Постанова

від 16.04.2015 по справі 816/653/15-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/653/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Мекенченко М. А.,

представника позивача - Голобородька О. П.,

представника відповідача - Пасько Т. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Емс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

26 лютого 2015 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Емс" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0006792203/2753 від 02 грудня 2014 року.

Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що господарські правовідносини позивача з контрагентами є реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Під час перевірки позивачем було надано первинну документацію підприємства, що, на думку позивача, підтверджує реальність господарських відносин з контрагентами. Позивач зауважив, що первинні документи, які опосередковують господарські відносини між ТОВ "ЕМС" та ТОВ "Ерідан 2 плюс", ТОВ "Дана-С" свідчать, що вони складені у відповідності до вимог чинного законодавства. Отже, на думку позивача, податковий кредит замовника ТОВ 2Емс" складається із сум ПДВ, що підтверджується податковими накладними ТОВ "Ерідан 2 плюс", ТОВ "Дана-С", які повністю відповідають вимогам ст. 201 ПК України. Зазначив також, що податкові накладні були надані для перевірки, вони не визнані недійсними, на момент складання податкових накладних ТОВ "Ерідан 2 плюс", ТОВ "Дана-С" були зареєстровані платниками ПДВ в установленому законодавством порядку. А тому, на думку позивача, підстави для не включення до податкового кредиту суд ПДВ, сплачених даним контрагентам позивача відсутні.

З огляду на викладене в позовній заяві представник позивача просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач надав до суду письмові заперечення, в яких, зокрема, вважає, що спірне податкове повідомлення - рішення винесено за результатами виявлених порушень за наслідками проведеної перевірки позивача, повністю відповідає нормам чинного законодавства та є таким, що не підлягає скасуванню.

Представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог ТОВ "Емс" відмовити.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Емс" (ідентифікаційний код 32802600) зареєстроване як юридична особа 30 грудня 2003 року /том 1 а. с. 100/, перебуває на обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість з 23 січня 2004 року відповідно до свідоцтва № 100100244 від 23 лютого 2008 року /том 1 а. с. 101/.

В період з 03 листопада 2014 року по 07 листопада 2014 року Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ "Емс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Ерідан 2 Плюс" за період вересень 2013 року, ТОВ "Дана-С" за період листопад 2013 року, у зв'язку з неповним наданням відповіді на запит Кременчуцької ОДПІ № 11829/10 від 15 травня 2014 року та № 23692/10 від 23 вересня 2014 року.

За результатами перевірки складено акт № 2580/16-03-22-03-08/32802600 від 06 листопада 2014 року /т. 1 а. с. 14-28/, згідно із висновками якого встановлені наступні порушення:

пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 45 893 грн., в тому числі за вересень 2013 року на суму ПДВ 29 070 грн., за листопад 2013 року на суму ПДВ 16 823 грн.

На підставі акту перевірки № 2580/16-03-22-03-08/32802600 від 06 листопада 2014 року Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 02 грудня 2014 року № 0006792203/2753, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 68 839 грн. 50 коп., у тому числі 45 893 грн. - за основним платежем та нараховано 22 946 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій /т. 1 а. с. 29/.

Позивач не погодився з вказаним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковому повідомленню - рішенню від 02 грудня 2014 року № 0006792203/2753 суд виходить з наступного.

Відповідачем, відповідно до акту перевірки та письмових заперечень, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Ерідан 2 Плюс", ТОВ "Дана-С" заперечується, зокрема, і з тих підстав, що відповідно до акту ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ерідан 2 Плюс" від 20 грудня 2013 року № 2989/26-55-22-07/38450157, правочини, укладені ТОВ "Ерідан 2 Плюс" з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб; акту Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Дана-С" від 01 квітня 2014 року № 839/2203/38444777, яким встановлено наявність ознак відсутності факту реального здійснення господарських операцій між ТОВ "Дана-С" та контрагентами /том 1 а. с. 204-215/.

З цього приводу суд відзначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту звірки, в якому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк акт звірки не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Наведений висновок підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Податковим кредитом, відповідно до положень підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом норми пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що для включення ТОВ "Емс" до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість достатніми підставами мають бути: придбання ним товарів (робіт, послуг); використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, належним чином оформлена первинна бухгалтерська документація.

Також, суд зауважує, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з вимогами ст. 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Перевіркою податкового органу, висновки якої містяться в акті перевірки № 2580/16-03-22-03-08/32802600 від 06 листопада 2014 року, досліджувалось використання ТОВ "Емс" у господарській діяльності послуг, придбаних у ТОВ "Ерідан 2 Плюс" в вересні 2013 року та ТОВ "Дана-С" у листопаді 2013 року.

Податковий орган пов'язував фіктивність господарських операцій позивача з контрагентами стосовно виконання будівельних робіт з ненаданням позивачем до перевірки кошторису використаних ресурсів, у зв'язку з чим відповідач не мав можливості встановити кількість використаного матеріалу. Також відповідач зауважив, що в актах приймання виконаних робіт, підписаних ТОВ "Ерідан 2 Плюс" вказано, що роботи виконували 11 чол., в той час як на ТОВ "Ерідан 2 Плюс", працює 2 чол., а в актах приймання виконаних робіт, підписаних ТОВ "Дана-С", вказано, що роботи виконували 8 чол., в той час як на ТОВ "Дана-С" працює 1 чол. Тому, відповідач зробив висновок, що вказані контрагенти позивача не виконували електромонтажні роботи у зв'язку з недостатньою кількістю працюючих.

Надаючи оцінку твердженням представників позивача, відповідача та оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню суд приходить до наступних висновків.

Так, між позивачем (замовник) та ТОВ "Ерідан 2 Плюс" (підрядник) 02 вересня 2013 року було укладено договір підряду № 79/09 /том 1 а. с. 31-33/, відповідно до якого підрядник зобов'язується своїми та залученими й засобами виконати і здати замовнику роботи по монтажу, ремонту, налагодженню, випробуванню, профілактичній перевірці електроустаткування й кабельних мереж напругою до 35 000 В, монтажу технологічного устаткування, систем зв'язку, сигналізації, інформаційних мереж, а замовник зобов'язується надати підряднику затверджену проектну документацію, забезпечити своєчасне фінансування виконання робіт, прийняти закінчені роботи й оплатити їх (пункт 2.1 Договору). Вартість робіт визначається за договірними цінами складеними на підставі погоджених сторонами кошторисів, розрахованих по проектній документації й основним дефектних відомостях (пункт 3.1 Договору). Замовник за 15 днів до початку робіт передає підряднику замовлення та три комплекти проектної документації, а саме: дефектну відомість на виконання робіт, відомість матеріалів, запасних частин, устаткування, робочі креслення, схеми, плати споруджуваного об'єкта, план організації безпечного проведення робіт (пункт 4.1 Договору). Замовник передає підряднику матеріали й комплектуючі вироби, необхідні для виконання робіт з додатком сертифікатів на відповідність виданих матеріалів вимогам проекту (пункт 5.1 Договору).

На час укладення вказаного договору ТОВ "Ерідан 2 Плюс" було зареєстрованою у встановленому законом порядку юридичною особою, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 09 вересня 2013 року, а також було платником ПДВ відповідно до свідоцтва № 2000089708 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01 січня 2013 року /т. 1 а. с. 34-35/. ТОВ "Ерідан 2 Плюс" отримало ліцензію Державною архітектурно-будівельної інспекції України серія АЕ № 261329 на провадження, серед іншого, будівельних та монтажних робіт (код 4.00.00), монтаж інженерних мереж (код 5.00.00), монтаж інженерних мереж електропостачання, електрообладнання і електроосвітлення /(код 5.01.07, код 5.02.06), строк дії ліцензії з 24 травня 2013 року по 24 травня 2016 року /т. 1 а. с. 36-37/, що, в свою чергу, спростовує доводи податкового органу щодо відсутності у ТОВ "Ерідан 2 Плюс" ліцензії на здійснення електромонтажних робіт /т. 1 а. с. 16 /зворотній бік/.

ТОВ "Ерідан 2 Плюс" були виписані податкові накладні /том 1 а. с. 57-62/. Виконані роботи були оплачені позивачем, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача /т. 1 а. с. 63-70/.

На підтвердження виконання договору підряду № 79/09 від 02 вересня 2013 року позивачем надані довідки вартості виконаних будівельних робіт форми КБ-3 /т. 1 а. с. 39, 42, 45, 48, 51, 54/, акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в /т. 1 а. с. 40-41, 43-44, 46-47, 49-50, 52-53, 55-56/, локальні кошториси з розрахунком договірної ціни.

Позивач необхідність укладання вказаного договору пов'язував з укладенням відповідних договорів з ТОВ "Крембілд" /т. 1 а. с. 116-121/, ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" /т. 1 а. с. 122-125/, ТОВ "АКБ-Лінк" /т. 1 а. с. 126-129/. На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем надані акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, податкові накладні, банківські виписки /т. 1 а. с. 130-171/. Позивачем, серед іншого, надані акти приймання-передачі матеріалів в монтаж від ТОВ "АКБ-Лінк" позивачу для виконання робіт, копії яких наявні в матеріалах справи.

Також, між позивачем (замовник) та ТОВ "Дана-С" (підрядник) 01 листопада 2013 року було укладено договір підряду № 102/11 /том 1 а. с. 71-73/, відповідно до якого підрядник зобов'язується своїми та залученими й засобами виконати і здати замовнику роботи по монтажу, ремонту, налагодженню, випробуванню, профілактичній перевірці електроустаткування й кабельних мереж напругою до 35 000 В, монтажу технологічного устаткування, систем зв'язку, сигналізації, інформаційних мереж, а замовник зобов'язується надати підряднику затверджену проектну документацію, забезпечити своєчасне фінансування виконання робіт, прийняти закінчені роботи й оплатити їх (пункт 2.1 Договору). Вартість робіт визначається за договірними цінами складеними на підставі погоджених сторонами кошторисів, розрахованих по проектній документації й основним дефектних відомостях (пункт 3.1 Договору). Замовник за 15 днів до початку робіт передає підряднику замовлення та три комплекти проектної документації, а саме: дефектну відомість на виконання робіт, відомість матеріалів, запасних частин, устаткування, робочі креслення, схеми, плати споруджуваного об'єкта, план організації безпечного проведення робіт (пункт 4.1 Договору). Замовник передає підряднику матеріали й комплектуючі вироби, необхідні для виконання робіт з додатком сертифікатів на відповідність виданих матеріалів вимогам проекту (пункт 5.1 Договору).

На час укладення вказаного договору ТОВ "Дана-С" було зареєстрованою у встановленому законом порядку юридичною особою, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 13 серпня 2013 року, а також було платником ПДВ відповідно до свідоцтва № 200092725 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 14 грудня 2012 року /т. 1 а. с. 74-75/. ТОВ "Дана-С" отримало ліцензію Державною архітектурно-будівельної інспекції України серія АЕ № 278544 на провадження, серед іншого, будівельних та монтажних робіт (код 4.00.00), монтаж інженерних мереж (код 5.00.00), монтаж інженерних мереж електропостачання, електрообладнання і електроосвітлення /(код 5.01.07, код 5.02.06), строк дії ліцензії з 26 вересня 2013 року по 26 вересня 2016 року /т. 1 а. с. 76-77/, що, в свою чергу, спростовує доводи податкового органу щодо відсутності у ТОВ "Дана-С" ліцензії на здійснення електромонтажних робіт /т. 1 а. с. 23/.

ТОВ "Дана-С" були виписані податкові накладні /том 1 а. с. 87-89/. Виконані роботи були оплачені позивачем, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача /т. 1 а. с. 90-93/.

На підтвердження виконання договору підряду № 102/11 від 01 листопада 2013 року позивачем надані довідки вартості виконаних будівельних робіт форми КБ-3 /т. 1 а. с. 78, 81, 84/, акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в /т. 1 а. с. 79-80, 82-83, 85-86/, локальні кошториси з розрахунком договірної ціни.

Позивач необхідність укладання вказаного договору пов'язував з укладенням відповідних договорів з ТОВ "Крембілд" /т. 1 а. с. 116-121/, ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" /т. 1 а. с. 122-125/, ТОВ "АКБ-Лінк" /т. 1 а. с. 126-129/. На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем надані акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, податкові накладні, банківські виписки /т. 1 а. с. 130-171/. Позивачем, серед іншого, надані акти приймання-передачі матеріалів в монтаж від ТОВ "АКБ-Лінк" позивачу для виконання робіт, копії яких наявні в матеріалах справи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит з придбання робіт, що підтверджується матеріалами справи. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями первинних бухгалтерських документів. При цьому, з приводу твердження відповідача про відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів, суд зазначає, що законодавством не встановлено заборони залучати для виконання робіт осіб на підставі цивільно-правових договорів, а не лише в рамках трудового договору.

Таким чином, наявні у справі докази в їх сукупності, надають підстави для висновку про реальність господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Ерідан 2 Плюс", ТОВ "Дана-С", з придбання підрядних робіт.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Емс" підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Емс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0006792203/2753 від 02 грудня 2014 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Емс" витрати на сплату судового збору у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 (сімдесят) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 05 травня 2015 року.

Суддя Р.І. Молодецький