Постанова

від 27.04.2015 по справі 910/19196/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2015 р. Справа№ 910/19196/14

ОСОБА_1 апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

ОСОБА_2

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 27.04.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Древопласт ЛТД» на рішення господарського суду міста Києва від 18.12.2014 (повне рішення підписано 23.12.2014)

у справі №910/19196/14 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» в особі ОСОБА_1 міської дирекції УДППЗ «Укрпошта»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Древопласт ЛТД»

про стягнення 111 667,23 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.12.2014 у справі №910/19196/14 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Древопласт ЛТД» на користь УДППЗ в особі ОСОБА_1 міської дирекції УДППЗ «Укрпошта» 81 692,59 грн. основної заборгованості, 5 674,75 грн. інфляційної складової боргу, 2 537,02 грн. 3% річних та 1 798,08 грн. судового збору. У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ТОВ «Древопласт ЛТД» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 18.12.2014 у справі №910/19196/14 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позову відмовити.

В своїх доводах скаржник посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 04.02.2015 ОСОБА_1 апеляційним господарським судом поновлено ТОВ «Древопласт ЛТД» строк на подання апеляційної скарги, прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №910/19196/14 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта» в особі ОСОБА_1 міської дирекції УДППЗ «Укрпошта» на підставі ст. 96 Господарського процесуального кодексу України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу ТОВ «Древопласт ЛТД» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 18.12.2014 у справі №910/19196/14 - без змін.

Представники позивача брали участь в судових засіданнях, заперечували проти доводів апеляційної скарги, надавали пояснення щодо суті спору та просили рішення господарського суду міста Києва від 18.12.2014 у справі №910/19196/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Древопласт ЛТД» - без задоволення.

Представник відповідача брав участь у судових засіданнях, надав пояснення й підтримував доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу ТОВ «Древопласт ЛТД» задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 18.12.2014 у справі №910/19196/14 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити повністю.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія ОСОБА_1 апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.07.2007 між Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта» в особі дирекції оброблення та перевезення пошти УДППЗ «Укрпошта» (балансоутримувач), Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Древопласт ЛТД» (орендар) укладено додатковий договір №3849 до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №687 від 29.09.2003.

Відповідно до даного додаткового договору сторони виклали договір оренди №687 від 29.09.2003 в новій редакції.

Так, зокрема згідно з п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, загальною площею 196,8 кв. м. розміщене за адресою: Повітрофлотський проспект, 75, м. Київ, що знаходиться на балансі Дирекції оброблення та перевезення пошти УДППЗ «Укрпошта».

Згідно з п. 5.8. договору орендар зобов'язується укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю та податку на землю.

Судом першої інстанції встановлено, що між орендарем та балансоутримувачем був укладений договір про відшкодування витрат ДОПП «Укрпошта» на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг.

Відповідно до наказу УДППЗ «Укрпошта» №705 від 03.09.2012 реорганізовано структуру Дирекції оброблення та перевезення пошти та 01.11.2012 згідно з актом передачі-приймання будівлю за адресою: Повітрофлотський проспект, 75, м. Київ, передано на баланс ОСОБА_1 міської дирекції УДППЗ «Укрпошта».

У зв»язку із передачею вказаної вище будівлі на баланс позивача, листом від 02.01.2013 попередній балансоутримувач - ДОПП «Укрпошта» повідомив ОСОБА_1 міську дирекцію УДППЗ «Укрпошта» про припинення дії вищезазначеного договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг.

01.05.2014 між Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта» в особі ОСОБА_1 міської дирекції УДППЗ «Укрпошта» (балансоутримувач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Древопласт ЛТД» (орендар) укладено договір №13-842 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Місцевим господарським судом встановлено, що у період з 01.01.2013 по 30.04.2014, тобто до підписання вищевказаного договору, надання послуг відповідачу ОСОБА_1 міською дирекцією УДППЗ «Укрпошта» з утримання орендованого майна та комунальних послуг здійснювалось без укладання договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг.

10.09.2014 УДППЗ «Укрпошта» в особі ОСОБА_1 міської дирекції звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Древопласт ЛТД» про стягнення 111 667,23 грн., з яких 81 692,59 грн. заборгованості по відшкодуванню витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, наданні комунальних послуг та сплаті земельного податку за період з 01.01.2013 по 30.04.2014, 17 934,03 грн. пені, 9 503,59 грн. інфляційних втрат та 2 537,02 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не виконував обов'язку щодо укладення договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, сплату земельного податку та не відшкодовував балансоутримувачу понесені ним витрати на утримання орендованого майна. Також позивач зазначає, що відсутність договору не звільняє орендаря від відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, надання комунальних послуг та податку на землю.

При прийняті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що фактичні дії позивача перешкоджали укладенню договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю. Відсутність укладеного договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна не є виною орендаря.

Крім того, відповідач стверджує, що позивач перешкоджав відповідачу користуватись орендованим приміщенням за призначенням у зв'язку з чим ТОВ «Древопласт ЛТД» зупинило господарську діяльність на своїх площах та змушене було організувати господарську діяльність за межами орендованих приміщень.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до наказу Фонду Державного майна України від 22.08.2000 №1765 «Щодо роз'яснень і рекомендацій до методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна» витрати на утримання орендованого майна не входять до орендної плати і повинні окремо компенсуватись орендарем орендодавцю.

Статтями 1, 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом. Споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст. 13 вказаного Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до п. 1 ст. 20 Закону передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з п. 18 Порядку обліку та оплати послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

У відповідності до п. 2.2.3. Примірного договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, затвердженого наказом Фонду державного майна України №1774 від 23.08.2000 орендар зобов'язаний вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, а також за комунальні послуги.

Виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.

Отже, зобов'язання відповідача по сплаті наданих послуг з утримання орендованого майна та комунальних послуг у період з 01.01.2013 по 30.04.2014 виникли на підставі вказаних нормативно - правових актів за фактично надані послуги.

Тому посилання відповідача на те, що відсутній договір про відшкодування витрат балансоутримувача по утриманню орендованого приміщення і немає підстав для стягнення наданих комунальних послуг, колегія суддів вважає, є безпідставним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 30.10.2013.

Стосовно компенсації суми земельного податку, то судом першої інстанції вірно зазначено, що згідно з п. 286.6 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Відповідно до п. 287.7 Податкового кодексу України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 01.01.2013 по 30.04.2014 ОСОБА_1 міською дирекцією УДППЗ «Укрпошта» надання комунальних послуг та послуг з утримання орендованого нерухомого майна ТОВ «Древопласт ЛТД» здійснювалось без укладення договору.

Тобто, з огляду на вищенаведене та відповідно до п. 5.8. додаткового договору №3849 від 12.07.2007 до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №687 від 29.09.2003, у період з 01.01.2013 по 30.04.2014 відповідач повинен був оплачувати фактично надані позивачем послуги з утримання орендованого майна, комунальні послуги та компенсацію земельного податку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 міською дирекцією УДППЗ «Укрпошта» укладено договори з обслуговуючими організаціями, які здійснювали обслуговування будівлі №75 по проспекту Повітрофлотському, у місті Києві, а саме: договір №3-2013-66-2087 від 01.01.2013 про компенсацію вартості водопостачання та водовідведення, договір №23/2009/71-35 від 30.12.2009 про охорону об'єктів «КМД УДППЗ «Укрпошта», договір про надання послуг з вивозу знешкодження твердих побутових відходів №СМ-62-13-61-31 від 04.01.2013, договір №66-2239 від 23.12.2012 на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, договір №61-2317 від 06.12.2013 про надання послуг з вивезення побутових відходів.

На підставі зазначених договорів ОСОБА_1 міська дирекція УДППЗ «Укрпошта» здійснювала оплату за надані послуги з утримання орендованого майна та спожиті комунальні послуги, що підтверджується копіями платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи.

Отже, відповідно до вищезазначеного, за фактично надані послуги у відповідача виникли зобов'язання щодо сплати наданих послуг з утримання орендованого майна та комунальних послуг у період з 01.01.2013 по 30.04.2014.

Однак, відповідачем не надано суду доказів щодо оплати наданих комунальних послуг та послуг щодо утримання орендованого майна.

Відповідач стверджує, що у ТОВ «Древопласт ЛТД» відсутня заборгованість перед УДППЗ «Укрпошта» з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та за надані комунальні послуги у зв'язку з відсутністю господарського договору з вини позивача, оскільки позивач чинив перешкоди у користуванні майном та ухилявся від укладення договору з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та за надані комунальні послуги.

Проте, колегія суддів вважає, що дані твердження відповідача є безпідставними з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Древопласт ЛТД» зверталось до ОСОБА_1 міської дирекції УДППЗ «Укрпошта» щодо укладання договору на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна. Разом з тим, сторони не врегулювали розбіжності у проектах договору та не дійшли згоди щодо усіх істотних умов. У зв'язку з цим ОСОБА_1 міська дирекція УДППЗ «Укрпошта» звернулась до господарського суду з позовом до ТОВ «Древопласт ДТД» про зобов'язання укласти відповідні пункти договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю в редакції запропонованій позивачем.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.12.2013 у справі №910/14971/13, яке набрало законної сили, у позові УДППЗ «Укрпошта» в особі ОСОБА_1 міської дирекції УДППЗ «Укрпошта» до ТОВ «Древопласт ЛТД» відмовлено. Суд дійшов висновку, що сторонами вживались заходи щодо укладання договору на відшкодування наданих ТОВ «Древопласт ЛТД» послуг та останній не заперечував проти оплати їх вартості.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач неодноразово звертався до ТОВ «Древопласт ЛТД» з листами щодо оплати комунальних послуг та витрат на утримання орендованого майна, однак останній вказані вимоги не виконував, мотивуючи це відсутністю договору, при цьому комунальними послугами користувався та обслуговування орендованого приміщення позивачем здійснювалось.

Стосовно тверджень скаржника, що послуга з охорони не відноситься до утримання орендованих приміщень та прибудинкової території та не є комунальною послугою, а тому відповідач не повинен відшкодовувати її вартість колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню.

Як вбачається із матеріалів справи, головним управлінням Служби безпеки України в місті Києві та Київській області УДППЗ «Укрпошта» надано спеціальний дозвіл на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею. На виконання вимог СБУ у сфері охорони об'єктів підприємств галузі зв'язку, до яких належить УДППЗ «Укрпошта», з метою недопущення витоку інформації з обмеженим доступом та дезорганізації системи зв'язку охорона будівель та об'єктів зв'язку здійснюється відомчою воєнізованою охороною ВОХОР, згідно з переліком об'єктів галузі зв'язку, які підлягають охороні.

Отже, договір про охорону об'єктів УДППЗ «Укрпошта» був укладений з метою охорони та збереження орендованого майна.

Крім того, договором №13-842 від 01.05.2014 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю визначено, що утримання орендованого нерухомого майна і прибудинкової території включає такі послуги: охорона, вивіз сміття, прибирання прибудинкової території, технічне обслуговування енергоносіїв, сантехобладнання та приладів пожежно-охоронної сигналізації.

Скаржник стверджує про відсутність заборгованості за прибирання території, за технічне обслуговування енергоносіїв та сантехнічного обладнання, з відшкодування податку на землю, заборгованості за вивезення сміття за водопостачання та теплоенергію у зв'язку з тим, що позивач забороняв та перешкоджав відповідачу користуватись орендованим нерухомим майном і він був змушений здійснювати господарську діяльність за межами орендованого приміщення.

На підтвердження даних тверджень скаржник посилається на службові записки та акти про відключення електроенергії, перекодування магнітних замків, відсутність теплопостачання та перешкоджання в'їзду на територію до ТОВ «Древоаласт ЛТД», які складені та підписані працівниками ТОВ «Древоаласт ЛТД».

Вказані вище посилання відповідача спростовуються наступним.

Так, листами №84 від 18.12.2013 та №13-12/14 від 01.04.2014 позивач повідомляв відповідача, що працівники ТОВ «Древопласт ЛТД» мають вільний доступ на прибудинкову територію та до орендованих приміщень і згідно з діючого внутрішньо-об'єктового режиму пропуск автомобілів підприємств, які орендують приміщення здійснюється в робочі дні з 7:00 до 21:00. Пропуск інших автомобілів здійснюється на підставі замовлення відповідальною особою по телефону на пост охорони.

Листом №71-22-124 від 22.05.2013 позивач також повідомив відповідача, що з метою забезпечення схоронності товарно-матеріальних цінностей та поштових відправлень на території ЦООК №1, що знаходиться за адресою Повітрофлотський проспект, 75, м. Київ, встановлений внутрішньо-об'єктовий пропускний режим на територію з використанням карток доступу. Доступ до орендованого приміщення працівниками ТОВ «Древопласт ЛТД» буде здійснюватись через калітку (Повітрофлотський проспект), а на другий поверх через центральний вхід у відділення поштового зв'язку Київ 36, та відповідно через двері до східців.

Тобто, даним листом УДППЗ «Укрпошта» визначила порядок доступу працівників ТОВ «Древопласт ЛТД» до орендованого приміщення, а не заборонила ТОВ «Древопласт ЛТД» користуватися орендованим приміщенням. Також в обґрунтування перешкоджанню УДППЗ «Укрпошта» в користуванні орендованим приміщенням посилається на те, що 23.05.2013 було відключено постачання електроенергії, що унеможливило здійснення господарської діяльності ТОВ «Древопласт ЛТД».

Однак, дані твердження відповідача спростовуються умовами договору №3849 від 12.07.2007, якими не передбачено обов'язку УДППЗ «Укрпошта» забезпечувати орендовані приміщення ТОВ «Древопласт ЛТД» постачанням електроенергії.

Також у матеріалах справи відсутній договір між УДППЗ «Укрпошта» та ТОВ «Древопласт ЛТД» про постачання електроенергії.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача про стягнення 81 692,59 грн. заборгованості за послуги з утримання орендованого нерухомого майна, комунальні послуги та компенсації земельного податку підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При зверненні до суду з позовом, посилаючись на Закон України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» позивач просить стягнути з відповідача 17 934,03 грн. пені у за період з 01.09.2013 по 30.04.2014.

Згідно з ч. 3 ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

З огляду на вищенаведене та враховуючи те, що у період з 01.01.2013 по 30.04.2014 надання комунальних послуг та обслуговування орендованого нерухомого майна здійснювалось без укладення договору та те, що умова про сплату пені повинна міститись у договорі, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позовна вимога про стягнення пені у розмірі 17 934,03 грн. задоволенню не підлягає.

Згідно з п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач не здійснив у встановлений законом строк компенсацію земельного податку, наданих комунальних послуг та послуг з утримання орендованого нерухомого майна.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Оскільки відповідач у встановлений законом строк свого обов'язку з компенсації земельного податку, комунальних послуг та послуг з утримання орендованого нерухомого майна не виконав, прострочивши виконання грошового зобов'язання, позивач здійснив розрахунок інфляційних втрат у розмірі 9 503,59 грн. та 3% річних в розмірі 2 537,02 грн. за період з 01.01.2013 по 30.04.2014.

ОСОБА_1 апеляційний господарський суд провівши перерахунок інфляційних втрат дійшов висновку, що розрахунок який здійснено господарським судом міста Києва, є арифметично вірним, а тому судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в меншому розмірі щодо стягнення інфляційних втрат, а саме -5 674,75 грн.

ОСОБА_1 апеляційний господарський суд провівши 3% річних дійшов висновку, що розрахунок який здійснено позивачем та перевірено господарським судом міста Києва, є арифметично вірним, а тому судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 2 537,02 грн.

Таким чином, з ТОВ «Древопласт ЛТД» на користь УДППЗ «Укрпошта» в особі ОСОБА_1 міської дирекції УДППЗ «Укрпошта» підлягає стягненню 81 692,59 грн. заборгованості за послуги з утримання орендованого нерухомого майна, комунальні послуги та компенсації земельного податку, 5 674,75 грн. інфляційних втрат та 2 537,02 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, апелянтом не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 18.12.2014 у справі №910/19196/14 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 18.12.2014 у справі №910/19196/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Древопласт ЛТД» - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, ОСОБА_1 апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Древопласт ЛТД» на рішення господарського суду міста Києва від 18.12.2014 у справі №910/19196/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.12.2014 у справі №910/19196/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/19196/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.І. Лобань

ОСОБА_2