Ухвала

від 18.06.2015 по справі 802/463/15-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/463/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Комар П.А.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

18 червня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Марцісь Ю.А.,

представника позивача - ОСОБА_2,

представників відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства "АВІС" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду І інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Під час судового засідання представник позивача заперечила проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити рішення суду І інстанції без змін.

Представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача та представників відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, на підставі направлення від 15 вересня 2014 року за №2412/22, виданого Вінницькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області, головним державним ревізор-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області ОСОБА_4 відповідно до наказу Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області від 10 лютого 2014 року №2606 проведена позапланова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства "АВІС" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з фермерським, господарством "ОСОБА_5О." (код ЄДРПОУ 34276610) за вересень 2013 року - жовтень 2013 року, TOB "Суми-Агротранс" (код ЄДРПОУ 38602356) за листопад 2013 року, ФГ "ОСОБА_6П." (код ЄДРПОУ 31870690) за листопад 2013 року; TOB "Проміновації" (код ЄДРПОУ 37627055) за травень 2014 року; ДП "ТД "Пальміра" (код ЄДРПОУ 25422297) за лютий, квітень 2013 року; TOB "Ятек-Україна" (код ЄДРПОУ 36830961) за вересень, грудень 2013 року; TOB "Біопрот" (код ЄДРПОУ 38080359) за вересень 2013р.; ПП "ОККО-Бізнес" (код ЄДРПОУ 37278249) за квітень-травень 2014р.

За результатами вищезазначеної перевірки складений акт від 03 жовтня 2014 року № 2620/22-03/13304871.

У висновках акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198,3. п. 198.6 ст. 198; п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 205 528 грн., в т.ч.:

- за вересень 2013 року на суму 6871 грн.;

- за жовтень 2013року на суму 151672 грн.;

- за листопад 2013 року на суму 46985 грн.

14 жовтня 2014 року позивачем до Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області подано заперечення № 1051 від 10 жовтня 2014 року.

21 жовтня 2014 року Вінницькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області затверджено висновок № 24022/10/22-03 про результати розгляду заперечення №1051 від 10 жовтня 2014 року, згідно з яким заперечення на акт перевірки залишено без задоволення.

За результатами перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 24 жовтня 2014 року № НОМЕР_1, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 256910 грн., в тому числі за основним платежем 205528 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 51382 грн.

Позивачем направлена на адресу Головного управління Міндоходів у Вінницькій області первинна скарга № 1135 від 07 листопада 2014 року на зазначене податкове повідомлення - рішення.

Рішенням ГУ ДФС у Вінницькій області від 18 листопада 2014 року №404/10/02-32-10-04 про результати розгляду первинної скарги податкового повідомлення - рішення №0008782203 від 24 жовтня 2014 року залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Суд І інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що висновки податкового органу щодо нереальності вчинення господарських операцій, що мали місце між ФГ "ОСОБА_5О.", ТОВ "Суми - Агротранс", ТОВ "БІОПРОТ" та ТОВ "Авіс", є необґрунтованими та такими, що спростовуються дослідженими судом доказами.

Крім того, допущення ФГ "ОСОБА_5О.", ТОВ "Суми - Агротранс", ТОВ "БІОПРОТ" окремих порушень вимог податкового законодавства жодним чином не може впливати на господарські відносини з ТОВ "Авіс", оскільки саме порушник повинен нести відповідальність за виявлені порушення.

Колегія суду погоджується з таким висновком суду І інстанції з огляду на наступні обставини.

Відповідно до підпункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11статті 201 Кодексу) (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу наведених вище норм випливає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Однак, наявність лише податкової накладної не є підставою для формування податкового кредиту. Для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту необхідна наявність і інших первинних документів, які б свідчили про реальність такої господарської операції.

Як видно із акту перевірки, податковий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій між ТОВ "Авіс" та ФГ "ОСОБА_5О.", ТОВ "Суми - Агротранс", ТОВ "БІОПРОТ", оскільки перевіркою не підтверджено рух активів та підтвердження фактичного отримання товару від контрагентів - поставщиків.

Проте, з досліджених доказів встановлено, що між позивачем та контрагентами укладено договори поставки, а саме:

- №59 від 01 жовтня 2012 року з ТОВ "БІОПРОТ";

- №ДА-61 від 06 вересня 2013 року із ФГ "ОСОБА_5О.";

- №ДА - 86 від 22 жовтня 2013 року з ТОВ "Суми - Агротранс".

Предметом договорів визначено те, що контрагент передає у власність ТОВ "Авіс", а останнє приймає та оплачує товар.

Згідно з п.п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В результаті проведених операцій, згідно вищезазначених вимог Податкового кодексу України, позивачем віднесено до складу податкового кредиту нараховані суми податку на додану вартість, однак перевіркою повноти визначення податкового кредиту за перевіряємий період встановлено його завищення.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідачем не надано доказів на спростування того, що контрагенти позивача, на момент оформлення податкових накладних, не були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 (далі-Інформаційний лист), у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Але, поряд із цим, в даному Інформаційному листі зазначено, що в постанові Верховного Суду України від 08 вересня 2009 року передбачено, що відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Крім цього, з врахуванням правової позиції Верховного Суду України, ВАСУ зазначає, що одним із етапів встановлення судом обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, є встановлення факту-здійснення господарської операції шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Крім того, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та або бюджетне відшкодування.

В підтвердження здійснення господарських операцій та отримання товару від контрагентів ТОВ "Авіс" надавались податкові накладні, видаткові накладні, квитанції, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення. Також апеляційному суду додатково надано журнали постачання насіння соняшника, реєстри з електронних ваг, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 24 квітня 2013 року № 05.03.02-03/31122 щодо Сорбат калію (Е202), гігієнічний сертифікат , сертифікат якості, сертифікат відсутності ГМО, сертифікати аналізів, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 22 березня 2013 року № 05.03.02-03/18433 щодо нізин (Е234), натаміцин (Е 235), підтвердження стосовно ГМО.

Наданими представником позивача в апеляційному судді додатковими поясненнями та доказами підтверджено особливості прийняття соняшнику від контрагентів шляхом додавання фактичної або залікової ваги насіння соняшника, що може зайняти кілька днів. Відповідно спростовані доводи апелянта щодо розбіжностей у датах складання документів.

Також суд приймає до уваги надані представником позивача пояснення та докази з приводу наявності власної лабораторії для визначення якості насіння соняшника та, у зв'язку з цим, відсутності необхідності отримувати додаткові документи на підтвердження якості продукції.

Отже, господарські операції, фактично здійснювані підприємством позивача, підтверджуються оформленими належним чином документами.

За відсутності в цих документах недоліків, які згідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, що спричиняють втрату первинними документами юридичної сили та доказовості - немає правових підстав для неврахування цих документів як доказів дійсності укладання та виконання угод.

Констатація фактів порушень законодавства, що ґрунтується лише на сумнівах та припущеннях, є неприпустимою при складанні офіційного документу органу державної податкової служби (акту перевірки).

Це є порушенням п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 21 грудня 2010 року № 984, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В контексті даної спірної ситуації акт податкового органу не містить будь-якого документального підтвердження стосовно не виконання фінансово-господарських взаємовідносин позивача по взаєморозрахунках з контрагентами, а викладені у ньому висновки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Відтак, наявні у справі документи спростовують твердження податкового органу про відсутність факту реальності здійснення господарських відносин між позивачем та контрагентами і, навпаки, підтверджують реальність їх здійснення.

Колегія суду погоджується з висновком суду І інстанції, що відсутність у товарно-транспортних накладних окремих відомостей не може бути підставою для висновків про непідтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентом, якщо при цьому іншими документами підтверджується протилежне. Більше того, наявність або, навпаки, відсутність товарно-транспортних накладних жодним чином не впливає на формування податкового кредиту, оскільки товарно-транспортні накладні підтверджують факт перевезення, проте не стосуються питань податкового обліку та звітності. А тому, відсутність деяких відомостей у товарно-транспортних накладних не може свідчити про їх невідповідність чинному законодавству.

Відтак, висновки податкового органу щодо непідтвердження господарської операції є припущеннями та спростовуються дослідженими доказами.

Таким чином, суд І інстанції врахував усі обставини, що мають значення для вирішення справи, та прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі є не обґрунтованими, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги відповідача та залишення в силі постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року.

Згідно з ч. 2 ст. 159 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 23 червня 2015 року.

Головуючий Загороднюк А.Г.

Судді Драчук Т. О.

ОСОБА_7