Постанова

від 28.04.2015 по справі 804/1981/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2015 р. Справа № 804/1981/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіІльков В.В. при секретаріМофі І.В. за участю: представника позивача представника відповідача Базюкевич Є.В., Карпової Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Атомпоставка" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду на виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 13.01.2015 року для здійснення розгляду по суті надійшла справа за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атомпоставка» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2015 року зазначену справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

У адміністративному позові з урахуванням уточнень від 06.02.2014 року позивач просить суд:

- визнати неправомірними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо викладених висновків в акті перевірки від 11.12.2013 року № 1233/221/33973695 про результати планової документальної виїзної перевірки ТОВ «Атомпоставка» (код за ЄДРПОУ 33973695) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2010 по 31.12.2012 р. щодо наявності наступних порушень ТОВ «Атомпоставка»:

1. п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями), ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених підприємств при придбані та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України, в результаті чого завищення доходу на суму 2 290 639 грн., в т.ч. за 4 квартал 2010 року на суму 918 184 грн., 1 квартал 2011 року на суму 622 125 грн., 2 квартал 2011 року на суму 750 330 грн.,

п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого завищення валових витрат на суму 2 290 639 грн., в т.ч. за 4 квартал 2010 року на суму 918 184 грн., 1 квартал 2011 року на суму 622 125 грн., 2 квартал 2011 року на суму 750 330 грн.,

ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених підприємств при придбані та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662. 655 та 656 ЦК України, про завищення ТОВ «Атомпоставка» податкового кредиту за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р. у сумі 968 532 грн.

2. порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201 ПК України, перевіреним підприємством занижено податок на додану вартість всього у сумі 510 405 грн. в т. ч.: червень 2012 у сумі 174 559 грн. та липень 2012р. у сумі 65 286 грн., серпень 2012р. у сумі 34 307 грн., листопад 2012 р. у сумі 236 253 грн., тобто в частині віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, факсові податкові накладні;

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська № 0002282305 від 20.12.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Атомпоставка» за податком на додану вартість на 638006 грн., з яких за основним платежем - 510405 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -127601 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами планової документальної виїзної перевірки ТОВ «Атомпоставка» відповідачем було складено акт перевірки від 11.12.2013 року №1233/221/33973695, згідно висновку якого були встановлені порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України та Цивільного кодексу України щодо реальності настання правових наслідків відносно правочинів укладених з контрагентами. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 20.12.2013 року №0002282305. Позивач вважає, що ним зі свого боку виконані вимоги щодо формування податкового кредиту за господарськими операціями із контрагентами, до податкової перевірки надавались усі первинні документи, дані бухгалтерського обліку. На підставі вищевикладених обставин, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а дії ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська щодо викладених висновків в акті перевірки від 11.12.2013 року №1233/221/33973695 - визнанню неправомірними.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні просила суд відмовити в задоволенні адміністративного позову. У письмових запереченнях проти адміністративного позову зазначено про таке. ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ «Атомпоставка» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 рік, за результатами якої складено акт перевірки від 11.12.2013 року № 1233/221/33973695. У оскаржуваному акті перевірки зроблено висновки про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та заниження позивачем податку на додану вартість у сумі 510405 гривень, тобто в частині віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, факсові податкові накладні, на підставі чого відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 20.12.2013 року №0002282305. Крім того, на час проведення перевірки та на час підписання акту перевірки у позивача були відсутні податкові накладні, а відповідно до вимог чинного законодавства вони вважаються відсутніми взагалі. Під час проведення перевірки, складення акту від 11.12.2013 року № 1233/221/33973695 та винесення податкового повідомлення-рішення від 20.12.2013 року №0002282305 державна податкова інспекція діяла у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Атомпоставка» (33973695) зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 26.12.2005 року, перебуває на обліку платників податків у ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська. Видами діяльності позивача є діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками; виробництво інших гумових виробів; діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; виробництво пластмас у первинних формах; оптова торгівля машинами й устаткуванням; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

Відповідно до п.п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Положеннями ст.77 ПК України передбачено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що позивач був повідомлений про проведення планової документальної виїзної перевірки письмовим повідомленням від 14.11.2013 року №172 (вих. № 24273/7/04-62922-506 від 29.10.2013 року) та згідно наказу №667 від 29.10.2013 року, який вручено 14.11.2013 року. Позивач також був повідомлений про подовження термінів планової документальної виїзної перевірки, згідно наказу №817 від 27.11.2013 року під розписку головного бухгалтера ТОВ «Атомпоставка».

Згідно із п. 86.1. ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Згідно із п. 86.10 ст. 86 ПК України у акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Перевірка проводилась за період з 01.10.2010 по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 11.12.2013 року № 1233/221/33973695, у якому зазначено про такі порушення:

1. п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями), ч. 5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 216, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених підприємств при придбані та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України, в результаті чого завищення доходу на суму 2 290 639 грн., в т.ч. за 4 квартал 2010 року на суму 918 184 грн., 1 квартал 2011 року на суму 622 125 грн., 2 квартал 2011 року на суму 750 330 гривень;

п. п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст.138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого завищено валові витрати на суму 2 290 639 грн., в т.ч. за 4 квартал 2010 року на суму 918 184 грн., 1 квартал 2011 року на суму 622 125 грн., 2 квартал 2011 року на суму 750 330 гривень;

ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених підприємств при придбані та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662. 655 та 656 ЦК України.

2. порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201 ПК України, перевіреним підприємством занижено податок на додану вартість всього у сумі 510405 гривень в т. ч.: червень 2012 у сумі 174559 грн. та липень 2012р. у сумі 65 286 грн., серпень 2012р. у сумі 34 307 грн., листопад 2012 р. у сумі 236 253 грн., тобто в частині віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, факсові податкові накладні.

3.п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14,п. 18.1 ст. 18,п. 177.6 ст. 177,п. 167.1 ст. 167, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 171.1 ст. 171, абз. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України, занижено податок з доходів фізичних осіб у сумі 4 050, 00 гривень.

Позивачем до ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська були подані заперечення від 17.12.2013 року № 1612/1 на акт перевірки від 11.12.2013 року №1233/221/33973695, в яких зазначено, що позивач не погоджується з висновками викладеними в оскаржуваному акті, вважає їх передчасними, не обґрунтованими, не доведеними матеріалами перевірки та просить переглянути його, внести зміни, визначити відсутність порушень податкового та іншого законодавства з боку позивача.

Згідно з п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки податкове повідомлення-рішення приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

За результатами перевірки відповідачем на підставі акту від 11.12.2013 року №1233/221/33973695 прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 20.12.2013 року за № 0002282305, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 глави 4 розділу ІІ ПК України та відповідно до ст. 77 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 510405 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 127601 гривень.

Позивачем 23.12.2013 року подано до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області скаргу за № 23/1612/1 на акт перевірки від 11.12.2013 року №1233/221/33973695 та податкове повідомлення-рішення від 20.12.2013 року.

На виконання ухвали ВАСУ від 13.01.2015 року по справі №К/800/42283/14 суд дослідив усі первинні документи, які належить складати залежно від виду господарської операції, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій.

07.07.2010 року між ТОВ «Атомпоставка» (покупець) та ТОВ «ТОРГПРОМПЛЮС» (постачальник) укладено договір № 0710/1, за умовами якого постачальник продає, а покупець купує товар на умовах, у кількості та за ціною, визначених у додаткових угодах до цього договору.

Продукція, отримана у ТОВ «ТОРГПРОМПЛЮС», ТОВ «Атомелектромаш», ТОВ «Клото» та ТОВ «АКАРІ-ГРУП» була реалізована позивачем контрагентам - отримувачам товару - Державному підприємству «НАЕК «Енергоатом», АТ «Черкаський автобус», ПАТ «Київенерго», ТОВ «Сервісний центр Металург», ТОВ «Універсал Ремонт Сервіс», ТОВ «Укргазуніверсал», що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, податкових накладних, актами приймання-передачі товаро-матеріальних цінностей.

Судом досліджено та встановлено, що вказані первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Також судом встановлено, що про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «ТОРГПРОМПЛЮС», ТОВ «Атомелектромаш», ТОВ «Клото», ТОВ «АКАРІ-ГРУП» по ланцюгу постачання зроблено висновки і у інших актах перевірки, на які відповідач посилається в акті перевірки від 11.12.2013 року №1233/221/33973695, а саме:

- акт від 06.04.2011 року № 324/233-13473434 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Атомелектромаш» з питань дотримання вимог податкового законодавства, отриманий відповідачем від ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська;

- акт від 06.04.2011 року № 219/233/19306799 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства з податку на додану вартість за період з 01.10.2010 року по 31.01.2011 рік ТОВ «Клото», отриманий відповідачем від ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська;

- акт від 04.08.2011 року №1302/231/33906042 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства ТОВ «АКАРІ-ГРУП», отриманий відповідачем від ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська.

Фактичною підставою для визначення позивавачеві податкових зобов'язань стали висновки відповідача про вчинення позивачем з контрагентами ТОВ «ТОРГПРОМПЛЮС», ТОВ «Атомелектромаш», ТОВ «Клото», ТОВ «АКАРІ-ГРУП» правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки вказані правочини, на думку відповідача, є нікчемними.

Нормами статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦКУ.

Частиною 1 ст. 203 ЦКУ встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦКУ правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст.228 ЦК України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Таким чином, акт перевірки від 11.12.2013 року №1233/221/33973695 не тільки не містить посилань про вину позивача, яка виразилася в намірі позивача порушити публічний порядок, а й не доводить умислу ТОВ «Атомпоставка» на порушення публічного порядку, не містить посилань і на обставину в чому таке порушення полягає.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину може ухвалюватись судове рішення.

Суд також зазначає, що за змістом ст.215 ЦК України нікчемним правочином визнається лише той правочин, недійсність якого встановлена законом. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Зокрема, ст.228 ЦК України (в редакції чинній з 01.01.2011 року) визначено, що правочин, який порушує публічний порядок, тобто такий який був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним, а відтак визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За змістом ч.3 ст.228 ЦК України правочин, при здійсненні якого недодержуються вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, може бути визнаний недійсним судом.

З наведених приписів слідує, що законодавець з 01.01.2011 року виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, тобто таких, які можуть бути визнані недійсними виключно судом.

Фактів спрямованості правочину між позивачем та його контрагентами по ланцюгу постання на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, податковим органом в ході перевірки не досліджувалось та в акті перевірки не наводиться. Рішення суду про визнання зазначеного правочину недійсним через недодержання вимог щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам, податковим органом до суду не надано, в акті перевірки про наявність такого рішення не зазначено.

Зазначаючи про неспрямованість правочинів позивача з ТОВ «ТОРГПРОМПЛЮС», ТОВ «Атомелектромаш», ТОВ «Клото», ТОВ «АКАРІ-ГРУП» та контрагентами-отримувачами на реальне настання правових наслідків, відповідачем не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом України та іншими законами і нормативними актами.

У той же час, як встановлено судовим розглядом та підтверджено матеріалами справи, орган податкової інспекції при складанні акту самостійно, поза судової процедури, визнав правочини, укладені позивачем, нікчемними.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» від 20.07.2010 року за № 1112/11/13-10 процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. Встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Також у вищевказаному листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Вищевикладена позиція також сформульована у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року по справі № 2а-9864/11/2670 (K/9991/50772/12).

Під час розгляду справи судом було встановлено, що ТОВ «Атомпоставка» (покупець) з контрагентами-постачальниками ТОВ «ТОРГПРОМПЛЮС», ТОВ «Атомелектромаш», ТОВ «Клото», ТОВ «АКАТІ-ГРУП» було укладено договори поставки товарів. На підтвердження реальності фінансово-господарських операцій між даними контрагентими-постачальниками були надані копії податкових та видаткових накладних, які були долучені до матеріалів справи та досліджені у судовому засіданні. Крім того, продукція, яка була отримана від ТОВ «ТОРГПРОМПЛЮС», ТОВ «Атомелектромаш», ТОВ «Клото» та ТОВ «АКАРІ-ГРУП» була реалізована позивачем контрагентам - отримувачам товару - Державному підприємству «НАЕК «Енергоатом», АТ «Черкаський автобус», ПАТ «Київенерго», ТОВ «Сервісний центр Металург», ТОВ «Універсал Ремонт Сервіс», ТОВ «Укргазуніверсал». Цей факт підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, податкових накладних, актами приймання-передачі товаро-матеріальних цінностей.

На підтвердження факту виконання даного договору позивачем надано такі документи:

-податкові накладні: від 23.11.2010 року № 372, від 08.11.2010 року № 862;

-видаткові накладні: від 23.11.2010 року № 372, від 08.11.2010 року № 862.

12.07.2010 року між ТОВ «Атомпоставка» (покупець) та ТОВ «Атомелектромаш» (постачальник) укладено договір № 0710/9, за умовами якого постачальник продає, а покупець купує товар на умовах, у кількості та за ціною, визначених у додаткових угодах до цього договору.

На підтвердження виконання даного договору позивачем надано такі документи:

-податкові накладні: від 24.12.2010 року № 2566;

-видаткові накладні: від 24.12.2010 року № 2566.

25.11.2010 року між ТОВ «Атомпоставка» (покупець) та ТОВ «Клото» (постачальник) укладено договір № 1110/1, за умовами якого постачальник продає, а покупець купує товар на умовах, у кількості та за ціною, визначених у додаткових угодах до цього договору.

На підтвердження виконання даного договору позивачем надано такі документи:

-податкові накладні: від 06.01.2011 року № 41, № 42, № 40, № 33;

-видаткові накладні: від 06.01.2011 року № 41, № 42, № 40, № 33.

01.04.2011 року між ТОВ «Атомпоставка» (покупець) та ТОВ «АКАРІ-ГРУП» (постачальник) укладено договір поставки № 041101, за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити певну продукцію покупцю, а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію. Найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура і ціни зазначені в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Сума договору становить 6 000 000, 00 грн.

На підтвердження виконання даного договору позивачем надано такі документи:

-податкова накладна від 05.04.2011 року №16;

-видаткова накладна від 05.04.2011 року №16.

Відповідно до ст. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У акті перевірки відсутні будь-які посилання на дефекти форми, змісту або походження первинних і розрахункових документів, які, в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. за № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, первинні документи ТОВ «Атомпоставка» та контрагентів ТОВ «ТОРГПРОМПЛЮС», ТОВ «Атомелектромаш», ТОВ «Клото», ТОВ «АКАТІ-ГРУП» відповідають вищепереліченим вимогам, містять необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Недостовірними первинні документи не визнавались.

Згідно п. 134.4 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до п. 135.1, 135. 2 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї гтатті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, зазначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі ггзинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що позивач виконав вимоги зазначених законів і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів) відобразив у даних податкового обліку операції із контрагентоми ТОВ «ТОРГПРОМПЛЮС», ТОВ «Атомелектромаш», ТОВ «Клото», ТОВ «АКАТІ-ГРУП».

Крім того, судом встановлено, що між ТОВ «Атомпоставка» (покупець) та ТОВ «Універсал Ремонт Сервіс» укладено договір від 02.04.2012 року № 041207, за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити певну продукцію, а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених в договорі, прийняти і оплатити продукцію. Найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура і ціни зазначені в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

На підтвердження виконання умов даного договору надані такі документи:

-податкові накладні: від 11.06.2012 року №115 на загальну суму з ПДВ 552420,00 гривень, від 18.06.2012 року №179 на загальну суму з ПДВ 494936,88 гривень, від 06.11.2012 року №58 на загальну суму з ПДВ 274857,98 гривень, від 13.11.2012 року №145 на загальну суму з ПДВ 1142654,98 гривень,

-видаткові накладні: від 11.06.2012 року №2162 на загальну суму з ПДВ 552420,00 гривень, від 18.06.2012 року №2220 на загальну суму з ПДВ 494936,88 гривень, від 06.11.2012 року №4463 на загальну суму з ПДВ 274857,98 гривень, від 13.11.2012 року №4535 на загальну суму з ПДВ 1142654,98 гривень.

Також, між ТОВ «Атомпоставка» (покупець) та ТОВ «Укргазуніверсал» укладено договір від 01.02.2012 року №021201, за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити певну продукцію, а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених в договорі, прийняти і оплатити продукцію. Найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура і ціни зазначені в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

На підтвердження виконання умов даного договору надані такі документи:

-податкові накладні: від 08.08.2012 року № 1 на загальну суму з ПДВ 145200,00 гривень, від 25.07.2012 року №3 на загальну суму з ПДВ 391716,00 гривень, від 29.08.2012 року №7 на загальну суму з ПДВ 60645,60 гривень, від 16.10.2012 року №5 на загальну суму з ПДВ 141660,00 гривень;

-видаткові накладні: від 08.08.2012 року № 1 на загальну суму з ПДВ 145200,00 гривень, від 25.07.2012 року №3 на загальну суму з ПДВ 391716,00 гривень, від 16.10.2012 року №5 на загальну суму з ПДВ 202305,60 гривень.

Таким чином, судом з'ясовано характер та зміст спірних операцій, наявність у підприємства основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій, досліджено усі первинні документи.

На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження формування податкового кредиту з ПДВ за період, що перевірявся відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", виписані підприємством, яке станом на момент спірних правовідносин є платником ПДВ, під час здійснення господарських операцій перебувало на обліку в органах ДПІ.

Отже, судом виконано вимоги ухвали ВАСУ від 13.01.2015 року по справі №К/800/42283/14.

Згідно абз."а" п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання та виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнень права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податково накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи первинні документи позивача, а саме податкові та видаткові накладні, що складені на підтвердження фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-отримувачами оформлені належним чином та відповідають вимогам чинного законодавства, а доводи відповідача щодо їх відсутность на час перевірки в судовому засіданні - не доведено.

Отже, позивач правомірно сформував податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 510405 гривень, в тому числі: червень 2012 року у сумі 174559 гривень, липень 2012 року у сумі 65286 гривень, серпень 2012 року у сумі 34307 гривень, листопад 2012 року у сумі 236253 гривень, а податкове повідомлення-рішення №0002282305 від 20.12.2013 року підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Стосовно позовних вимог щодо визнання неправомірними дій ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо викладених висновків в акті перевірки від 11.12.2013 року № 1233/221/33973695 про результати планової документальної виїзної перевірки ТОВ «Атомпоставка» (код за ЄДРПОУ 33973695) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2010 по 31.12.2012 року щодо наявності порушень ТОВ «Атомпоставка», а саме п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями), ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених підприємств при придбані та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України, в результаті чого завищення доходу на суму 2 290 639 грн., в т.ч. за 4 квартал 2010 року на суму 918 184 грн., 1 квартал 2011 року на суму 622 125 грн., 2 квартал 2011 року на суму 750 330 грн., п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого завищення валових витрат на суму 2 290 639 грн., в т.ч. за 4 квартал 2010 року на суму 918 184 грн., 1 квартал 2011 року на суму 622 125 грн., 2 квартал 2011 року на суму 750 330 грн., ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених підприємств при придбані та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662. 655 та 656 ЦК України, про завищення ТОВ «Атомпоставка» податкового кредиту за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р. у сумі 968 532 гривень є дублюванням п. 2. порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201 ПК України, перевіреним підприємством занижено податок на додану вартість всього у сумі 510 405 грн. в т. ч.: червень 2012 у сумі 174 559 грн. та липень 2012р. у сумі 65 286 грн., серпень 2012р. у сумі 34 307 грн., листопад 2012 р. у сумі 236 253 грн., тобто в частині віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, факсові податкові накладні суд приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню, так як визнається протиправним та скасовується податкове повідомлення-рішення №0002282305 від 20.12.2013 року.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0002282305 від 20.12.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомпоставка" за податком на додану вартість на 638006 грн., з яких за основним платежем - 510405 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -127601 гривень.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодуванню із Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Атомпоставка» підлягають здійснені ним і документально підтверджені судові витрати у розмірі 458,81 гривень.

Керуючись статтями 14, 70, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Атомпоставка" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0002282305 від 20.12.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомпоставка" за податком на додану вартість на 638006 грн., з яких за основним платежем - 510405 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -127601 гривень.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомпоставка" судовий збір у розмірі 458, 81 гривень.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 30 квітня 2015 року.

Суддя В.В Ільков