Рішення

від 04.05.2015 по справі 904/916/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.04.15р. Справа № 904/916/15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітератор-11", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод", м. Дніпропетровськ

про стягнення 270 017 грн. 99 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: Лєщинський К.Д., дов. № б/н від 24.04.15р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ітератор-11" звернулося до господарського суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" заборгованість в розмірі 270 017 грн. 19 коп., з яких: 119 195 грн. 00 коп. - сума основного боргу, 16 987 грн. 74 коп. - пеня, 1 812 грн. 42 коп. - 3% річних, 16 712 грн. 51 коп. - збитки від інфляцій, 115 310 грн. 32 коп. - курсова різниця, відповідно до умов договору поставки № 511140860 від 07.05.14р.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань.

Відповідач явку свого повноважного представника в призначені судові засідання не забезпечив та не надав витребувані судом документи.

06.04.15р. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги визнав частково та проти стягнення основного боргу та суми нарахованих позивачем 3% річних не заперечував. Водночас, зазначив, що при нарахуванні пені позивач керувався п.7.5 договору поставки №511140860 від 07.05.14р., зі змісту якого вбачається, що сторони не узгодили конкретний розмір пені, а лише обмежили її розмір подвійною обліковою ставкою НБУ, у зв'язку із чим нарахування позивачем пені є неправомірним. Щодо вимог позивача про стягнення курсової різниці у розмірі 115 310 грн. 32 коп., відповідач вказує, що умовами п. 4.2 Договору, який передбачає збільшення або зменшення вартості товару в залежності від зміни валютного курсу продажу євро/грн., передбачена фіксація сторонами зміни вартості товару шляхом підписання додаткових угод до Договору. Оскільки додаткові угоди до спірного Договору сторонами не укладалися, вимоги позивача в цій частині необґрунтовані та безпідставні. Крім того, заперечував проти стягнення нарахованих позивачем інфляційних втрат, посилаючись на те, умовами Договору ціна товару фіксується у гривні, але визначається у відповідному еквіваленті до євро. Оскільки індекс інфляції встановлюється відносно росту гривні та не може застосовуватися до іноземної валюти, а договором передбачено збільшення ціни товару у зв'язку зі зміною курсової різниці, нарахування інфляційних втрат є неможливим, так як в даному випадку зміна розміру ціни товару залежить від зміни курсу євро, а не від росту інфляції відносно гривні. Просив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних втрат та курсової різниці відмовити у повному обсязі.

06.04.15р. на адресу суду надійшла заява відповідача в порядку ст. 121 ГПК України про розстрочку виконання рішення суду на три місяці з оплатою рівними частинами до 30 числа кожного місяця. Заява мотивована тим, що підприємство знаходиться в скрутному фінансовому стані. Згідно балансу на 31.12.2014р. є збитковим. Негайне погашення заборгованості є для підприємства об'єктивно не можливим та спричинить за собою зупинку діяльності підприємства. В підтвердження доводів відповідачем надано баланс підприємства на 31.12.2014р. та звіт про сукупний дохід за 2014 рік.

07.04.15р. позивачем через канцелярію суду подано клопотання про відшкодування за рахунок відповідача вартості проїзду представника позивача з м. Києва до м. Дніпропетровська для участі у судовому засідання 07.04.15р., в порядку ч. 1 ст. 44 ГПК України.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, долучені до матеріалів справи.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

встановив:

07.05.14р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ітератор-11" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод " (покупець) укладений договір поставки № 511140860 (надалі - Договір), у відповідності до умов, викладених в розділах якого, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію матеріально-технічного призначення, в подальшому - товар. Найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, ціна, умови і строки поставки товару вказані в Специфікації №1 (Додаток №1),до Договору, що є невід'ємною його часткою (п.1.1 Договору).

Згідно із п. 10.1 Договору даний Договір набирає чинності з моменту фактичного підписання його повноваженими представниками сторін і діє до 31.12.14р., а в частини не виконаних зобов'язань по Договору - до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Відповідно до п.2.1 Договору ціна товару, що поставляється за цим Договором, визначається в гривнах і вказана в Специфікації № 1 (Додаток №1) до Договору. Ціна товару не включає ПДВ, порядок нарахування якого встановлений Податковим Кодексом України.

Згідно до п. 2.3 Договору загальна вартість товару складає 238 390 грн. 00 коп. ( втому числі ПДВ 39 731 грн. 67 коп.), що еквівалентно 14 927, 36 євро при валютному курсі продажу євро до гривні рівному 15, 97.

За умовами п.3.2 Договору термін постачання товару складає 60 календарних днів з дати здійснення передплати покупцем згідно п.4.1.1 Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування безпосередньо на рахунок постачальника грошових коштів в два етапи:

п.4.1.1 I етап - попередня оплата у розмірі 50% від загальної вартості товару (п.2.3 Договору) - 119 195 грн. 00 коп. з ПДВ, в тому числі ПДВ 19 865 грн. 83 коп.;

п.4.1.2.II етап - 50% вартості товару - 119 195 грн. 00 коп. з ПДВ в тому числі 19 865 грн. 83 коп. - оплачується покупцем протягом 20-ти календарних днів з дати постачання товару.

На виконання умов Договору та Специфікації позивач поставив відповідачу товар належної якості та в узгодженій кількості на загальну суму 238 390 грн. 00 коп., який був прийнятий відповідачем, що підтверджується видатковими накладними:

- № 447 від 01.07.14р. на суму 100 423 грн. 98 коп.;

- № 465 від 03.07.14р. на суму 37 669 грн.99 коп.;

- № 498 від 16.07.14р. на суму 49 619 грн. 18 коп.;

- № 556 від 05.08.14р. на суму 32 971 коп. 80 коп.;

- № 563 від 07.08.14р. на суму 17 705 грн. 02 коп., які наявні в матеріалах справи (а.с. 21-25).

Відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань, вартість поставленого позивачем товару оплатив частково, перерахувавши 29.05.14р. на рахунок позивача в порядку п. 4.1.1 Договору передплату в сумі 119 195 грн. 00 коп., у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 119 195 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 4.2 Договору, у зв'язку з тим, що товар виготовляє іноземний виробник та у разі зміни валютного курсу продажу євро/грн. за даними НБУ більше ніж на 1,5% на попередній день до дати здійснення відповідно платежу по відношенню до базового курсу, вказаному в п.2.3 Договору, сторони домовились про те, що постачальник в односторонньому порядку переглядає загальну вартість товару у сторону збільшення або у сторону зменшення такої вартості у залежності від того, в яку сторону відбувається зміна курсу, а також змінює ціну за одиницю товару, загальну вартість товару та розмір платежу за кожним етапом. Зміни фіксуються шляхом підписання Додаткових угод до договору.

Сума, що підлягає оплаті визначається за формулою, вказаною в п. 4.2 Договору.

Підставою для зміни ціни за одиницю товару, його загальної вартості та розміру відповідного платежу є письмове повідомлення (факсом, засобами електронної пошти) постачальником в односторонньому порядку, в якому вказуються нова ціна товару, його загальна вартість та новий розмір платежу за відповідним етапом, яке постачальник надає покупцю не пізніше 11:00 дня сплати грошових коштів за відповідним етапом. Про день сплати грошових коштів за відповідним етапом покупець зобов'язаний повідомити постачальника за один робочий день до дня такої сплати у письмовій формі.

Згідно розрахунку позивача курсова різниця станом на 27.02.15р. складає 115 310 грн. 32 коп.

Відповідно до п. 7.5 Договору в у разі несвоєчасного здійснення розрахунків за цим Договором покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно розрахунку позивача загальна сума нарахованої пені за період з 28.08.14р. по 28.02.15р. складає 16 987 грн. 74 коп.

Із посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 1 812 грн. 42 коп. за період з 28.08.14р. по 28.02.15р. та інфляційне збільшення в розмірі 16 712 грн. 51 коп. за період з вересня 2014р. по січень 2015р.

Заборгованість відповідача підтверджується: Договором з додатками, копіями видаткових накладних, рахунків-фактур, довіреностей на отримання товару, обґрунтованим розрахунком суми позову тощо.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ч. 1 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Згідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

З урахуванням умов п. 4.1.2 Договору, строк оплати поставленого позивачем товару є таким, що настав 27 08.2014р.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

У пункті 7.5 Договору сторони узгодили, що в разі невчасного здійснення розрахунків за цим договором, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Так, згідно ч. ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" також визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за просторочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Таким чином, у законі йдеться про чітко визначений розмір пені, який мають визначити сторони у договорі. Натомість, з умов Договору (п. 7.5.) вбачається, що сторонами визначений граничний, а не конкретний розмір пені.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що підстави для стягнення пені з відповідача відсутні, оскільки фактично її розмір Договором не врегульований. Тому, позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

Водночас, суд не вбачає підстав й для стягнення з відповідача нарахованої позивачем курсової різниці у розмірі 115 310 грн. 32 коп., оскільки умовами п. 4.2 Договору чітко визначений порядок фіксування сторонами зміни ціни товару (шляхом укладання Додаткових угод), а також порядок повідомлення постачальником покупця про зміну ціни товару. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано належних доказів на підтвердження узгодження сторонами зміни ціни товару в порядку, визначеному п. 4.2 Договору.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат відповідає вимогам чинного законодавства.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, визначені Договором майново-господарські зобов'язання перед позивачем з оплати поставленого на його замовлення товару, чим порушив умови укладеного із позивачем Договору та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача 119 195 грн. 00 коп. основного боргу, 16 712 грн. 51 коп. індексу інфляції, 1 812 грн. 42 коп. 3% річних - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В решті позову слід відмовити.

Водночас, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду з наступних підстав.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити його виконання. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (пункт 7.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів"). Отже, розстрочка виконання рішення суду можлива у виняткових випадках у разі наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що заява відповідача не містить будь-яких доказів, які б підтверджували саме неможливість чи ускладнення виконання рішення у даній справі, а складне фінансове становище саме по собі не є тим випадком, за наявності якого можливе надання розстрочки. Окрім того, відповідачем був наданий звіт про фінансовий стан на 31.12.2014р., тоді як заяву про розстрочку виконання рішення суду відповідачем подану у квітні 2015р. Таким чином, на час прийняття рішення у справі відповідачем не підтверджено складне фінансове становище підприємства та не надано доказів на підтвердження обставин, які б ускладнювали виконання рішення або робили його неможливим.

Крім того, суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про відшкодування за рахунок відповідача вартості проїзду представника позивача Чубко В.В. з м. Києва до м. Дніпропетровська для участі у судовому засідання 07.04.15р. в розмірі 547 грн. 85 коп., оскільки такі суми не є судовими витратами в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (49081, м. Дніпропетровськ, вул. Столєтова, 21, код ЄДРПОУ 05393116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітератор-11" (03118, м. Київ, пр. Червонозоряний, б.115, оф. 19/2, код ЄДРПОУ 37717295) 119 195 грн. 00 коп. (сто дев'ятнадцять тисяч сто дев'яносто п'ять грн. 00 коп.) основного боргу, 1 812 грн. 42 коп . (одну тисячу вісімсот дванадцять грн. 42 коп.), 3% річних, 16 712 грн. 51 коп. (шістнадцять тисяч сімсот дванадцять грн. 51 коп.) інфляційних втрат, 2 754 грн. 40 коп. (дві тисячі сімсот п'ятдесят чотири грн. 40 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства „Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" про розстрочку виконання рішення суду відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя І.А. Рудь Повне рішення складено -30.04.15р.