету на загальну суму 205 528 грн., в т.ч.:

- за вересень 2013 року на суму 6871 грн.;

- за жовтень 2013року на суму 151672 грн.;

- за листопад 2013 року на суму 46985 грн.

Пунктом 86.7 статті 86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

14.10.2014 року позивачем до Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області були подані Заперечення № 1051 від 10.10.2014р., в якому не погоджується з висновками акту.

21.10.2014 року Вінницькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області затверджено висновок № 24022/10/22-03 про результати розгляду заперечення №1051 від 10.10.2014 року, згідно з яким заперечення на акт перевірки залишено без задоволення.

За результатами перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 24.10.2014 року № 0008782203, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 256910 грн. в тому числі за основним платежем 205528 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 51382 грн.

Позивачем направлена на адресу Головного управління Міндоходів у Вінницькій області первинна скарга № 1135 від 07.11.2014р. на зазначене податкове повідомлення - рішення.

Рішенням ГУ ДФС у Вінницькій області від 18.11.2014 року №404/10/02-32-10-04 про результати розгляду первинної скарги податкового повідомлення - рішення №0008782203 від 24.10.2014 року залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Суд, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, виходив з наступного.

Відповідно до підпункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11статті 201 Кодексу) (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу наведених вище норм випливає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Однак, наявність лише податкової накладної не є підставою для формування податкового кредиту. Для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту необхідна наявність і інших первинних документів, які б свідчили про реальність такої господарської операції.

Як видно із акту перевірки, податковий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій між ТОВ "Авіс" та ФГ "Скутельник А.О.", ТОВ "Суми - Агротранс", ТОВ "БІОПРОТ", оскільки перевіркою не підтверджено рух активів та підтвердження фактичного отримання товару від контрагентів - поставщиків.

Однак, суд не погоджується з такими твердженнями Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що між позивачем та контрагентами укладено договори поставки, а саме:

- №59 від 01.10.2012 року з ТОВ "БІОПРОТ";

- №ДА-61 від 06.09.2013 року із ФГ "Скутельник А.О.";

- №ДА - 86 від 22.10.2013 року з ТОВ "Суми - Агротранс".

Предметом договорів визначено те, що контрагент передає у власність ТОВ "Авіс", а останнє приймає та оплачує товар.

Згідно з п.п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В результаті проведених операцій, згідно вищезазначених вимог Податкового кодексу України, позивачем віднесено до складу податкового кредиту нараховані суми податку на додану вартість, однак перевіркою повноти визначення податкового кредиту за перевіряємий період встановлено його завищення.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10 (далі-Інформаційний лист), у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, постанова від 9 вересня 2008 року, в якій зазначено, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Але, поряд із цим, в даному Інформаційному листі зазначено, що в постанові Верховного Суду України від 08 вересня 2009 року останній вказує на те, що відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Крім цього, з врахуванням правової позиції Верховного Суду України, ВАСУ зазначає, що одним із етапів встановлення судом обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, є встановлення факту-здійснення господарської операції шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Крім того, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та або бюджетне відшкодування.

В підтвердження здійснення господарських операцій та отримання товару від контрагентів ТОВ "Авіс" надано суду податкові накладні, видаткові накладні, квитанції, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення.

Отже, господарські операції, фактично здійснювані підприємством позивача, підтверджуються оформленими належним чином документами.

За відсутності в цих документах недоліків, які згідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, що спричиняють втрату первинними документами юридичної сили та доказовості - немає правових підстав для неврахування цих документів як доказів дійсності укладання та виконання угод.

Так, вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-ХIV та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №1988.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

За змістом наведених норм, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), які в подальшому використовуються у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та валових витрат.

Констатація фактів порушень законодавства, що ґрунтується лише на сумнівах та припущеннях, є неприпустимою при складанні офіційного документу органу державної податкової служби (акту перевірки).

Це є порушенням п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 984, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В контексті даної спірної ситуації акт податкового органу не містить будь-якого документального підтвердження стосовно не виконання фінансово-господарських взаємовідносин позивача по взаєморозрахунках з контрагентами, а викладені у ньому висновки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Відтак, наявні у справі документи спростовують твердження податкового органу про відсутність факту реальності здійснення господарських відносин між позивачем та контрагентами і, навпаки, підтверджують реальність їх здійснення.

З приводу посилань представника відповідача на невідповідність окремих товарно-транспортних накладних вимогам законодавства, то суд зважає на те, що відсутність у товарно-транспортних накладних окремих відомостей не може бути підставою для висновків про непідтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентом, якщо при цьому іншими документами підтверджується протилежне. Більше того, наявність або, навпаки, відсутність товарно-транспортних накладних жодним чином не впливає на формування податкового кредиту, оскільки товарно-транспортні накладні підтверджують факт перевезення, проте не стосуються питань податкового обліку та звітності. А тому, відсутність деяких відомостей у товарно-транспортних накладних не може свідчити про їх невідповідність чинному законодавству.

Відтак, висновки податкового органу щодо непідтвердження господарської операції є припущеннями та спростовуються дослідженими доказами.

Відтак, наведені вище обставини свідчать про те, що висновки податкового органу щодо нереальності вчинення господарських операцій, що мали місце між ФГ "Скутельник А.О.", ТОВ "Суми - Агротранс", ТОВ "БІОПРОТ" та ТОВ "Авіс", є необґрунтованими та такими, що спростовуються дослідженими судом доказами.

Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що допущення ФГ "Скутельник А.О.", ТОВ "Суми - Агротранс", ТОВ "БІОПРОТ" окремих порушень вимог податкового законодавства жодним чином не може впливати на господарські відносини з ТОВ "Авіс", оскільки саме порушник повинен нести відповідальність за виявлені порушення.

З огляду на викладене, вимога Товариства щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.10.2014 року № 0008782203 підлягає задоволенню.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору за звернення до суду відповідно до статті 94 КАС України підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Вінницької ОДПІ Головного управління ДФС у Вінницькій області від 24.10.2014 року № 0008782203.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства "АВІС" судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комар Павло Анатолійович