Рішення

від 30.04.2015 по справі 917/428/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2015                     Справа № 917/428/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВН-2008", пл. Привокзальна, буд. 9, к.31, м. Суми, 40030

до Приватного підприємства "Фірма Вольта", просп. Полтавський, буд. 138, літ "А", м.Кременчук, Полтавська обл.,39628

про стягнення 91 939,26 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача не з'явилися;

від відповідача: не з'явилися.

Суть спору: розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АВН-2008" про стягнення з Приватного підприємства "Фірма Вольта" 91 939,26 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 22.07.2014 р. Договору поставки № 22072014, з яких : 70 000,00 грн. основний борг, 13 780,48 грн. пеня за період з 09.08.2014 р. по 06.02.2015 р., 7 402,38 грн. інфляційні нарахування за період з 26.08.2014 р. по 01.01.2015 р. та 756,40 грн. 3% річних за період з 26.08.2014 р. по 01.01.2015 р..

Сторони представництво у судове засідання не забезпечили, їх явка в судове засідання судом обов'язковою не визнавалась. Відповідач вимог суду не виконав, причин щодо цього суду не повідомив. Сторони відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час і місце проведення судових засідань, а також про покладені на них обов'язки, про що свідчать матеріали справи.

Відповідно до пп. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд

встановив :

22.07.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВН-2008" (продавець) та Приватним підприємством "Фірма Вольта" (покупець) було укладено Договір поставки № 22072014 (надалі – Договір, а.с. 9).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- продавець зобов'язується поставити борошно пшеничне вищого сорту та борошно пшеничне першого сорту (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його відповідно на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору);

- ціни на товар визначаються видатковими накладними і можуть змінюватись за домовленістю сторін. Покупець розраховується за кожну партію товару шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно рахунку не пізніше 14 календарних днів з моменту передачі товару (п. 4.1 та п. 4.3 Договору);

- право власності на товар та ризики випадкової його втрати чи пошкодження переходять від продавця до покупця в момент приймання-передачі товару (п. 5.3 Договору);

- за несвоєчасну оплату вартості поставленої партії товару покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ України за кожний день прострочення розрахунку від суми боргу (п. 6.2 Договору);

- цей Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12.2014 р.. По закінченні строку дії Договору, коли сторони не повідомлять одна одну за 30 днів про розривання Договору, Договір вважається пролонгованим ще на один рік (9.1 та п. 9.2 Договору).

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки товару покупцю та факт отримання останнім вищезазначеного товару на загальну суму 333 224,60 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи копіями належним чином оформлених видаткових накладних, а саме : № 301 від 25.07.2014 р. на суму 98 670,00 грн., № 306 від 01.08.2014 р. на суму 74 800,00 грн., № 307 від 05.08.2014 р. на суму 84 956,60 грн. та № 311 від 11.08.2014 р. (а.с. 10-13).

На виконання умов Договору позивачем були пред'явлені відповідачу рахунки на оплату вищезазначеного товару, а саме : № О0000000160 від 25.07.2014 р., № О0000000162 від 01.08.2014 р., № О0000000164 від 05.08.2014 р. та № О0000000168 від 11.08.2014 р. (копії наявні у матеріалах справи, а.с. 11-13 та а.с. 31).

В порушення умов Договору відповідач провів розрахунки за отриманий товар не у повному обсязі та з порушенням строків, що визначені у Договорі, а саме : відповідачем було проведено оплату у розмірі 262 694,60 грн., дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень, а саме : № 177 від 14.08.2014 р. на суму 20 000,00 грн., № 181 від 15.08.2014 р. на суму 30 000,00 грн., № 191 від 19.08.2014 р. на суму 30 000,00 грн., № 201 від 22.08.2014 р. на суму 45 000,00 грн., № 209 від 27.08.2014 р. на суму 20 000,00 грн., № 212 від 27.08.2014 р. на суму 5 000,00 грн., № 221 від 29.08.2014 р. на суму 5 000,00 грн., № 228 від 22.09.2014 р. на суму 32 694,60 грн., № 250 від 12.09.2014 р. на суму 20 000,00 грн., № 252 від 15.09.2014 р. на суму 20 000,00 грн., № 256 від 16.09.2014 р. на суму 15 000,00 грн. та № 300 від 01.10.2014 р. (а.с. 37-48);

З огляду на те, що відповідач проводив оплату за отриманий ним товар з порушенням строків та не у повному розмірі, 30.12.2014 р. на адресу останнього позивачем було направлено претензію № 1 від 24.12.2014 р. про сплату заборгованості в розмірі 70 000,00 грн. упродовж 30-ти календарних днів з дня отримання даної претензії. Вищезазначена претензія була отримана представником відповідача 12.01.2015 р., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією повідомлення № 4003005717160 про вручення поштового відправлення - претензії (а.с. 16). Вищезазначена претензія залишена відповідачем без реагування. За даними позивача на момент подання позову до суду відповідач зобов'язання за Договором щодо оплати отриманого товару виконав не у повному обсязі, заборгованість останнього складає 70 000,00 грн..

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 91 939,26 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 22.07.2014 р. Договору поставки № 22072014, з яких : 70 000,00 грн. основний борг, 13 780,48 грн. пеня за період з 09.08.2014 р. по 06.02.2015 р., 7 402,38 грн. інфляційні нарахування за період з 26.08.2014 р. по 01.01.2015 р. та 756,40 грн. 3% річних за період з 26.08.2014 р. по 01.01.2015 р..

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (п. 1 та п. 5 ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором поставки щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором поставки та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не повністю оплатив отриманий товар у встановлені строки, заборгованість останнього складає 70 000,00 грн.. Дана обставина відповідачем не спростована.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 70 000,00 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 6.2 Договору поставки визначено, що у випадку порушення покупцем строків розрахунку за поставлений товар останній сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 13 780,48 грн. пені за період з 09.08.2014 р. по 06.02.2015 р. (з урахування моменту виникнення у відповідача зобов'язань з оплати товару по кожній окремій накладній та з урахуванням проведених відповідачем часткових оплат товару), суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

За приписами п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 7 402,38 грн. інфляційних нарахувань за період з 26.08.2014 р. по 01.01.2015 р. та 756,40 грн. 3% річних за період з 26.08.2014 р. по 01.01.2015 р., суд приходить до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3" та "ІПС" Законодавство").

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування наведеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 70 000,00 грн. основного боргу, 13 780,48 грн. пені, 7 402,38 грн. інфляційних нарахувань та 756,40 грн. 3% річних підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Фірма Вольта" (просп. Полтавський, буд. 138, літ "А", м. Кременчук, Полтавська обл., 39628), ідентифікаційний код юридичної особи 23809365 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВН-2008", пл. Привокзальна, буд. 9, к.31, м. Суми, 40030), ідентифікаційний код юридичної особи 35539580 - 70 000,00 грн. основного боргу, 13 780,48 грн. пені, 7 402,38 грн. інфляційних нарахувань та 756,40 грн. 3% річних та 1 838,79 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

СУДДЯ                     О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією