Постанова

від 09.04.2015 по справі 820/1462/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2015 р. № 820/1462/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Чиркіної А.А.,

за участю: представника позивача Болгової О.М.,

представника відповідача Куроп"ятник Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВПРОВАДЖУВАЛЬНИЙ ЦЕНТР "1С-РАРУС ХАРКІВ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "ВПРОВАДЖУВАЛЬНИЙ ЦЕНТР "1С-РАРУС ХАРКІВ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, у якому просить суд визнати нечинним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення № 0003882201 від 12.11.2014, прийняте відповідачем.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки від 30.10.2014 № 4448/20-30-22-01/38772650, оскільки обставин, якими обґрунтовуються висновки щодо нереальності здійснених операцій відповідачем перевіркою не встановлено.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та надав письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що при проведенні перевірки позивача контролюючий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесене податкове повідомлення-рішення є законним. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з СГ ТОВ "ДОНК" (код ЄДРПОУ 20242917) за липень 2014 року, їх реальності та повноти відображення в податковому обліку.

Результати перевірки оформлені актом від 30.10.2014 № 4448/20-30-22-01/38772650, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, встановлені перевіркою, а саме: порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за липеь 2014 року на суму 19733 грн (а.с. 7-10).

На підставі висновків акту перевірки від 30.10.2014 № 4448/20-30-22-01/38772650, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.11.2014 № 0003882201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальній сумі 24666,25 грн, з яких: основний платіж - 19733 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 4933,25 грн (а.с. 5).

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог та враховуючи зазначені обставини, суд вважає висновки контролюючого органу обґрунтованими та такими, що відповідають дійсності, виходячи з наступного.

Приписами підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно частини 1 статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до підпункту 201.6 вказаної статті податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З огляду на пункт 201.8. статті 201 Податкового кодексу України вбачається, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 вищевказаного кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що між позивачем (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ДОНК" (Виконавець) укладено договір № 02/06-001 від 02.06.2014 (а.с. 13).

Відповідно до предмету договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги у сфері інформаційних технологій: автоматизація бізнес-процесів у сфері бухгалтерського, податкового, управлінського обліку на базі програмного продукту "1С: Підприємство 8" по узгодженим заявкам. Замовник зобов'язується своєчасно прийняти і оплатити роботи (пункт 1 договору № 02/06-001 від 02.06.2014).

Згідно підпункту 2.2 зазначеного договору, Виконавець зобов'язується, зокрема, надавати Замовнику послуги (роботи) на основі заявки про надання послуг (робіт), отриманої по електронній пошті чи в усному порядку (по телефону та т.п.); розпочати проведення робіт відразу після отримання заявки; по закінченні виконання робіт за кожним місяцем (якщо у відповідному місяці роботи завершились) надати Замовнику Звіт про виконані роботи та Акт прийому-передачі робіт (послуг).

В підтвердження факту отримання послуг за зазначеним договором позивачем надано до суду звіт про виконані роботи від 30.07.2014 та акти приймання-передачі робіт (послуг) № ДО-073013 від 30.07.2014 року на суму 58900 грн, № ДО-073150 від 31.07.2014 на суму 59500 грн (а.с. 11, 12).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наданих послуг ТОВ "ДОНК" на адресу позивача виписано податкові накладні № 1340 від 30.07.2014 на загальну суму 58900 грн та № 1416 від 31.07.2014 на загальну суму 59500 грн (а.с. 21, 22).

Оплата за отримані послуги за договором здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжними дорученнями № 144 від 06.08.2014 на суму 11840 грн, № 151 від 12.08.2014 на суму 47400 грн, № 155 від 15.08.2014 на суму 50000 грн та № 156 від 19.08.2014 на суму 9160 грн.

Суд дослідивши перелічені вище документи зазначає, що з наданих позивачем документів в підтвердження отриманих послуг, не вбачається за можливе встановити, які саме послуги, як стверджує позивач - послуги у сфері інформаційних технологій, надані його контрагентом за договором № 02/06-001 від 02.06.2014.

Також, суд звертає увагу на те, що на підставі звіту про виконані робити від 30.07.2014 складені два акта приймання-передачі робіт (послуг), проте, яким чином відбулося розділення виконаних робіт на два акти представник позивача у судовому засіданні пояснити не змогла.

Окрім того, в судовому засіданні представник позивача повідомила, що позивачем укладаються подібні договори з різними контрагентами на доробку та виправлення програмного забезпечення для кожного окремого клієнта, проте факт використання отриманих від ТОВ "ДОНК" послуг в подальшому позивачем під час судового розгляду адміністративної справи не доведено.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено доцільність та факт отримання послуг від ТОВ "ДОНК" на підставі укладеного договору № 02/06-001 від 02.06.2014.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення відповідача від 12.11.2014 № 0003882201 є обґрунтованим, винесено на підставі та в межах чинного законодавства, а отже позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ВПРОВАДЖУВАЛЬНИЙ ЦЕНТР "1С-РАРУС ХАРКІВ" підлягають залишенню без задоволення.

Відповідно до частини 2 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Пунктом 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Таким чином, суд зазначає, що з позивача підлягає стягненню частина несплаченої суми судового збору в сумі 1644,30 грн.

Керуючись статтями 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "ВПРОВАДЖУВАЛЬНИЙ ЦЕНТР "1С-РАРУС ХАРКІВ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВПРОВАДЖУВАЛЬНИЙ ЦЕНТР "1С-РАРУС ХАРКІВ" (ідент. код 38772650; просп.Леніна, буд.27-"Б", м.Харків, 61072) на користь Державного бюджету України (рахунок 31217206784011, одержувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова Харківської області, код 37999628, банк: ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір в сумі 1644,30грн (одна тисяча шістсот сорок чотири грн тридцять коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 14 квітня 2015 року.

Суддя Р.В. Мельников