Постанова

від 30.03.2015 по справі 810/5170/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 березня 2015 року 810/5170/14

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Волков А.С.,

фіксування судового засідання технічними засобами та ведення журналу забезпечував секретар судового засідання Гузік М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 11.06.2014 № 0009961702, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб" на загальну суму 9321,35 грн., з яких: 7457,08 грн. - за основним платежем; 1864,27 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 11.06.2014 № 0009971702, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на суму 9647,00 грн., з яких: 7970,00 грн. - за основним платежем; 1677,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 11.06.2014 № 0009991702, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" на загальну суму 21563,90 грн., з яких: 17250,72 грн. - за основним платежем; 4313,18 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом) (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 30.03.2015).

В основу визначення грошових зобов'язань згідно із зазначеними повідомленнями-рішеннями контролюючим органом покладено твердження про безпідставне включення позивачем до складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, коштів, сплачених контрагентам за придбані товари та паливно-мастильні матеріали, що також призвело до безпідставного формування податкового кредиту та заниження податку на додану вартість, а також до заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правильно визначив податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість та єдиного соціального внеску, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки господарські операції мали реальний характер - товари поставлено контрагентами в повному обсязі й оплачено позивачем, ці факти підтверджуються документально, операції пов'язується з господарською діяльністю позивача, належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Таким чином, позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно і підстави для його скасування відсутні. У судовому засіданні представники відповідача підтримали заперечення проти позову, просили суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем (запис про державну реєстрацію в ЄДР НОМЕР_6), як платник податків перебуває на обліку у Броварській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області. Позивач перебуває на загальній системі оподаткування, є платником податку на додану вартість.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД є виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі.

У травні 2015 року посадовою особою Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 (акт перевірки від 22.05.2014 № 269/1703/2897902415).

За результатами перервіки посадовою особою контролюючого органу зроблено висновки про порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме:

пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження чистого оподаткованого доходу фізичної особи на загальну суму 49713,90 грн., у тому числі по періодам: за 2011 рік - на суму 9982,06 грн.; за 2012 рік - на суму 19484,36 грн., за 2013рік - на суму 20247,48 грн.;

пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 7970,00 грн., в тому числі по періодах: за лютий 2011 - на суму 17,00 грн.; за березень 2011 - на суму 297,00 грн.; за квітень 2011 - на суму 298,00 грн.; за травень 2011 - на суму 125,00 грн.; за червень 2011 - на суму 529,00 грн.; за липень 2011 - на суму 100,00 грн.; за серпень 2011 - на суму 151,00 грн.; за вересень 2011 - на суму 168,00 грн.; за січень 2012 - на суму 101,00 грн.; за лютий 2012 - на суму 427,00 грн.; за березень 2012 - на суму 2353,0 грн.; за квітень 2012 - на суму 204,00 грн.; за вересень 2012 - на суму 435,00 грн.; за жовтень 2012 - на суму 163,00 грн.; за листопад 2012 - на суму 571,00 грн.; за грудень 2012 - на суму 527,00 грн.; за лютий 2013 - на суму 367,00 грн.; за квітень 2013 - на суму 230,00 грн.; за травень 2013 - на суму 113,00 грн.; за липень 2013 - на суму 225,00 грн.; за серпень 2013 - на суму 326,00 грн.; за вересень 2013 - на суму 103,00 грн.; за жовтень 2013 - на суму 140,00 грн.;

пункту 1 статті 1, пунктів 4, 5 статті 4, пунктів 2, 3 статті 7, пункту 11 статті 8, статті 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-5, що призвело до заниження податкових зобов'язань зі сплати єдиного соціального внеску на суму 17250,72 грн.

Висновки посадової особи контролюючого органу ґрунтуються на твердженнях про безпідставне включення позивачем до складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, коштів, сплачених ТОВ "ТЕХНО-ТОРГ", ТОВ "ВСМК", ТОВ "АВС-2000", ПП "Борис", Виробничо-комерційній фірмі "МЕБЛЕВІ ТЕХНОЛОГІЇ", ТОВ "У СВІТІ СКЛА", ТОВ "Сончік" за придбані товари та паливно-мастильні матеріали (бензин), адже витрати або не підтверджуються документально та не пов'язуються з господарською діяльністю позивача.

Вказані висновки про заниження доходу та відсутність зв'язку витрат з господарською діяльністю стали підставою для похідних висновків про безпідставне формування позивачем податкового кредиту, що призвело до заниження податку на додану вартість, а також для тверджень про заниження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

За результатами перевірки Броварська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області прийняла три податкових повідомлення-рішення, а саме:

від 11.06.2014 № 0009961702, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб" на загальну суму 9321,35 грн., з яких: 7457,08 грн. - за основним платежем; 1864,27 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 11.06.2014 № 0009971702, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на 9647,00 грн., з яких: 7970,00 грн. - за основним платежем; 1677,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 11.06.2014 № 0009991702, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" на загальну суму 21563,90 грн., з яких: 17250,72 грн. - за основним платежем; 4313,18 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Судом встановлено, що у періоді, який перевірявся (з 01.01.2011 по 31.12.2013), ОСОБА_1 перебував на загальній системі оподаткування, його дохід формувався за рахунок коштів, одержаних у безготівковій формі від виробництва меблів для офісів і підприємств торгівлі.

Як вже зазначалось судом, в обґрунтування прийнятих податкових повідомлень-рішень контролюючим органом покладено твердження про безпідставне включення позивачем до складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, коштів, сплачених контрагентам за придбані товари та паливно-мастильні матеріали, що також призвело до безпідставного формування податкового кредиту та заниження податку на додану вартість, а також до заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

В обґрунтування такого висновку, що також відображено в акті перевірки від 22.05.2014 № 269/1703/2897902415, посадова особа податкового органу серед інших мотивів посилається на те, що позивач не надав податковому органу документи, які б підтверджували приналежність понесених витрат до отриманого доходу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 29 квітня 2014 року під час проведення перевірки передав до Броварської ОДПІ згідно з описом та реєстрами сім папок оригіналів первинних фінансово-господарських документів за 2011 - 2013 року (загалом на 2839 арк.), серед яких звіти, банківські виписки, платіжні доручення, договори, специфікації та робочі креслення, рахунки фактури, податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання-здачі робіт (надання послуг), попередні та остаточні калькуляції вартості виробництва продукції, чеки на придбання палива, акти списання паливно-мастильних матеріалів, подорожні листи, картки обліку малоцінних та швидкозношувальних предметів, акти списання матеріалів, відомості про нарахування амортизації тощо (т.1, а с. 142 -160).

Перевіряючи твердження податкового органу про безпідставне включення до складу витрат (завищення витрат), які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, суд встановив наступне.

1. Як убачається з акта перевірки (т. 1, а с. 80), податковий орган стверджував, що у 2012 та 2013 роках позивач безпідставно включив до складу витрат кошти, сплачені ТОВ "ТЕХНО-ТОРГ" (код - 357911826502) за товар (ноутбук НР Pavilion g7-1226sr, сумку для ноутбука, акустичну система, мишу для ноутбука, флеш пам'ять, принтер Сanon та картридж до нього) у загальній сумі 6404,07 грн., з яких: у 2012 році - суму 3752,31 грн.; у 2013 році - суму 2651,76 грн.

В обґрунтування висновку про безпідставність витрат відповідач послався на лист ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 20.05.2014 № 2354/7/26-50-22-05-10, яким надіслано Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТЕХНО-ТОРГ" з питань підтвердження господарських відносин з платником податків ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 (т. 1, а с. 80), а також на те, що правочини, укладені між ФОП ОСОБА_1 і ТОВ "ТЕХНО-ТОРГ", не були спрямовані на настання правових наслідків, а ОСОБА_1 не надав до перевірки будь-яких документів (ТТН, видаткових накладних, подорожніх листів тощо), які б підтверджували приналежність понесених витрат до безпосередньо отриманого доходу.

Судом встановлено, що у березні 2012 року ОСОБА_1 на підставі рахунка-фактури від 28.03.2012 № СФ-0007851 придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-ТОРГ" (група компаній ROZETKA.UA) товари (ноутбук НР Pavilion g7-1226sr, сумку для ноутбука, акустичну система, мишу для ноутбука, флеш пам'ять USB/Trascend JatFlesh 700, принтер Сanon i-SENSYS MF 3010 та картридж Сanon-725 до нього, кабелі для підключення) на загальну суму 8208,16 грн., у тому числі ПДВ - 1368,03 грн. (без ПДВ - 68840,13 грн.)

На підтвердження факту придбання вказаного товару позивач представив суду копію видаткової накладної від 29.03.2012 № 7851 на загальну суму 8208,16 грн., у тому числі ПДВ - 1368,03 грн. (т. 1, а.с. 163).

Придбані товари позивач взяв на облік як основні засоби, а саме: ноутбук НР Pavilion g7-1226sr за актом приймання основних засобів від 29.03.2012 № 2, принтер Сanon i-SENSYS MF 3010 - за актом приймання-передачі основних засобів від 29.03.2012 № 3. Ці факти також підтверджуються інвентарними картками основних засобів, а також щомісячними відомостями про нарахування амортизації (т. 2, а.с. 57 - 74). Решту придбаного позивач облікував як малоцінні та швидкозношувальні предмети (т. 2, а.с. 78).

З приводу зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю позивач пояснив суду, що придбане офісне обладнання використовується ним у підприємницькій діяльності: покупцям меблів, які виробляються позивачем, оформлюються замовлення та рахунки, по закінченні робіт виписуються (друкуються) видаткові та податкові накладні. Крім того, офісне вказане обладнання використовується для роздрукування та подання податкової звітності, у тому числі в електронному вигляді, реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, при проведенні банківських операцій, виконанні креслень-замовлень тощо.

Оплата вказаного товару здійснювалась позивачем на підставі рахунку-фактури від 28.03.2012 № СФ-0007851, який наявний у матеріалах справи (т. 1, а.с. 167). В оплату за придбаний товар позивач перерахував на рахунок ТОВ "ТЕХНО-ТОРГ" кошти в сумі 8208,16 грн., у тому числі ПДВ - 1368,03 грн., факт перерахування коштів підтверджується копіями банківської виписки та платіжного доручення, що містяться у матеріалах справи (т. 1, а.с. 165, 166).

На підтвердження права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаною господарською операцією позивач отримав від ТОВ "ТЕХНО-ТОРГ" податкову накладну від 28.03.2012 № 1158 на суму 8208,16 грн., у тому числі ПДВ - 1368,03 грн. (т.1., а.с. 164).

Вказану суму податку на додану вартість (1368,03 грн.), на підставі зазначеної податкової накладної позивач включив до складу податкового кредиту за березень 2012 року, відобразив у реєстрі отриманих податкових накладних, що відповідає даним податкової декларації з податку на додану вартість за цей звітний (податковий) період.

Кошти, сплачені постачальнику за придбаний товар (без ПДВ), позивач включив до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Як пояснив позивач суду, при укладенні правочину він ужив усіх розумних заходів для запобігання можливості здійснення господарських операцій з недобросовісним суб'єктом господарювання, а саме: перевірив наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість на офіційному сайті Державної податкової служби у підрозділі "Дані про платників ПДВ".

З приводу юридичної особи контрагента - Товариства обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-ТОРГ" суд на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців встановив наступне.

Товариство обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-ТОРГ" є юридичною особою (номер запису про державну реєстрацію в ЄДР 1 068 102 0000 022367 від 17.03.2008), основним видом діяльності є - оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням, відомості про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, перебування у процесі припинення чи інші обмеження у Єдиному державному реєстрі відсутні.

2. Як убачається з акта перевірки (т. 1, а с. 82), податковий орган стверджував, що у 2011 позивач безпідставно включив до складу витрат кошти у сумі 83,34 грн., сплачені ТОВ "ВСМК" за придбання каталогу меблевої фурнітури, оскільки, за твердженням посадової особи контролюючого органу, ці витрати не пов'язуються з господарською діяльністю позивача.

Судом встановлено, що у лютому 2011 року позивач на підставі рахунку фактури від 16.02.2011 № В/2-001172 (т. 1, а.с. 176) здійснював придбання меблевої фурнітури у Товариства з обмеженою відповідальністю "Віяр" (код ЄДРПОУ - 31457447, перейменоване у ТОВ "ВСМК") на загальну суму 7748,74 грн., у тому числі ПДВ - 1291,46 грн. Разом із меблевою фурнітурою позивач на підставі цього ж рахунку-фактури придбав каталог меблевої фурнітури компанії REJS за ціною 100,01 грн., у тому числі ПДВ - 16,67 грн. (83,33 грн. без ПДВ).

На підтвердження факту придбання вказаного товару позивач представив суду копію видаткової накладної від 17.02.2011 № В/2-001532 на загальну суму 100,01 грн., у тому числі ПДВ - 16,67 грн. (т. 1, а.с. 179).

Під час судового розгляду представник позивача надав суду також примірник каталогу, який суд долучив до матеріалів справи. Представник позивача пояснив суду, що у виробничій діяльності позивач використовує меблеву фурнітуру компанії REJS, яку придбає в Україні у ТОВ "Віяр" (ТОВ "ВСМК"). Вказаний каталог випускається компанією-виробником щорічно і розповсюджується серед покупців продукції. Він містить інформацію про повний прейскурант продукції, що виготовляється, її найменування та код кожного виду товару, ескізи та робочі креслення, розміри, вагу та кольори. Оскільки позивач є виробником меблів, він використовує каталог при проектуванні меблів та формуванні замовлень на постачання меблевої фурнітури.

Оплата вказаного товару здійснювалась позивачем на підставі рахунку-фактури від 16.02.2011 № В/2-001172 (т. 1, а.с. 176). В оплату за придбаний товар позивач перерахував на рахунок ТОВ "Віяр" (ТОВ "ВСМК") кошти в загальній сумі 7748,74 грн., у тому числі ПДВ - 1291,46 грн. (у складі платежу позивач перерахував й кошти у сумі 100,01 грн., у тому числі ПДВ - 16,67 грн. (83,33 грн. без ПДВ) за придбання каталогу меблевої фурнітури компанії REJS), факт перерахування коштів підтверджується копією банківської виписки, що міститься у матеріалах справи (т. 1, а.с. 175).

На підтвердження права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаною господарською операцією позивач отримав від ТОВ "Віяр" (ТОВ "ВСМК") податкову накладну від 16.02.2011 № 1935 на загальну суму 7748,74 грн., у тому числі ПДВ - 1291,46 грн. (т. 1, а .с. 174). Вказану суму податку на додану вартість, на підставі зазначеної податкової накладної позивач включив до складу податкового кредиту за лютий 2011 року, відобразив у реєстрі отриманих податкових накладних, що відповідає даним податкової декларації з податку на додану вартість за цей звітний (податковий) період.

Кошти, сплачені постачальнику за придбаний каталог (83,33 грн. - вартість без ПДВ), позивач включив до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Оглянувши представлений позивачем примірник каталогу та інші документи, що підтверджують його придбання, враховуючи інші матеріали справи та пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що твердження посадової особи контролюючого органу про те, що витрати на придбання каталогу меблевої продукції не пов'язуються з господарською діяльністю позивача, є безпідставними.

3. Як убачається з акта перевірки (т. 1, а с. 82), податковий орган стверджував, що у 2013 позивач безпідставно включив до складу витрат кошти у сумі 1833,34 грн., сплачені ТОВ "АВС-2000" за придбання товару - пилки основної та пилки відрізної. Викладені в акті перевірки зауваження посадової особи контролюючого органу містять такі помилки, які не дозволяють з достовірністю зрозуміти, що саме мала на увазі ця особа, оскільки текст вставлений явно з іншого речення, але із загального змісту зауважень суд припускає, що інспектор мав на увазі те, що понесені позивачем витрати документально не підтверджуються і не стосуються доходу, отриманого протягом звітного періоду.

Судом встановлено, що у лютому 2013 року позивач на підставі рахунку фактури від 21.02.2013 № 140 (т. 1, а.с. 181) придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС-2000" деревообробні інструменти (пилку основну та пилку кутову) на загальну суму 2200,01 грн., у тому числі ПДВ - 366,67 грн. (1833,34 грн. - без ПДВ).

На підтвердження факту придбання вказаного товару позивач представив суду копію видаткової накладної від 22.02.2013 № РН-0000062 на загальну суму 2200,01 грн., у тому числі ПДВ - 366,67 грн. (1833,34 грн. - без ПДВ) (т. 1, а.с. 177).

Представник позивача пояснив суду, що позивач використовує придбаний у ТОВ "АВС-2000" інструмент у виробничій діяльності для обробки деревини під час виробництва меблів. Інструмент облікований у бухгалтерському обліку як малоцінний швидкозношувальний предмет, що підтверджується карткою обліку МШП за Типовою формою № МШ-2, затвердженої наказом Мінстату України від 22.05.1996 № 145 (т. 3, а.с. 17), є в нього у наявності на момент розгляду справи і був наявний під час проведення перевірки та інвентаризації посадовими особами Броварської ОДПІ.

Оплата вказаного товару здійснювалась позивачем на підставі рахунку-фактури від 21.02.2013 № 140 (т. 1, а.с. 181). В оплату за придбаний товар позивач перерахував на рахунок ТОВ "АВС-2000" кошти у сумі 2200,01 грн., у тому числі ПДВ - 366,67 грн. (1833,34 грн. - без ПДВ), факт перерахування коштів підтверджується копіями банківської виписки та платіжного доручення, що містяться у матеріалах справи (т. 1, а.с. 179 180).

На підтвердження права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаною господарською операцією позивач отримав від ТОВ "АВС-2000" податкову накладну від 21.02.2013 № 46 на суму 2200,01 грн., у тому числі ПДВ - 366,67 грн. (т. 1, а .с. 178). Вказану суму податку на додану вартість, на підставі зазначеної податкової накладної позивач включив до складу податкового кредиту за лютий 2013 року, відобразив у реєстрі отриманих податкових накладних, що відповідає даним податкової декларації з податку на додану вартість за цей звітний (податковий) період.

Кошти, сплачені постачальнику за придбаний інструмент (1833,34 грн. - вартість без ПДВ), позивач включив до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Враховуючи пояснення, надані представником позивача, та інші докази, наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що твердження посадової особи контролюючого органу про те, що витрати на придбання інструменту (пилки основної та пилка кутової) не підтверджуються документально та не пов'язуються з господарською діяльністю позивача, є безпідставними.

4. Як убачається з акта перевірки (т. 1, а с. 82), податковий орган стверджував, що у 2013 позивач безпідставно включив до складу витрат кошти у сумі 458,33 грн., сплачені ПП "Борис" за придбання товару (шліф машинки кутової). Викладені в акті перевірки зауваження посадової особи контролюючого органу містять такі помилки, які не дозволяють з достовірністю зрозуміти, що саме конкретно мала на увазі ця особа, оскільки текст вставлений явно з іншого речення, але із загального змісту зауважень суд припускає, що інспектор мав на увазі те, що понесені позивачем витрати документально не підтверджуються і не стосуються доходу, отриманого протягом звітного періоду.

Судом встановлено, що у квітні 2013 року позивач на підставі рахунку фактури від 02.04.2013 № СФ-000052 (т. 1, а.с. 186) придбав у Приватного підприємства "Борис" деревообробний інструмент (шліфмашину кутову BAG 125) за ціною 550,00 грн., у тому числі ПДВ - 91,67 грн. (458,33 грн. - без ПДВ).

На підтвердження факту придбання вказаного товару позивач представив суду копію видаткової накладної від 02.04.2013 № РН-0000052 на суму 550,00 грн., у тому числі ПДВ - 91,67 грн. (458,33 грн. - без ПДВ) (т. 1, а.с. 182).

Представник позивача пояснив суду, що позивач використовує придбаний у ПП "Борис" інструмент (шліфмашину кутову) у виробничій діяльності для обробки деревини під час виробництва меблів. Вказаний інструмент облікований у бухгалтерському обліку як малоцінний швидкозношувальний предмет, що підтверджується карткою обліку МШП за Типовою формою № МШ-2, затвердженої наказом Мінстату України від 22.05.1996 № 145 (т. 3, а.с. 16), є в нього у наявності на момент розгляду справи і був наявний під час проведення перевірки та інвентаризації посадовими особами Броварської ОДПІ.

Оплата вказаного товару здійснювалась позивачем на підставі рахунку-фактури від 02.04.2013 № СФ-000052 (т. 1, а.с. 186). В оплату за придбаний товар позивач перерахував на рахунок ПП "Борис" кошти у сумі 550,00 грн., у тому числі ПДВ - 91,67 грн. (458,33 грн. - без ПДВ), факт перерахування коштів підтверджується копіями банківської виписки та платіжного доручення, що містяться у матеріалах справи (т. 1, а.с. 184, 185).

На підтвердження права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаною господарською операцією позивач отримав від ПП "Борис" податкову накладну від 02.04.2013 № 2 на суму 550,00 грн., у тому числі ПДВ - 91,67 грн. (т. 1, а .с. 183). Вказану суму податку на додану вартість, на підставі зазначеної податкової накладної позивач включив до складу податкового кредиту за квітень 2013 року, відобразив у реєстрі отриманих податкових накладних, що відповідає даним податкової декларації з податку на додану вартість за цей звітний (податковий) період.

Кошти, сплачені постачальнику за придбаний інструмент (458,33 грн. - вартість товару без ПДВ), позивач включив до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Враховуючи пояснення, надані представником позивача, та інші докази, наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що твердження посадової особи контролюючого органу про те, що витрати на придбання інструменту (шліфмашини кутової) не підтверджуються документально та не пов'язуються з господарською діяльністю позивача, є безпідставними.

5. Як убачається з акта перевірки (т. 1, а с. 82), податковий орган стверджував, що у 2013 позивач безпідставно включив до складу витрат кошти у сумі 2173,86 грн. (вартість товару без ПДВ), які не були сплачені Виробничо-комерційній фірмі "МЕБЛЕВІ ТЕХНОЛОГІЇ" за меблеву фурнітуру, але вартість фурнітури була віднесена до валових витрат.

Судом встановлено, що у грудні 2013 року позивач на підставі рахунку фактури від 23.12.2013 № МТ-82131 (т. 1, а.с. 190) придбав у Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "МЕБЛЕВІ ТЕХНОЛОГІЇ" товар (меблеву фурнітуру) на загальну суму 2608,64 грн., у тому числі ПДВ - 434,78 грн. (2173,86 грн. - без ПДВ).

На підтвердження факту придбання вказаного товару позивач представив суду копію видаткової накладної від 23.12.2013 № 82131 на суму 2608,64 грн., у тому числі ПДВ - 434,78 грн. (2173,86 грн. - без ПДВ) (т. 1, а.с. 187).

Оплата вказаного товару здійснювалась позивачем на підставі рахунку-фактури від 23.12.2013 № МТ-82131 (т. 1, а.с. 190). В оплату за придбаний товар позивач перерахував на рахунок Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "МЕБЛЕВІ ТЕХНОЛОГІЇ" кошти у сумі 2608,64 грн., у тому числі ПДВ - 434,78 грн. (2173,86 грн. - без ПДВ), факт перерахування коштів підтверджується копією банківської виписки, що міститься у матеріалах справи (т. 1, а.с. 189).

На підтвердження права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаною господарською операцією позивач отримав від ПП "Виробничо-комерційна фірма "МЕБЛЕВІ ТЕХНОЛОГІЇ" податкову накладну від 23.12.2013 № 2343 на суму 2608,64 грн., у тому числі ПДВ - 434,78 грн. (т. 1, а .с. 188). Вказану суму податку на додану вартість, на підставі зазначеної податкової накладної позивач включив до складу податкового кредиту за грудень 2013 року, відобразив у реєстрі отриманих податкових накладних, що відповідає даним податкової декларації з податку на додану вартість за цей звітний (податковий) період.

Кошти, сплачені постачальнику за придбаний товар (2173,86 грн. - вартість товару без ПДВ), позивач включив до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Враховуючи наведені докази, наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що твердження посадової особи контролюючого органу про те, що позивач відніс до складу витрат кошти у сумі 2173,86 грн. без їх фактичного перерахування на користь Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "МЕБЛЕВІ ТЕХНОЛОГІЇ", не відповідають дійсності.

6. Як убачається з акта перевірки (т. 1, а с. 82, 83), податковий орган стверджував, що у 2013 позивач безпідставно включив до складу витрат кошти у сумі 962,50 грн. (вартість товару без ПДВ), які не були сплачені ТОВ "У СВІТІ СКЛА" за дзеркала, але вартість дзеркал була віднесена до валових витрат.

Судом встановлено, що у грудні 2013 року позивач на підставі рахунку фактури від 23.12.2013 № СФ-0000503 (т. 1, а.с. 194) придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю "У СВІТІ СКЛА" товар (дзеркало) за ціною 1155,00 грн., у тому числі ПДВ - 192,50 грн. (962,50 грн. - без ПДВ).

На підтвердження факту придбання вказаного товару позивач представив суду копію видаткової накладної від 23.12.2013 № РН-0000757 на суму 1155,00 грн., у тому числі ПДВ - 192,50 грн. (962,50 грн. - без ПДВ). (т. 1, а.с. 191).

Оплата вказаного товару здійснювалась позивачем на підставі рахунку-фактури від 23.12.2013 № СФ-0000503 (т. 1, а.с. 194). В оплату за придбаний товар позивач перерахував на рахунок ТОВ "У СВІТІ СКЛА" кошти у сумі 1155,00 грн., у тому числі ПДВ - 192,50 грн. (962,50 грн. - без ПДВ), факт перерахування коштів підтверджується копією банківської виписки, що міститься у матеріалах справи (т. 1, а.с. 193).

На підтвердження права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаною господарською операцією позивач отримав від ТОВ "У СВІТІ СКЛА" податкову накладну від 23.12.2013 № 496 на суму 1155,00 грн., у тому числі ПДВ - 192,50 грн. (т. 1, а .с. 192). Вказану суму податку на додану вартість, на підставі зазначеної податкової накладної позивач включив до складу податкового кредиту за грудень 2013 року, відобразив у реєстрі отриманих податкових накладних, що відповідає даним податкової декларації з податку на додану вартість за цей звітний (податковий) період.

Кошти, сплачені постачальнику за придбаний товар (962,50 грн. - вартість товару без ПДВ), позивач включив до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Враховуючи наведені докази, наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що твердження посадової особи контролюючого органу про те, що позивач відніс до складу витрат кошти у сумі 962,50 грн. без їх фактичного перерахування на користь ТОВ "У СВІТІ СКЛА", не відповідають дійсності.

7. Як убачається з акта перевірки (т. 1, а с. 83), податковий орган стверджував, що у 2013 позивач безпідставно включив до складу витрат кошти у сумі 1769,23 грн. (без ПДВ), які не були сплачені ТОВ "СОНЧІК" за тканину, але вартість тканини була віднесена до валових витрат.

Судом встановлено, що у серпні 2013 року позивач на підставі рахунку від 13.08.2013 № 2005 (т. 1, а.с. 198) придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю "СОНЧИК" товар (матрац "Класика" з тканини "ексклюзивна") за ціною 2123,08 грн., у тому числі ПДВ - 353,85 грн. (1769,23 грн. - вартість матрацу без ПДВ).

На підтвердження факту придбання вказаного товару позивач представив суду копію видаткової накладної від 14.08.2013 № 2005 на суму 2123,08 грн., у тому числі ПДВ - 353,85 грн. (1769,23 грн. - вартість матрацу без ПДВ).

Оплата вказаного товару здійснювалась позивачем на підставі рахунку від 13.08.2013 № 2005 (т. 1, а.с. 198). В оплату за придбаний товар позивач перерахував на рахунок ТОВ "СОНЧИК" кошти у сумі 2123,08 грн., у тому числі ПДВ - 353,85 грн. (1769,23 грн. - вартість матрацу без ПДВ), факт перерахування коштів підтверджується копією банківської виписки, що міститься у матеріалах справи (т. 1, а.с. 197).

На підтвердження права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаною господарською операцією позивач отримав від ТОВ "СОНЧИК" податкову накладну від 14.08.2013 № 108 на суму 2123,08 грн., у тому числі ПДВ - 353,85 грн. (т. 1, а.с. 196). Вказану суму податку на додану вартість, на підставі зазначеної податкової накладної позивач включив до складу податкового кредиту за серпень 2013 року, відобразив у реєстрі отриманих податкових накладних, що відповідає даним податкової декларації з податку на додану вартість за цей звітний (податковий) період.

Кошти, сплачені постачальнику за придбаний товар (1769,23 грн. - вартість товару без ПДВ), позивач включив до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Враховуючи наведені докази, наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що твердження посадової особи контролюючого органу про те, що позивач відніс до складу витрат кошти у сумі 1769,23 грн. без їх фактичного перерахування на користь ТОВ "СОНЧИК", не відповідають дійсності.

8. Як убачається з акта перевірки (т. 1, а с. 85), податковий орган стверджував, що впродовж 2011 - 2013 років позивач безпідставно включив до складу витрат кошти, витрачені на придбання паливно-мастильних матеріалів (бензину), у загальній сумі 36029,23 грн., з яких: у 2011 році - на суму 9898,72 грн.; у 2012 році - на суму 15732,05 грн.; у 2013 році - на суму 10398,46 грн.

В обґрунтування висновку про безпідставність витрат відповідач послався на лист директора ПП "Укр-Петроль" від 29.04.2014 № 48, в якому підприємство надало податковому органу інформацію, що не укладало угод з ФОП ОСОБА_1, розрахунків не здійснювало, товар не відпускало, не виписувало видаткових та податкових накладних. За твердженням посадової особи контролюючого органу витрати на придбання ППМ (бензину) не підтверджуються документально і не пов'язуються з господарською діяльністю позивача, платник податків не надав до перевірки відповідних фінансово-господарських документів.

Як вже зазначалось судом, твердження податкового органу про ненадання документів не відповідає дійсності і спростовується наявним у матеріалах справи описом та реєстрами у кількості семи папок, що містили оригінали первинних фінансово-господарських документів за 2011 - 2013 року загалом на 2839 арк., наданих позивачем посадовим особам Броварської ОДПІ 29 квітня 2014 року під час проведення перевірки.

Перевіряючи вказані твердження податкового органу по суті суд встановив, що позивач використовує у господарській діяльності автомобіль CHEVROLET EPICA, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_5.

Відповідно до облікової політики СПД ОСОБА_1, затвердженого наказом від 01.01.2012 № 1, витрати на ремонт, обслуговування та придбання паливно-мастильних матеріалів легкового автомобіля належать до адміністративних витрат на управління підприємством ОСОБА_1

Згідно з наказом від 15.07.2010 № 2 позивачем на підставі технічної характеристики на автомобіль CHEVROLET EPICA встановлено норми списання палива на автомобіль (державний номер НОМЕР_5) у кількості 10 л на 100 км пробігу.

Судом встановлено, що у 2011 році позивачем віднесено до складу адміністративних витрат витрати на придбання 1094,67 літрів бензину на загальну суму 9898,72 грн. (вартість палива без ПДВ), що разом із ПДВ становить 10925,79 грн., у тому числі ПДВ - 1027,07 грн.

У 2012 році позивач відніс до адміністративних витрат витрати на придбання бензину у кількості 1737,15 літрів на загальну суму 15732,05 грн., що разом із ПДВ становить 18408,04 грн., у тому числі ПДВ - 2675,99 грн.

У 2013 році позивач відніс до адміністративних витрат витрати на придбання бензину у кількості 1108,24 літрів на загальну суму 10398,47 грн. (вартість палива без ПДВ), що разом із ПДВ становить 11444,27 грн., у тому числі ПДВ - 1045,80 грн.

Придбання палива здійснювалось позивачем на різних АЗС за готівку без укладання письмових угод, Витрати на придбання палива підтверджуються копіями фіскальних чеків РРО, наявних у матеріалах справи (т. 1, а.с. 201-228). Ці факти також відображені в акті перевірки і не заперечувались відповідачем під час судового розгляду.

Облік використання службового автомобіля здійснювався позивачем шляхом оформлення щомісячних подорожніх листів за типовою формою № 3, затвердженою наказом Держкомстату України від 17.02.1998 № 74, які містять відомості про показання спідометру при виїзді з гаражу та поверненні до гаражу, витрати пального згідно з нормами та фактично, відомості про маршрут руху за кожний день використання автомобіля та витрати пального. Копії подорожніх листів наявні в матеріалах справи (т.1, а.с. 229 -250; т. 2, а.с. 1-6).

Судом встановлено, що позивачем було забезпечено облік використання палива для цілей, що пов'язані з господарською діяльністю позивача, та для забезпечення негосподарської діяльності згідно з відомостями використання палива (т. 2. а.с. 35).

Списання палива здійснювалось позивачем наприкінці кожного місяця на підставі Актів списання (т. 2, а.с. 7-34) згідно із затвердженими нормами та даними про вартість придбаного палива.

Враховуючи наведені докази, наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що твердження посадової особи контролюючого органу про те, що позивач відніс до складу витрат витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів (бензину) у загальній сумі 36029,23 грн., які не підтверджуються документально і не пов'язуються з господарською діяльністю позивача, не відповідають дійсності і є безпідставними.

Як вже зазначалось судом, вказані висновки податкового органу про завищення витрат та відсутність та заниження доходу стали підставою для тверджень про безпідставне формування податкового кредиту, що призвело до заниження податку на додану вартість, а також до заниження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначені позивачу у зв'язку з твердженням податкового органу про безпідставне включення ним до складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, коштів, сплачених контрагентам в оплату за придбані товари та паливно-мастильні матеріали (бензин), адже понесені витрати не підтверджуються документально та не пов'язуються з господарською діяльністю позивача; пов'язане із зазначеним порушенням твердження про заниження бази оподаткування єдиним соціальним внеском, а також із твердженням про безпідставне формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбання вказаних товарів та паливно-мастильних матеріалів.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності або спростування тверджень податкового органу про безпідставне включення позивачем до складу витрат вказаних сум, які покладено в основу прийнятих податкових повідомлень-рішень, що оспорюються позивачем у цій справі.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У справі, що розглядалась, судом встановлено, що факти придбання позивачем товарів і паливно-мастильних матеріалів та оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку позивача та у податковій звітності; понесені позивачем витрати пов'язуються з господарською діяльністю позивача, а право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними та фіскальними чеками РРО.

З приводу визначення відповідачем податкових зобов'язань позивача з податку на доходи фізичних осіб суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

В силу положень пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла до 31.12.2013) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу ("Податок на прибуток підприємств").

Тобто, норма пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України є відсилочною, яка вказує на те, що витрати фізичної особи-підприємця, яка не є платником податку на прибуток, але подає звітність про доходи від зайняття підприємницькою діяльністю, формується у тому ж порядку, що і у платників податку на прибуток.

Так, пунктом 138.1 статті 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Відповідно до пункту 138.2 статі 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Документально підтвердженими витратами вважаються оплачені витрати поточного звітного періоду, а також попередніх періодів, якщо вони стосуються доходу, отриманого протягом звітного періоду та підтверджені відповідними документами.

Згідно з пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України до собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відносяться витрати, прямо пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема: прямі матеріальні витрати; амортизація виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Відповідно до абзацу "в" підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, це витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона.

Враховуючи те, що твердження податкового органу про безпідставність включення позивачем до складу витрат коштів, сплачених контрагентам на придбання товарів та паливно-мастильних матеріалів були спростовані під час судового розгляду, а понесені позивачем витрати підтверджуються документально і є пов'язаними з господарською діяльністю позивача, суд дійшов висновку про відсутність факту порушення позивачем вимог пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, тому податкове повідомлення-рішення про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб підлягає скасуванню як протиправне.

Оскільки в основу тверджень податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 1 статті 1, пунктів 4, 5 статті 4, пунктів 2, 3 статті 7, пункту 11 статті 8, статті 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" покладено ті ж факти, що й лягли в основу тверджень про порушення вимог пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (заниження оподатковуваного доходу за рахунок завищення витрат), податкове повідомлення-рішення від 11.06.2014 № 0009991702 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування також підлягає скасуванню як протиправне.

З приводу визначення відповідачем податкових зобов'язань позивача з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В силу положень пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

У справі, що розглядалась, судом встановлено, що фіскальні чеки РРО, враховані позивачем при формуванні податкового кредиту, без урахування податку не перевищують 200 гривень за день.

Таким чином, суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт придбання товарів та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, витрати на придбання товару пов'язуються з господарською діяльністю позивача, а право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Отже, суд дійшов висновку, що твердження податкового органу про порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України є безпідставними, а податкове повідомлення-рішення від 11.06.2014 № 0009971702 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість підлягає скасуванню як протиправне.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, а саме:

від 11.06.2014 № 0009961702, згідно з яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб" на загальну суму 9321,35 грн., з яких: 7457,08 грн. - за основним платежем; 1864,27 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 11.06.2014 № 0009971702, згідно з яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на 9647,00 грн., з яких: 7970,00 грн. - за основним платежем; 1677,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 11.06.2014 № 0009991702, згідно з яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" на загальну суму 21563,90 грн., з яких: 17250,72 грн. - за основним платежем; 4313,18 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

У частині позовних вимог про скасування окремих положень положення акта перевірки від 22.05.2014 № 269/1703/2897902415, складеного посадовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, - позовну заяву залишити без розгляду.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "06" квітня 2015 р.