Постанова

від 27.04.2015 по справі 922/5673/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2015 р. Справа № 922/5673/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В. , суддя Черленяк М.І.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - Жилко С.Е. (довіреність №08-11/1602/2-15 від 09.04.2015 року);

першої третьої особи - не з'явився;

другої третьої особи - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№1183Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 03 лютого 2015 року у справі №922/5673/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Салейнт", м. Харків

до Харківської міської ради, м. Харків,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Добриніна Ірина Михайлівна, м. Харків,

2. Добриніна Карина Ігорівна, м. Харків,

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Салейнт", м. Харків (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Харківської міської ради, м. Харків про скасування рішення XX сесії 6 скликання Харківської міської ради "Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок" від 24.10.2012 року №898/12 року в частині передачі земельних ділянок за адресою м. Харків, просп. Гагаріна, 174-к, площею 0,0940 га та м. Харків, просп. Гагаріна, 174-л, площею 0.0970 га, у приватну власність громадянкам Добриніній Ірині Михайлівні та Добриніній Карині Ігорівні; Визнати Договір оренди землі, укладений 31.01.2008 року, зареєстрований 20.05.2008 року за номером 940867100043, поновленим на строк до 01.09.2015 року шляхом укладення додаткової угоди до вказаного договору (в редакції, яка викладена у позовній заяві).

Рішенням господарського суду Харківської області від 03 лютого 2015 року у справі №922/5673/14 (суддя Буракова А.М.) в позові відмовлено повністю.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 03 лютого 2015 року у справі №922/5673/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов про скасування рішення XX сесії 6 скликання Харківської міської ради "Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок" від 24.10.2012 року №898/12 року та визнання договору оренди землі продовженим на той самий строк на тих самих умовах шляхом укладання додаткової угоди.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 року апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 16.03.2015 року.

Ухвалою суду від 16.03.2015 року залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Добриніну Ірину Михайлівну та Добриніну Карину Ігорівну, розгляд справи відкладено на 01.04.2015 року.

Представник Харківської міської ради надав до канцелярії суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№4246 від 16.03.2015 року), в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

01 квітня 2015 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Салейнт" надійшло клопотання (вх.№5138).

01 квітня 2015 року позивачем було надано клопотання (вх.№5148).

Ухвалою суду від 01.04.2015 року з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи розгляд апеляційної скарги вдруге було відкладено на 14.04.2015 року на 14:30.

14 квітня 2015 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Салейнт" надійшло клопотання (вх.№5960).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 року розгляд справи відкладено на 27.04.2015 року.

Довідкою про автоматичний розподіл справ між суддя (повторний розподіл), у зв'язку із відрядженням судді Тихого П.В., для розгляду справи сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Бондаренко В.П.. суддя Россолов В.В., суддя Черленяк М.І.

27 квітня 2015 року від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№6839).

У судове засідання, яке відбулось 27 квітня 2015 року з'явився виключно представник відповідача. Інші учасники своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка позивача та третіх осіб не була визнана обов'язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за їх відсутності за наявними матеріалами у справі.

Одночасно колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача від 27 квітня 2015 року про відкладення розгляду справи (вх.№6839), оскільки позивачем вже втретє було подано клопотання про відкладення у зв'язку з неможливістю взяти участь в засіданні повноважного представника.

У вiдповiдностi до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язаннi добросовiсно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав i охоронюваних законом iнтересiв другої сторони, вживати заходiв до всебiчного, повного та об'єктивного дослiдження всiх обставин справи.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд вiдкладає в межах строкiв, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спiр не може бути вирiшено в даному засiданнi.

Крім того, нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників позивача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Проте позивач наданими йому процесуальними правами не скористався.

Враховуючи вищевикладене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представників сторін за висновками суду, не перешкоджає вирішенню справи по суті, колегія суддів відхилила клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Між ТОВ "Салейнт" (надалі - позивач, орендар) та Харківською міською радою (надалі - відповідач, орендодавець) було укладено договір оренди землі від 31.01.2008 року загальною площею 0,1915 га за адресою м. Харків, просп. Гагаріна,174-а несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови для будівництва та експлуатації багатоповерхового житлового будинку з підземним паркінгом на підставі рішення 7 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 22.11.2006 року № 170/06.

Вищезазначений договір було зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" від 20.02.2008 року за № 940867100043.

На підставі п.20 Договору земельна ділянка була передана позивачу за актом приймання-передачі від 21.05.2008 року (Том 1 а.с.17), в оренду строком до 01.03.2009 року на період для будівництва багатоповерхового житлового будинку з підземним паркінгом, відповідно до п.п.8,15 Договору.

Відповідно до п. 36 а) Договору зазначено, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, а у відповідності до п.8 Договору строк дії договору встановлено до 01.03.2009 року, а у разі закінчення строку дії договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

В той же час, рішенням XX сесії 6 скликання Харківської міської ради «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок» від 24.10.2012 року №898/12 року було передано земельну ділянку за адресою м. Харків, просп. Гагаріна, 174-к, площею 0,0940 га та м. Харків, просп. Гагаріна, 174-л, площею 0.0970 га, у приватну власність громадянкам Добриніній Ірині Михайлівні та Добриніній Карині Ігорівні

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що орендодавець не витребував земельну ділянку у орендаря, земельну ділянку не було передано орендодавцю за актом приймання - передачі (у відповідності до п.31 з) Договору), орендодавець, у свою чергу, не вимагав повернення земельної ділянки та не заперечував проти продовження строку дії Договору та позивач фактично продовжує користуватися наданою земельною ділянкою, сплачуючи орендну плату у розмірі, визначеному п.9 Договору, що підтверджується копіями платіжних доручень, наданих до матеріалів справи. За таких обставин, рішенням XX сесії 6 скликання Харківської міської ради «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок» від 24.10.2012 року №898/12 року, на думку позивача, є неправомірним та потребує скасування. а договір оренди землі, укладений 31.01.2008 року, поновленим на строк до 01.09.2015 року шляхом укладення додаткової угоди до вказаного договору (в редакції, яка викладена у позовній заяві).

Не погоджуючись з даною правовою позицією позивача, суд першої інстанції зробив висновок, що договір оренди землі від 20.05.2008 року за № 940867100043, вважається таким, що втратив чинність в зв'язку з закінченням терміну його дії, враховуючи, що заява позивача про продовження строку дії договору, була направлена відповідачу лише 12.10.2012 року (Том 1 а. с. 27-28), тобто, вже після закінчення його дії, що є порушенням пункту 8 Договору оренди землі.

Звертаючись до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, позивач зазначає на порушенні судом норм матеріального та процесуального права, що полягає у :

-неврахування судом того факту, що орендодавець не витребував земельну ділянку у орендаря; не передання земельної ділянки за актом приймання - передачі, що в контексті статті 33 ЗУ «Про оренду землі», на думку позивача, є підставою поновлення договору оренди;

-неврахування судом клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з рішенням господарського суду Харківської області від 03 лютого 2015 року у справі №922/5673/14 в повному обсязі виходячи з наступного.

Предметом позову у даній справі є вимоги про скасування рішення XX сесії 6 скликання Харківської міської ради «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок» від 24.10.2012 року №898/12 року, поновлення договору оренди землі, укладеного 31.01.2008 року, шляхом укладення додаткової угоди до вказаного договору (в редакції, яка викладена у позовній заяві).

Спірні правовідносини регулюються умовами цих договорів, нормами ЦК і ГК України з урахуванням особливостей, встановлених Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі».

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У статті 629 ЦК України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У статті 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За приписами частини 1 статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

У частині першій статті 31 Закону України «Про оренду землі» зазначено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції закону, що діяла на момент укладення договору оренди) орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

У пункті 8 договору оренди земельних ділянок від 31.01.2008р., укладених між сторонами спору, зазначено, що договір укладений терміном до 01.03.2009. Після закінчення дії договору орендар, має переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен повідомити письмово орендодавця про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше, ніж за 90 днів до його закінчення.

Таким чином, за змістом умов договору оренди земельної ділянки від 31.01.2008р., та у відповідності до вимог чинного законодавства, що регулюють дані правовідносини орендар зобов'язаний був письмово повідомити орендаря Харківську міську раду про бажання продовжити дію договорів оренди земельних ділянок на новий термін до 01.12.2008р.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Харківської міської ради з заявами про поновлення дії договору оренди земельної ділянки лише 12.10.2012 року, про що свідчить опис вкладення у цінний лист та не заперечується позивачем (Том 1 а.с.28).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач звернувся до Харківської міської ради з заявою про поновлення договору оренди землі від 31.01.2008 року з пропуском строку, встановленого умовами договору оренди земельної ділянки, а отже втратив визначене частиною 1 статті 33 Закону України «Про оренду землі» переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк.

В той же час, позивач в аргументації позовної заяви так і апеляційної скарги помилкового визначає частину 2 статті 33 Закону України «Про оренду землі» як підставу поновлення договору оренди земельної ділянки, без прийняття відповідного рішення органу місцевого самоврядування про поновлення договору оренди.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Зі змісту частини першої статті 124 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до пункту 34 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради - сесії.

Отже, виходячи з того, що діючим на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. За відсутності такого рішення неможливо зобов'язати цей орган в судовому порядку укласти такий договір або поновити його, адже таке зобов'язання суперечитиме вимогам законодавства.

Аналогічної позиція висвітлена також в Постанові Верховного Суду України від 20.11.2012 року № 3-52гс12.

Відтак, якщо за законом такий договір підлягає поновленню, то таке волевиявлення має здійснюватись за волевиявленням сторін. Таке волевиявлення має бути оформлене відповідним рішенням (розпорядженням) органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування (постанова Вищого господарського суду від 31.05.2012 по справі №17/5009/5093/11).

Таким чином, обов'язковою підставою поновлення договору оренди, в разі продовження користування орендарем земельною ділянкою після спливу строку договору та відсутності заперечень з боку орендодавця є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування про поновлення договору оренди земельної ділянки. Виключно лише за наявністю останнього законодавство пов'язує можливість визнання договору оренди земельної ділянки поновленим.

Втім матеріали справи не містять рішення Харківської міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки від 31.01.2008р, що свідчить про відсутність факту поновлення зазначеного договору.

Таким чином, враховуючи не використання позивачем переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк та відсутності його поновлення з боку орендодавця, строк дії відповідного договору закінчився 01.03.2009 року.

Листом Департаменту земельних відносин від 08.10.2014 року № 10879/0/225-14 було повідомлено ТОВ "Салейнт" щодо припинення дії договору оренди землі (Том 1 а.с. 32), у зв'язку із закінченням строку дії договору.

З наведеного вбачається, що починаючи з 02.03.2009 року орендодавець мав передбачену законодавством можливість розпорядження відповідною земельною ділянкою, шляхом надання земельної ділянки в користування іншим особам, що свідчить про правомірність ухвалення відповідачем рішенням XX сесії 6 скликання «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок» від 24.10.2012 року №898/12 року було передано земельну ділянку за адресою м. Харків, просп. Гагаріна, 174-к, площею 0,0940 га та м. Харків, просп. Гагаріна, 174-л, площею 0.0970 га, у приватну власність громадянкам Добриніній Ірині Михайлівні та Добриніній Карині Ігорівні.

Відповідно до п. 2 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації -позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Разом з цим, колегія суддів вважає безпідставним твердження позивача про порушення судом першої інстанції норм процесуального законодавства, з огляду на відхилення судом під час судового засідання клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із відсутністю представника відповідача.

У вiдповiдностi до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язаннi добросовiсно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав i охоронюваних законом iнтересiв другої сторони, вживати заходiв до всебiчного, повного та об'єктивного дослiдження всiх обставин справи.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд вiдкладає в межах строкiв, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спiр не може бути вирiшено в даному засiданнi.

Вiдкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не вiдсутнiсть у судовому засiданнi представникiв сторiн, а неможливiсть вирiшення спору у вiдповiдному судовому засiданнi.

Разом з тим, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач був належним чином повідомленим про час та місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням №001115 (Том 1 а.с.122)

За таких обставин, відхиляючи клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд першої інстанції діяв в межах визначених господарським процесуальним законодавством.

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційних скаргах не вбачається.

Судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду, в порядку ст.49 ГПК України покладається на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Салейнт" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 03 лютого 2015 року у справі №922/5673/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 30 квітня 2015 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Черленяк М.І.