Ухвала

від 28.05.2015 по справі 820/1060/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2015 р.Справа № 820/1060/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2015р. по справі № 820/1060/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВІГАЦІЙНО-ГЕОДЕЗИЧНИЙ ЦЕНТР"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "НАВІГАЦІЙНО-ГЕОДЕЗИЧНИЙ ЦЕНТР", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив скасувати податкові-повідомлення рішення від 20.11.2014 року №0005022201, №0005032201, №0005042201 винесені Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2015р. по справі № 820/1060/15 позов задоволено частково.

Скасовано податкові-повідомлення рішення від 20.11.2014 року №0005022201 та №0005032201 винесені Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області. В іншій частині позов залишено без задоволення.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржив, надав через канцелярію суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до яких проти її задоволення заперечує, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 28.05.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач, зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів), знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області та є платником податку на додану вартість.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Державною податковою інспекцію у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області у період з 14.10.2014 року по 03.11.2014 року було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "НАВІГАЦІЙНО-ГЕОДЕЗИЧНИЙ ЦЕНТР" щодо питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року.

Результати перевірки оформлені актом №6538/20- 31-22-01-07/31436474 від 10.11.2014 року.

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4; п.5.1, п.п. 5.2.1. п.5.2. п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.4, п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138 з урахуванням п.п. 139.1.9 п.139.1 СТ.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 96513 грн., у тому числі за 1 квартал 2011 року - 33765 грн., за 2-4 квартали 2011 року - 15196 грн., півріччя 2012 року - 1490 грн., за три квартали 2012 року - 7222 грн., за 2012 рік - 7825 грн., за 2013 рік - 39727 грн.; п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 30842 грн., у тому числі за: лютий 2011 року - 7012 грн., травень 2011 року - 16163 грн., жовтень 2011 року - 214 грн., квітень 2012 року - 867 грн., червень 2012 року - 553 грн., липень 2012р. - 5458 грн., жовтень 2012 року - 192 грн., листопад 2012 року - 383 грн.; абз. "г" п.п. 17, п.2, ст.164 розділу IV Податкового Кодексу України, донараховано податку на доходи фізичних осіб за жовтень 2013 року у сумі 3586,41 грн.; абз. "б" п.176.2 ст. 176 розділу IV Податкового кодексу України, подання інформації у не повному обсязі про суму сплаченого додаткового блага фізичній особі у 4 кварталі 2013 року; п.2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №41/10320), що призвело до несвоєчасного оприбуткування у касах готівки на загальну суму 400,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки №6538/20- 31-22-01-07/31436474 від 10.11.2014 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.11.2014 року: № 0005022201 - про збільшення суми грошового зобов'язання позивача за платежем: податок на прибуток (11021000) у сумі 74636, 00 грн., в тому числі 62748,00 грн. за основним платежем, 11888,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0005032201 - про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у сумі 9584 грн., в тому числі 7667 грн. за основним платежем, 1917 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0005042201 - про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2000 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Щодо податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0005022201, №0005032201 від 20.11.2014 року колегія суддів зазначає наступне.

Як слідує з акту перевірки №6538/20- 31-22-01-07/31436474 від 10.11.2014 року відповідачем встановлено порушення п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.4, п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138 з урахуванням п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 96513 грн., у тому числі за 1 квартал 2011 року - 33765 грн., за 2-4 квартали 2011 року - 15196 грн., півріччя 2012 року - 1490 грн., за три квартали 2012 року - 7222 грн., за 2012 рік - 7825 грн., за 2013 рік - 39727 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 30842 грн., у тому числі за: лютий 2011 року - 7012 грн., травень 2011 року - 16163 грн., жовтень 2011 року - 214 грн., квітень 2012 року - 867 грн., червень 2012 року - 553 грн., липень 2012р. - 5458 грн., жовтень 2012 року - 192 грн., листопад 2012 року - 383 грн.; абз. "г" п.п. 17, п.2, ст.164 розділу IV Податкового Кодексу України, донараховано податку на доходи фізичних осіб за жовтень 2013 року у сумі 3586,41 грн.; абз. "б" п.176.2 ст. 176 розділу IV Податкового кодексу України, подання інформації у не повному обсязі про суму сплаченого додаткового блага фізичній особі у 4 кварталі 2013 року.

Так з матеріалів справи слідує, що у перевіряємому періоді між ТОВ "НАВІГАЦІЙНО-ГЕОДЕЗИЧНИЙ ЦЕНТР" (покупець) і TOB "ЄВРОМОБАЙЛ УКРАЇНА" (продавець) виникли господарські стосунки при придбанні позивачем окремих електронних пристроїв (обладнання). При цьому, окремий договір між покупцем та продавцем у письмовій формі не укладався.

На виконання умов зазначеного договору TOB "ЄВРОМОБАЙЛ УКРАЇНА" поставив, а ТОВ "НАВІГАЦІЙНО-ГЕОДЕЗИЧНИЙ ЦЕНТР" прийняв товарно -матеріальні цінності, що підтверджується видатковою накладною (а.с. 93, т.1).

Також у ході виконання договору позивач отримав від TOB "ЄВРОМОБАЙЛ УКРАЇНА" податкову накладну, виписану контрагентом на суму вартості товарно-матеріальних цінностей, придбаних позивачем за договором (а.с. 94, т.1).

Доставка обладнання здійснювалась TOB "ЄВРОМОБАЙЛ УКРАЇНА" на склад ТОВ "Нова пошта" і ТОВ "Транспортна компанія "САТ", розташованому у м. Харкові. Безпосередньо в приміщення позивача обладнання доставлялося транспортом позивача - Fiat Doblo (номер НОМЕР_4, тип вантажнопасажирський В) (т. 1, а.с. 93-123).

Оплата здійснювалася на підставі рахунків-фактур, які виставлялися продавцем покупцеві за результатами телефонних переговорів.

З акту перевірки №6538/20-31-22-01-07/31436474 від 10.11.2014 року вбачається, що на підтвердження руху активів у процесі здійснення зазначеної господарської операції, перевіряючим було надано первинні документи стосовно вказаних правочинів.

Зокрема, на підтвердження факту отримання обладнання було надано наявні в матеріалах справи первинні документи: рахунки-фактури; податкові накладні; видаткові накладні; на підтвердження факту взаєморозрахунків банківські виписки, згідно до даних яких позивачем сплачено за обладнання - 14267,98 грн., та станом на 31.12.2013 року по розрахунках з TOB "ЄВРОМОБАЙЛ УКРАЇНА" кредиторська/дебіторська заборгованість відсутня.

Щодо спеціальної податкової правосуб'єктності TOB "ЄВРОМОБАЙЛ УКРАЇНА" колегія суддів зазначає, що згідно витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у TOB "ЄВРОМОБАЙЛ УКРАЇНА" змінилися власники, підприємство було перейменовано на TOB "МАЛДЕН ЛТД", та на сьогоднішній день підприємство перебуває у стані припинення (т. 2, а.с. 6-11), а відтак TOB "ЄВРОМОБАЙЛ УКРАЇНА", як платник ПДВ, на час виконання спірних господарських операцій у квітні 2012 року - листопаді 2012 року мало належну спеціальну податкову правосуб'єктність.

Також з матеріалів справи слідує, що 31.07.2012 року між ТОВ "НАВІГАЦІЙНО-ГЕОДЕЗИЧНИЙ ЦЕНТР" та ТОВ "БАРС 11" укладено договір поставки №31/07-12, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у встановлений строк у власність замовника, а замовник зобов'язується прийняти геодезичні прилади (надалі обладнання), в кількості, асортименті та за ціною, вказаною в рахунку-фактурі та сплатити за нього певну грошову суму, на умовах цього договору (т. 1, а.с. 124).

Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від постачальника до покупця за певну грошову суму.

На виконання умов укладеного договору ТОВ "БАРС 11" поставлено позивачу товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковою накладною (а.с. 25, т.1).

Також у ході виконання договору позивач отримав від ТОВ "БАРС 11" податкову накладну, виписану контрагентом на суму вартості товарно-матеріальних цінностей, придбаних позивачем за договором (а.с. 126, т.1).

Оплата отриманих послуг в межах Договору №31/07-12 підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням, згідно до даних якого позивачем сплачено за товар - 32750 грн.

Вартість обладнання у податковому обліку зараховано позивачем до витрат сумі 27292 грн., у тому числі за 3 кв.2012р. - 27292 грн., та станом на 31.12.2013 року по розрахунках з TOB "БАРС 11" кредиторська/дебіторська заборгованість відсутня.

Щодо взаємовідносин ТОВ "НАВІГАЦІЙНО-ГЕОДЕЗИЧНИЙ ЦЕНТР" з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з дослідженого акту перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме п.138.4, п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138 з урахуванням п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого завищено витрати на збут на загальну суму 234692 грн., у тому числі: за 2011р. (4 квартал) - 65000 грн., за 2013 рік - 207400 грн.

Вказані висновки контролюючий орган обґрунтовує неправомірністю встановлення цін у договорі №04/11 від 04.01.2011 року, укладеному між позивачем та ФОП ОСОБА_1, та у договорі № 14/01/-13 від 14.01.2013 року, між позивачем та ФОП ОСОБА_2

Колегія суддів не погоджується з висновками відповідача з цих питань, викладені у акті, з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до пп. 14.1.71. п. 14.1 ст. 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані як фізичні особи-підприємці в Україні, що підтверджується витягами з ЄРДР.

Позивач і ФОП ОСОБА_1, та ФОП ОСОБА_2 не є пов'язаними особами в розумінні п.п. 14.1.158 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Колегія суддів також не погоджується з висновком податкової інспекції про неможливість ідентифікувати товар, зазначений у вищевказаних договорах та актах, через відсутність маркувань.

Так, ФОП ОСОБА_1 надавав позивачу послуги з завантаження внутрішнього програмного забезпечення - ці дії не призводять до утворення об'єктів матеріального світу та, відповідно, маркувань мати не можуть.

Крім того, податковою інспекцією помилково зроблено висновок про те, що ФО-П ОСОБА_1 не надавав послуги позивачу, оскільки надання послуг ТОВ "НАВІГАЦІЙНО-ГЕОДЕЗИЧНИЙ ЦЕНТР" на підставі договору №04/11 від 04.01.2011 року ФОП ОСОБА_1 підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000002 від 30.12.2011 року на суму 65000 грн.

Перелік наданих послуг (завантаження внутрішнього програмного забезпечення Explorist, Garmin, GPSGS08, GPSGS10, GPS GS 12, GPS GS 15, GPS Zeno 10, GPS UnolO, Тритон) відповідає видам економічної діяльності ФОП ОСОБА_1, внесеним до Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (код КВЕД 58.29 Видання іншого програмного забезпечення; код КВЕД 62.02 Консультування з питань інформатизації; код КВЕД 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; код КВЕД 33.13 Ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування).

Таким чином, висновок ДПІ щодо відносин між ТОВ "НАВІГАЦІЙНО-ГЕОДЕЗИЧНИЙ ЦЕНТР" та ФО-П ОСОБА_1 є помилковим.

ФОП ОСОБА_2 надавав позивачу послуги з передпродажної підготовки лазерних рулеток, юстировки тахометрів, завантаження програмного забезпечення - ці дії не призводять до утворення об'єктів матеріального світу та, відповідно, маркувань мати не можуть.

Крім того, податковою інспекцією помилково зроблено висновок про те, що ФОП ОСОБА_2 не надавав послуги позивачу, оскільки надання послуг ТОВ "НАВІГАЦІЙНО-ГЕОДЕЗИЧНИЙ ЦЕНТР" на підставі договору №14/01/-13 від 14.01.2013 року ФОП ОСОБА_2 підтверджується актом надання послуг №20 від 27.12.2013 року на суму 207400 грн.

Перелік наданих послуг (передпродажна підготовка лазерних рулеток, юстировка тахометрів, завантаження програмного забезпечення тахометру, завантаження програмного забезпечення приймача) відповідає видам економічної діяльності ФО-П ОСОБА_2, внесеним до Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (код КВЕД 58.29 Видання іншого програмного забезпечення; код КВЕД 62.02 Консультування з питань інформатизації; код КВЕД 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у.; код КВЕД 33.13 Ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування).

Таким чином, висновок ДПІ щодо відносин між ТОВ "НАВІГАЦІЙНО-ГЕОДЕЗИЧНИЙ ЦЕНТР" та ФОП ОСОБА_2 не знайшов свого підтвердження.

Враховуючи вищевикладені обставини, щодо господарських взаємовідносин позивача з TOB "ЄВРОМОБАЙЛ УКРАЇНА", TOB "БАРС-11", ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, колегія суддів зазначає, що про фактичне виконання умов договорів свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та TOB "ЄВРОМОБАЙЛ УКРАЇНА", TOB "БАРС-11" ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України .

Згідно п.22.1. ст.22 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Враховуючи, що усі первинні документи бухгалтерського обліку позивача відповідають вимогам чинного законодавства, підприємство мало всі законні підстави для віднесення до складу валових витрат у розмірі 272400 грн., а тому є необґрунтованим висновок відповідача щодо встановлення позивачу порушення ст.138, ст.139 Податкового кодексу України та відповідно донарахування податку на прибуток.

Колегія суддів наголошує також на те, що викладені судження податкового органу про нікчемність спірних правочинів ґрунтується на мотивах актів, складених Харківською ОДПІ, ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС, ДПІ у Печерському районі м. Києва, ДПІ у Київському районі м. Харкова, Західної МДПІ у м. Харкові Харківської області ДПС за наслідками перевірки діяльності третіх осіб, де викладені судження податкових органів про неможливість реального здійснення фінансово-господарської діяльності контрагентів.

Висновки контролюючого органу про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ та валових витрат без дотримання вимог ст.135, ст.137, ст.138, ст.198 Податкового кодексу України ґрунтуються на висновках складених іншими податковими органами актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, та свідчать про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення за даним епізодом.

Втім, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. З ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2015р. по справі № 820/1060/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В. Судді Григоров А.М. Подобайло З.Г. Повний текст ухвали виготовлений 02.06.2015 р.