Постанова

від 10.03.2015 по справі 820/1060/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 березня 2015 р. №820/1060/15

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Тітова О.М.,

при секретарі судового засідання Костіної А.В.,

за участю представників :

позивача - Бідний Б.Т, Якименко П.В.,

відповідача - Дитиненко Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВІГАЦІЙНО-ГЕОДЕЗИЧНИЙ ЦЕНТР" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд скасувати податкові-повідомлення рішення від 20.11.2014 року №0005022201, №0005032201, №0005042201 винесені Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та зазначив, що оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення є такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, порушують права та законні інтереси позивача, а тому просив скасувати їх в повному обсязі, виходячи із доводів позовної заяви.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в письмових запереченнях та представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував та стверджував, що оскаржувані рішення винесені у відповідності до норм діючого законодавства, є такими, що відповідають фактичним обставинам справи та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, дійшов висновку виходячи з наступного.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "НАВІГАЦІЙНО-ГЕОДЕЗИЧНИЙ ЦЕНТР", зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів), знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області та є платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що фахівцями Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області у період з 14.10.2014 року по 03.11.2014 року було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВІГАЦІЙНО-ГЕОДЕЗИЧНИЙ ЦЕНТР" (ЄДРПОУ 31436474), щодо питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт №6538/20- 31-22-01-07/31436474 від 10.11.2014 року, за висновками якого встановлені порушення:

п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4; п.5.1, п.п. 5.2.1. п.5.2. п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами і доповненнями, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.4, п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138 з урахуванням п.п. 139.1.9 п.139.1 СТ.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 96513 грн., у тому числі за 1 квартал 2011 року - 33765 грн., за 2-4 квартали 2011 року - 15196 грн., півріччя 2012 року - 1490 грн., за три квартали 2012 року - 7222 грн., за 2012 рік - 7825 грн., за 2013 рік - 39727 грн.;

п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 30842 грн., у тому числі за: лютий 2011 року - 7012 грн., травень 2011 року - 16163 грн., жовтень 2011 року - 214 грн., квітень 2012 року - 867 грн., червень 2012 року - 553 грн., липень 2012р. - 5458 грн., жовтень 2012 року - 192 грн., листопад 2012 року - 383 грн.;

абз. "г" п.п. 17, п.2, ст.164 розділу IV Податкового Кодексу України, донараховано податку на доходи фізичних осіб за жовтень 2013 року у сумі 3586,41 грн.;

абз. "б" п.176.2 ст. 176 розділу IV Податкового кодексу України, подання інформації у не повному обсязі про суму сплаченого додаткового блага фізичній особі у 4 кварталі 2013 року;

п.2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №41/10320), що призвело до несвоєчасного оприбуткування у касах готівки на загальну суму 400,00 грн.

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.11.2014 року:

№ 0005022201 - про збільшення суми грошового зобов'язання позивача за платежем: податок на прибуток (11021000) у сумі 74636, 00 грн., в тому числі 62748,00 грн. за основним платежем, 11888,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0005032201 - про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у сумі 9584 грн., в тому числі 7667 грн. за основним платежем, 1917 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0005042201 - про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2000 грн.

Перевіряючи вказані висновки відповідача, а відтак і прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд виходить з такого.

Щодо позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0005022201, №0005032201 від 20.11.2014 року суд зазначає наступне.

Згідно дослідженого акту перевірки №6538/20- 31-22-01-07/31436474 від 10.11.2014 року відповідачем встановлено порушення п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.4, п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138 з урахуванням п.п. 139.1.9 п.139.1 СТ.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 96513 грн., у тому числі за 1 квартал 2011 року - 33765 грн., за 2-4 квартали 2011 року - 15196 грн., півріччя 2012 року - 1490 грн., за три квартали 2012 року - 7222 грн., за 2012 рік - 7825 грн., за 2013 рік - 39727 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 30842 грн., у тому числі за: лютий 2011 року - 7012 грн., травень 2011 року - 16163 грн., жовтень 2011 року - 214 грн., квітень 2012 року - 867 грн., червень 2012 року - 553 грн., липень 2012р. - 5458 грн., жовтень 2012 року - 192 грн., листопад 2012 року - 383 грн.; абз. "г" п.п. 17, п.2, ст.164 розділу IV Податкового Кодексу України, донараховано податку на доходи фізичних осіб за жовтень 2013 року у сумі 3586,41 грн.; абз. "б" п.176.2 ст. 176 розділу IV Податкового кодексу України, подання інформації у не повному обсязі про суму сплаченого додаткового блага фізичній особі у 4 кварталі 2013 року;

До такого висновку відповідач дійшов на підставі аналізу господарських взаємовідносин позивача з TOB «ЄВРОМОБАЙЛ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 35628146); TOB «БАРС-11» (код ЄДРПОУ 37797302), ФОП ОСОБА_4 (і.п.н. НОМЕР_4), та ФОП ОСОБА_5 (і.п.н. НОМЕР_5).

Однак, суд не погоджується із вказаним висновком виходячи із наступного.

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді господарські відносини між ТОВ "НАВІГАЦІЙНО-ГЕОДЕЗИЧНИЙ ЦЕНТР" (далі - покупець) та TOB "ЄВРОМОБАЙЛ УКРАЇНА" (далі - продавець) виникли при придбанні позивачем окремих електронних пристроїв (обладнання). При цьому окремий договір між покупцем та продавцем у письмовій формі не укладався. Оплата здійснювалася на підставі рахунків-фактур, які виставлялися продавцем покупцеві за результатами телефонних переговорів. Доставка обладнання здійснювалася TOB "ЄВРОМОБАЙЛ УКРАЇНА" на склад Товариства із обмеженою відповідальністю "Нова пошта" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "САТ", розташованому у м. Харкові. Безпосередньо в приміщення позивача обладнання доставлялося транспортом позивача - Fiat Doblo (номер АХ9196ВО, тип вантажнопасажирський В) (т. 1, а.с. 93-123).

З акту перевірки №6538/20-31-22-01-07/31436474 від 10.11.2014 року вбачається, що на підтвердження руху активів у процесі здійснення зазначеної господарської операції, перевіряючим було надано первинні документи стосовно вказаних правочинів. Факт надання документів підтверджується даними акту, який вміщує повний перелік документів з викладанням їх змісту. Зокрема, на підтвердження факту отримання обладнання було надано наявні в матеріалах справи первинні документи: рахунки-фактури; податкові накладні; видаткові накладні; наа підтвердження факту взаєморозрахунків банківські виписки, згідно до даних яких позивачем сплачено за обладнання - 14267,98 грн., та станом на 31.12.2013 року по розрахунках з TOB "ЄВРОМОБАЙЛ УКРАЇНА" кредиторська/дебіторська заборгованість відсутня.

Щодо спеціальної податкової правосуб'єктності TOB "ЄВРОМОБАЙЛ УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 35628146) суд зазначає, що згідно витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у TOB "ЄВРОМОБАЙЛ УКРАЇНА" змінилися власники, підприємство було перейменовано на TOB "МАЛДЕН ЛТД" (код ЄДРПОУ 35628146), та на сьогоднішній день підприємство перебуває у стані припинення (т. 2, а.с. 6-11), а відтак TOB "ЄВРОМОБАЙЛ УКРАЇНА", як платник ПДВ, на час виконання спірних господарських операцій у квітні 2012 року - листопаді 2012 року мало належну спеціальну податкову правосуб'єктність.

Судом також встановлено, що 31.07.2012 року між ТОВ "НАВІГАЦІЙНО-ГЕОДЕЗИЧНИЙ ЦЕНТР" та ТОВ "БАРС 11" було укладено договір поставки №31/07-12, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у встановлений строк у власність замовника, а замовник зобов'язується прийняти геодезичні прилади (надалі обладнання), в кількості, асортименті та за ціною, вказаною в рахунку-фактурі та сплатити за нього певну грошову суму, на умовах цього договору (т. 1, а.с. 124).

У підтвердження реальності укладеного правочину позивачем надано до матеріалів справи податкову накладну, видаткову накладну (т. 1, а.с. 125-126).

Оплата отриманих послуг в межах Договору №31/07-12 підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням, згідно до даних якого позивачем сплачено за товар - 32750 грн. Вартість обладнання у податковому обліку зараховано позивачем до витрат сумі 27292 грн., у тому числі за 3 кв.2012р. - 27292 грн., та станом на 31.12.2013 року по розрахунках з TOB "БАРС 11" кредиторська/дебіторська заборгованість відсутня.

Щодо спеціальної податкової правосуб'єктності ТОВ "БАРС 11" (код ЄДРПОУ 37797302) суд зазначає, що згідно даних з інформаційно-ресурсного центру реєстрація ТОВ "БАРС 11", анульована за власною ініціативою 22.04.2013 р., а відтак на час виконання спірних господарських операцій у липні 2012 року мало належну спеціальну податкову правосуб'єктність.

Відповідно до відносин ТОВ "НАВІГАЦІЙНО-ГЕОДЕЗИЧНИЙ ЦЕНТР" з ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5, суд зазначає наступне.

Згідно з дослідженого акту перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме п.138.4, п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138 з урахуванням п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого завищено витрати на збут на загальну суму 234692 грн., у тому числі: за 2011р. (4 квартал) - 65000 грн., за 2013 рік - 207400 грн.

Вказані висновки посадові особи ДПІ обґрунтовують неправомірністю встановлення цін у договорі №04/11 від 04.01.2011 року, укладеному між позивачем та ФОП ОСОБА_4, та у договорі № 14/01/-13 від 14.01.2013 року, укладеному між позивачем та ФОП ОСОБА_5

Суд не погоджується з висновками відповідача з цих питань, викладені у акті, з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до пп. 14.1.71. п. 14.1 ст. 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

ОСОБА_4 (і.п.н. НОМЕР_4) та ОСОБА_5 (і.п.н. НОМЕР_5) зареєстровані як фізичні особи-підприємці в Україні, що підтверджується витягами з ЄРДР.

Позивач і ФОП ОСОБА_4, та ФОП ОСОБА_5 не є пов'язаними особами в розумінні п.п. 14.1.158 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Суд також не погоджується з висновком податкової інспекції про неможливість ідентифікувати товар, зазначений у вищевказаних договорах та актах, через відсутність маркувань.

ФОП ОСОБА_4 надавав позивачу послуги з завантаження внутрішнього програмного забезпечення - ці дії не призводять до утворення об'єктів матеріального світу та, відповідно, маркувань мати не можуть.

Крім того, податковою інспекцією помилково зроблено висновок про те, що ФО-П ОСОБА_4 не надавав послуги позивачу, оскільки надання послуг ТОВ "НАВІГАЦІЙНО-ГЕОДЕЗИЧНИЙ ЦЕНТР" на підставі договору №04/11 від 04.01.2011 року ФОП ОСОБА_4 підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000002 від 30.12.2011 року на суму 65000 грн. Перелік наданих послуг (завантаження внутрішнього програмного забезпечення Explorist, Garmin, GPSGS08, GPSGS10, GPS GS 12, GPS GS 15, GPS Zeno 10, GPS UnolO, Тритон) відповідає видам економічної діяльності ФОП ОСОБА_4, внесеним до Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (код КВЕД 58.29 Видання іншого програмного забезпечення; код КВЕД 62.02 Консультування з питань інформатизації; код КВЕД 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; код КВЕД 33.13 Ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування).

Таким чином, висновок ДПІ щодо відносин між ТОВ "НАВІГАЦІЙНО-ГЕОДЕЗИЧНИЙ ЦЕНТР" та ФО-П ОСОБА_4 є помилковим.

ФОП ОСОБА_5 надавав позивачу послуги з передпродажної підготовки лазерних рулеток, юстировки тахометрів, завантаження програмного забезпечення - ці дії не призводять до утворення об'єктів матеріального світу та, відповідно, маркувань мати не можуть.

Крім того, податковою інспекцією помилково зроблено висновок про те, що ФОП ОСОБА_5 не надавав послуги позивачу, оскільки надання послуг ТОВ "НАВІГАЦІЙНО-ГЕОДЕЗИЧНИЙ ЦЕНТР" на підставі договору №14/01/-13 від 14.01.2013 року ФОП ОСОБА_5 підтверджується актом надання послуг №20 від 27.12.2013 року на суму 207400 грн. Перелік наданих послуг (передпродажна підготовка лазерних рулеток, юстировка тахометрів, завантаження програмного забезпечення тахометру, завантаження програмного забезпечення приймача) відповідає видам економічної діяльності ФО-П ОСОБА_5, внесеним до Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (код КВЕД 58.29 Видання іншого програмного забезпечення; код КВЕД 62.02 Консультування з питань інформатизації; код КВЕД 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у.; код КВЕД 33.13 Ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування).

Таким чином, висновок ДПІ щодо відносин між ТОВ "НАВІГАЦІЙНО-ГЕОДЕЗИЧНИЙ ЦЕНТР" та ФОП ОСОБА_5 не знайшов свого підтвердження.

Враховуючи вищевикладені обставини, щодо господарських взаємовідносин позивача з TOB "ЄВРОМОБАЙЛ УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 35628146); TOB "БАРС-11" (код ЄДРПОУ 37797302), ФОП ОСОБА_4 (і.п.н. НОМЕР_4), та ФОП ОСОБА_5 (і.п.н. НОМЕР_5), суд зазначає, що про фактичне виконання умов договорів свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст.198.6. Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Однак, в даному випадку виконання договорів між позивачем та TOB "ЄВРОМОБАЙЛ УКРАЇНА", TOB "БАРС-11" ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5, підтверджується рахунками-фактури, податковими накладними, видатковими накладними, банківськими виписками, актами здачі-прийняття робіт, надання послуг.

Відповідно до ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між позивачем та TOB "ЄВРОМОБАЙЛ УКРАЇНА", TOB "БАРС-11" ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5, виконано кожною стороною цього договору, що підтверджується первинними документами. Сторони претензій одна до одної не мали.

Відповідно до ст.201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та TOB "ЄВРОМОБАЙЛ УКРАЇНА", TOB "БАРС-11" ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5, належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України .

Згідно п.22.1. ст.22 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Враховуючи, що усі первинні документи бухгалтерського обліку позивача відповідають вимогам чинного законодавства, підприємство мало всі законні підстави для віднесення до складу валових витрат у розмірі 272400 грн., а тому є необґрунтованим висновок відповідача щодо встановлення позивачу порушення ст.138, ст.139 Податкового кодексу України та відповідно донараховання податку на прибуток.

Суд наголошує також на те, що викладені судження податкового органу про нікчемність спірних правочинів ґрунтується на мотивах актів, складених Харківською ОДПІ, ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС, ДПІ у Печерському районі м. Києва, ДПІ у Київському районі м. Харкова, Західної МДПІ у м. Харкові Харківської області ДПС за наслідками перевірки діяльності третіх осіб, де викладені судження податкових органів про неможливість реального здійснення фінансово-господарської діяльності контрагентів.

З цього приводу суд вважає за доцільне наголосити на те, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України,ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України, а діяння по відображенню в документах обов'язкової податкової звітності, тобто в офіційних документах завідомо недостовірних відомостей, є об'єктивною стороною злочину, передбаченого ст.366 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу Україниє застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень до суду також не подано.

Також судження податкового органу про нікчемність спірного правочину не підкріплено належними доводами та доказами згідно зпостановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", так як показники документів обов'язкової податкової звітності платника податків не містять фактичних даних, які б достовірно показували на наявність у платника наміру незаконно заволодіти майном держави.

З приводу судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів суд також звертає увагу, що в силу положеньЦивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Така позиція позивача також підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008 року у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 року у справі №21-573во10, постанова від 31.01.2011 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 року у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим.

Крім того, системно аналізуючи положення Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затвердженопостановою КМУ від 27.12.2010 року №1232; далі за текстом - Порядок №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), можна дійти висновку, що судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. А відтак, акти про неможливість проведення перевірки та акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків порушення закону.

Більше того, в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Висновки контролюючого органу про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ та валових витрат без дотримання вимог ст.135, ст.137, ст.138, ст.198 Податкового кодексу України ґрунтуються на висновках складених іншими податковими органами актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, та свідчать про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення за даним епізодом.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 20.11.2014 року №0005042201, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені в основу суб'єктом владних повноважень, суд зазначає наступне.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою регулюються Положенням про ведення касових операцій, затвердженим постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 року (далі - Положення ).

Відповідно до абзацу другого пункту 2.2 Положення про ведення касових операцій, підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку (касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку виданих та прийнятих першим касиром грошей або книзі обліку розрахункових операцій (абзац п'ятнадцятий пункту 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні).

Згідно із пунктом 2.6 Положення про ведення касових операцій, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки; здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій (даних розрахункової книжки).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Згідно з пунктом 4.1 Положення про ведення касових операцій для забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу (приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків), а усі надходження і видачу готівки в національній валюті відображати у касовій книзі (пункт 4.2 Положення).

Таким чином, оприбуткування готівки в касі підприємства, яке проводить готівкові розрахунки із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (використанням розрахункових книжок), є здійснення обліку такої готівки у книзі обліку розрахункових операцій (на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій або даних розрахункової книжки) та відображення надходжень цієї готівки у касовій книзі підприємства.

Порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 року №614.

На підставі наданих до перевірки документів (рахунку 30 «Каса», 301 «Каса в національній валюті», касових книг, книг обліку розрахункових операцій, прибуткових та видаткових касових ордерів) за перевіряємий період податковим органом встановлено несвоєчасне оприбуткування готівки до каси на загальну суму 400,0 грн. (не здійснення своєчасного обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів на загальну суму 400,0 грн.), що є порушенням вимог п.2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (із змінами та доповненнями), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за №40/10320.

Отже, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0005042201 від 20.11.2014 року винесене податковим органом у відповідності до норм діючого законодавства.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідачем вказаного процесуального обов'язку стосовно податкових повідомлень - рішень №0005022201, №0005032201 від 20.11.2014 року, не виконано, тому суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень №0005022201 та №0005032201 дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже є таким, що підлягають скасуванню.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВІГАЦІЙНО-ГЕОДЕЗИЧНИЙ ЦЕНТР" є такими, що підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВІГАЦІЙНО-ГЕОДЕЗИЧНИЙ ЦЕНТР" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкові-повідомлення рішення від 20.11.2014 року №0005022201 та №0005032201 винесені Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 16 березня 2015 року.

Суддя Тітов О.М.